Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Класифікація ознак зовнішності людини.

⇐ ПредыдущаяСтр 26 из 35Следующая ⇒

Ознаки зовнішності та властивості зовнішності – це зовнішні та внутрішні (структурні)

особливості зовнішності людини в цілому або окремих її елементів.

І. Всі ознаки зовнішності можна поділити на дві групи:

1) особисті (тобто такі, що завжди і невід'ємно належать людині) ознаки людського

організму або прояви його життєдіяльності (властивості);

2) (супутні ознаки) то такі, що додатково характеризують (облік зовнішність людини) – це

ознаки предметів одягу, носильних речей, письмових приладів, прикрас тощо.

ІІ. У свою чергу особисті ознаки поділяються на:

1) загальнофізичні ознаки зовнішності та її елементів: стать, вік, зріст, вага, будова тіла

(статура) тощо;

2) демографічні і антропологічні ознаки: раса, національність, народність, етнічна група;

3) анатомічні ознаки зовнішності будови тіла людини та його елементів;

4) функціональні властивості (ознаки), обумовлені специфікою проявів життєвоважливих

функцій організму людини: осанка – стан, хода, артикуляція, жестикуляція, міміка, голос, мова,

звички тощо.

ІІІ. Супутні ознаки та елементи (тобто елементи і ознаки одягу, дрібних речей, що носить

особа) поділяються на:

1) виробничі, тобто ті, що утворюються в процесі виготовлення цих речей та предметів;

2) відображувані, тобто – що проявляються під час використання, експлуатації носильних

речей, предметів.

IV. Зо об'ємом на:

1) загальні – найбільш помітні, великі;

2) окремі або детальні – це деталі загальних ознак.

V. За часом виникнення й прояву на:

1) постійні – ті, що притаманні людині з моменту її народження і протягом всього життя;

2) тимчасові – можуть виникати і зникати,

VІ. За причиною виникнення на:1) необхідні – ті, що обов'язково притаманні людям певної групи (волосяний покрив на

обличчі чоловіків);

2) випадкові – необов'язково притаманні (родимі плями, пухирці, горбинки на шкірі).

VІІ. За характером утворення на:

1) природні – притаманні людині від народження або проявляються з часом;

2) штучні – з'являються внаслідок свідомого або випадкового внесення змін людиною до

своєї зовнішності, або така зміна внаслідок впливу побічних випадкових факторів;

3) паталогічні – викликані порушенням нормальної будови елементів зовнішності внаслідок

захворювання.

VІІІ. За характером прояву на:

1) особливі прикмети, тобто крайньої ступені вираженості різних елементів, тобто яскраво

помітні, наглядні, кидливі у вічі: дуже високий зріст, дуже великий чи довгий ніс тощо: чи

рідкісні елементи: пігментна пляма, бородавка на обличчі, або на кисті руки; аномалії, хворобливі

зміни: заїкання, викривлення хребта, горб; відсутність окремих елементів зовнішності;

татуювання, рідкісні супутні речі, предмети та їх ознаки;

2) приховані, ускладнено наглядні – що виявляються спеціальним спостереженням,

розглядування з близької відстані чи протягом певного часу чи багаторазово.

ІХ. Кожна анатомічна ознака зовнішності ще може поділятись або характеризуватись за:

1) формою: круглі, овальні, квадратні, прямі, хвилясті, опуклі та ін.;

2) розміром: великі, малі, середні, дуже малі, дуже великі.3) положенням: пряма,

виступаюча, піднята та ін.;4) кольором;5) кількістю;6) ступенем симетрії та вираженості.

Словесний портрет.

У криміналістиці під словесним портретом розуміють – науково-обгрунтовану систему

опису зовнішніх ознак та властивостей людини із використанням спеціальної впорядкованої та

загальноприйнятої термінології для розшуку і ототожнення людини.

Словесний портрет сприяє впорядкованому і уніфікованому (тобто однотипному, однаковому)

фіксуванню інформації про зовнішність людини.

