Визначте характерні риси світових релігій.

Світові релігії — це монотеїстичні релігії, які в процесі сво­го історичного розвитку подолали етнонаціональні межі й стали відкритими для всіх. Ці релігії виникли відносно не так давно, проте вони набули планетарного масштабу. На даний момент виділяють три світові релігії. Ними є християнство, іслам та буддизм. Ці релігії мають багато відмінностей у своїй основі, проте всї вони характеризуються певними спільними рисами. Першою такою рисою є те, що всі світові релігії виникли у зв'язку з радикальними історичними змінами. Здебільшого це був перехід до розвинутішої соціально-економічної формації (укладу життя), що нерідко супроводжувалося централізацією внутрішньодер­жавного життя. Все це стосувалося доль багатьох людей. Ще однією рисою, характерною для світових релігії є космополітичний, пропагандистський характер, орієнтація на всіх людей. Незалежно від статі, соціального стану, національної та расової приналежності, всі вони вважаються рівними перед Богом і такими, що потребують спасіння. В християнстві – це рівність у гріху, у ісламі – у покірності, у буддизмі – у стражданні. Для більшості інших релігій – це нехарактерно, бо там в залежності від національності, або соціального стану існує різний підхід до служіння та сповідання тієї чи іншої релігії. Також характерною рисою є відмова від специфічної обрядовості, яка розмежовує людей різних національностей. Проте певні відмінності в обрядових дійствах існують, не маючи принципового характеру. Ця риса випливає з попередньої і визначає рівність усіх віруючих перед Богом. У всіх світових релігіях визначають велику роль у їх становленні засновника. У християнстві – це Ісус Христос, у ісламі – пророк Мухамед, у буддизмі - принц Сідхартха Гаутама. Їх роль, дуже велика, адже вони відкрили свої віровчення людству, розкрили їхню суть. У всіх світових релігіях чітко виражений прозелітизм. Він виявляється у гли­бокій прихильності до своєї віри, намаганні навернути до неї якомога більше послідовників інших віровчень. Доречно тут буде згадати фанатичні Хрестові походи християнського населення Європи з метою повернути Єрусалим та діяльність місіонерів у Америці, Африці та Азії, які силоміць навертали місцеве населення у християнську віру. Ще однією характерною рисою для світових релігій є монотеїзм. За їх віруваннями, існує лише один Бог, який є основою всього сущого. В Ісламі – це Аллах, в буддизмі – Будда, в християнстві триєдність Бога-отця, Бога-сина, Бога-святого духу. З монотеїстичного складу цих релігій виходить і потойбічний, або трансцендентний, зміст божества у світових релігіях. Бога розглядають як Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, виключаючи існування інших, рівних йому божественних істот. Богу приписують риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також найвище благо в етичному розумінні. Дуже важливу роль у світових релігіях відіграє систематичне святе письмо. У християнстві - це Біблія, у ісламі – Коран, у буддизмі – Тріпітака. Спільною ознакою цих всіх книг є те, що вони є основою усієї релігійної теорії цих вірувань. Це не просто розповіді про Бога та потойбічний світ, не просто зібрання міфів і легенд, а ще й регулятор соціального життя людей. У цих книгах прописано моральні та етичні норми, які слід виконувати послідовникам цих релігій. Святе письмо є прикладом того, як треба і як не слід вести себе людині. Ці книги дають змогу пізнати Бога, дізнатися, якими шляхами йти по життю. Систематичність цих книг дуже полегшує цю задачу, адже дає зрозуміти, звідки бере витоки та чи інша подія. Святе письмо дає чітко зрозуміти основні релігійні догми, що сприяє легкості залучення до релігії нових послідовників, що в свою чергу призводить до поширення релігії. Отож, святе письмо створює теоретичні засади релігії, документально підтверджує її учення, а також формує певні соціальні засади життя людей. Отже, з усього сказаного, можна зробити висновок, що світові релігії характерні тим, що вони є монотеїстичними, космополітичними віровченнями з чітко вираженими прозелітизмом та вірою в трансцендентну суть божества. Основа цих релігій закладена у святому письмі, яке відзначається систематичністю та вираженням у собі певних соціальних норм, що регулюють певні аспекти життя людини.

2. Видатний мислитель епохи Просвітництва (XVIII ст..) Вольтер, виступаючи проти католицької церкви закликав: ”Роздавіть гадину!”. Й одночасно він стверджував: „Якщо б Бога не існувало, то його треба було видумати”.