Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Координація міжнародної політики в системі ООН




Організація Об'єднаних Націй — це універсальна й найавторитетніша міжнародна організація сучасності, покликана сприяти розв'язанню головних політичних проблем, що постають перед людством. Політична діяльність ООН нерозривно пов'язана з вирішенням економічних і соціальних завдань.

Згідно з преамбулою Статуту ООН, мета організації — сприяти економічному й соціальному прогресові всіх народів. У першому розділі Статуту «Цілі і принципи Статуту ООН» поставлено за­вдання здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. Цьому співробіт­ництву присвячена окрема (IX) глава Статуту ООН. У ній конк­ретизуються завдання в галузі дослідження і розробки рекомен­дацій, створення спеціалізованих установ, що мають діяти в тіс­ному зв'язку з ООН. У діяльності цієї організації економічна і соціальна сфери стали пріоритетними. За деякими даними, ними займаються близько 85 % усього персоналу Секретаріату ООН. Зупинимося на роботі основних організацій ООН, безпосередньо пов'язаних з економічною діяльністю.

Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) і органи, що діють під її егідою. ЕКОСОР є одним із шести основних органів ООН, статус якого визначений X главою Статуту ООН. В обов'язки ЕКОСОР входять організація досліджень і підготовка доповідей та рекомендацій з широкого кола міжнародних економічних, со­ціальних та інших, «супутніх», питань. Рада готує проекти кон­венцій для подання Генеральній Асамблеї ООН, може скликати міжнародні конференції з цих питань. Оскільки ЕКОСОР є ос­новним координувальним органом у зазначеній сфері, вона пого­джує роботу з іншими організаціями ООН, проводить консультації з неурядовими економічними організаціями, її повноваження да­ють можливість надати консультативний статус тим із них, у співробітництві з якими вона зацікавлена. І цим правом Рада широко користується. Вона також створює різноманітні допо-


міжні органи, на основі яких сформувалася і діє досить складна система органів ЕКОСОР. її членами є 54 країни, що обираються на трирічний термін, третина їхнього складу щорічно поновлюється. За регіонами вони розподілені в такий спосіб: 14 місць — квота Африки, 10 —для Латинської Америки, 11 —для Азії, 13 —для Західної Європи та інших країн і 6 — для країн Східної Європи. Про роль ЕКОСОР у системі органів ООН свідчить хоча б той факт, що на неї припадає майже 70 % усіх бюджетних ресурсів ООН, а також особового персоналу, без урахування добровільних фондів та інших програм. Компетенція ЕКОСОР охоплює такі проблеми та завдання:

• стан світових економічних і соціальних процесів, підготовка
відповідних фундаментальних оглядів та інших аналітичних
публікацій;

• стан міжнародної торгівлі;

• проблеми охорони навколишнього середовища;

• економічна і науково-технічна допомога країнам, що розвива­
ються;

• різні аспекти продовольчої проблеми;

• проблеми соціально-економічної статистики;

• проблеми народонаселення;

• проблеми природних ресурсів;

• проблеми населених пунктів;

• проблеми планування і мобілізації фінансових ресурсів;

• роль державного й кооперативного секторів в економіці країн,
що розвиваються;

• регіональне співробітництво;

• упорядкування програмних соціально-економічних документів;

• розробка міжнародних стратегій розвитку ООН, а також конт­
роль за їх реалізацією та ін.

Про місце ЕКОСОР у системі органів ООН яскраво свідчить, наприклад, те, що саме вона ухвалила на початку 70-х років рішення про дослідження діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), що започаткувало новий напрям її економічної діяльності й привело до появи в структурі ООН спеціальної Комісії ООН із трансна­ціональних корпорацій, а також спеціального підрозділу в Секре­таріаті ООН із цього питання — Центру ООН із ТНК.

