 |
Піраміда навчання. 4. Методи навчання психології.
|
|
|
|
Піраміда навчання
Як бачимо зі схеми піраміди, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %, зорове і слухове сприймання – 20 %, демонстрація – 30 %), а найбільших – інтерактивного (групова дискусія – 50 %, практичні вправи – 75 %, навчання інших або негайне застосування знань – 90 %). Це середньостатичні дані, тому в конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.
4. Методи навчання психології.
У загальному сенсі під методом прийнято розуміти спосіб передачі знань, формування і розвитку вмінь і навичок студентів. Єдиної класифікації методів навчання в сучасній дидактиці немає. Тому розглянемо найбільш поширені класифікації методів на підставі різних, найбільш поширених ознак.
Першою класифікаційною ознакою є джерело знань, яких студенти набувають в процесі навчання. З цих позицій методи навчання поділяються на словесні, наочні та практичні.
Поширеною є і класифікація за характером пізнавальної діяльності. За цією ознакою методи навчання поділяють на пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, метод проблемного викладання, частково пошукові та дослідницькі.
Класифікація за ступенем активності тих, кого навчають: активні та пасивні.
Розглянемо детальніше сутність основних методів кожної з цих груп.
Методи за джерелом знань (за джерелом передачі навчальної інформації).
Словесні методи включають такі їх види:
1) усний виклад – представлення навчального матеріалу викладачем у монологічній формі. Види усного викладу:
- розповідь – емоційний, образний виклад певного питання;
|
|
|
- пояснення – доказовий виклад навчального матеріалу з виділенням складних моментів та їх обґрунтованим поданням для забезпечення належного розуміння і засвоєння студентами;
- лекція – від інших методів відрізняється чіткою строгою структурою, великою кількістю повідомлюваної інформації, системним характером викладу матеріалу.
2) бесіда – діалогічний метод навчання, при якому педагог за допомогою вміло поставлених питань спонукує або до відтворення наявних знань або до самостійних висновків та узагальнень на підставі вже засвоєних знань. Бесіди можуть бути: вступними (як підготовка до нового матеріалу), бесіди-повідомлення (надбання нових знань), бесіди-повторення (для закріплення навчального матеріалу) і контрольні бесіди (перевірка рівня й характеру засвоєння відповідних знань).
3) дискусія – обговорення певного питання, у якому люди обмінюються різними поглядами, думками та доводять правильність своєї точки зору. Може переходити в суперечку, обмін суперечливими аргументами. Викладач повинен володіти умінням управляти дискусією, це уміння полягає у її спрямуванні на те, щоб довести обговорення до певних висновків, зберегти доброзичливість учасників дискусії один до одного, толерантність і коректність висловлювань.
4) робота з книгою – самостійна робота з друкованими текстами як джерелами інформації (реферування, конспектування, відповіді на питання, підготовка доповідей тощо).
Наочні методи:
1) ілюстрація та демонстрація – показ і сприйняття конкретних предметів і явищ навколишнього світу.
2) спостереження – цілеспрямоване сприймання явищ дійсності безпосередньо або за допомогою спеціальних приладів.
Практичні методи:
1) вправи – повторення певних дій з метою формування і закріплення вмінь і навичок практичного застосування набутих знань. Вправи підрозділяються на: усні й письмові; на тренувальні (за певною інструкцією), творчі та контрольні.
|
|
|
2) лабораторний метод – заснований на проведенні заздалегідь підготовлених експериментів з метою перевірки певних теоретичних положень або підтвердження якихось закономірностей.
3) практичні роботи – розраховані на застосування знань у ситуаціях, наближених до реальних, характерних для професійної діяльності.
Основні види методів залежно від характеру пізнавальної діяльності:
1) пояснювально-ілюстративний – знання пропонуються в «готовому» вигляді, коли педагог організує сприйняття та осмислення знань, а студенти сприймають, засвоюють та запам'ятовують їх.
2) репродуктивний – знання також пропонуються у «готовому» вигляді, однак педагог не тільки повідомляє нові знання, але й пояснює їх. Критерієм їх засвоєння студентами виступає точне відтворення знань, для чого організується багаторазове повторення матеріалу. Головна перевага цього методу – економічність: за короткий проміжок часу може бути організоване викладання великого обсягу знань. Міцність отриманих і засвоєних знань, завдяки їхньому багаторазовому повторенню, може бути значною.
3) проблемний виклад полягає в тому, що викладач ставить проблемні питання та вказує шлях дослідження проблеми, розглядаючи процес її розв’язання від початку до кінця.
4) частково-пошуковий метод – педагог формулює проблему, а студенти самостійно (у деяких випадках за допомогою викладача) її розв’язують. Таким чином, знання тут не даються студентам у готовому вигляді, їх необхідно добути самостійно, відповідаючи на питання, вирішуючи проблемні ситуації або завдання.
