Підсилювачі постійного струму

Основна відмінність підсилювачів постійного струму (ППС) полягає в тому, що нижня границя їх смуги пропускання частоти дорівнює. ППС використовуються для підсилення постійних або повільно змінних електричних сигналів. При побудові багатокаскадних ППС переважно застосовують гальванічний зв’язок між каскадами. Оскільки в колах зв’язку ППС відсутні реактивні елементи, то через підсилювач одночасно може проходити корисний сигнал і сигнал перешкод. Цей сигнал може появитися на вході під дією різних дестабілізуючих факторів, наприклад зміни напруги джерела живлення, температури і т.п. Корисний сигнал і сигнал перешкоди можуть мати однаковий або близький характер зміни в часі. На виході підсилювача такі сигнали додаються і розрізнити їх неможливо, що створює хибне представлення про дійсний підсилений корисний сигнал.

Непрогнозована зміна пруги на виході підсилювача, яка не пов’язана із зміною корисного вихідного сигналу, а зумовлена внутрішніми процесами в підсилювачі, називається дрейфом нуля ППС. Значення абсолютного дрейфу оцінюють за зміною рівня вихідної напруги дрейфу від мінімального до максимального значення при незмінному значенні корисного сигналу на виході.

при

Для якісної оцінки різних ППС за значенням дрейфу користуються поняттям зведеного дрейфу

де – коефіцієнт підсилення ППС за напругою.

Основні способи зменшення дрейфу нуля ППС:

1.Стабілізація джерела живлення ППС.

2.Застосування від’ємного зворотного зв’язку.

3.Використання елементів з нелінійними залежностями параметрів від температури для температурної компенсації.

4.Схемотехнічні методи – застосування балансних компенсаційних схем.

5.Структурні методи – застосування ППС з перетворенням сигналу.