Значно розширилися функції ЕКОСОР після прийняття Гене­ральною Асамблеєю ООН Декларації і Програми дій з нового міжнародного економічного порядку (1974 p.). Відтоді як сама проблема, так і стратегічні завдання модернізації міжнародних економічних відносин на справедливій основі стали головною


Розділ VII


28. Міжнародна економічна політика


 


 


сферою роботи ЕКОСОР, її органів та організацій. Раді доручено розробляти багато важливих документів, у яких досліджуються економічні тенденції. Зокрема, розробляються і висуваються до­статньо конструктивні пропозиції про реформу світової валютної системи, про програму «термінових заходів» на користь країн, що розвиваються, які постраждали від економічної кризи, про шляхи ліквідації заборгованості Заходові, про проблему міжнародної за­боргованості країн, які розвиваються, у цілому. Не випадково в рамках діалогу «Північ—Південь» західні країни визнали за необхідне зробити щодо цього питання певні поступки. Тут роль Ради значна.

З початку 90-х років ЕКОСОР стала приділяти більше уваги постсоціалістичним країнам Східної Європи, видавати досліджен­ня з їхньої проблематики.

У рамках ЕКОСОР у системі ООН діють різноманітні до­поміжні органи — міжурядові постійні й функціональні комісії та комітети. Це — Статистична комісія, Комісія з народонаселення, Комісія з прав людини, Комісія зі становища жінок, Комітет з неурядових організацій тощо. Рада координує діяльність таких міжурядових органів, як Комітет з науки й техніки, Комісія з населених пунктів, Всесвітня продовольча рада, Комітет з нових джерел енергії і джерел енергії, що поновлюються. Крім них, у системі ЕКОСОР створено багато експертних і консультативних органів, що діють на індивідуальній основі. Всі ці органи готують доповіді й розробляють рекомендації для подання в Раду і Гене­ральну Асамблею ООН.

У системі органів ЕКОСОР діє п'ять регіональних економічних комісій: Європейська економічна комісія (ЄЕК), Економічна і. соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО), Еко­номічна комісія для Африки (ЕКА), Економічна комісія для Латинської Америки (ЕКЛА), Економічна комісія для Західної Африки (ЕКЗА).

Європейська економічна комісія (ЄЕК) заснована в 1947 р. її діяльністю керує Секретаріат на чолі з виконавчим секретарем. Розміщується в Женеві (Швейцарія). У Комісії представлено по­над ЗО країн Європи, а також США й Канада. У сферу діяльності Комісії входить широке коло економічних, виробничих, транс­портних, сільськогосподарських та інших проблем. У структурі Комісії або в тісному зв'язку з нею діє більш ніж 100 допоміжних робочих, галузевих і спеціальних органів та установ. Комісія віді­грає винятково важливу роль, виступаючи організатором багатьох форм співробітництва між європейськими країнами. Особливо


вагомою була діяльність Комісії в період розрядки міжнародної напруженості, після підписання в 1975 р. у Гельсінкі Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі.

Багато уваги приділяє ЄЕК загальнолюдським проблемам. До­сить згадати організовану Комісією Нараду з охорони навко­лишнього середовища (1979 p.). Нарада прийняла Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (набрала чинності 1983 р.) і Декларацію про маловідходну і безвідходну технологію та повторне використання відходів. Надзвичайно сприятливі умови для ефективної діяльності ЄЕК формуються сьогодні, коли створюється клімат довіри між різними державами і здійснюються конкретні заходи щодо військово-політичної роз­рядки, доповнення її інтенсивним економічним і культурним співробітництвом усіх європейських країн.

Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО) створена рішенням ЕКОСОР 1947 р. У ній 35 країн-членів, а також 9 асоційованих членів, які не мають права голосу. Секре­таріат ЕСКАТО розміщено в Бангкоку (Таїланд). Комісія має 9 галузевих органів: з промисловості та будівництва, сільського господарства, торгівлі, природних ресурсів, соціального розвитку, статистики, народонаселення, транспорту, судноплавства і зв'яз­ку, а також допоміжні органи. Функції цих органів полягають, по-перше, в аналізі стану конкретних галузевих проблем у цьому гігантському регіоні та розробці відповідних рекомендацій; по-друге, в організації й проведенні численних нарад, симпозіумів з метою відпрацьовування проектів, програм для вирішення клю­чових завдань на національній та міждержавній основі. У рамках ЕСКАТО, наприклад, розроблений і реалізується проект транс -азійських залізниць та шосейних доріг.

