Порядок прийняття рішення на виклик CASEVAC/MEDEVAC.

Порядок прийняття рішення на виклик CASEVAC/MEDEVAC.

Даний формат процесу прийняття рішення на виклик CASEVAC/MEDEVAC може використовуватись для допомоги в ході аналізу ситуації та визначення потрібне чи не потрібне використання повітряних засобів для транспортування особи що потребує медичної допомоги.

Таблиця 10

Порядок прийняття рішення на виклик CASEVAC/MEDEVAC (варіант)

ЗМІСТ РІШЕННЯ	ХТО ПРИЙМАЄ
1. Чи потрібна евакуація?	Лікар, санінструктор або в разі його відсутності командир на місці події
2. Куди евакуйовувати?	Лікар на місці події, старший лікар в найближчій медичній установі або начальник медичної служби (CMO)
3. Яким методом? a. Наземним? - Любим місцевим транспортом - Найближчою каретою швидкої допомоги b. Повітряним?  - Повітряним засобом місії - Спеціально обладнаним повітряним засобом	Лікар на місці події начальник медичної служби (CMO) або регіональний медичний підрозділ     Начальник цивільної авіації (CAVO), начальник військової авіації (CAO), начальник медичної служби (CMO)
4. Коли?	Лікар на місці події або начальник медичної служби (CMO)
5. Планується більше ніж одна евакуація? Рівень ймовірності?	Начальник цивільної авіації (CAVO), начальник військової авіації (CAO), начальник медичної служби (CMO)

 

Всі завдання з CASEVAC/MEDEVAC по завершенню евакуації потребують складення рапорту з підсумками виконання завдання.

В випадку коли приймається рішення проводити медичну евакуацію повітряним методом, необхідно проводити оцінку факторів ризику з метою забезпечення того, що всі можливі ризики що можуть виникнути в ході операції є зрозумілими та рівень ризику знаходиться в межах прийнятних параметрів безпеки.

Начальник цивільної авіації має використовувати визначені повітряні засоби, які найбільш підходять для виконання завдання з CASEVAC. Як тільки буде отримано запит на CASEVAC, начальник цивільної авіації (CAVO) негайно приводить екіпаж відповідного повітряного засобу в готовність до виконання завдання. Одночасно з наданням дозволу на виконання польоту має бути зроблений запит на політ в повітряних просторах інших країн, в разі якщо є така необхідність.  

В разі можливості, запит (9-ти лінійний рапорт на виклик повітряної медичної евакуації) має включати якомога більше наступної інформації:

· Контактна інформація сторони що робить запит;

· Інформація про пацієнта (П. І. Б, група крові, національність, підрозділ, звання, обмеження в знанні мови (якщо такі є);

· Місце знаходження пацієнта(ів);

· Час отримання поранення або час виникнення нещасного випадку/інциденту;

· Кількість поранених/хворих;

· Описання поранення/стан;

· Особовий склад який супроводжуватиме пацієнта;

· Місце посадки та назва аеропорту;

· Безпечність місця посадки (міни і так далі).

Таблиця 11

Приклад 9-ти лінійного запиту на медичну/санітарну евакуацію (варіант)

Назва	Виконання	Причина
1. Місце знаходження	Передати координати місця підбору	Необхідно екіпажу вертольоту для знаходження зони підбору та узгодження (координації) маршруту польоту.
2. Радіочастота та позивний	Передати частоту радіостанції, яка буде використовуватись в зоні підбору та позивний контактної особи.	Необхідно для того, щоб командир екіпажу увійшов у зв‘язок з підрозділом, що очікує вертоліт та отримання інструкцій для посадки.
3. Кількість поранених за пріоритетом.	Передати відповідний короткий код. A. Невідкладний. B. Невідкладний хірургічний. C. Пріоритетний. D. Типовий. E. Безпечний У випадку двох або більше категорій – між категоріями необхідно вставити слово «БРЕЙК».	Необхідно командиру екіпажу для встановлення пріоритету завдання та попередження медичного персоналу шпиталю який буде приймати потерпілих.
4. Спеціальне обладнання.	Передати відповідний короткий код. A. Непотрібне. B. Лебідка. C. Обладнання для вилучення. D. Вентилятор	Необхідно для того, щоб встановити відповідне обладнання на борт вертольоту перед вильотом.
5. Кількість поранених за типами.	Передати відповідний короткий код. Доповісти про серйозні кровотечі, при цьому вказати групу крові (якщо відомо). L. Кількість лежачих поранених. A. Кількість амбулаторних поранених.	Необхідно для визначення конфігурації вертольоту який потрібно посилати в зону підбору.
6. Охорона зони посадки.	Передати відповідний короткий код. N. Противник відсутній. P. Можлива наявність противника в районі. E. Противник в районі. X. Противник в районі. Зона посадки знаходиться під вогнем.	Необхідно для орієнтування та охорони прибулого екіпажу.
7. Спосіб маркування зони підбору.	Передати відповідний короткий код. A. Панель VS17. B. Піротехнічний сигнал. C. Димовий сигнал. D. Відсутній. E. Інше (описати).	Необхідно екіпажу вертольоту для здійснення посадки. Не передавайте колір вставки, диму, піротехнічних засобів.
8. Національність постраждалого та статус.	Передати відповідний короткий код – кількість не вимагається. A. Військовослужбовець ООН. B. Цивільний ООН. C. Військовослужбовець не ООН. D. Цивільний не ООН. E. Військовополонений.	Необхідно для орієнтування медичного персоналу на завантаження постраждалого або охорони для військовополонених. Переконайтесь, що хоча б одна особа в зоні підбору розмовляє англійською.
9. РХБ зараження.	Передати відповідний короткий код – передавати тільки в випадку застосування. N. Радіаційне. B. Біологічне. C. Хімічне.	Необхідно для охорони та орієнтування прибулих екіпажів.