Основні правила (чи принципи за І.Ф.Герасимовим) описання зовнішності людини методом

словесного портрету:

1) оптимальна повнота опису;2)вживання єдиної спеціальної уніфікованої

термінології;3)послідовність описання;4)описання частин голови (обличчя) у фас і

профіль;) описання окремих частин і деталей тіла із зазначенням їх величини, форми

(контуру), положень, кольору (якщо це можливо), особливостей.

ОПТИМАЛЬНА повнота описування – описання повинно відповідати меті, завданням дії,

тобто застосуванню для розшуку і ототожненню описаної людини.

В умовах оперативної діяльності можна обмежуватись скороченим описом зовнішності

людини, за якою спостерігають.

ЄДИНА СПЕЦІАЛЬНА термінологія, що використовується у складенні словесного

портрету, запроваджена з метою точного опису і однозначного розуміння ознак та властивостей

зовнішності людини, яку ототожнюють.

Єдина термінологія усуває суб'єктивізм у читанні зафіксованих в описі ознак, забезпечує

точність опису і попереджає помилки.

Чітка послідовність описання (від загального до окремого), полягає в тому, що спочатку

виділяють загальнофізичні властивості – ознаки, потім демографічні й антропологічні ознаки:

стать, вік, ріст, вагу, расу, національність, народність тощо, а вже потім анатомічні за окремими

елементами тіла: тулуб, кінцівки, обличчя (голова) та інші частини тіла.

ФОРМА ознаки зовнішності визначається візуально у двох положеннях: у фас і профіль,

шляхом порівняння з відомими геометричними фігурами (круг, овал, квадрат, прямокутник,

трикутник – це так звана геометричність ознаки).

У профіль визначають контурність (контур) ознаки, порівнюючи контур з формою ліній:

пряма, хвиляста, опукла, угнута, кутаста тощо.

РОЗМІР ознаки зовнішності – це кількісна характеристика, виражена не в абсолютній

величині,а у відносній порівняно з поряд існуючою ознакою.

Для визначення розміру ознаки існують три системи градацій: тричленна, п”ятичленна,

семичленна.Тричленна градація використовує всього три терміни: малий, середній, великий.П”ятичленна

– п'ять: дуже малий, дуже великий, великий, малий, середній.Семичленна – додано ще дві градації:

нижче середнього, вище середнього.ПОЛОЖЕННЯ ознаки – це розташування її в просторі

відносно вертикального або горизонтального напряму.КОЛІР ознаки – це спектральна

характеристика поверхні описуваного елементу тіла (зовнішності)

75. Поняття судової балістики. ЇЇ наукові основи та співвідношення з

криміналістичним зброєзнавством.

Криміналістичне зброєзнавство – це галузь криміналістичної техніки, що вивчає

принципи конструювання й закономірності дії різних пристроїв, функціонально призначених для

ураження людини, тварини або інших матеріальних об'єктів, закономірності утворення слідів

застосування цих пристроїв, та розробляє засоби і прийоми збирання й оцінки таких об'єктів та

слідів під час розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Судова або криміналістична балістика – розділ криміналістичного зброєзнавства, що

вивчає технічні питання, які виникають у ході провадження в справах, пов'язаних із застосуванням

а також кримінальним носінням, зберіганням, виготовленням, збутом, викраденням тощо

вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових речовин і пристроїв, а також розробляє засоби і

прийоми дослідження цих об'єктів та слідів їх використання як доказової інформації під час

розкриття, розслідування й попередження злочинів.

Наукову базу судової балістики, окрім положень криміналістики, про що буде йти мова

згодом, утворюють розробки загальної балістики, артилерії та інших військових наук

(матеріальної частини зброї, конструювання зброї), а також фізики, хімії і особливо, судової

медицини.

⇐ Предыдущая 21 22 23 24 252627 28 29 30 Следующая ⇒