Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

http://viem.edu.ua/konf_V4_1/art.php?id=0305. http://conf-cv.at.ua/forum/43-394-1. Домніка Гафу

МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ Чебан Т. М., к. е. н., доцент, ХНТУ, м. Херсон Поняття управлінського обліку як науки сформувалося як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці не так давно. Незважаючи на різні підходи науковців щодо періодизації управлінського обліку, майже одностайно прийнято вважати датою його появи як самостійної навчальної дисципліни 1972 рік, коли вперше Американська асоціація бухгалтерів підготувала фахівців з управлінського обліку та присвоїла їм кваліфікацію бухгалтера-аналітика [1, с. 4]. У вітчизняній вищій школі управлінський облік як самостійна наука викладається з кінця 1990-х років після надання йому офіційної легітимності в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та визначення як системи обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування у процесі управління підприємством [2]. Проблемам розвитку теорії, методології, методики і організації управлінського обліку присвячені численні дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, які неможливо навіть перерахувати в межах однієї статті. Сучасні публікації науковців висвітлюють напрями розвитку управлінського обліку в контексті його адаптації до вимог вітчизняної економіки, міжнародних глобалізаційних процесів, динамічно змінюваного внутрішнього й зовнішнього середовища підприємств. Більш як 10-річний досвід наукової розробки теорії і методології управлінського обліку, накопичений зарубіжний і вітчизняний досвід обумовлюють необхідність узагальнення та систематизації наукових поглядів щодо концептуальних засад та перспектив розвитку управлінського обліку. Розвиток ринкових відносин в Україні, сучасні глобалізаційні процеси, тенденції розвитку міжнародної економіки, зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством, ускладнення завдань внутрішнього менеджменту є головними причинами створення управлінського обліку, який перестав бути «fata Morgana» для керівництва і менеджерів підприємств та відіграє важливу роль в забезпеченні конкурентоспроможності бізнесу, економічної безпеки суб’єктів господарювання та їх економічного зростання. Якщо право на існування управлінського обліку є загальновизнаним професійною громадою, численною плеядою науковців і фахівців-практиків та не піддається сумнівам, то визначення його сутності і концептуальних засад залишається предметом дискусій. Систематизація трактувань вітчизняних фахівців сутності управлінського обліку як системи знань дозволяє виділити наступні принципові підходи: це «псевдонаука» - штучно створений новий напрямок в загальній системі знань з бухгалтерського обліку, це «квазінаука» - штучно створений конгломерат декількох економічних наук (планування, облік, аналіз), це прикладна дисципліна менеджменту [3, с. 11]. На нашу думку розвиток теорії бухгалтерського обліку як науки призвів до виокремлення нового його напряму, який зважаючи на мету, завдання, принципи та методи можна ідентифікувати як вид бухгалтерського обліку, що хоч і базується на загальнообліковій методологічній платформі, має суттєві відмінності від інших видів обліку. Управлінський облік сьогодні – це система підготовки та забезпечення різних рівнів управління необхідною інформацією для ефективного планування, контролю та прийняття управлінських рішень [4, с. 27]. Управлінський облік як прикладна економічна наука має власну методологію, яку складають мета, принципи, завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження. Узагальнення існуючих поглядів та комплексне застосування системного, цільового та функціонального наукових підходів дозволило обґрунтувати загальні фундаментальні принципи управлінського обліку (цілісності, об’єктної орієнтованості, адаптивності, результативності, повноти й аналітичності інформації) та специфічні (безперервної діяльності, оцінювання результатів діяльності центрів відповідальності, бюджетного управління, стратегічної орієнтованості, багатоваріантності, методологічної незалежності). Визначення предмету управлінського обліку було темою численних дискусій серед фахівців переважно на першому етапі його становлення в нашій країні. Аналіз праць зарубіжних авторів свідчить, що вони взагалі не висвітлювали це питання, проте виходячи із їх змісту можна окреслити предметну область дослідження управлінського обліку – це виключно виробнича діяльність підприємства. Історично перші вітчизняні підручники з