8. Тестовий контроль знань студентів по психології.

Контроль перевірки правильності виконання студентами поставлених завдань в умовах кредитно-трансферної системи навчання відіграє важливу роль. У таких випадках особливої уваги набуває виконання завдань у тестовій формі. Тестовий контроль стає дедалі популярнішим. Він поступово витісняє інші традиційні види контролю знань, усне та письмове опитування зокрема. Принциповою відмінністю тестів від звичайних завдань, які використовуються для контролю знань студентів, є те, що тест - це науково обґрунтований метод і одночасно інструмент дослідження низки наукових напрямів вивчення особистості, здібностей, а також інших питань, необхідних для наукової організації навчального процесу.

Тести (англ. test - іспит, проба) - стандартизовані завдання, призначені для вимірювання в порівнюваних величинах індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також засвоєних знань, умінь і навичок. У психології тести розглядають як модельні ситуації, за допомогою яких виявляються характерні реакції індивіда, що вважаються сукупністю показників досліджуваної ознаки.

Класифікувати тести можна по-різному:

- за метою застосування (професійний відбір, з'ясування інтересів, особистих переваг і т. д. );

- за формою проведення (індивідуальні й групові);

- за змістом (тести загальної обдарованості, тести спеціальних здібностей і т. д. );

- за використаним матеріалом виділяють тести бланкові (що виконуються за допомогою олівця й паперу), предметні (тести оперування з визначеними предметами) та апаратурні (потребують спеціального технічного оснащення);

- за ступенем однорідності завдань тести можуть бути гомогенними (із завданнями одного типу) та гетерогенними (завдання в них істотно різняться); розрізняють тести вербальні й невербальні, аналітичні та синтетичні;

- за цільовими, функціональними і смисловими ознаками: - констатуючі, діагностуючі, прогностичні тести (за метою застосування);

- тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семестру), підсумкового (проводяться в кінці кожного навчального року), заключного контролю (в кінці курсу навчання) - за видом контролю;

- тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння мовного матеріалу, (навички); тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості мовленнєвих умінь) - за об'єктом контролю;

- тести, орієнтовані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки - за співвідношеннями з нормами чи критеріями;

- стандартизовані (тест, що пройшов апробацію на досить великій (600-1000 осіб) кількості учасників тестування і який має стабільні та допустимі показники якості, а також специфікацію - паспорт із нормами, умовами й інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань);

- нестандартизовані тести (тести, складені самими викладачами для своїх студентів - за статусом контролюючої програми);

- за формальними ознаками: вибіркові тести, тести з вільною конструйованою відповіддю - за структурою і способом оформлення відповіді;

- альтернативні тести, тести множинного, тести перехресного вибору - за характером вибіркових відповідей;

- тести на швидкість, на складність - за гомогенністю завдань;

- тести з використанням технічних засобів навчання, тести без використання технічних засобів навчання - за способом презентації мовленнєвого стимулу;

- машинні, безмашинні - з використанням засобів оперативного машинного зв’язку.

Тривалість виконання тесту не має перевищувати 10 - 12 хв. Після проведеного тестування обов’язковою є «робота над помилками» викладача разом із студентами, публічний аналіз типових неточностей і прогалин; важливо також визначити причини встановлених недоробок.

Тест, як правило, складається з двох частин: інформаційної та операційної. Інформаційна частина має містити чітко і просто сформульовану інструкцію (що і як слід виконувати учаснику тестування). Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення знань тестованого. У своїх дослідженнях О. М. Мокров, Т. В. Солодка переконливо доводять переваги тестового контролю ЗУН над іншими методами контролю.

Застосування тих чи інших тестів забезпечує надійні висновки лише за умови правильного їх сполучення з усіма іншими групами тестів. Тому тестові випробування мусять завжди бути комплексними. Робити загальні висновки, наприклад, про рівень розвитку студентів на підставі використання одних лише тестів навченості, було б грубою помилкою. Результативність тесту залежить від урахування вимог повноти розгляду досліджуваного явища або теми, всебічності перевірки, пропорційного представлення всіх елементів знань, що вивчаються.

Отже, розробник тесту мусить прискіпливо вивчити розділи навчальної програми, навчальні книги, рекомендовані до використання, чітко розуміти цілі й конкретні завдання навчання. Лише таким чином він зможе підготувати тести, які будуть якісними для визначення різних категорії досліджуваних студентів. Чітка і зрозуміла постановка питання в межах засвоєних знань - неодмінна умова результативності тесту. Якщо тест виходить за межі засвоєного змісту або ж не досягає його повного обсягу чи перевищує запроектований рівень навчання, він не може бути дієвим для тих, кому адресований. Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватися таких психолого педагогічних вимог щодо його застосування: Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу студентові психологічно підготуватися. Розпочинати слід із простих тестів, через деякий час уводячи складніші конструкції. Завдання мають бути комплексними.

Тестовий контроль мусить гарантувати об’єктивність оцінки знань, умінь і навичок студентів, сприяти усуненню суб’єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача. Дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час якого педагог пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання студентів, обов’язково визначає час, необхідний для виконання роботи; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів. Аналіз результатів тестування. Надійність тестів навчальних досягнень значною мірою залежить від складності їх виконання. Складність же визначається відношенням правильних і неправильних відповідей на тестові питання. Включення до числа тестів таких завдань, на які всі студенти відповідають правильно або ж навпаки, неправильно, різко зменшує надійність тесту в цілому. Натомість найбільшу практичну цінність мають завдання, які правильно розв'язують від 45% до 80% студентів.

Тестування, як і будь-який інший метод контролю знань студентів, має переваги і недоліки.

Перевагами дослідники вважають: - об’єктивність і справедливість оцінки знань; - відсутність емоційних стресів і перевантажень, психологічного впливу на студента; - порівняння оцінок з однієї і тієї самої дисципліни щодо викладачів, факультетів, інститутів, що дозволяє одержати об’єктивний матеріал про рівень підготовки студентів і якість викладання; - можливість широкого використання технічних засобів і персонального комп’ютера, які підвищують ефективність та якість роботи викладачів; - можливість заощадження часу викладачів і студентів; - тестування - це така форма контролю, що охоплює великий обсяг інформації, зменшує витрати часу на опитування, підвищує об’єктивність, є стимулюючим чинником і дає можливість розробляти всеосяжний план оцінки знань студентів; - за його допомогою стає можливим контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні; - у процесі тестування увага студентів фіксується не на формулюванні відповіді, а на осмисленні її суті, у зв’язку з чим створюються умови для постійного зворотного зв’язку між студентом і викладачем. У зв’язку з цим викладачі нерідко використовують тестові методи для перевірки загальної орієнтації студентів із проблеми в цілому.

Тестовий метод контрою забезпечує об’єктивність, надійність, валідність і точність педагогічних вимірювань, легкість забезпечення тривалого збереження результатів і автоматизацію їх обробки, незначний рівень упливу суб’єктивних факторів під час вимірювань. Об’єктивність і надійність вимірювань за допомогою тестів досягається, зокрема, за рахунок обмеження кількості правильних відповідей (насамперед у тестових завданнях закритого типу).