 

Періодично з усім особовим складом який може бути залученим до виконання завдань з CASEVAC / MEDEVAC повинні проводитись заняття по процедурам виклику засобів CASEVAC / MEDEVAC.

Вибір місця і організація посадочного майданчика.

Для посадки вертольоту необхідна доволі велика зона посадки, бажано на високому підвищенні. Зазвичай вертольоти не сідають та не злітають вертикально, для цього вертольоту необхідна посадочна зона в сотні футів завдовжки. Ідеальною посадковою зоною являється рівна полоса 100 футів в ширину та 300 футів в довжину.

Посадкова площадка має бути звільнена від легких предметів які можуть бути відкинуті поривом повітря від роторів вертольоту. Для запобіганню пошкодження чутливого хвостового ротору необхідно очистити площадку від високої трави та кущів. Пеньки від дерев повинні бути менше 1 фута заввишки.  

Посадкова площадка має знаходитись якомога ближче до підрозділу який взаємодіє з повітряним засобом (який його викликав), але в той же час бажано щоб вона знаходилась в місці що дозволить запобігти можливому ризику для людей що знаходяться на землі та на борту вертольоту в випадку відказу систем вертольоту, посадки на одному двигуні або під час вимушеної посадки. Рекомендовано щоб до вертолітної площадки був під’їзд з дороги.

На посадочній площадці має бути організована охорона та встановлений стійкий радіозв’язок земля-повітря.  

Стан поверхні землі має бути достатньо твердим щоб запобігти встряванню вертольоту в ґрунт та створенню надмірної пилової завіси.

Мінімальний розмір місця приземлення та зльоту має бути не меншим ніж два діаметра основного ротору вертольоту. Район навколо місця приземлення має бути очищеним від сторонніх предметів та перешкод які можуть спричинити пошкодження вертольоту. Подовження вертолітної площадки має бути в бік зльоту вертольоту.

Шляхи наближення та відльоту вертольоту мають проходити над найвищими перешкодами, вітер його напрямок та рельєф місцевості також беруться до уваги. Критерії що наведені нижче являються мінімально необхідними для успішного виконання завдань екіпажем вертольоту, підходи що не відповідають цим критеріям можуть бути прийнятними в залежності від характеру виконання завдань.

На сніжно-льодових схилах невеликі пологі ділянки схилу малопридатні для посадки і зльоту вертольоту. Найбільш відповідним місцем для організації посадкового майданчика будуть опуклі ділянки схилу з рівною центральною частиною.

Тіньові ділянки схилу найменш підходять для посадки вертольоту, оскільки пілотові важко визначити ухил місцевості і відстань до поверхні посадочного майданчика.

При організації посадкового майданчика на сніжній поверхні немає необхідності її суцільно витоптувати. На ній повинні бути багато слідів (для просторового орієнтування пілота в умовах обмеженої видимості із-за сніжного вихору, що піднімається лопатями вертольоту, при посадці).

Посадковий майданчик повинен бути позначений по кутах і в центрі, тобто в місці приземлення вертольоту, темними предметами (рюкзаки, спальні мішки і т. д. ).

З майданчика можна піти, але тільки на своїх місцях залишити маркувальні предмети (рюкзаки або увімкнені в сніг палиці, вітки), без яких пілот не зможе орієнтуватися в умовах поганої або обмеженої видимості.

Для того, щоб показати пілотові стан сніжного покрову (глибину, щільність снігу), під час контрольних проходів вертольоту над місцем посадки один з військовослужбовців повинен постійно рухатися по майданчику.

Для швидкого виявлення пілотами вертольоту військовослужбовців на льодово-сніжному або скельному рельєфі необхідно дати ракету вгору, убік, протилежний тому, звідки летить вертоліт.

При устаткуванні вертолітного майданчика в лісистій місцевості краще всього скористатися природними узліссями лісу, позбавленими великих дерев, при цьому вся інша рослинність, невеликі дерева і кущі вищі за півметра, повинні бути вирубані і винесені на 20-50 метрів від майданчика.

