Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Напад Німеччини на СРСР

Література

Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Видавничий центр „Академія”, 1999, - с. 380 – 414.

Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997, - с. 213 – 238.

Бойко О. Д. Історія України. Тести. Запитання. Завдання. – К: Видавничий центр „Академія” 1998, с.117 – 140.

Субтельний О. Україна: історія. - К: „Либідь”, 1993, - с.555 – 591.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України / Ред. Я. Грицак, О. Романів. Львів: Видавництво Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1992/

Історія України Документи. Матеріали. Посібник/Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К: Видавничий центр „Академія”, 2001, с. 319 – 366.

Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. Вид. 2-ге, зі змінами. – Львів: Світ, 1998. в особах XІX - XX ст. - К: 1995, с. 284 – 326.

Світлична В. В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге вид. Виправлене і доповнене. - К.: „Каравела”, Львів: „Новий Світ – 2000”, „Магнолія плюс”, 2003, с. 193– 211.

1. З вересня 1939 року Україна опинилася в полум’ї другої світової війни, з якого вийшла лише у травні 1945 року. Цей період поділяється на два етапи, рубежем між якими є 22 червня 1941 року. Значний вплив на перебіг подій початкового етапу війни мало укладення 23 серпня 1939 року радянсько-німецького пакту про ненапад та підписання таємного протолу, в якому розглядалася доля західно-українських земель. Пакт Ріббентропа-Молотова та таємний протокол до нього, будучи актом свавільного поділу Європи на “сфери інтересів” між СРСР і фашистською Німеччиною, фактично розв’язував руки Гітлеру для початку другої світвої війни. Водночас він став і своєрідною точкою відліку процесу “збирання” українських земель в рамках однієї держави, що об’єктивно було явищем прогресивним. Хоча для радянського керівництва збирання українських земель було не самоціллю, а лише частиною планів убезпечення західних кордонів СРСР, засобом нейтралізації планів типу “Великої України”, формою поширення свого впливу на західному напрямку (Бойко О. Д. Історія України (запитання і відповіді), - К: 1997, - с. 213).

Підписання договору про ненапад між СРСР і Німеччиною терміном на 10 років розв’язало руки Гітлеру. 1 вересня 1939 року німецькі війська перейшли кордони Польщі, і людство опинилося у безодні доугої світової війни. В цих умовах СРСР, незважаючи на домовленості, не поспішав вступати у війну; не активізував своїх дій і після звернення 3 вересня Ріббентропа, який цікавивися, чи не бажає Радянський Союз зайняти територію, яка входить в сферу його інтересів. Зайнявши вичікувальну позицію, Сталін намагався перекласти відповідальність за агресію проти Польщі на Гітлера.

Ця демонстративна пасивність радянської сторони зумовлювала невизначеність в українському питанні. Намагаючись прискорити хід подій, високопоставлені керівники вермахту та Ріббентроп на своєму засіданні 12 вересня 1939 року обговорювали питання про можливість при одному з варіантів поділу Польщі створення західноукраїнської держави. Одразу ж після цього у Відні Канаріс мав зустріч з головою проводу ОУН за кордоном А. Мельником, в ході якої наголосив на можливості чи, скоріше, ймовірності незалежності Західної (“Галицької”) України. Мельник настільки повірив Канарісу, що наказав готувати список членів західноукраїнського уряду.

В цих умовах Сталін, так і не дочекавшись повідомлення про падіння Варшави чи про втечу польського уряду за кордон, змушений був віддати наказ про початок 17 вересня 1939 року воєнних дій проти Польщі. До складу Українського фронту, який вів бойові дії, входило 28 стрілецьких і 7 кавалерійських дивізій, 10 танкових бригад, 7 артилерійських полків. У перший день наступу радянські війська просунулися у західному напрямку на 70-100 км, зайнявши Рівне, Дубно, Збараж, Тернопіль, Чортків. Йдучи швидкими темпами, Червона Армія все ж таки не встигла зайняти до приходу німців усієї території, що входила в сферу її інтересів. Так, зокрема, сталося з Дрогобичем, Стриєм та іншими населеними пунктами, які були зайняті німцями вже 17-18 вересня. Логічно постало питання про розмежування. 22 вересня високопоставленими військовими з боку СРСР і Німеччини у Москві були узгоджені питання демаркаційної лінії для військ обох сторін, що відповідало таємному протоколу 23 вересня 1939 року. В результаті німецькі війська повинні були звільнити землі між Бугом і Віслою.

Логічним продовженням серпневого пакту став радянсько-німецький договір про дружбу і кордони, підписаний 28 вересня 1939 року, який, як і секретний протокол до пакту про ненапад, протягом 50 років становив державну таємницю СРСР. Згідно з домовленістю, кордон пройшов по так званій “лінії Керзона”, визначеній Верховною радою Антати у 1919 році. Переважна більшість території України увійшла до СРСР, але, бажаючи добитися контролю над Литвою, Сталін не наполягав на приєднанні до України Лемківщини, Посяння, Холмщини і Підляшшя. Так українські етнічні землі (близько 16 тис. кв. км з населенням у 1,2 млн.) опинилися під німецькою окупацією. Але Сталін був задоволений.

Радянсько-німецьке співробітництво, розпочате договором про ненапад, Гітлер влучно назвав “шлюбом за розрахунком”. Є серйозні підстави вважати, що таким воно було і для радянського керівництва, оскільки ключові моменти процесу “збирання” українських земель під крило СРСР вирішувались саме на німецько-радянській “дипломатичній кухні”.

2. Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу СРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз'єднання в межах однієї держави. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель (рішення Народних зборів у Лъвові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної ради СРСР у жовтні-листопаді 1939 р. та серпні 1940 р.).

Й досі ці події неоднозначно оцінюються істориками. Різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу СРСР: "анексія" (Д. Бофора), "включення" (Н. Верт), "формальне інкорпування, назване возз'єднанням" (А.Жуковський, О. Сvбтельний), "возз'єднання, що носило характер акції окупаційного типу" (С. Кульчицький), а дехто з істориків розглядає це як звільнення поневолених західноукраїнських земель і возз'єднання Західної України з Наддніпрянською.

Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР почалася їх активна радянізація - здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.

Перетворення носили суперечливий характер. Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:

- ексnропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілy землі між селянами;

- українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності;

- запровадження безкоштовного медичного обслyговування;

- створення системи соціального забезпечення.

Але, поряд з цим:

* радянська влада принесла жорстокий репресивний режим: були розгромлені всі політичні партії і громадські організаціі, в т. ч. "Просвіти", "Рідна школа", Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка. Арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держпарату, офіцерський склад польської армії. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше - під Харковом і в інших місцях, були розстріляні понад 15 тис. польських офіцерів. Впродовж 1939-1940 рр. чисельність репресованих склала понад 10% населення Західної України;

* розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків; “радянізація” західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму, механічним перенесенням сюди всього комплексу “казармового” соціалізму (управлінських структур, господарсъ-кого механізму, тoщo), що робилося без урахування реальних потреб і можливостей тогочасного суспільства;

* новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів. На всі важливі посади перших керівників призначалися працівники, що прибули за скеруванням ЦК КП(б)У, всесоюзних і республіканських наркоматів;

* великих утисків зазнало релігійне життя. Всі церковні заклади, наукові установи та організації підлягали ліквідаціі, а їх майно – конфіскаціі. Вже восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія у Львові, Львівська, Перемишльська, Станіславська єпархіальні духовні семінарії, Бого-слоське наукове товариство (всі - греко-католицької церкви).

Переважна більшість населення західноукраїнських земель вітала акт приєднання і возз'єднання з УРСР. Але внаслідок репресій тоталітарного режиму багато людей, котрі раніше вітали прихід Червоної армії в Західну Україну і встановлення радянської влади, надалі докорінно переглянули свої погляди. У значної частини західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої

Історія України. (Львів.,1998)

Висновки: Об'єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення: вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося заплатити за це об'єднання населенню Західної України, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконав західних українців у тому, що їх майбутнє - не в інтеграціі з СРСР, а у створенні незалежної Української держави.

Напад Німеччини на СРСР

У 1940-1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з "планом Барбаросса", розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу. Достовірна і незаперечна інформація про плани Гітлера через розвідників і дипломатів поступала до Сталіна. Але, замість відповідних заходів по приведенню збройних сил у бойову готовність, радянське керівництво засуджувало "чутки" про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та непорушності радянсько-німецького договору.

Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків. 21 червня 1941 р. на повідомлення радянського військового аташе у Франції генерала Суслопарова про те, що війна розпочнеться 22 червня, Сталін написав: "Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його".

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина. План "Барбаросса" передбачав "бліцкріг" - блискавичну війну: протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному - на Ленінград, центральному - на Москву, nівденному - на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.

Погляд

Захопивши Україну, ми раз і назавжди встановимо економічнy рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовизму,

але й розв'яжемо усі проблеми, які стоять перед Німеччиною.

А. Гітлер

За планом "Ост" німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам.

Наступ в Україну здійснювала група німецьких армій "Південь". Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Чередніченком.

3 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

На північному напрямку німецькі війська просунулись углиб радянської території на 500 км, на центральному напрямку - на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків.

Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу. Причини поразок радянських військ і історичні реалії свідчать про те, що напередодні нападу Німеччини Радянський Союз володів об'єктивними передумо-вами для належної відсічі агресору. СРСР мав потужний воєнно-економічний потенціал і планував вести можливу війну на ворожій території "ворожою кров'ю". Причини тяжких поразок у 1941 р. криються не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму. Серед них варто зазначити такі:

· прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації;

· переоцінка значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини на Радянський Союз;

• неукомплектованість Червоної армії кваліфікованими командирськими кадрами, кращі з яких стали жертвами сталінських репресій (знищено 20% командирського складу Червоної арміії). Нові командири були погано підготовлені, некомпетентні. На початку 1941р. лише 7% командного складу мали освіту. Гітлер, обізнаний зі списком Червоної арміі, глузливо називав її "глиняним колосом без голови";

• незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів, непоінформованість частин Червоної армії (Сталін боявся спровокувати напад Німеччини);

• Німеччина, яка захопила більшу частину Європи, за воєнно-економічним потенціалом значно перевершувала Радянський Союз. На початку війни вона мала перевагу в живій силі і техніці.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон потрапило понад 665 тис. солдатів і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту.

Причиною трагедії стали прорахунки вищого військо-вого командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відведення військ з-під Києва.

До найзначніших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941 р.) та оборона Севастоnоля, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.)

Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій "Південь" окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план "блискавичної війни" був зірваний. Сталінська адміністр-тивно-командна система, яка поставила країну перед загибеллю, мусила тепер рятувати її.

· 22 червня створено Ставку головного командування під керівництвом маршала С. Тімошенка (згодом переймено- вано на Ставку верховного головнокомандування - 110 чол. зі Сталіним);

· 29 червня прийнято Директиву партійним і радянським організаціям прифронтових областей, яка містила план оборони і еквакуації;

· 30 червня створено Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об’єднав у своїх руках усю державну, господарську і воєнну владу в країні;

· розnочато формування дивізій народного ополчення, оголошено загальну мобілізацію населення на будівництво оборонних споруд;

· почалася перебудова економіки “на воєнний лад”.

Гасло “ Все для фpoнтy, все для перемоги!”, що з'явилося в перші дні війни, визначало віднині весь сенс життя і діяльності радянського суспільства.

В умовах воєнно-політичної кризи сталінський режим здійснював керівництво країною своїми репресивними, тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокі накази Сталіна № 270 від 16 серпня 1941 р. і № 227 від 28 липня 1942 р. "Ні кроку назад!", які нерідко прирікали на загибель.

Евакуація

На початку війни виникла необхідність евакуювати матеріальні і людські ресурси на схід СРСР.

Відсутність завчасно складених планів евакуації (адже воювати збиралися на "чужій території") внесла, особливо в перші тижні війни, дезорганізацію в евакуаційні процеси.

3 України було евакуйовано на схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів (зокрема понад 5 млн. голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців. Все, що не можна було вивезти, підлягало знищенню.

Перебазування на схід величезних матеріальних цінностей, переведення народного господарства на воєнний лад у надзвичайно складних умовах і в найкоротший строк - стало всенародним трудовим подвигом. На сході країни, по суті, заново була створена першокласна воєнна економіка.

12 3 Следующая ⇒