Основні відмінності модифікацій станції Р-410.

Крім станції Р-410-7,5 у даний час випускаються станції Р-410-5,5; Р-410-10. До складу радіорелейних ліній можуть входити як згадані станції, так і станції Р-410 і Р-410С. Зокрема, радіолінія може складатися тільки з однотипних станцій.

У радіолінії, до складу якої входить станція Р-410-5,5, кути закриття, довжина інтервалу і дальність зв'язку визначаються даними цієї станції.

Основні відмінності вищевказаних станцій визначаються конструкцією їхніх антенних пристроїв.

Кожен напівкомплект антенного пристрою станції Р-410-5,5 розміщений на одному причепі типу 2ПН-4 і одному автомобілі ЗИЛ-131.

Відбивач антени станції Р-410-5,5 має параболічну форму з діаметром дзеркала 5,5 м в робочому положенні знаходиться на висоті 20 м від рівня землі.

Коефіцієнт підсилення антени — не менш 25,5 дб.

Як опора антени використовується мобільна антенна опора «Сосна-М», що має трьохсекційну щоглу, яка забезпечує підйом антени на висоту 20 м.

Блоки А850БМ1, Б850БМ1 і 900Б розміщаються на причепі.

Конструкція антенних пристроїв приводить до зміни деяких характеристик станції. Для станції Р-410-5,5 припустимий сумарний кут закриття на інтервалі 0°. Час розгортання станції з похідного положення в робоче з установленням службового зв'язку командою з 10 чоловік не більш 1,5 год. без анкеровки антенного пристрою. Час згортання станції в похідне положення не більш 2 год..

Станція Р-410-10 є стаціонарною станцією. У її склад входять такі ж антенні пристрої, як і в станцію Р-408М.

Антенний пристрій станції Р-410-10 виконано у вигляді збірно-розбірної конструкції. Антена складається з випромінювача і параболічного відбивача з діаметром дзеркала 10 м, встановленого на опори, фокальна вісь антени розташована на висоті 7,5 м від рівня землі.

Коефіцієнт підсилення антени 30 дБ. Відбивач може юстируватися в межах ±5° по азимуті і ±3° по куті місця за допомогою двох механізмів з ручним приводом.

У станції Р-410-10 внаслідок того.що вона є стаціонарною, маються деякі відмінності в комплектації. У її склад входить апаратура ущільнення П-304-ОК, два трансформатори, що забезпечують живлення станції від мережі змінного струму, але немає блоку юстировки антен — 690Б.

З А К Л Ю Ч Е Н Н Я.

Системи радіозв'язку або радіолінії, які використовують явище дифракції при поширенні радіохвиль в середовищах, які містять локальні неоднорідності, одержали назву систем тропосферного радіозв'язку.

Тропосферний радіозв'язок має парадоксальну особливість. Він, як і інші види радіозв'язку, здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль, але обов'язково вимагає повітряного середовища. Радіорелейним лініям зв'язку прямої видимості повітряне середовище приносить лише шкоду, знижуючи стійкість їхньої роботи.

Тропосферний радіозв'язок має ряд специфічних особливостей, обумовлених безпосередньо явищем ДТП УКХ.

- Тропосферний радіозв’язок забезпечується ціною досить значних енергетичних затрат: застосуванням потужних. передавачів, чутливих приймачів і громіздких антен із значним підсиленням.

- На рівень сигналу ДТП впливає рельєф місцевості, яка розташована на деякій відстані в напрямі на кореспондента.

- На стійкість тропосферного радіозв'язку значною мірою впливають метеорологічні умови й, отже, кліматичні особливості району, по якому проходить траса.

- Антени при ДТП УКХ не реалізують повністю свого підсилення, яке вони мають в умовах вільного простору. Таке специфічне для тропосферного радіозв'язку явище «втрат підсилення антен» знижує їхню ефективність, вимагає деякого додаткового підвищення потужності передавача, чутливості приймача або підсилення самих антен.

- Сигнал ДТП не стабільний у часі.

- Багатопроменева структура радіосигналу ДТП приводить до сильного викривлення амплітудної і фазочастотної характеристик середовища поширення радіосигналу системи тропосферного радіозв’язку.

Через дуже низьку ефективність розсіювання й відбиття енергії УКХ неоднородностями тропосфери втрати на ділянці поширення досить великі й дуже швидко ростуть із відстанню R і скороченням довжини хвилі λ.

В апаратурі тропосферних ліній зв'язку переважають системи із частотною модуляцією й частотним ущільненням, а також знайшло застосування дискретних радіосигналів і часового ущільнення.

У тропосферному радіозв'язку ще багато не до кінця досліджених питань, але цей вид зв'язку зайняв міцне місце серед інших видів зв'язку.