 |
Модельно-організаційна зброя
|
|
|
|
«Новизна» іраксько-американської війни, а також сербської та афганської, полягає у тому, що в ній американська адміністрація, а точніше, надсуспільство США, застосували у найповнішому обсязі так звану модельно-організаційну зброю (МОЗ). При цьому воєнні дії були саме прикриттям, точніше — забезпеченням застосування МОЗ. Сербів, афганців та іракців перемогли не американські бомбардування, а секретна «модельно-організаційна зброя» — стратегічне ноу-хау американської наделіти. Суть її полягає в тому, що для перемоги над будь-якою сучасною державою не обов'язково кожен її клаптик завойовувати. Є інший шлях. Відомо, що фінанси, промисловість та засоби комунікації — це кров, плоть і судини будь-якої держави. Маючи можливість уразити ці життєво важливі складові, можна знищити будь-яку державу. Головне — накинути фінансовий зашморг на шию країні.
Скласти топографію промислових об'єктів, мостів, доріг, засобів зв'язку та ін. за сучасних систем супутникової розвідки найпростіше.
Сучасна держава міцно вбудована у світову фінансову, економічну та політичну системи. Бюджет більшості країн формується здебільшого за рахунок експорту і прив'язаний до якоїсь міжнародної валюти, приміром, до долара, євро тощо. Ці системи перебувають під контролем надсуспільства США. Саме воно створило більшість міжнародних фінансових інститутів: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний та Європейський банки реконструкції та розвитку. Воно створювало і латентні структури: Тристоронню комісію, Більдерберзький клуб, Раду з міжнародних відносин та ін. Істеблішмент керує більшістю транснаціональних компаній (ТНК), контролює основні сировинні та товарні ринки. Тому істеблішменту дуже легко створити модель міжнародних зв'язків будь-якої країни: міжнародна торгівля, ринки збуту, фінансова система.
|
|
|
За допомогою різноманітних міжнародних організацій (котрі працюють у «ворожих» країнах), благодійних фондів, міжнародних програм, радників та політологів, підготовлених у США, посольств та розвідувальних служб, а також засобів масової інформації, збираються і створюються особові бази даних про політиків, державних службовців, провідних бізнесменів. У цих базах даних є інформація про рахунки за кордоном, а також компрометуючі матеріали.
Схема війни США проста: за допомогою використання моделі міжнародних зв'язків «ворожої» держави та різноманітних міжнародних організацій здійснюється її політична ізоляція, накладаються різні торгові ембарго, створюється економічна блокада — і держава відсікається від основного джерела наповнення державного бюджету. Це перша ударна ланка надсуспільства США.
Потім стає до ладу «томагавк-право» — високоточні ракети, що знищують промисловість, енергетику, системи зв'язку, комунікації та мости. Це друга ударна ланка істеблішменту. Особові бази даних використовуються для залякування й розкладу політичної та державної еліти, її розшарування і формування «п'ятої колони», котра і є третьою ударною ланкою.
Цими «ковадлами» ось уже понад 20 років надсуспільство США трощить усіх своїх супротивників. Так вони чинили з багатьма країнами світу, поки не вдосконалили свою «модельно-організаційну зброю».
Колишній міністр юстиції США в адміністрації президента Джонсона Рамсей Кларк в одному з інтерв'ю сказав: «Я перерахую країни, в яких політика США після Другої світової війни призвела до дестабілізації: Корея, В'єтнам, Камбоджа, Нікарагуа, Домініканська Республіка, Філіппіни, Ліберія, Куба, Гватемала, Гренада, Палестина, Ліван, Іран, Сомалі, Судан, Гаїті, Сальвадор, Гондурас, Ангола, Хорватія, Югославія, Сьєрра-Леоне, Ірак, Індонезія, Афганістан. Хто наступний?»
|
|
|
Використовуючи свою «модельно-організаційну зброю», надсуспільство США перемогло в 1999 році Югославію. Багато дивного було в цій війні. Три місяці агресори бомбардували Югославію, але ці бомбардування не завдали серйозних військових втрат. Вона зберегла 95 % свого військового потенціалу. Бойовий дух її армії та народу був на надзвичайно високому рівні. Проте при цьому було знищено дві третини усіх сербських підприємств, більша частина електростанцій, підстанцій, автоматичних телефонних станцій і майже всі мости. Сербія могла боротися. Американці, знаючи сербів по Другій світовій війні, коли вони не підкорилися фашистам, боялися сухопутної війни в гірських районах. Тому вони застосували третю ударну ланку. Мілошевич не встояв перед перспективою майбутнього повного економічного колапсу і під тиском різного роду «радників», «спостерігачів», «посланців» та «посередників» здався.
