 |
Екзаменаційний білет №16. 1. Нормативні документи, що регламентують параметри мікроклімату повітря.. 2. Індивідуальні методи захисту від пилу.
|
|
|
|
Екзаменаційний білет №16
1. Нормативні документи, що регламентують параметри мікроклімату повітря.
Основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСН 3. 3. 6. 042-99 та ГОСТ 12. 1. 005-88. Ці параметри нормуються для робочої зони - визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладено диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.
Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони створюють відчуття теплового комфорту та передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть спричинювати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені в табл. 2. 3. Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища. Коли протягом десяти днів £ сд< +10 °С - холодний період, а якщо ігя > +10 °С - теплий період року.
|
|
|
2. Індивідуальні методи захисту від пилу.
Індивідуальний захист органів дихання працівників від вугільного та природного пилу здійснюється за допомогою протипилових респіраторів, які забезпечують очищення вдихуваного повітря від пилу до гранично допустимих концентрацій та нижче.
Протипилові респіратори застосовують у тих випадках, коли комплекс знепилюючих заходів не забезпечує зниження запиленості повітря на робочих місцях до гранично допустимих концентрацій.
У шахтах знайшли застосування наступні типи протипилових респіраторів:
- клапанні респіратори тривалого користування «Астра-2», Ф-62Ш;
- безклапанні респіратори разового користування ШБ-1, «Лепесток-5», «Лепесток-200» та У-2К.
По конструкції клапанні респіратори являють собою гумову полумаску з одним або двома патронами, в яких містяться змінні фільтри з тканини ФПП-15. Призначаються для горноработников усіх професій при високому вмісті пилу в повітрі і великому фізичному навантаженні.
Бесклапанние респіратори по конструкції являють собою фільтруючу полумас-ку, виготовлену з марлі у поєднанні з тканиною ФПП-15 (ФПП-70) або пінополіуретану. Призначаються для працівників, зайнятих працею без великого фізичного навантаження.
Для користування потрібно правильно вибрати і щільно підігнати респіратор, щоб він добре прилягав до лиця, а видихуване повітря ніде не проходив.
При експлуатації респіраторів необхідно дотримувати наступні правила.
Для клапанних респіраторів:
- під час роботи періодично проводити струшування пилу з фільтра;
- після кожної робочої зміни здійснювати прочищення фільтрів від пилу респіраторної продуванням або відсмоктуванням пилу за допомогою спеціальної установки;
- проводити заміну фільтрів при збільшенні опору диханню;
- дезінфікувати напівмаски респіраторів через кожні 10 днів.
Для безклапанних респіраторів:
- не торкатися фільтруючої частини респіраторів руками під час роботи;
- після закінчення роботи, при виході з запиленій вироблення, розв'язати мотузки і, не дотра гиваясь до напівмаски, обережно зняти респіратор щоб уникнути розпилення осів на нього пилу.
|
|
|
Застосовують респіратори, забороняється:
- користуватися респіратором, колишнім у вживанні в іншої особи і не пройшли де-зинфекцию, а також передавати свій респіратор іншим особам;
- знімати респіратор в запиленій атмосфері;
- розбирати респіратор;
- зберігати респіратор між змінами на робочих місцях.
Респіратор закріплюється за конкретним працівником, має свій номер і зберігається в сумці. Всі працівники повинні бути навчені правилам користування респіратором і догляду за ним. Кожному працівнику видається жетон з номером респіратора.
До початку наступної зміни респіратори повинні бути перевірені та приведені в справний стан. Щомісяця всі перебувають в експлуатації респіратори повинні перевірятися працівниками респіраторної.
3. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці.
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.
Шкідливий виробничий фактор, чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до погіршення здоров’я.
Небезпечний виробничий фактор, чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.
Важкість (тяжкість) праці характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.
Напруженість праці характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.
Безпечні умови праці умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.
|
|
|
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас оптимальні умови праці ¾ такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
2 клас допустимі умови праці характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.
3 клас шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.
4 клас небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Відповідно до приведеного вище клас праці визначається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
|
|
|
2 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.
3 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до зниження працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.
4 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
Реальні умови праці мають виключати передумови для виникнення травм та професійних захворювань.
Згідно діючого законодавства забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами: · гігієнічною регламентацією та контролем (моніторингом) усіх шкідливих і небезпечних факторів навколишнього та виробничного середовища; · державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів; · включенням вимог безпеки щодо здоров’я та життя людини в державні стандарти та нормативно-технічну документацію усіх сфер діяльності суспільства; · ліцензуванням видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для здоров’я людей; · пред’явленням відповідних гігієнічних вимог до проектування, забудови, та експлуатації будівель, споруд, приміщень, територій, розробкою та впровадженням нових технологій і обладнання; · контролем та аналізом стану здоров’я населення та робітників; · профілактичними санітарно лікувальними заходами; · запровадженням санкцій до відповідальних осіб за порушення санітарно-гігієнічних вимог.
|
|
|