5) дослідницький метод – студенти разом з викладачем формулюють проблему та самостійно її вирішують. Навчальний процес характеризується високою інтенсивністю, навчання супроводжується підвищеним інтересом, отримані знання відрізняються глибиною, міцністю, дієвістю. Метод передбачає творче засвоєння знань. Можливі недоліки - значні витрати години та енергії студентів та викладача.
Одну з узаганюючих класифікацій методів навчання запропонував Ю. К. Бабанський. Він виділяє три основні групи методів:
1. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності: словесні, наочні, практичні (аспект передачі та сприйняття навчальної інформації); індуктивні та дедуктивні (логічний аспект); пояснювально-репродуктивні та інформативно-пошукові (аспект характеру пізнавальної діяльності); самостійна робота та робота під керівництвом учителя (аспект керування навчанням учня).
|
|
|
2. Методи стимулювання і мотивації: методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання (гра, диспут, зацікавленість) і методи стимулювання і мотивації обов'язку і відповідальності (вимоги, переконання, заохочення, покарання).
3. Методи контролю і самоконтролю у навчанні: усний, письмовий, лабораторний, програмований, машинний.
Активні методи навчання – це методи, які спрямовані на активізацію в процесі навчання самостійної пізнавальної діяльності студентів і завдяки цьому підвищення ефективності навчального процесу. Вони сприяють розвитку самостійного, творчого мислення, розвитку навичок спілкування, формуванню високого рівня професіоналізму.
До активних методів навчання відносять:
- дискусії, які передбачають активне обговорення певного питання, обмін думками, аргументацію своєї точки зору, узгодження різних позицій та формулювання спільних висновків у групі.
- диспут – публічна суперечка на наукову або навчальну тему. З приводу даної теми учасники диспуту висловлюють різні думки і судження, розгортається диспут завдяки оцінками, аргументацій, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники спору.
- «мозковий штурм» – кожна людина може пропонувати будь-які ідеї щодо розв’язання певної проблеми. Метод відрізняється високим ступенем інтенсивності, у результаті чого формулюються загальні висновки за темою, виникають оригінальні, творчі, самостійні рішення.
- «прес-конференція» – серед студентів розподіляються ролі «експертів» за певною темою, вони проводять заняття і роблять доповідь, а «представники преси» задають свої питання за вислуханими повідомленнями.
- «круглий стіл» – процес комунікації проходить у загальному колі «очі в очі», всі учасники – й студенти й викладач – розташовуються один відносно одного як рівноправні. Відбуваються обговорення, бесіди, дискусії за певними науковими та навчальними темами. В цілому метод призводить до підвищення мотивації, зростання активності, збільшення числа висловлювань, можливості особистого включення кожного студента в обговорення.
|
|
|
- аналіз конкретної ситуації (кейс-метод) – виник в Америці в середині минулого століття як метод навчання менеджерів, був спрямований на розвиток уміння приймати ефективні управлінські рішення. Аналіз конкретних ситуацій – полягає у підборі, створенні, написанні викладачем реальних проблемних ситуацій, потім організується їх аналіз студентами та ухвалення спільного оптимального рішення.
- метод проекту – передбачає виконання студентами власних проектів. Проектування – особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження. Проекти можуть бути індивідуальними, мікрогруповими та груповими та передбачають здатність студентів планувати свою роботу, використовувати різноманітні джерела інформації, аналізувати, порівнювати факти, аргументувати свою думку, розподіляти роботу у групі та проводити загальні збори й обговорення, готувати звіт проведеного дослідження, презентувати результати своєї роботи перед аудиторією.
- рольові ігри – розігрування певної ситуації, коли студенти діють відповідно до певних, розподілених разом з викладачем ролей.
- ділові ігри – передбачають моделювання ситуацій, характерних для реальної професійної діяльності, розігрування проблемної ситуації. Ділові ігри відрізняються від рольових більшими витратами часу, підготовкою більш складного сценарію, документації, ролей, обсягів роботи.
Метою проведення ігор є відпрацьовування певних професійних умінь і навичок. Технологія ігор вимагає такої послідовності:
1) підготовка гри:
- визначення теми, цілей, завдань, вихідних позицій;
- визначення складу учасників, розподіл ролей, визначення функцій;
- розробка сценарію;
2) проведення гри;
3) підведення підсумків – загальна оцінка виконаної роботи, аналіз процесу гри, визначення позитивних і негативних сторін, оцінка дій учасників та їхньої поведінки, взаємин, характеру спілкування, визначення міри досягнення ігрових і навчальних цілей.
Вибір методів навчання залежить від мети заняття, змісту і форми його організації, специфіки навчальної дисципліни чи певного її розділу, рівня підготовки, мотивації та інших індивідуальних особливостей студентів, педагогічної майстерності викладача.
|
|
|