Економічна комісія для Африки (ЕКА) створена в 1958 р. зі штаб-квартирою в Аддис-Абебі (Ефіопія). Нині до її складу вхо­дять 50 африканських країн. Спеціалісти ЕКА в 1979 р. розробили Монровійську стратегію розвитку Африки, яка була схвалена се­сією Організації африканської єдності (ОАЄ) у 1980 р. Мон-ровійська стратегія оголосила Десятиріччя ООН із транспорту та зв'язку в Африці на 1978—1988 pp. і Десятиріччя ООН із промисло­вого розвитку Африки на 1980—1990 pp. Незважаючи на недостат­ню ефективність реалізації цих програм, вони дали великий по­зитивний імпульс з погляду перспектив розвитку континенту. ЕКА скликає свої сесії один раз на два роки, її діяльність та організаційна структура в цілому аналогічні діяльності й структурі ЕСКАТО. 24-а сесія ЕКА (1989 р.) ухвалила важливий документ,


Розділ VII


28. Міжнародна економічна політика


 


що визначив економічну політику держав континенту на 90-ті роки. Це «Основа африканської альтернативи програм структур­ного коригування для економічного оздоровлення і трансфор­мації» (ААФ-САП). За загальним визнанням, «Альтернатива» є реальною базою для зупинення сповзання Африки в економічну кризу, що поглиблюється. Структурні перетворення, передбачені планами довгострокового розвитку, мають, на думку авторів «Альтернативи», привести до підвищення ефективності економіки африканських країн. ААФ-САП має чотири розділи:

• розширення і диверсифікація виробництва. Цей розділ присвя­
чений здебільшого розвиткові сільського господарства, зокрема
здійсненню земельної реформи, а також зміцненню дрібних і
середніх промислових підприємств;

• збільшення прибутків держави і поліпшення системи їх роз­
поділу (тут ідеться про цілий пакет заходів, що передбачають
розширення податкової бази, а також скорочення до мінімуму
військових витрат та адміністративного апарату);

• модель витрат для задоволення потреб (цей розділ передбачає
комплекс заходів щодо розвитку економічної самостійності аф­
риканських країн, зокрема різке нарощування бюджетних коштів,
спрямованих на цілі соціального розвитку, розширення між­
американського торговельного й валютного співробітництва,
зниження виплати відсотків за зовнішньою заборгованістю
тощо);

• створення інститутів на підтримку «Альтернативи» для якомога
активнішого залучення населення до її здійснення.

Економічна комісія для Латинської Америки (ЕКЛА) створена 1948 р. У її складі — 40 країн. Штаб-квартира комісії в Сантьяго (Чилі). Крім того, в різних латиноамериканських країнах функціо­нують 7 субрегіональних відділень комісії. У 1981 р. у рамках ЕКЛА схвалено Латиноамериканську декаду розвитку на довгу перспективу до 2000 р. Комісія співпрацює з Андським пактом (Картахенська угода). У травні 1989 р. у колумбійському місті Картахена відбулася зустріч президентів країн—учасниць Анд-ського пакту: Болівії, Колумбії, Перу, Еквадору та Венесуели. Рішення наради передбачають якнайповніше використання мож­ливостей ЕКЛА з метою розвитку країн Андського пакту. На нараді були уточнені стратегічні напрями взаємовигідного спів­робітництва в межах довгострокової програми розвитку (декада розвитку).

Економічна комісія для Західної Азії (ЕКЗА) заснована в 1973 р. зі штаб-квартирою в Багдаді. Членами цієї комісії є 13 арабських


країн, включаючи Палестину (з 1988 р.). ЕКЗА скликає свої сесії щорічно і має допоміжні галузеві й функціональні органи, що здійснюють дослідження, проводять симпозіуми, розробляють ре­комендації з метою розвитку міжнародного співробітництва на регіональній основі. Проте діяльність ЕКЗА багато в чому бло­кується напруженістю політичної обстановки на Близькому й Се­редньому Сході.

Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД). Цей між­народний орган покликаний регулювати всесвітні торговельні від­носини. Справа в тому, що Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) створена і діяла поза рамками ООН. Тому виникла необ­хідність створити в структурі ООН незалежний і універсальний орган для регулювання від імені світового співтовариства склад­них проблем міжнародної торгівлі. З цією метою у 1964 р. був заснований автономний орган ООН для сприяння міжнародній торгівлі, веденню переговорів і для розробки міжнародних до­говорів та рекомендацій у цій сфері. До його складу нині входять близько 170 держав. Головний орган ЮНКТАД — конференція, що скликається на сесії двічі на рік. Секретаріат розташований у Женеві. Частіше скликаються сесії комітетів ЮНКТАД —із сиро­винних товарів, з готових виробів і напівфабрикатів, із судноплав­ства, передання технологій, з економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, та ін. Регулярно проводяться і засі­дання спеціального комітету з преференцій.

Слід зазначити, що в цілому ряді випадків, особливо з погляду інтересів країн, що розвиваються, діяльність ЮНКТАД виявлялася успішною. Так, на першій сесії ЮНКТАД у 1964 р. був схвалений документ «Принципи міжнародних торговельних відносин та торго­вельної політики». Цей документ уперше в практиці ООН зафіксував спроби узагальнити позитивний досвід міжнародної торгівлі й торго­вельної політики, виділити основні принципи такої політики й по­класти їх в основу міжнародних торговельних зв'язків. Зокрема, проголошувалися такі принципи, як рівність і суверенітет у торгівлі, взаємна вигода, відмова від дискримінації, поширення режиму най­більшого сприяння в торгівлі, надання численних пільг країнам, що розвиваються, тощо. Сформульовані в документі принципові поло­ження стали в 70-х роках базою для постановки завдань у рамках платформи нового міжнародного економічного порядку.

Хоча далеко не всі рекомендації ЮНКТАД здійснюються на практиці, важливо, що цей впливовий міжнародний орган розроб­ляє й активно «виводить» у сферу міжнародних економічних від­носин найгостріші, актуальні проблеми сучасності, сприяючи


 




Розділ VII


28. Міжнародна економічна політика


 


формуванню світової громадської думки, «налаштованої» на їх вирішення. Водночас найважливіші вимоги до учасників між­народної торгівлі розроблялися ГАТТ (нині СОТ) — вони вико­нують пріоритетну в методологічному відношенні роль і при роз­робці документів ЮНКТАД.

Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО). У 1987 р. ЮНІДО зазнала серйозної реорганізації з метою під­вищення ефективності її роботи на місцях. Так, засновано Кон­сультативний комітет представників на місцях для розробки ос­новних принципів щодо відбору, наймання, призначення, роз­міщення, надання звітності, керування й оцінки діяльності стар­ших радників з промислового розвитку в регіонах. Значно підви­щено оперативну гнучкість ЮНІДО, чому сприяло створення Секції комплексних промислових проектів. Головна функція цьо­го нового підрозділу полягає в розробці, координації й контролі за здійсненням окремих великомасштабних технічних проектів, яки­ми займаються кілька відділень ЮНІДО. Ця секція відповідальна за розробку й керівництво спільними програмами технічного спів­робітництва з Продовольчою і сільськогосподарською організа­цією ООН (ФАО), а також за управління проектами на стадії розробки. Протягом року ЮНІДО опрацьовує більш ніж 100 між­регіональних і глобальних проектів для країн Латинської Америки й Азії в усіх галузях економіки та підготовки кадрів.

Спеціальні програми в структурі ООН. Значне місце в системі міжнародних організацій ООН посідають спеціальні програми. Це насамперед: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Програма ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП), Університет ООН (ЮНЮ) та Навчальний і науково-дослідний інститут ООН (ЮНІТАР).

Програма розвитку ООН (ПРООН) була створена рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 1965 p., її діяльність фінансується за рахунок добровільних внесків держав, тому зберігається їхній кон­троль над розподілом коштів. Це впливова міжнародна організація з численним апаратом фахівців, її штаб-квартира розташована в Нью-Йорку. У більш ніж 100 країнах світу вона має свої постійні представництва. Діяльність ПРООН сьогодні ведеться майже в усіх країнах, що розвиваються, її спрямовує Рада керуючих у складі представників близько 50 держав, що обираються ЕКОСОР терміном на три роки. Головними критеріями надання допомога в межах цієї програми є такі ключові показники, як чисельність населення й обсяг ВВП у розрахунку на душу населення країни— реципієнта допомоги. Допомога надається за п'ятирічними орієн-


тованими завданнями на конкретні проекти в основному в трьох формах: відрядження фахівців, постачання устаткування та під­готовка національних кадрів. Частка ПРООН у фінансуванні проектів становить від 50 до 100 % залежно від рівня розвитку країни.

ПРООН координує свою діяльність із Міжнародним банком реконструкції й розвитку. Більшість програм ПРООН у країнах, що розвиваються, надається під контролем західних фірм. У відан­ні Ради керуючих ПРООН діють кілька автономних добровільних фондів допомоги; найзначніший серед них — фонд ООН у галузі народонаселення.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) — одна з програм системи ООН, створена в 1946 р. з метою організації допомоги дітям зруйнованої війною Європи. Поступово функції ЮНІСЕФ змі­нювалися, розширювалися, її діяльність стала орієнтуватися на надання допомоги дітям країн, що розвиваються. Фонд фінан­сується за рахунок добровільних внесків, пожертвувань громад­ських організацій та окремих осіб.

Програма ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП) — авто­номний орган ООН, діяльність якого координується ЕКОСОР. Він створений за рекомендацією Стокгольмської міжнародної конференції, скликаної ООН 1972 p. з метою налагодження тіс­ного міжнародного співробітництва з проблем навколишнього середовища. Штаб-квартира ЮНЕП розташована в Найробі (Ке­нія). Реалізацію заходів у межах Програми спрямовує Рада керу­ючих ЮНЕП (близько 60 осіб, що обираються терміном на три роки). Для фінансування Програми створено добровільний фонд ЮНЕП. Програма передбачає дослідження широкого кола проб­лем: охорона грунтів і вод, рослинного і тваринного світу, со­ціально-економічні аспекти енергетики, містобудівні проблеми, співробітництво в галузі обміну інформацією з охорони навко­лишнього середовища, організація міжнародних нарад, симпо­зіумів і семінарів з екологічних проблем, розробка і реалізація екологічних проектів. Одним із важливих документів, що покла­дені в основу діяльності ЮНЕП, є резолюція Генеральної Асамб­леї ООН «Про історичну відповідальність держав за зберігання природи Землі для теперішнього і майбутніх поколінь» (1980 p.).

У подальшому Генеральна Асамблея ООН надала мандат кон­ференції ООН із навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро на розробку стратегії і заходів щодо припинення процесу погіршення стану навколишнього середовища в контексті ак­тивізації національних і міжнародних зусиль, спрямованих на


Розділ VII


28. Міжнародна економічна політика


 


забезпечення стійкого й екологічно безпечного розвитку. Голов­ним форумом у цій галузі має стати Генеральна Асамблея, що координуватиме відповідну діяльність урядів, організацій системи ООН.та договірних органів. Передбачено активну участь у реа­лізації «Порядку денного на XXI сторіччя» ЮНЕП, ПРООН, ЮНКТАД та інших спеціалізованих структур ООН.

Університет ООН (ЮНЮ), створений відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН (1972 p.), діє з 1975 р. Штаб-квартира — в Токіо (Японія). Університет фінансується тільки за рахунок добровільних внесків, переважно Японією. Керує ним ректор, призначуваний Генеральним секретарем ООН за погодженням із Генеральним директором ЮНЕСКО і за рекомендацією Ради уні­верситету (24 члени, також призначувані Генеральним секретарем ООН і Генеральним директором ЮНЕСКО). Головна мета уні­верситету — здійснення досліджень і навчальних програм у цент­рах підготовки й перепідготовки спеціалістів.

Навчальний і науково-дослідний інститут ООН (ЮНІТАР) за­снований 1963 р. відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН як автономна установа, що фінансується за рахунок добро­вільних внесків. Основна функція інституту — підготовка адмі­ністративних і дипломатичних кадрів, головним чином для країн, що розвиваються. З цією метою широко використовуються такі форми, як семінари і симпозіуми. Інститут веде і наукові дослі­дження з широкого кола гуманітарних проблем.