управлінського обліку відображали такий же підхід. Розвиток теорії управлінського обліку у відповідь на виклики сучасної економіки дещо змінив підходи до визначення його предметної галузі. Найбільшого поширення набула наступна точка зору - інформація, що генерується в системі управлінського обліку, пов’язана з процесами постачання, виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг) і використовується в управлінні фінансовою та інвестиційною діяльністю. Зважаючи на це можна стверджувати, що саме ці процеси є предметом управлінського обліку, який конкретизується системою об’єктів. В фаховій літературі діапазон поглядів науковців на склад об’єктів управлінського обліку достатньо широкий: від надто вузького – доходи і витрати від реалізації продукції (надання послуг, виконання робіт) до занадто широкого – собівартість, виробничі ресурси, внутрішнє ціноутворення (трансфертні ціни), незавершене виробництво, планування, внутрішня звітність та інш. [4, с. 29]. На нашу думку, логічно визначати склад об’єктів управлінського обліку виходячи з його сутності та призначення – забезпечення внутрішніх користувачів інформацією для прийняття виважених управлінських рішень. Зважаючи на загальноприйнятий критерій вибору управлінських рішень – прибуток (або його відносні показники – рентабельність інвестицій, продукції, капіталу), основними об’єктами управлінського обліку слід вважати витрати, доходи та результати діяльності підприємства в розрізі видів діяльності, центрів відповідальності, видів продукції. Формування методології управлінського обліку вимагає упорядкування підходів щодо систематизації його методів. З нашої точки зору сукупність методів управлінського обліку відповідає полідисциплінарному підходу, сутність якого складається у використанні можливостей декількох наук для досягнення мети і основних завдань управлінського обліку. Таким чином, специфічність методу управлінського обліку полягає у використанні як суто облікових прийомів, так й інструментарію планування, контролю та аналізу. Поступове становлення та розвиток управлінського обліку – є одним із напрямів удосконалення вітчизняної системи обліку та звітності як ключового інформаційного інституту в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки. Сучасні вчені, що займаються проблемами адаптації системи управлінського обліку до вітчизняної економіки, перспективи розвитку обліку вбачають у таких напрямах: - формування системи стратегічного управлінського обліку; - розвиток методики управлінського аналізу [5, с. 157]; - вдосконалення методичного інструментарію управлінського обліку, зокрема: аналіз вартісного ланцюжка; калькулювання на основі діяльності (АВС); калькулювання життєвого циклу; цільове калькулювання; калькулювання для безперервного вдосконалення; - регулювання галузевого управлінського обліку (розробка галузевих методик організації управлінського обліку, інструкцій по визначенню собівартості продукції та проведення управлінського аналізу); - наукове обґрунтування ефективної моделі управлінського обліку з урахуванням як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. На нашу думку, розвиток управлінського обліку як частина загального процесу реформування системи обліку в Україні потребує розробки цілісної Концепції, направленої на рішення основоположних завдань організаційно-правового, методологічного і методичного характеру та об’єднання зусиль науково-практичної еліти та професійної спільноти для її успішної реалізації. Література 1. Вахрушина, М. А. Бухгалтерский управленческий учет / М. А. Вахрушина: учеб. для вузов. –М. : ИКФ Омега-Л; Высш. шк., 2002. – 528 с. 2. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: закон України: [прийнято ВР 16. 07. 99р. № 996-14 зі змін. та доповн. ] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 3. Валиулова А. Р. Управленческий учет как инструмент управления промышленным предприятием. – Автореф. дис. канд. экон. наук. – Ульяновск, УГТУ. - 2007. – 23с. 4. Левицька С. Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження// С. Левицька// Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - № 2. – С. 27-35. 5. Засади конкурентоспроможності в реаліях економіки знань: [колект. монографія] / за наук. ред. Ю. В. Полунєєва. — К. : ТОВ «Інжиніринг», 2007. — 256 с.

http: //viem. edu. ua/konf_V4_1/art. php? id=0305

http: //conf-cv. at. ua/forum/43-394-1

Домніка Гафу

Наук. кер. – Зеленська О. З.
Чернівецький національний університет ім.. Ю. Федьдовича
м. Чернівці

12 3 4 5 6 Следующая ⇒

Воспользуйтесь поиском по сайту: