Україна в роки німецькоі окупації
1. Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини: • Буковина, Одеська та Ізмаїльська області, частина Вінницької та Миколаївської областей були віддані Румунії. Ці землі отримали назву " Трансністрії "; • Галичина разом з польськими територіями ввійшла до складу окремого генерал-губернаторства; • більшість українських земель увійшла до складу Рейхскоміса-ріату "Україна" на чолі з фанатичним нацистом, катом українського народу Е. Кохом. Це адміністративне утворення включало 63,6% всієї території України; • прифронтові області (Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас) підпорядковувалися військовому командуванню. 2. Відповідно до "теорії расової винятковості німецької нації" україці підлягали масовому знищенню. Справжній геноцид здійснювався проти єврейського народу. Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Практично в кожному українському місті був свій "Бабин Яр": за роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис., в Дробицькомy Яру в Харкові - понад 60 тис., в Янівському концтаборі у Львові - понад 160 тис чоловік. Переважно це були українські громадяни єврейської національності. А всього в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн. військовополонених. 3. Гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси України. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорноземи, а також робоча сила. 3 України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн. чоловік. Щоб забезпечити біль “ефективну” експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи. 4. Обмежувалися постачання міст продовольством, медичне обслуговування, освіта. Українці перетворювалися на людей “третього сорту”.
* Таким чином, окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу. Навпаки, нацистський “новий порядок” викликав масовий рух Опору в Україні. Рух Опору в Україні В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН. Радянський рух Опору Прагнув до відновлення статусу України в складі СРСР. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів. Їх координував Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкачем. Виникли великі партизанські загони і з’єднан-ня на чолі з С. Ковпаком, О. Сабуровим, О. Федоровим, І. Бо-ровиком, П. Вершигорою, М. Наумовим та іншими. Формами боротьби партизан були: · Диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів; · Розгром ворожих штабів; · Диверсії на залізницях. Влітку 1943 р. розгорнулася “рейкова війна”; · Рейди в тил ворога (найбільш відомий Карпатський рейд С. Ковпака). В Україні діяло 23 підпільних обкоми КП(б)У; 9 підпільних обкомів комсомолу, які організовували диверсії, здійснювали розвідувальні операції. Найбільш масовою верствою населення, яка бевідмовно йшла за радянською владою, була молодь. В нацистському документі “Наслідки німецького управління в зоні групи армій “Південь” з цього приводу, зокрема, говориться:”...радянська молодь глибоко засвоїла положення більшовизму. З молоді склалася більшість активістів боротьби за справу рад. Банди (партизани – авт.) утворювалися переважно з молоді”. Отже, створення Українського штабу партизансько-го руху на чолі з Строкачем, координація дій, матеріальна підтримка з Великої землі, застосування радянськими партизанами ефективних методів боротьби проти окупантів перетворили радянський партизанський рух на важливий фактор війни, фактично на справжній “другий фронт”.
Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН прагнув до відродження незалежної української держави. До початку війни ОУН співробітничала з німцями. В німецькій армії був утворений "Легіон українських націоналістів ". ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте, спроба проголо-шення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної Української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарешту-вало усіх членів новоствореного уряду на чолі з Я. Стецьком, керівника ОУН С. Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Романом Шухевичем (псевдонім - Тарас Чупринка). ОУН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської діяльності. А розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України, де ОУН діяла під лозунгами: “ Смерть Гітлеру”; “Смерть Сталіну!”; “Радянська влада - без більшовиків”. Основними об'єктами партизанських дій з боку УПА були: · німці ma їx союзники; · формування Армії Крайової та польське населення; · радянські nартизанські загони, а згодом - підрозділи Червоної армії. Намагаючись утвердити себе у західних регіонах України як "третя сила", УПА лише у жовтні-листопаді 1943 р. провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизан. Слід зауважити, що в ОУН не було єдності щодо стосунків з німцями. Започаткований на Волині та Поліссі повстанський рух поширювався на інші регіони України. Чисельність УПА за різними даними становила від 30-40 тис. до 100 тис. бійців. Погляд! Повстанська загроза збільшується з дня на день. Повстанці опановують цілі області, вдаються до терору. Національні рухи сипьніші, аніж ми передбачали. Це стосується балтійських країн та України. (3 щоденника німецького міністра пропаганди Геббельса,1942р.) *Таким чином, Україна була oxonлeнa масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні cynepeчнocmi між двома його течіями точилася жopстoкa боротьба.
Так, Карпатський рейд партизанського з'єднання С. Ков-пака влітку 1943 р. призвів до кривавих боїв між оунівськими і радянськими партизанами. А весною 1944 р. біля Рівного УПА розбила автоколону штабу командуючого 1-м Українським фронтом генерала М. Bamyтінa, сам генерал був тяжко поранений і помер. УВАГА! Водночас із боротьбою проти німецьких окупантів та радянських партизан УПА довелось вирішувати складну проблему українсько-польських відносин, які мали історичне коріння і час від часу загострювалися до збройної конфронтації.
Читайте также: I. НАШІ НАЗВИ: РУСЬ — УКРАЇНА — МАЛОРОСІЯ Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|