 |
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
|
|
|
|
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється: Україною як державою в особі її органів у межах їх компетенції; недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів; самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: законів України; передбачених у законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.
Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими актами і діями державних і недержавних органів.
|
|
|
Крім того, до іноземних суб’єктів господарської діяльності також застосовуються правові режими: національний режим, режим найбільшого сприяння та спеціальний режим.
Національний режим означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів.
Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мито, податки, збори та пільги щодо них установлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.
Спеціальний режим застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами з участю України відповідно до чинного законодавства.
Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Це регулювання має забезпечувати: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
|
|
|
Важливо звернути увагу на те, що держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України.
Забезпечення будь-якої діяльності в будь-якій сфері здійснюється через систему відповідних органів. До таких органів належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Національний банк України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, та ін. Певні повноваження покладені на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.
Список використаної літератури:
1. Березовська І. А. Правові механізми інтеграції в рамках європейського економічного простору: досвід для України / І. А. Березовська // Право України. – 2011. – № 8. – С. 236–244.
2. Дахно І. І. Міжнародне економічне право / І. І. Дахно. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 1 електрон. опт. диск.
3. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: підручник / В. Ф. Опришко. – Вид. 2-ге. переробл. і допов. – К.: КНЕУ, 2003. – 311 с.
4. Скурко Е. В. Глобальная и региональная торгово-экономическая интеграция: эффективность правового регулирования / Е. В. Скурко. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 297 с.
5. Тюрина Н. Е. Международное экономическое сотрудничество государств и некоторые вопросы теории международного права / Н. Е. Тюрина // Известия вузов. Правоведение. – 2012. – № 1. – С. 155–169.
6. Шутак І. Д. Правове регулювання міжнародних економічних відносин: навч. посіб. / І. Д. Шутак. – К.: Алерта, 2012. – 412 с.
|
|
|
АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Адаптивні системи регулювання (АСР)
Аналіз європейської та світової практики з врегулювання питань поводження з електронними відходами.
АСР непов’язаного регулювання
АСР пов’язаного регулювання
Банківська система України. Правовий статус Національного банку України, комерційних банків і кредитних спілок. Правове регулювання банківської діяльності.
ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТИ СТАБІЛІЗАЦІЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Валютне регулювання. Валютна політика НБУ
Валютне регулювання: суть, необхідність, сфери регулювання; інструменти та інститути, що здійснюють регулювання та контроль.
