Стратегії та економіка трансферу технологій

Розвиток СРТ характеризується, як уже зауважувало­ся, надвисоким рівнем ринкової невизначеності, комерційного ризику. Набула розмаху «тіньова» діяльність у науково-технічній сфері: нелегальна торгівля технологічними секретами, промисло­вий і комерційний шпіонаж, несанкціонований франчайзинг, під­робка товарів-інновацій.

Утім, удало відібрана й апробована, надалі вчасно освоєна й позиціонована на ринку технологія-інновація (чи її продукти) може забезпечити монопольно високу прибутковість, набагато перевищити стартові витрати виробника чи споживача. Тож тех­нологічний бізнес, тим більше в межах СРТ, вимагає обгрунтова­ного і цілеспрямованого стратегічного вибору і сталого моніто-

рингу мінливих альтернатив організаційно-маркетингового та еко­номічно-комерційного забезпечення інноваційної діяльності.

Сучасна модель стратегічної поведінки суб'єктів СРТ має таку конфігурацію:

• перша її фаза (національна) полягає здебільшого у власному
освоєнні технологій-інновацій і наповненні новими товарами
внутрішнього ринку, спрямована на здобуття конкурентних пе­
реваг, формування ринкової ніші продукту, зняття «цінових
вершків»;

• друга фаза (транснаціональна — внутрішньофірмова) спрямо­
вується на закріплення здобутих переваг, розширення «гео­
графії» виробництва і поставок, нарощування маси прибутку
шляхом трансферу технологій закордонним філіям ТНК, пря­
мих іноземних інвестицій;

• третя фаза (міжнаціональна — міжфірмова) охоплює комер­
ційну, а також некомерційну дифузію вже «зрілих» технологій.

Залежно від дії численних факторів внутрішнього й зовніш­нього середовища, завдань і можливостей фірми (корпорації) ос­новні інноваційні стратегії суб'єктів СРТ класифікуються таким чином:

• наступальна, що орієнтована на використання радикальних
інновацій, плодотворних технологій, випуск новітніх продуктів,
лідерство на ринку;

• захисна, що пов'язана з удосконалювальними інноваціями, мін­
ливими технологіями і є найпоширенішою в розвинутих
країнах;

• імітаційна, що передбачає копіювання піонерних технологій з
залученням модернізувальних інновацій і є найхарактернішою
для попереднього періоду економічного зростання Японії, «но­
вих індустріальних країн» Азії («що Європа зробить, то Азія
підробить»).

До інших — квазіінноваційних стратегій належать: 1) залежна (субпідрядна, кооперативна); 2) традиційна (майже незмінна в часі); 3) «за нагодою» (кон'юнктурна, «нішева»). Для суб'єктів СРТ характерним є використання «змішаних» стратегій залежно від виду продукту, процесу, факторів ринкового середовища.

Реалізації вказаних інноваційних стратегій притаманне спе­цифічне маркетингове наповнення. Якщо для останніх трьох мо­жуть застосовуватись класичні виробнича, товарна, збутова та традиційна концепції маркетингу, то для першої трійки стратегій мають залучатися нові концепції соціально-економічного та інно-ваційно-технологічного маркетингу (див. рис. 10.1).

Розділ II