Розділ 2. Технології гіпертекстових видань

Розділ 2. Технології гіпертекстових видань

        Гіпертекст належить до систем автоматизації діяльності по обробці інформації і використовується для полегшення пошуку потрібної інформації. Гіпертекстові системи забезпечують асоціативний підхід до представлення інформації. Вони імітують здатність людського інтелекту здійснювати збереження великих обсягів інформації та здійснювати її пошук за допомогою асоціацій у процесах комунікації і мислення.

             Ідея гіпертексту полягає в тому, щоб дати можливість людині сприймати інформацію в послідовності, що відповідає її інтересам. Сьогодні гіпертекстовий документ являє собою безліч фрагментів інформації (статей), об'єднаної у деяку мережну структуру. Як інформаційні фрагменти можуть виступати текст, графічний образ, анімація, відеоролики.

Гіпертекстові системи пристосовані для створення інформаційних систем у погано структорованих предметних областях. Ці технології застосовуються тоді, коли користувач не може чітко сформулювати свої інформаційні потреби, а робить це в процесі пошуку інформації. Традиційні методи інформаційного пошуку, наприклад по ключових словах, можуть використовуватися як додатковий засіб у прикладних гіпертекстових системах, забезпечуючи ефективний доступ до великих інформаційних масивів.

Ще одним втіленням гіпертекстової технології, що базується на багаторічному досвіді в області програмного забезпечення (ПО) роботи з графічними даними, є програмний пакет Adobe Acrobat. Цей пакет містить усі необхідні компоненти для створення складних інформаційних систем. Пакет включає засіб створення документів, які переносяться, що оформлений у вигляді драйвера принтера чи як автономне середовище розробки, та засіб перегляду цих документів.

Більшість сучасних пошуково-довідкових систем у тій чи іншій степені підтримують технологію гіпертексту. Так, довідкова система пакета MS Word на запити користувача про те, як виконати визначену процедуру, не тільки надає вичерпний опис дій, але навіть пропонує виконати деякі з них автоматично. У системах документообігу і колективної роботи з документами гіпертекстова технологія застосовується для створення зв'язків між однотипними документами і для організації послідовної обробки документів. Асоціативні зв'язки між інформаційними фрагментами полегшують засвоєння знань і роблять гіпертекстову технологію незамінною при створенні засобів навчання.

Реалізуються гіпертекстові документи на CD-ROM і в мережах Internet. При використанні CD-ROM гіпертекстовий документ може створюватися на основі технологій баз і банків даних, Help-технологій і мови гіпертексту HTML.

Найбільш популярним напрямком застосування гіпертекстових технологій у мережах Internet є Web-публікації (World Wide Web), організовані в Локальні архіви, Сайти чи Web-сторінки.

2. 1. Функції гіпертекстових електронних видань

Гіпертекстові видання є частковим випадком гіпертекстових систем і мають справу з електронними текстами, а також графікою й іншими компонентами електронних видань. Вони виконують безліч функцій, необхідних при обробці текстової чи іншої інформації: створення текстової бази даних, введення текстів через клавіатуру, включення до складу електронного видання графіки, анімації, відео- і аудіоінформації, завантаження компонентів видання з файлів; функції редакторів, включаючи перенос блоків інформації з одного місця видання в інше, постачання матеріалу різними атрибутами; пошук матеріалу по атрибутах, по рядках символів (стрінгам), створення, збереження і пошук різного роду інформації, вивід на друк і т. п.

Вкажемо деякі з цих специфічних функцій, що виконуються гіпертекстовими електронними виданнями: підтримка зв'язків (виклик тексту чи іншого фрагмента, на який дається посилання), що посилаються як всередині деякого матеріалу (електронний словник, енциклопедія, каталог і т. п. ), так і всередині деякого сховища інформаційних компонентів видання в цілому; пошук інформації за допомогою браузинга в програмах перегляду; ведення структури (нарощуваної) видання; навігація по зв'язках з метою вивчення чи засвоєння знань про висвітлену у виданні предметну область; виділення в ході навігації «віртуальних» структур, сукупностей у чомусь близьких інформаційних блоків (стосовно до тексту ці сукупності іноді називають «контекстами»); запам'ятовування «шляхів», компонування в ході навігації лінійних текстів; автоматична побудова з гіпертекстової мережі пов'язаних текстів з використанням евристичних алгоритмів; вбудовування в текст інших компонентів електронного видання; організація демонстрації електронного видання.