2.2. Принципи побудови гіпертекстових видань

Відповідно до словника гіпертекст розглядається як мультимедійний додаток з використанням тексту чи графіки. Гіпертекст допускає таке представлення документів, що імітує асоціативне структурування понять людиною в протиставлення лінійному порядку проходження понять у книгах, фільмах і в мові.

З точки зору реалізації гіпертекст являє собою безліч іменованих фрагментів (сторінок, статей чи інших елементів) інформації, об'єднаних у мережну структуру за допомогою системи зв'язків між фрагментами.

Ці зв'язки в гіпертексті являють собою посилання на конкретне місце в публікації, куди здійснюється перехід при активізації даного гіперпосилання. Звичайно гіперпосилання певним чином виділяються в тексті документа й активізуються шляхом кліка (одноразового натискання курсором миші) чи натискання визначеної функціональної клавіші.

Локальні гіперпосилання - це посилання на інші частини того самого документа, звідки вони здійснюються (наприклад, посилання зі «змісту» на розділи публікації, посилання з одного розділу на іншу, від якого-небудь терміна на його визначення, розташоване в словнику термінів даної публікації і т. п. ).

Глобальні гіперпосилання - це посилання на інші документи, у загальному випадку на який-небудь ресурс, розташований поза даним документом, наприклад в іншому файлі, логічно не зв'язаному з документом і існуючому незалежно від нього, або на сторінці віддаленого Web-сервера.

Фрагменти і система зв'язків гіпертекстового документа можуть бути як статичними (які визначені в процесі створення документа і більше не змінюються), так і періодично змінними чи навіть динамічно генеруючими.

Так, наприклад, більшість довідкових систем прикладних програмних пакетів і операційних систем по ознаці статичності інформаційного наповнення варто віднести до статичних, тому що частота їхнього відновлення звичайно пов'язана з розробкою нової версії програми (у кращому випадку з періодичністю в рік).

Як інформаційне наповнення (фрагментів) можуть виступати текстові і графічні дані, мультимедійні дані, такі, як анімаційні і відеоролики (відеокліпи), їхній звуковий супровід, і навіть програмні модулі, написані на спеціально призначених для цього мовах програмування (Java, JavaScript, BasicScript) чи на мовах програмування загального призначення, типу Сі++, Perl,.. й ін.

Відповідно до ієрархії в гіпертекстовій мережі можуть бути присутні наступні типи зв'язків: мітка-мітка, мітка-фрагмент, мітка-підмережа, фрагмент-фрагмент, фрагмент-мітка, фрагмент-підмережа, підмережа-мітка (мал. 2. 1). У деяких першоджерелах мітки називають кнопками.

Звичайно прикладні гіпертекстові системи підтримують кілька типів зв'язків. Однак для повноцінної роботи використовуються чотири перших з перерахованих вище типів зв'язків. Якщо з реалізацією зв'язку типу мітка-інший об'єкт не виникає проблем (користувач просто вказує на мітку курсором і натискає керуючу клавішу), то для реалізації зв'язків типу фрагмент-фрагмент необхідний інший спосіб.

Гіпертекстові документи, як правило, будуються на основі використання одного чи декількох типів зв'язків. Наприклад, у випадку, коли текстовий фрагмент являє собою цілком видиму на екрані сторінку, цілком достатньо наявності зв'язків мітка-сторінка і сторінка-сторінка. Якщо ж гіпертекстова система допускає наявність фрагментів, розмір яких перевищує вікно, у якому вони демонструються, то виникає необхідність використання зв'язку типу мітка-мітка (кнопка-кнопка) і фрагмент-мітка (фрагмент-кнопка) так, щоб при переході по зв'язку здійснювалося правильне позиціювання фрагмента у вікні. Аналогічно вводяться і зв'язки мітка-підмережа, фрагмент-підмережа.

Процес переміщення користувача по інформаційних фрагментах називається навігацією. Гіпертекстові мережі дають змогу здійснювати послідовний перегляд інформації, як це ми робимо, перегортаючи книгу; ієрархічний перегляд (глава, параграф, сторінка) і, найважливіше, - довільну навігацію по гіпертекстовій мережі, обумовлену особистим досвідом, інтересами і настроєм користувача.

Як вказувалося вище, в залежності від типу зв'язку перехід може бути постійним чи тимчасовим. В останньому випадку користувач отримує можливість ознайомитися з приміткою, поясненням, тлумаченням терміну і повернутися до початкового інформаційного фрагмента.

Істотною особливістю гіпертекстових систем є їхня орієнтація на активну роботу користувача в інтерактивному режимі. Здійснюючи навігацію по інформаційних фрагментах, користувач отримує можливість по-різному представляти інформацію, що полегшує її розуміння і забезпечує створення нових знань. Усе це дає змогу говорити про гіпертекстові системи (виданнях) як про системи, що орієнтовані на знання.

Для створення гіпертекстового видання, насамперед, потрібна визначена база даних, де будуть зберігатися інформаційні блоки (статті) і зв'язки між ними. Необхідні також інструменти для створення, введення, редагування і маніпулювання елементами інформаційного наповнення, конструювання гіпертекстових сторінок з цих елементів. І як завершальний етап - повинні бути створені засоби демонстрації користувачу підготовлених матеріалів у вигляді готових сторінок і зв'язків, що забезпечують навігацію за гіпертекстовою структурою видання.

Елементарні засоби навігації містять у собі дії типу: перейти, повернутися, переглянути, перегортати і т. п. Бажано передбачити можливість видачі цих команд принаймні трьома способами: за допомогою меню, гарячих клавіш, маніпуляторів типу миші.

Для полегшення роботи з гіпертекстовим середовищем можливе (а в комерційних продуктах необхідно) застосування наступних сервісних інструментів користувача.

Список усіх фрагментів мережі гіпертекстового видання (системи ). Доцільно організувати цей список у вигляді ієрархічної системи, на верхньому рівні якої містяться тільки загальні формулювання тих фрагментів, а при зниженні від рівня до рівня в існуючій ієрархії досягається велика деталізація та конкретизація.

Пошуковий механізм. Дає змогу шукати в мережі гіпертекстового видання фрагменти (статті), що містять необхідну інформацію з ключових слів і приписаним при побудові видання атрибутам фрагментів. Як атрибути можуть виступати, наприклад, назви, ім'я автора, вартість фрагмента, дата його останньої модифікації і т. п.

Книжкова закладка. Надає користувачу можливість відзначати потрібний йому інформаційний фрагмент.

Записна книжка. Забезпечує реалізацію для користувача функції збереження своїх довільних коментарів до переглянутих фрагментів і можливість їх наступного перегляду.

Засіб друку й експорту гіпертекстових фрагментів у стандартних форматах файлів для отримання твердої копії фрагмента чи документа електронної копії для її наступної обробки.

Засіб збереження стану системи. Використовується для продовження роботи з гіпертекстовим виданням після вимушеної чи запланованої перерви починаючи з того місця, на якому робота з виданням була перервана.

Засоби, що дозволяють користувачу спостерігати всю гіпертекстову мережу чи її частину з тим чи іншим ступенем деталізації і з різних ракурсів. Дають користувачу можливість представити структуру усього чи частини гіпертекстового видання для більш ефективної роботи з документом.