Аналогічно американці діяли і в Афганістані, відрізавши керівництво Талібану від більшості союзників та джерел фінансування. І колишні їхні покровителі та спонсори (знову через «радників», «спостерігачів», «посланців» і «посередників») виступили з пропозицією «викупити» у них країну для США. І керівництво Талібану за цілком помірну суму поступилося американцям Афганістаном. Таліби рантом «несподівано» утекли з Кабула, а президент Пакистану отримав від американців величезну матеріальну допомогу. Після введення американських військ кількість наркотиків, що вироблялася в Афганістані, збільшилася вдесятеро, і всі вони надходять у колишні республіки Радянського Союзу, розв'язуючи проблему депопуляції населення.
Ті ж американці перемогли Грак у 2003 році. І тут їх головною зброєю були не танки і ракети (як уже зазначалося), а продажна, американізована, «денаціоналізована» псевдоеліта.
Так було у більшості країн світу. Головна зброя США — це віртуальний американський спосіб життя та мислення, котрий вони змогли експортувати у більшість країн, а найголовніше — змогли впровадити у більшість сучасних політичних еліт.
Що таке сучасна еліта?
|
|
|
У нинішньому повсякденному житті ми спостерігаємо парадоксальну ситуацію: еліти різних країн конвергентуються, змішуються, їхні інтереси переплітаються. І навіть коли держави перебувають у стані війни, їх вище політичне керівництво чи частина його, як і колись, зберігають тісні зв'язки з політичною елітою супротивника. Зв'язки можуть здійснюватися через політичні та фінансові установи, масонські ордени та латентні структури. І в цих структурах можуть вирішуватися питання про те, кому сьогодні бути переможцем, а кому переможеним. І ця нівельована «єдність» еліт — головне досягнення надсуспільства США за останні 20 років.
Таємною найважливішою зброєю надсуспільства є база особових даних, яка дає можливість здійснювати тотальний контроль над політичними елітами інших держав. Ретельно розшукуються і відслідковуються офіційні й таємні рахунки, угоди, нерухомість, котру купують в інших країнах. Відслідковуються родинні зв'язки, виявляється коло знайомих, інтереси, пристрасті, таємні вади. Збирається компромат на дуже різних політиків та членів їхніх родин. Усе це заноситься до баз даних і постійно актуалізується. Хто знає, що зломило опір Мілошевича. Може, лист його давнього американського «друга», в якому той перелічив усі його банківські особисті чи сімейні рахунки за кордоном і натякнув на їх швидкий арешт. Усе може бути…
Аналогічне питання можна розглядати і стосовно мулли Омара. Що зробило його поступливішим? Може, натяк на можливий арешт та страту його сина, котрий проживав у Саудівській Аравії і в якого під ліжком знайшли пакетик з героїном, що за місцевими законами загрожувало йому смертною карою.
Отже, головним політичним уроком війни є такий: якщо збройні сили США стоять біля ваших кордонів, то це означає, що на вашій території на них уже чекає потужна «п'ята колона» і в спину найхоробрішим солдатам готуються встромити ніж зради.
Можна дати характеристику й українській псевдоеліті, яка сприймає Україну як брудний цех, де можна працювати й заробляти гроші, але неможливо жити… Слова про «служіння народу» сприймаються як привід до глузувань і підозр у неповноцінності. Якщо розібратися, українська еліта абсолютно не потрібна нашому суспільству… Масштаб завдань, що стоять перед країною, не відповідає масштабу особистостей, які ці завдання намагаються розв'язувати. Проте ця характеристика нашої «еліти» неповна. Нині є інформація про вербування американськими спецслужбами українських «бізнесменів», що втікають за кордон. В обмін на застосування закону про захист свідка, згідно з яким за повні й правдиві покази про злочинну діяльність українських представників влади та інших олігархів, на Заході правосуддя зобов'язується звільнити свідка від карної і майнової відповідальності. Цей простий механізм використовується нині американськими спецслужбами для створення в Україні потужної і розгалуженої агентурної мережі в усіх ланках управління. Таким чином адміністрація США зможе впливати на українську політичну еліту не грошима, як раніше, а шантажем і погрозами. Бо їх спецслужби уважно відслідковують проходження… коштів. А звідси можна отримати важливу інформацію. Для полегшення контактів зі своїми агентами Федеральне бюро розслідувань з середини грудня 2000 року на постійних засадах розмістила бригаду слідчих у Стокгольмі.
