1.Вплив магнітного поля на організм людини.

1. Вплив магнітного поля на організм людини.

На ембріони і організми, що розвиваються, воно діє активніше, ніж на дорослі особини, викликаючи генетичні ефекти. Доведено, що магнітне поле має біологічну дію, але залишається неясним механізм його дії, як він залежить від інтенсивності і тривалості впливу поля, і вікового стану людини. Джерела магнітного поля - природні (Земля, Сонце) та штучні - різноманітні промислові об'єкти. Магнітне поле землі формується за рахунок рухів електропровідного металевого, твердого ядра планети. Магнітне поле біля планети виконує захисну роль від дії шкідливих та небезпечних космічних випромінювань. Його напруженість збільшується від 33, 4 А/м (0, 42 Е) на екваторі до 55, 7 А/м (0, 70 Е) на полюсах. Дослідження багатьох фахівців встановили безперечний зв'язок підйомів та спадів ГМП з серцево-судинними захворюваннями (гіпертонічні кризи, інфаркти міокарда, інсульти). Швидкі і сильні зміни ГМП - магнітні бурі, джерелом яких є Сонце небезпечні для людини. При збільшенні сонячної активності виникають магнітні бурі над Землею. Це результат взаємодії частинок сонячної речовини, яка з великою швидкістю викидається із Сонця в напрямку до Землі. Різкі зміни в напруженості магнітного поля призводять у деяких людей до інфарктів, загального погіршення здоров'я, підвищенню смертельних випадків. У виробничих умовах можуть виникати більш потужні магнітні поля, чим природне. Джерелами постійних магнітних полів є електромагніти, соленоїди, литі або металокерамічні магніти. У людей, що піддавалися тривалому впливу магнітних полів (руки знаходилися в полі напруженістю 350-3500 Е, а голова - не більше 150-250 Е) протягом 20-60% робочого часу, частіше всього відзначалися відхилення з боку нервової і серцево-судинної системи. Неврологічні відхилення характеризувалися виникненням головного болю (в другій половині дня і після роботи), хворобливим відчуттям в області серця, стомлюваністю, запамороченням, зниженням і нестійкістю апетиту, безсонням, підвищенням потоутворення та появою відчуття сверблячки і пекучого болю на руках.

2. Гігієнічне нормування до штучного освітлення.

Штучне освітлення житлових приміщень тепер в основному проводиться електричними та люмінесцентними лампами. Недостатнє або неправильно обладнане штучне освітлення порушує функції ока, викликає стомлюваність, знижує працездатність. Найбільш доцільними для житла є світильники рівномірно розсіяного і відбитого світла. Лампа розжарювання - найбільш розповсюджене і зручне джерело штучного освітлення. Спектр її випромінювання відрізняється від природного світла більшим вмістом червоних і оранжевих променів та відсутністю ультрафіолетових. Люмінесцентна лампа - це трубка із звичайного скла, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором. Трубка заповнена парами ртуті, при включенні між електродами, що знаходяться у двох кінцях трубки, виникає електричний розряд, який генерує ультрафіолетові промені. Під впливом ультрафіолетових променів починає світитися люмінофор. Промисловість випускає п'ять типів люмінесцентних ламп: лампи денного світла (ЛД), лампи холодно-білі (ЛХБ), лампи білі (ЛБ), лампи тепло-білі (ЛТБ) і лампи із відкорегованою кольоропередачею (ЛДЦ). Недоліком ламп ЛД є те, що у них не зовсім добра передача кольорів -при освітленні ними шкіра людей виглядає блідою і ціанотичною. У спектрі ламп ЛТБ і ЛДЦ більше жовтих променів, тому краще виглядає колір обличчя. Люмінесцентні лампи мають І Інші недоліки. Частота коливань світлового потоку люмінесцентних ламп відповідає імпульсній частоті електричного струму, і при розгляданні предметів, які рухаються, виникають різні спотворення зорового зображення у вигляді множинних контурів. Це явище називають " стробоскопічним" ефектом. А при невеликій освітленості приміщення люмінесцентними лампами (менше 75-150 лк) може з'явитися " сутінковий" ефект -освітленість здається малою навіть при розгляданні великих деталей. Тому при користуванні люмінесцентними лампами рівень освітлюваності повинен бути не нижче 75-150 лк.

3. Загальна гігієнічна оцінка умов праці.

Оцінка умов праці проводиться на підставі " Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи: 1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при якихзберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумовидля підтримування високого рівня працездатності. 2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнямифакторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах. 3 клас — шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. 4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.