Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Четвертинний період

Четвертинний період виділив у 1823 р. англієць І.Баклейнд під назвою “делювію”. Згодом більш давнім четвертинним відкладам – делювію стали протиставляти сучасні, або алювіальні, породи. До 1929 р. делювій та алювій розглядалися у складі третинної системи, а в 1829 р. французький вчений Ж.Денуайє об’єднав їх у самостійну – четвертинну систему. У 1925 р. академік О.Павлов запропонував перейменувати четвертинний період у “антропогеновий”. На даний час частіше вживається перша назва. Стратиграфічне розчленування четвертинних відкладів ґрунтується на визнанні неодноразових континентальних зледенінь північної півкулі, зокрема в четвертинному періоді льодовикових і міжльодовикових епох. Вперше таку схему запропонували в 1909 р. німецькі геологи А. Пенк і Е. Брюкнер. Вивчивши четвертинні відклади Альп, ці вчені розчленували їх на два відділи – нижній, який відповідає чотирьом епохам значного поширення льодовика та трьом міжльодовиковим епохам, і верхній, до якого входять післяльодовикові утворення. Пізніше нижній відділ одержав назву плейстоцену (“час майже нового життя”), а верхній – голоцену (“час цілком нового життя”). Найдавнішу льодовикову епоху Пенк і Брюкнер назвали гюнцською, а наступні – міндельською, риською та вюрмською. Міжльодовикові епохи дістали подвійні назви: гюнц-міндельська, міндель-риська та рис-вюрмська.

Згодом альпійську схему Пенка і Брюкнера застосували для розчленування льодовикових відкладів інших гірських областей та рівнин північної півкулі. Останніми роками детальне вивчення цих відкладів, з одного боку, привело до виявлення багатьох загальних закономірностей у розміщенні та послідовності наверствування порід льодовикової епохи та діяльності льодовиків взагалі, а з другого – виявило багато місцевих та регіональних відмінностей у будові плестоценових товщ, що утруднило їх кореляцію і примусило користуватися лише місцевими схемами, які часто погано між собою узгоджуються (табл.). Спірним є питання, зокрема, стало стратиграфічне положення гюнцського льодовикового комплексу Альп, якого на рівнинах Північної і Східної Європи немає.

Схема імовірного зіставлення четвертинних відкладів Східно-Європейської платформи, Альп та Північної Америки

Епоха	Альпи	Східно-Європейська платформа	Північна Америка
Час	Фауністичні комплекси
Голоцен	Голоцен	Післяльодо-виковий	-	Голоцен
Плей-стоцен	Пізній	Вюрм ІІ Вюрм І – ІІ Вюрм І Рис-вюрм	Осташківське зледеніння Моголо-Шекснинське міжльодовиков’я. Калінінське зледеніння Микулинське міжльодовик	Пізня стадія пізнього палеоліту	Пізньовісконське зледеніння Ранньовісконське злед Міжльодовиков’я
Серед-ній	Рис ІІ Рис І – ІІ Рис І Мендель-рис	Московське зледеніння Одинцовське міжльодовиков’я Дніпровське зледеніння Ліхвінське міжльодовиков’я	Рання стадія пізнього палеоліту Хазарський Сингальський	Ілліонське зледеніння Міжльовиков’я Айовське зледеніння Міжльодовиков’я
Ранній	Мендель Гюнц-міндель	Окське зледеніння Біловезьке міжльодовиков’я	Тираспольський Таманський Хопрівський	Канзаське зледеніння Джерсійське, або Небраське зледеніння

Епоху голоцену, серед відкладів якої льодовикових відкладів практично мемає, за рештками культури людини, поділяють на неоліт (вік використання обробленого каменю), бронзовий і залізний віки.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