|
|
|
Бізнесмени через треті країни приїздять до Швеції, розміщуються в Гранд-готелі», де з ними «активно працюють». А які ж наслідки? Якої шкоди це може завдати Україні? Перспективи можуть бути досить трагічні. Всі покази можуть стати офіційним підґрунтям для затримання на Заході представників української «еліти» і заморожування їхніх рахунків. А позаяк більшість українських бізнесменів досить впливові в політиці люди, США через фінансові важелі, зможуть впливати й на нашу політику, вербуючи під тиском шантажу українських громадян. Тому й опозиційна діяльність «еліти» формується, скеровується і контролюється тими, хто контролює їхні банківські рахунки. Звідси й неочікувані дії колишніх соратників «по майдану». Отримавши наказ від своїх американських господарів, вони відразу почали активно руйнувати те позитивне, чого досяг уряд. Отже, руйнування процесів відродження української економіки продовжуватиметься доти, доки у керівництві урядом, в депутатському корпусі й адміністрації президента перебуватимуть люди, що мають закордонні рахунки. Оце і є один із прикладів застосування «модельно-організаційної зброї» на практиці.
Інформаційна зброя
«Відомо, що ступінь інформаційної агресії вимірюється гучністю і частотою кумкання… Закон сучасних багатоповерхових джунглів передбачає, що висловлювати свою думку може тільки той, хто все це купив, чи той, кому втрачати вже нічого, але при цьому він знає, кого і за що можна смикнути! Хоча насправді «своя думка» — це навдивовижу рідкісна річ. Ми часто вважаємо, що маємо власну думку, але чи є вона своєю насправді?» — визначає відомий вчений С. Расторгуєв.
|
|
|
Нині кожен українець мусить добре помізкувати, аби самому дійти розуміння того, що для нього краще: жити вільним у незалежній державі, керувати якою мусить титульна нація, чи бути загнаним сіоністськими словесними батогами чи солодкими конвеєрними відеообразами у хлів для інформаційних свиней.
На сьогодні всі партії, сіоністські психоаналітики, інформаційні кілери привчають усіх лише слухати, аби, заковтнувши сказане, висловлювати нав'язану думку. Здавна свобода слова була доступна або юродивому, або тому, хто має владу, або тому, в кого є гроші, щоб сплатити за сказане. І чим більше грошей, тим більше нісенітниць можна верзти, аби загнати людей інформаційними чергами з кулемета, встановленого на телевізійних антенах, у суспільство викінчених ідіотів.
Кожна система управління живиться інформацією. У свою чергу, скерованість і доступність інформації породжує систему управління відповідної якості і відповідного рівня. Щодо якості, то тут, даруйте на слові, хто споживає багно, той ним і стає. Стосовно рівня: коли інтегрують інформацію за всіма чи більшістю параметрів, що впливають на людину, — саме тоді народжуються системи управління людством! Такі системи управління, знищуючи самостійні суб'єкти, що існували доти, знаходять тим самим свою власну нову сутність, стаючи фактично зародком єдиного планетарного людства. Згідно із законами цієї нової сутності, як і будь-якої іншої, що хоче жити і вижити, небажання підкорятися її командам розглядається як хвороба, для лікування якої застосовуються різні, зокрема й хірургічні, методи — бомбардування Югославії, Іраку, Афганістану.
Сьогодні ми можемо спостерігати, як більшість депутатів і лідерів партій постійно говорять, говорять і говорять. Але постійно говорити й не слухати означає виступати в ролі божевільного інформаційного агресора. Чому божевільного? Тому що небожевільний агресор інколи оцінює ситуацію, поточний стан системи і корегує потік слів і видовищ. Тому кожна людина повинна насамперед йти дорогою самопізнання, щоб отримати правильне уявлення про себе. Початкове й основне світло тільки всередині себе самого. Немає отчого світильника всередині — немає й тебе!
Якщо ж всередині є той каганець, то він здатен зруйнувати темряву і народити мудрість. Але щоб світло вийшло назовні, слід зруйнувати агресивну інформаційну оболонку, яку формують за допомогою інформаційної зброї.
За якістю інформації інформаційна зброя може бути класифікована таким чином:
|
|
|
