Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Процес легітимації.

Влада має різні підстави або джерела легітимності. Знання джерела легітимності - важливе, але не достатня умова розуміння механізмів легітимації. Через поняття джерела (джерел) легітимності влади можна встановити природу і спосіб її походження, прогнозувати напрямки її розвитку і характер можливих політичних процесів.

Однак знання тільки джерела легітимності недостатньо для з'ясування механізму легітимації, - тобто тих способів і прийомів, за допомогою яких політична влада стає і затверджується в очах громадян як легітимна.

Функціонування процесів легітимації влади має складний соціально обумовлений характер. Воно пов'язано не тільки з джерелом легітимності влади, але і з такими громадськими структурами, які виникли багато століть тому, а існування їх в сучасному суспільстві зафіксовано у вигляді звичаїв та традицій, властивих даному народу та його національної культури. Але незважаючи на те, що процес легітимації влади за останні два сторіччя істотно ускладнився і в якості невід'ємних складових частин до нього увійшли нові соціальні і політичні інститути (наприклад, засоби масової інформації і комунікації), в головному він зберіг свою внутрішню структуру.

На ґрунті класичних та сучасних досліджень процесу легітимності можна запропонувати наступний алгоритм легітимації влади:

1. Вироблення та інституціоналізація виборчих правил та норм політичної діяльності на основі мінімального консенсусу між ведучими групами інтересів.

2. Переконання провідних політичних акторів в справедливості прийнятих правил та норм та готовності діяти відповідно до них.

3. Виконання політичними акторами прийнятих правил та норм.

Перший та найголовніший етап процесу легітимації – обрання правил та норм. Саме тут створюються умови досягнення інституціональної стабільності та ефективності вказаних систем та попередження зворотного руху.

При створенні інституціональних меж легітимації політичної влади необхідно мати на увазі, що система законів представляє собою суспільний капітал, позитивний вплив якого змінюється з часом. Поведінка провідних суб’єктів політичного процесу може або підвищувати цей вплив, або зменшувати його (при відмові виконувати прийняті правила та норми). Все залежить від того, яка лінія поведінки буде здаватися більш раціональною.

Оскільки демократія передумовлює певність процедур та непевність результату (на відміну від авторитаризму з непевністю процедур та певністю результату), вибір першого варіанту в умовах демократичного транзиту означає, по суті, продовження попередньої авторитарної традиції, носієм якої є політичний актор, що ініціює прийняття даного варіанту та інституціоналізації його.

Для підвищення рівня легітимності влади важливими видаються наступні дії:

1. Досягнення балансу та конструктивної співпраці між гілками державної влади.

2. Активне та постійне підтримування контактів влади з населенням.

3. Провадження роз’яснювальної роботи відносно програмних цілей розвитку суспільства.

4. Підсилення ролі правових методів досягнення цілей та чітке дотримання прийнятих норм і правил політичної поведінки.

5. Сприяння організації контролю громадськості за діяльністю органів державної влади.

6. Розвиток та закріплення демократичних цінностей в суспільстві, правової культури населення.

Одними із головних чинників, що визначають специфіку легітимаційного процесу, є державні органи та інститути громадянського суспільства. Залежно від інтенсивності впливу зазначених елементів формується певний рівень, чи то ступінь, легітимності, який визначає легітимаційний потенціал влади та її стійкість до внутрішніх та зовнішніх викликів. Владні інституції, які мають незначний легітимаційний потенціал, схильні до частих та інтенсивних делегітимаційних процесів і змушені проходити процес релегітимації.

Специфіка легітимаційних процесів залежить і від обраного методу легітимації, який теж в основі має певне джерело. Саме тому типологізація джерел легітимності неможлива без попереднього аналізу методів та механізмів легітимації, що сприятиме розкриттю вихідного елемента легітимності – її джерела.

Найбільш поширеними в практиці політичної та державно-управлінської діяльності є наступні методи легітимації:

• використання сили та примусу як технології здобуття умовної легітимності;

• застосування демократичних процедур легітимації (частіше за усе це вибори та інші методи прямої чи опосередкованої участі суспільства в управлінні державою;

• делегування повноважень та відповідальності із вибору легітимаційної моделі та її реалізації певному лідеру, який користується довірою та повагою у значної частини суспільства.

Звичайно, це лише основні методи, за допомогою яких відбувається процес легітимації.

На практиці зустрічаються різні їх варіанти, похідні, модифікації, але всі вони, так чи інакше, побудовані на основі вищезазначених моделей.

Легітимація — це спосіб або процес, методом якого влада отримує виправдання. Ідеальної легітимності (100% підтримки населення) не буває. У будь-якому суспільстві є люди, що порушують закони або ставляться до влади апатично. У демократичному суспільстві існує опозиція офіційній владі. Відповідно будь-яка влада повинна підтверджувати свій авторитет, доводити населенню, що саме вона найбільшою мірою відповідає його інтересам.

10. Легітимність і ефективність політичної влади, їхній взаємозв`язок і взаємозумовленість. Класифікація політичних систем за критеріями легітимності і ефективності.

Поняття ефективності влади було введено в науковий обіг С. Ліпсетом у роботі „Політична людина. Соціальні підстави політики”, яка вийшла в 1960 р. У цій роботі обґрунтовується, що стабільність влади визначається не одним (легітимність), а двома параметрами – легітимністю і економічною ефективністю влади. С. Ліпсет вважав, що сама легітимність системи влади може досягатися двома шляхами: або за рахунок спадкоємності, сприйняття нею старих, одного разу встановлених норм; або за рахунок ефективності, тобто отримання самою системою здатності, навіть відмовившись від традиційних норм, вирішити назрілі, перш за все соціально-економічні, проблеми суспільного розвитку.

На думку С. Ліпсета, ефективність влади – це допоміжний параметр, який нерідко розглядається політологами як такий, що може замінити легітимність на певних етапах суспільно-політичного розвитку держави та здатний стабілізувати систему навіть в умовах її недостатньої легітимності.

Неефективна влада не може протягом тривалого часу залишатися легітимною. Нелегітимна ж влада не може довгий час бути ефективною ні по ціледосягненню, ні по призначенню: у разі втрати легітимності дії влади починають зустрічати все більш активний опір суспільства.

Максимально ефективною і стійкою є політична влада, що легітимує на всіх трьох рівнях по відношенню до всіх трем джерелам і в обох зонах легітимності. У цьому – умова її стабільності, здатності адаптуватися до зміни зовнішніх і внутрішніх умов управління, забезпечувати адаптацію і розвиток суспільної системи в цілому.

Як бачимо, співвідношення ефективності і легітимності безпосередньо пов'язане із стабільністю політичної системи і суспільства в цілому. Цей взаємозв'язок досліджував С.Ліпсет, що представив її у вигляді наступної таблиці, зображеної на схемі 3. За наявності ефективності і легітимності режим стабільний (А), при їх відсутності – нестабільний (В). За наявності ж тільки одного з двох компонентів режим знаходиться в нестійкому положенні Легітимність влади забезпечується, кінець кінцем, її ефективністю. Але і нелегітимна влада в довгостроковому відношенні ефективної бути не може. У цьому – діалектика ефективності і легітимності, що залишає політичній еліті, переслідуючій власні цілі, відносно невеликий простір для маневру в межах стабільності.

У політичній науці використовується класифікація режимів по підставах легітимності і ефективності, запропонована С.Ліпсетом:

«A» – високий рівень легітимності і ефективності (сучасні США, Швеція, Великобританія, ФРН);

«B» – режими легітимні, але неефективні (сучасна Італія);

«C» – ефективні, але нелегітимні режими (Італія і Німеччина в 30-і роки);

«D» – режими нелегітимні і неефективні.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 Следующая ⇒