Надходження і платежі за трансфер технологій у країнах— лідерах СРТ, млрд дол. (середньорічне на кінець 90-х років)

Наступні місця зі значним відставанням займають Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, а також Італія, Нідер­ланди, Швеція, Швейцарія. Хоча ці країни є основними «поста­чальниками» технологій на СРТ, більшість із них зостається нетто-імпортерами, їхні платежі за придбані патенти і ліцензії значно

перевищують надходження за продаж власних. Позитивне сальдо ліцензійної торгівлі мають протягом останніх десятиріч лише СТИД., Велика Британія та Швеція. Характерним, як можна помітити з наведених даних, є надвисокий ступінь монополізації СРТ, що набагато вищий, ніж в інших сегментах міжнародної торгівлі. До 90 % нових технологій спрямовуються внутрішньокорпоративни-ми каналами, відповідна частина платежів надходить від закор­донних філій до материнських компаній. «Внутрішній трансфер» є усталеною формою маскування і максимізації прибутку ТНК, збереження їхнього технологічного лідерства.

Зазначені країни утворюють своєрідний «високотехнологічний полюс» сучасної світової економіки. Його найближче оточуюче середовище становлять науково-технічні системи:

• інших розвинутих держав—членів ОЕСР;

• «нових індустріальних країн»;

• Китаю та кількох колишніх соціалістичних країн, що подолали
кризу ринкової трансформації.

Ці групи країн—суб'єктів СРТ мають власні технологічні на-робки в деяких сферах НТР, для них характерні «нішеві прориви» на СРТ, адаптування до національних умов та імітація (реверсивна інженерія) інновацій і технологій, що генеруються «полюсом».

«Периферію» СРТ становлять країни, що розвиваються. На ці, найбільші за кількістю та чисельністю населення, країни припадає лише 4 % світових витрат на НДДКР, 10 % інженерно-технічних кадрів. У більшості з них науково-технічні потенціали перебува­ють у зародковому стані і виступають, як правило, в ролі ре­ципієнтів міжнародної технічної допомоги. Деякому пожвавленню їх діяльності сприяла стратегія ТНК, спрямована на залучення до технологічного пошуку місцевих дослідницьких центрів і персона­лу, хоч обсяг відповідних витрат не перевищує 10 % власних витрат цих країн на НДДКР. Платежі країн, що розвиваються, за технології сягають 1/3 зростання їхньої величезної зовнішньої заборгованості, не перевищуючи водночас 20 % світового обсягу платежів за ліцензії.

Діяльність суб'єктів СРТ спрямовується такими основними каналами трансферу інновацій і технологій, як:

• міжнародна торгівля інноваційноємною продукцією — найдина-
мічніша складова світового товарообміну, яка віддзеркалює тен­
денцію переходу суспільного виробництва від предметного до
технологічного поділу праці;

• ліцензійна торгівля, яка, не перевищуючи за обсягом кількох
відсотків зовнішнього товарообміну ринково розвинутих країн,

Розділ II