Михайло Драй-Хмара

1928 року Михайло Драй-Хмара, талановитий і своєрідний поет, який належав до групи неоклясиків, надрукував сонет " Лебеді".

Наведімо цей сонет, і не тому, що він поетично прекрасний, але тому, що має безпосереднє відношення до теми нашої книги.

На тихім озері, де мліють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози,
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, –
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні для них були зими погрози.

О, ґроно п'ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.

Дерзайте, лебеді, з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.

Офіціозна критика розшифрувала " Ґроно п'ятірне нездоланих співців" як згадку про неоклясиків (Зеров, Филипович, Рильський, Драй-Хмара, Бурґгарт), а сонет в цілому як бойову опозиційну вихватку проти радянської дійсности, як войовничий заклик з боку опозиції " дерзати". На заклик поета " не здавати своїх позицій" критика відповіла рішенням, ще раз і ще раз ствердженим, не давати місця неоклясикам в літературі.

Славіст з фаху, поет з покликання, дослідник творчости Лесі Українки в галузі української філології, Мих. Драй-Хмара був схильний " дерзать", не зважаючи ні на що, коли він уважає себе правим. В умовах радянської дійсности він обстоював право людини на індивідуальну правду. Химерна позиція!

Як і для інших неоклясиків, його поетична діяльність обірвалась дуже рано. Після першої збірки " Проростень" (1926) друга збірка, яку готував поет через кілька років, не побачила світу. Характерно, він укладав її, не зважаючи на обставини. Друзі доводили йому неможливість вміщати до складу збірки деякі вірші. Він настоював! Йому, щоб переконати, говорили навмисне різні речі. Дарма! Драй-Хмара непохитно тримався свого.

Таким же упертим і безкомпромісним лишився він і під час слідства. Ми згадували вище: його заарештовано третім з числа неоклясиків 5 вересня 1935 року. Наведений вірш став деклярацією власної поведінки поета після арешту. Уявлення " нездоланости" володіло ним.

Йому пред'явили те саме обвинувачення, що й іншим, – він був неоклясиком, отже він належав до " націоналістично-терористичної організації Миколи Зерова". Михайло Драй-Хмара знайшов у собі силу духовної опористи, мужність до кінця заперечувати це. Він твердо стояв на одному:

– Жодної такої організації не існувало. До жодної політичної терористичної організації він не входив. Ніхто його не вербував і він нікого не вербував.

Він твердо стояв на тому, що всі слова і всі поняття мають свій прямий і безпосередній сенс. Він протестував проти спроб вносити в конкретні уявлення й звичні людські взаємини побічний сенс і двозначний зміст. Він протестував проти діялектичного зміщення понять, проти розкладу граней, зрушення меж світу, який він звик вважати реальним.

На побаченні він сказав дружині:

– Я пройшов усі допити, але я нічого не сказав ні на себе, ні на інших!

На запитання дружини:

– Чому тебе забрали? – він відповів:

– Тому, що я український інтеліґент!..

Він не підписав визнань, які від нього вимагали. Справу його виділили. У квітні 1936 року окрема нарада, так зване ОСО, заслала його на 5 років далеких таборів.

Замість Соловків, Драй-Хмара потрапив на Колиму. Одні з поетів і письменників копали землю, рубали ліс, били каміння, возили торф або рахували трудодні й кількість кілометрів прокладених шляхів, або стерегли городи, поливали й пололи моркву. Драй-Хмара на Колимі в бухті Ногаєво Охотського моря промивав пісок і шукав золота.

Джек Лондон прочитаний навпаки. Життєписи Рембо або Ґоґена чи Уота Уітмена викладені в іншому аспекті. Певне, він згадував про літературних героїв, і в уяві його прокидалося почуття гіркої іронії.

Він був " старателем". У листі, надісланому з заслання до дружини, він писав:

" Я не можу тобі писати... Якщо я не спочину, я падаю на роботі. Коли я падаю, тоді мене підвішують... Ноги опухли! "

Не витримавши тяжких умов і тяжкої роботи, Драй-Хмара помер 19 січня 1939 року.

“Західня Україна”

В грудневих списках розстріляних 1934 року письменників " Західня Україна" була репрезентована Крушельницькими. Крушельницькі вели комуністичну роботу в Галичині, редаґуючи тут просовєтські " Нові шляхи". Згодом переїхали до Харкова, були тут заарештовані й розстріляні.

Крушельницькі були розстріляні, інші репресовані й заслані. У тім числі: Дмитро Загул, найвидатніший з поетів групи " ЗУ", що за часів " Музагету" разом з Яковом Савченком репрезентував в українській літературі символізм, тоді Вол. Атаманюк, В. Ґжицький, В. Ґадзинський, П. Козоріс, Павлик, Дмитро Рудик, Василь Бобинський.

Трагічна була доля Василя Бобинського (1898–1938), поета, який на Західній Україні, разом з Р. Купчинським, Ю. Шкрумеляком та О. Бабієм, брав участь у редаґуванні " Митуси". Тікаючи від переслідувань польської поліції, він спробував шукати собі притулку в УРСР. Однак за деякий час був репресований у Харкові й опинився на Соловках….