Міжнародне та внутрішньодержавне право

які не інкорпорували Конвенцію у своє внутрішнє право, існує тенденція посилатись на Конвенцію та її тлумачення в рішеннях Європейського суду та уникати конфліктів між Конвенцією і на­ціональним правом. Певні презумпції можуть зменшити ймовір­ність того, що суду доведеться прийняти рішення, яке суперечи-тиме Конвенції. Одна презумпція полягає в тому, що якщо існує розумне тлумачення національного права, яке узгоджується з Конвенцією, то суд повинен застосувати його, а не інше тлума­чення, яке не відповідає Конвенції. Друга презумпція передба­чає, що Конвенція, яка формально не є частиною національного права, все ж може сприяти процесу розвитку права і усуненню непевних моментів. Третій принцип, яким можуть керуватися національні суди, полягає в тому, що всі посадові особи повинні знати про міжнародні зобов'язання своєї держави і, таким чи­ном, враховувати передбачені Конвенцією права окремої особи під час здійснення своїх повноважень ¹.

Однак дійсний статус міжнародного права в національній правовій системі визначається не тільки конституційними нор­мами. Він перш за все визначається бажанням національних су­дів застосовувати норми міжнародного права у своїх рішеннях. Саме так працюють суди більшості європейських держав, прямо застосовуючи положення Конвенції. Зазначимо, що певний про­грес щодо цього мають і деякі держави СНД, наприклад Росій­ська Федерація, де Конституційний Суд визнав антиконститу-ційними окремі положення Кодексу Законів про працю, оскільки вони порушували загальновизнані принципи та норми міжнарод­ного права ². У своїй Постанові про перевірку конституційності правозастосувальної практики щодо справ про відновлення на роботі від 23 червня 1992 р. Конституційний Суд РФ посилається на Загальну декларацію прав людини ³.

Проте судова практика застосування Конвенції значно відстає від відповідних конституційних положень. Так, незважаючи на те, що в Голландії визнано пряме застосування Конвенції, суди, і перш за все Верховний Суд, розглядають її як допоміжне джерело права і, якщо можливо, уникають посилань на Конвенцію, нада­ючи перевагу конституційним нормам ⁴. Навіть в Австрії суди на­дають перевагу буквальному, обмеженому тлумаченню положень Конвенції⁵. Пряме застосування Конвенції судами договірних сто­рін може ускладнюватись існуванням кількох систем захисту прав людини в цих державах. У Швеції, наприклад, окрім Конвенції існує ще дві окремі системи захисту конституційних прав ⁶.

¹ Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е- Вказ. праця.- С. 499-500.

² Див.: Оапііепко С. М. Ішріетепіаііоп оі Іпіегпаііопаі Ьаш іп СІ8 Зіаіев:
ТЬеогу апй Ргасіїсе // Еиг. «Г.Ілі'1 Ь- 1999.- V. 10.- Р. 62.

³ Российская газета.— 1992, 4 авг.

⁴ Лукашук И. Н- Вказ. праця.- С. 131.

⁵ Там само.

⁶ Сатегоп І- Ор. сП.- Р. 26.

Розділ 5