Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Структура уроку засвоєння нових знань.

Процес засвоєння знань має такі основні компоненти: сприймання, розуміння, запам'ятовування, узагальнення і систематизація знань. Урок засвоєння нових знань повинен узгоджуватися з цією структурою і враховувати логіку навчального процесу та окремі фактори, які значно впливають на його результати.

Застосування знань не виділяється окремим етапом уроку цього типу - воно відбувається протягом усього уроку. За ознаку поділу уроку на структурні елементи беруться навчально-пізнавальні завдання, які мають розв'язуватися на окремих його етапах. Виходячи з цього, урок засвоєння нових знань має складатися з таких елементів: 1) перевірка домашнього завдання; актуалізація і корекція опорних знань учнів; 2) повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчальної діяльності учнів; 3) сприймання й первинне усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, осмислення зв'язків і взаємозалежностеи у виучуваному матеріалі та розкриття внутрішньої суті явищ і процесів; 4) узагальнення і систематизація знань та застосування їх в різних ситуаціях, наближених до життєвих; 5) підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Охарактеризуємо структурні елементи уроку засвоєння нових знань.

Початок уроку. Вже на перших хвилинах уроку важливо включити учнів в активну навчальну діяльність, налаштувати їх на навчальну працю. Якщо початок уроку діловий, енергійний, то ця діловитість збережеться до кінця заняття. Учням пропонуються завдання на повторення та закріплення важних елементів знань, нескладні приклади та задачі, пізнавальні завдання. Більшість уроків починається з перевірки домашнього завдання. В одних випадках вона зводиться до повторення знань, які є опорними для засвоєння нового матеріалу, в інших випадках знання, які перевіряються, не передбачають безпосереднього зв'язку з новим матеріалом, їх повторення може відбуватися як на початку, так і наприкінці уроку.

Виконання письмових, графічних і практичних завдань учитель перевіряє проходячи класом. Зміст роботи, її результати перевіряються фронтально за активної роботи всього класу. Ретельніше аналізуються важкі завдання або ті, що недоступні багагьом учням. Письмові завдання вчитель перевіряє і оцінює після уроків - фронтально або вибірково. На початку уроку більшість вчителів практикують короткотривалі письмові роботи для з'ясування раніше вивченого навчального матеріалу. В останній час для перевірки знань використовують тестові завдання та програмоване опитування - машинне або безмашинне, з використанням перфокарт різних конструкцій.

Письмове опитування поєднується з усним. В сьогоднішній школі усне опитування займає значно менше часу, чим раніше: необхідно вивільнити час для самостійної роботи учнів, направленої на глибоке засвоєння нових знань.

З перевіркою домашніх завдань, усним чи письмовим опитуванням тісно пов'язані актуалізація та корекція опорних знань, які вивчені раніше з даного або іншого навчального предмету чи накоплені учнями на основі особистих спостережень, з метою поглиблення вивченого матеріалу. Це створює міцну основу, твердий фундамент для засвоєння нових знань. В деяких випадках актуалізація просто необхідна.

Актуалізація і корекція опорних уявлень і понять на уроці займають п'ять - сім хвилин і проводяться по-різному: бесіда, письмова робота, короткий запис відповідей, заповнення таблиць, повторення матеріалу по підручнику, використання науково-популярної або довідкової літератури, розгляд малюнків, аналіз таблиць. При цьому необхідно чітко і конкретно формулювати завдання чи питання, які спрямовують увагу учнів на суттєві ознаки і властивості об'єктів.

Усвідомлення учнями навчального матеріалу має спиратися на наявні в їхній пам'яті уявлення, на їх чуттєвий досвід або опорні знання, якими вони оволоділи раніше або під час вивчення споріднених предметів. Цьому сприяє етап уроку "актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів". Його доцільно включати в структуру уроку перед вивченням нового матеріалу. При цьому важливо поставити учнів у таку ситуацію, щоб вони самі відчули необхідність у пригадуванні певних знань, відновленні в пам'яті відповідних уявлень.

У багатьох випадках опорними уявленнями для засвоєння нових знань є вивчений на попередньому уроці матеріал. Тут особливо важливо зосередити увагу на тих особливостях засвоєних знань, на яких ґрунтується вивчення нового матеріалу.

Чим старші учні, тим менша потреба в актуалізації опорних уявлень і знань учнів. Вона доцільна лише в умовах слабкої підготовки учнів, коли уявлення у них невиразні, а знання виявились неміцними.

Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми, мети і завдань уроку. Широке залучення учнів до самостійного набуття знань, оволодіння навичками і уміннями, творчому застосуванню їх на практиці вимагає чіткої цілеспрямованої навчальної діяльності: учні повинні точно знати, що вони будуть вивчати на уроці, якого результату вони повинні досягнути за 45 хвилин уроку.

Тему уроку, яка визначається за програмою або календарним планом, вчитель, як правило, повідомляє на початку уроку або при переході до нового матеріалу. Більшість вчителів повідомляють при цьому і план усного викладу або виділяють основні питання, які необхідно свідомо і міцно засвоїти.

Освітню мету і задачі уроку вчитель може повідомити як проблемне завдання, евристичне запитання, пізнавальне завдання, заздалегідь зробивши записи на дошці або плакаті. Виховні задачі учням не повідомляються.

Мотивація учіння школярів здійснюється протягом всього уроку, на кожному його етапі, різними способами. В поурочному плані вчитель передбачає різні способи цієї роботи і розробляє детально її технологію.

Одним із засобів збудження й розвитку на уроках мотивів засвоєння знань є повідомлення учням практичної і теоретичної значущості виучуваного матеріалу. Якщо вчитель повідомить учням, що матеріал, який сьогодні вивчається, широко застосовується на практиці, у житті або без нього неможливо успішно опанувати наступні розділи програми, вони намагатимуться добре володіти цими знаннями, засвоїти відповідні закономірності, запам'ятати формулювання правил, законів, вивчити формули тощо.

Перед вивченням теми "Атмосферний тиск" вчитель повідомляє, що знання цього матеріалу необхідне в житті кожної людини: адже нас оточує повітря, тиск якого часто коливається, а це впливає на зміну погоди, розвиток рослинності, здоров'я людей тощо.

Постановка проблемного завдання - також важливий мотив засвоєння нових знань. Але щоб цей спосіб дав належні результати, треба так поставити перед учнями навчальну проблему, щоб вона їх зацікавила, розв'язання якої стало б для них необхідністю і дало інтелектуальне задоволення, насолоду. Тільки за цих умов постановка проблемного завдання може бути дійовим мотивом навчання.

З таким способом формування мотивів навчання тісно поєднується той, який можна назвати як створення проблемної конфліктної ситуації між наявним в учнів досвідом (знаннями) і новими фактами, пояснити які на основі цього досвіду неможливо. Цей мотив полягає в створенні ситуації здивування несподіваним ефектом, різкою невідповідністю наведеного вчителем факту з відомими учнями. Внаслідок здивування підвищується увага, збудженість орієнтувального рефлексу. Все, про що вони в такому стані дізнаються, міцно ввійде в пізнавальний багаж дітей.

Готуючись до уроку, вчитель записує в робочий план ті прийоми (способи), які найбільше відповідають змісту навчального матеріалу, умовам проведення уроку (в класі, кабінеті, лабораторії, на навчально-дослідній ділянці), рівню підготовки учнів певного класу тощо. Іноді тему уроку варто поділити на кілька частин, і в кожній частині можливі свої способи мотивації навчання.

Мотивація навчання не потребує додаткового часу, а тільки деякого перегрупування навчального матеріалу. Якість же знань учнів за цієї умови поліпшується досить відчутно.

Сприймання і усвідомлення учнями навчального матеріалу. В арсеналі вчителя є чимало методів, прийомів і засобів для успішного вирішення різних дидактичних задач, в тому числі і при подачі нового матеріалу. Вчителі застосовують найбільш раціональні варіанти поєднання усного викладу з роботою по підручнику і довідковою літературою, з наочними посібниками, таблицями, схемами, технічними засобами навчання. В останні роки в школах України отримав розповсюдження досвід викладу матеріалу великими дозами. Він, як правило, має ознайомлюючий характер, тому повідомляється найбільш суттєве, головне, яке потребує глибокого і свідомого засвоєння і є ніби вступом до самостійної роботи учнів над підручником та додатковою літературою.

Основою усвідомленого сприймання є взаємодія двох сигнальних систем людини. Сприймаючи предмет, учень одночасно чує слово, яке визначає його назву: "ця посудина називається колбочкою, а ця - мензуркою". Ці асоціації між предметами і відповідними їм словами закріплюються, і слово міцно входить в активний словник школяра.

Важливе значення для сприймання учнями виучуваних предметів (явищ) мають лабораторні роботи, які передбачають спостереження над предметами, явищами, процесами, що потребують попереднього ознайомлення з теоретичним матеріалом. Наприклад, з фізики -порівняння теплового розширення різних рідин і газів, спостереження за змінами температури під час плавлення і кристалізації нафталіну, за кипінням води, вивчення законів відбиття світла від плоского дзеркала, спостереження за ходом променів, заломлення у плоско-паралельній пластинці і призмі.

Інколи невеликі за обсягом лабораторні роботи можна поєднувати із самостійним вивченням матеріалу за підручником.

Під час усного викладу необхідно враховувати, що в кожному класі є учні з різною підготовкою, різним життєвим досвідом. Деякі з них не мають достатнього запасу уявлень, щоб усвідомити зміст розповіді або пояснення.

Сприяє усвідомленню навчального матеріалу і спеціальна словникова робота. Майже на кожному уроці учні повинні оволодіти новими для них словами. Деякі з них - наукові поняття, які є об'єктом вивчення на уроці. З такими словами вчитель знайомить школярів у процесі викладу нового матеріалу, або ж пояснює їх перед викладом. Коли ж їх не пояснювати, учні не усвідомлять нового матеріалу. Нові слова пояснюють по-різному: за аналогією до відомих дітям слів, предметів, за допомогою синонімів, самих об'єктів, їх реальних або схематичних зображень.

Осмислення учнями знань. Усвідомлюючи окремі слова, учні ще не завжди схоплюють зміст судження, умовиводу, поняття, закону, правила, доведення або умови задачі. Тому після первинного сприймання й усвідомлення учнями тексту підручника або розказаного вчителем матеріалу потрібна спеціальна мислительна діяльність спрямована на розкриття зв'язків і взаємовідносин між виучуваними об'єктами. Для цього й виділяється етап уроку "осмислення знань".

Осмислення здійснюється, головним чином, на основі мислення, виконання мислитель них операцій і розв'язання різних проблемних і пізнавальних завдань. Ці мислительні прийоми і дії певним чином поєднуються з традиційними методами навчання - усним викладом, бесідою, самостійною роботою з підручником, спостереженням, лабораторними дослідами, використанням технічних засобів навчання тощо.

Школярі осмислюють знання як за допомогою різних видів наочності, так і безпосередньо вивчаючи словесний матеріал тексту підручника, художніх творів, наукової і довідкової літератури.

Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють виділення будь-яких властивостей певного класу предметів, перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального.

Узагальнення тісно пов'язано із систематизацією, яка полягає в розподілі предметів і явищ за групами і підгрупами залежно від того, чим вони подібні і чим відрізняються. Систематизувати навчальний матеріал - значить розмістити його в певному порядку, певній послідовності.

Існують різні прийоми поурочного узагальнення і систематизації знань, серед них порівняння і співставлення, складання систематизуючих таблиць. Як правило, учні на уроці креслять форму таблиці, роблять необхідні надписи (назву кожної графи) і під керівництвом вчителя вносять перші записи.

Для поурочного узагальнення та систематизації виділяється 3-7 хвилин.

Кінець уроку. В кінці уроку підводяться його підсумки: учитель коротко повідомляє, про що нове дізналися, якими знаннями оволоділи, як працював весь клас, оцінює роботу окремих учнів.

Домашнє завдання. Домашнє завдання не обов'язково складає заключну частину уроку. Задавати домашнє завдання можна на початку або в середині уроку. Якщо домашнє завдання є логічним продовженням або закінченням класної роботи, о його краще повідомити в кінці уроку. Потрібно спокійно, не поспішаючи пояснити зміст роботи, прийоми і послідовність її виконання та оформлення.

2. Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань (підготовчі завдання); повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію учіння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові або змінені ситуації з метою формування умінь(творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Початок уроку. Перевірка виконання домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань і практичного досвіду учнів здійснюється різними шляхами.

Для відтворення опорних знань застосовується бесіда або повторення матеріалу за підручником, для актуалізації практичного досвіду - підготовчі вправи.

Повідомлення теми, мети та задач уроку і мотивація учіння школярів. Повідомляючи тему, мету та задачі уроку, вчитель говорить про те, чому повинні навчитися школярі за час уроку. Якими знаннями оволодіти, які вміння та навички засвоїти і в якій мірі. На уроці можуть використовуватися різноманітні способи та прийоми мотивації навчання. Основну увагу приділяється практичним завданням, проблемним ситуаціям, наближеним до життєвих.

Вивчення нового матеріалу (вступні вправи). На даному етапі уроку вчитель намагається добитися засвоєння учнями відповідних понять або правил на основі виконання окремих завдань та дій. Для осмислення учнями опорних правил застосовуються різні завдання мислительного характеру на аналіз, синтез, порівняння, встановлення зв'язків між частинами тексту та описаними в ньому предметами та явищами.

Виконуючи подібні вправи. Учні засвоюють відповідний теоретичний матеріал, що дає їм можливість перейти до безпосереднього застосування знань на практиці.

Первинне застосування нових знань (пробні вправи). Основна задача пробних вправ -довести знання до повного засвоєння (осмислення правила) та застосування їх тоді, коли знання ще недостатньо стійкі і у застосуванні їх учнями можуть бути допущені помилки. Виконання цих вправ тісно поєднується з поясненням відповідного правила або обґрунтуванням, чому так слід робити. За ступенем складності та самостійності в процесі виконання завдань, а також за різною послідовністю пояснення та дії (виконання) Оніщук В.О. розрізняє три етапи: пояснення учнями правил передує виконанню завдання (попереджувальні вправи), потім виконання завдання поєднується з поясненням (коментовані), після чого виконання завдання передує його поясненню (пояснювальні).

12 Следующая ⇒