Спеціалізовані установи при ООН. Статутом ООН передба­чається створення спеціалізованих установ. До них належать: Ор­ганізація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна спілка елект­розв'язку (МСЕ), Всесвітня поштова спілка (ВПС), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Продовольча і сільсько­господарська організація (ФАО) та ін.

Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) діє з 1946 p., має штаб-квартиру в Парижі. Членами Організації є понад 160 держав, її основні завдання випливають із самої назви — розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти, науки і культури. Важливе значення в діяльності ЮНЕСКО має прийнята 1978 р. Декларація про основні принципи, що стосують­ся внеску засобів інформації в зміцнення миру й міжнародного порозуміння, у розвиток прав людини на основі положень За­ключного акта в Гельсінкі (1975 р.). У рамках ЮНЕСКО діє багато наукових програм співробітництва. Оздоровлення міжнародних політичних відносин конструктивно впливає на діяльність Ор-


ганізації, а скорочення оборонних бюджетів країн дає змогу по­ступово фінансове зміцнювати різноманітні організації ЮНЕСКО.

Міжнародна організація праці (МОП) — міжнародна організа­ція, заснована ще Лігою націй (діяла з 1919 до 1939 p.). З 1946 р. МОП був наданий статус спеціалізованої установи ООН. Секрета­ріат МОП — Міжнародне бюро праці (МБП) — розташований у Женеві. У МОП входить 150 держав, її діяльність базується на принципі тристороннього представництва: уряду, працівників та підприємців. За цим принципом формуються керівні органи МОП, а також делегації країн-членів. Головний напрям діяльності — розробка міжнародних конвенцій і рекомендацій з питань праці та прав профспілок.

Міжнародна спілка електрозв'язку (МСЕ) заснована у 1865 р. і має свою штаб-квартиру в Женеві. У 1947 р. їй надано статус спеціалізованої установи ООН. Правовою основою діяльності Спілки є Міжнародна конвенція електрозв'язку. Основне за­вдання МСЕ — організація ефективного міжнародного співро­бітництва в галузі всіх видів електрозв'язку, включаючи радіо і телебачення.

Всесвітня поштова спілка (ВПС) заснована 1874 р. Штаб-квар­тира — в Берні (Швейцарія). У 1947 р. ВПС дістала статус спе­ціалізованої установи ООН. Вищий орган спілки — Всесвітній поштовий конгрес. Головне завдання — забезпечення організації поштових відносин і гарантій свободи поштового транзиту.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) створена 1948 р. Являє собою одну з найбільших за масштабами операцій спеціа­лізованих установ ООН. Програми ВООЗ та її органів охоплюють усі найважливіші галузі охорони здоров'я, у тому числі підготовку медичних кадрів, координацію медичних і біологічних досліджень, обмін медичними знаннями, співробітництво в галузі фармако­логії і т. д. За допомогою ВООЗ ліквідована така хвороба, як віспа, важливе значення мають розроблювані ВООЗ медично-санітарні правила та рекомендації.

Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) заснована 1945 р. Штаб-квартира —в Римі (Італія). Організація представляє близько 150 держав. ФАО збирає, узагальнює й аналізує інфор­мацію з питань харчування, природокористування, сільськогос­подарського виробництва, лісового господарства та рибальства. Провідна сфера діяльності ФАО — сільське господарство світу. Організації та установи ФАО діють у тісному зв'язку з Всесвітньою продовольчою радою, що є найбільшою добровільною орга-


Розділ VII


28. Міжнародна економічна політика


 


нізацією, яка спеціалізується головним чином у наданні допомоги країнам, що розвиваються.

У системі ООН діє ще ціла низка спеціалізованих установ, до яких входить більшість країн світу. Це Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС), Всесвітня туристська організація. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАРАТЕ) формально не є спеціалізованою уста­новою ООН, хоча практично діє як установа ООН, входячи до її системи.

Спеціалізованими установами ООН є також Міжнародний ва­лютний фонд (МВФ), група Всесвітнього банку, до якої входить Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...