 |
Тема 2. Трудові правовідносини та їх субєкти
|
|
|
|
ТЕМА 2. ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ТА ЇХ СУБЄКТИ
ПЛАН
1. Правовідносини у сфері трудового права.
2. Працівники як суб’єкти трудових правовідносин.
3. Власник або уповноважений ним орган як суб’єкт трудових правовідносин.
4. Поняття, види і правовий статус трудових колективів.
5. Правовий статус профспілок у сфері трудових відносин.
6. Правовий статус роботодавців, їх організацій та об’єднань.
1. Правовідносини у сфері трудового права
Правові відносини — це такі суспільні відносини, які виникають на основі правових норм і їх учасники наділені суб'єктивними правами та юридичними обов'язками, що забезпечуються державою.
Трудові правовідносини є одним із різновидів усієї маси правових відносин, що складаються у суспільстві, де панує право. По-перше, визначаючи поняття трудових правовідносин, потрібно керуватися тим, що правовідносинами визнаються суспільні відносини, які врегульовані правовими нормами, а отже, нормами трудового права. По-друге, характеризуючи правові відносини у сфері трудового права, необхідно брати до уваги узагальнююче поняття — трудові правовідносини, яке охоплює весь комплекс самостійних суспільних відносин. Саме в його основі лежить трудовий договір як головний юридичний факт, що породжує взаємні права і обов'язки суб'єктів цих правовідносин.
Отже, якщо враховувати, що предмет трудового права становлять, крім власне трудових, ще й інші самостійні суспільні відносини, то є всі підстави говорити про трудові правовідносини як сукупність самостійних правовідносин.
Трудові правовідносини — це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.
|
|
|
Види трудових відносин:
1. Залежно від суб’єктивного складу поділяються на:
- індивідуально-трудові — правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
- колективно-трудові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах). їх ще називають організаційно-управлінськими правовідносинами між трудовим колективом (чи профспілковим органом) і роботодавцем, хоча більш відомі вони саме як колективно-трудові правовідносини. Ці правовідносини, які існують задля функціонування і обслуговування власне трудових правовідносин, вирізняються суб'єктним складом та підставами виникнення.
2. Залежно від їх місця в правовому регулюванні поділяються на:
- безпосередньо трудові відносини;
- правовідносини, що тісно пов’язані з трудовими. Вони поділяються на підвиди:
а) ті, що передують трудовим;
б) ті, що супроводять трудові правовідносини;
в) ті, що випливають з трудових.
3. Залежно від їх специфіки поділяються на:
- правовідносини із забезпечення зайнятості та працевлаштування. Вони виникають у результаті пошуку роботи громадянином і, як зазначається в юридичній літературі, становлять єдність трьох взаємопов'язаних, але відносно самостійних правовідносин: а) між органом працевлаштування і громадянином, який звернувся з заявою про влаштування на роботу; б) між органом працевлаштування і організацією, яка потребує кадрів; в) між громадянином і організацією, куди він направлений на роботу органом працевлаштування;
|
|
|
- правовідносини у сфері навчання і перекваліфікації працівників на виробництві;
- правовідносини, що виникають з нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, мають чітко виражений публічно-правовий характер. Вони виникають у результаті виконання уповноваженими державними і профспілковими органами спеціальних функцій з нагляду і контролю за охороною праці на підприємствах, в установах, організаціях та дотриманням трудового законодавства;
- правоохоронні правовідносини. Виникають з приводу розгляду трудових спорів. Іноді їх називають процесуально-трудовими, хоча, як видається, більш прийнятною є назва процедурно-трудові правовідносини.
Трудові правовідносини, як і будь-які інші, мають свою структуру, яка включає в себе
- суб’єкти це працівники - лише фізичні особи і роботодавці – юридичні та фізичні особи;
- об’єкти – створення матеріальних чи духовних благ та надання послуг в процесі здійснення найманої праці. Необхідно враховувати, що між суб’єктами можуть виникати відносини. Об’єктом яких є виконання певної роботи, але така праця не завжди являє собою трудові відносини, і регулюватися вони можуть не трудовим, а цивільним правом. Отже, тільки ті блага чи послуги, що вироблені (надані) в процесі найманої, несамостійної, підлеглої праці, праці в колективі, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку становлять об’єкт трудового права;
- зміст трудових правовідносин – сукупність трудових прав і обов’язків їх суб’єктів, які, як правило, відображені в його правовому статусі.
|
|
|