Бажано зрубати найвищі дерева в радіусі 100 м, що необхідно для полегшення зльоту та посадки.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Дати визначення загальновійськового бою. Назвати основні види загальновійськового бою.

2. Назвати складові елементи загальновійськового бою. Надати їх стислу характеристику.

3. Надати характеристику основних складових, за якими розрізняють вогонь.

4. В чому полягає маневр підрозділом?

5. В чому полягає маневр вогнем?

6. Перелічити характерні риси сучасного загальновійськового бою.

7. Перелічити основні принципи ведення загальновійськового бою.

8. Назвати основні способи ведення загальновійськового бою та надати їх стислу характеристику.

9. Що відноситься до основних сил і засобів ведення загальновійськового бою?

10. Призначення механізованого взводу та його місце в бойовому порядку роти (батальйону).

11. Похідний порядок. Визначення та умови застосовування.

12. Передбойовий порядок. Визначення та умови застосовування.

13. Бойовий порядок. Визначення та умови застосовування.

14. Складові елементи бойового порядку механізованого взводу. Їх стисла характеристика.

15. Що в себе включає підготовка бою (дій)?

16. Що в себе включає організації бою (дій)?

17. В чому полягає усвідомлення завдання командиром механізованого взводу?

18. В чому полягає оцінювання обстановки командиром механізованого взводу?

19. Зміст рішення командира механізованого взводу на бій? Що він вказує у способі виконання отриманого завдання?

20. В чому полягає рекогносцировка командира механізованого взводу? Кого він залучає на рекогносцировку?

21. Зміст бойового наказу командира механізованого взводу?

22. Зміст бойового розпорядження командира механізованого взводу?

23. В чому полягає та порядок організації взаємодії?

24. В чому полягає організація управління командира механізованого взводу?

25. Що в себе включає організація всебічного забезпечення бою (дій)?

26. В чому полягає підготовка підрозділу до застосування?

27. В чому полягає практична робота командира в підлеглих підрозділах?

28. Способи управління підрозділами в бою (діях)?

29. Про що командир взводу повинен негайно доповідати старшому командиру?

30. Перелічити та схематично показати склад механізованого відділення.

31. Що наноситься на картку вогню механізованого відділення?

32. Що наноситься на схему опорного пункту механізованого взводу?

33. Обов’язки солдата в бою.

34. Основні види забезпечення військовослужбовця за Нормою № 1.

35. Основні види забезпечення військовослужбовця за Нормою № 2.

36. Основні способи носіння зброї.

37. Що включає в себе індивідуальне маскування солдата його екіпіровки та зброї?

38. Основні способи пересування на полі бою.

39. Порядок переміщення в «двійці» та «трійці».

40. Мета призначення єдиних сигналів управління та оповіщення?

41. Послідовність вибору та заняття вогневої позиції.

42. Порядок розподілу секторів для спостереження та стрільби в механізованому відділенні.

43. Дії солдата під час вогневого впливу противника.

44. Порядок знищення бронеоб’єктів противника.

45. Порядок стрільби по нерухомих цілях і цілях, що з'являються.

46. Порядок стрільби по цілі, що рухається.

47. Порядок визначення дальності до цілі за допомогою формули «тимячної».

48. Порядок пересування військовослужбовця в ході бою.

49. Послідовність заміни вогневої позиції в ході бою.

50. Порядок цілевказання різними способами. Порядок подачі та виконання команди на відкриття вогню.

51 Порядок подачі та виконання команди на відкриття вогню.

52. Особливості несення служби на сторожовому пості (в секреті).

53. Особливості розташування в горах, у лісі та взимку.

54. Несення бойового чергування на КПП. Порядок дій під час огляду особового складу (техніки).

55. Обов’язки особового складу блокпосту (КПП).

56. Що забороняється особовому складу КПП.

57. Що заборонено під час патрулювання.

58. Порядок дій під час виклику та зустрічі повітряних засобів медичної евакуації. Визначення MEDEVAC та CASEVAC.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Наказ Головнокомандувача ЗС України від 11. 09. 2020 р. № 140 «Про Тимчасовий Порядок оформлення оперативних (бойових) документів».

2. Наказ Командувача Сухопутних військ ЗС України від 02. 08. 2018 р. № 454 «Про затвердження змін до бойових статутів механізованих і танкових військ СВ ЗСУ частина ІІ (батальйон, рота) та частина ІІІ (взвод, відділення, танк)».

3. Альбом схем. Тактичні дії механізованих підрозділів. Кафедра тактики. Національна академія Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного. Л., 2019 р.

4. Збірник нормативів механізованих та танкових військ Сухопутних військ. К., 2002 р.

5. Довідковий матеріал для проведення занять з тактичної підготовки згідно Стандарту НАТО – ВП до СТІ 01. 06. К., 2018 р.

 

 

⇐ Предыдущая30313233343536373839Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: