Права людини і міжнародне право

 

 

Факультативним протоколом у результаті розгляду повідом­лення робити висновки про дотримання чи недотримання дер-жавою-учасницею вимог Пакту. Держава ж зобов'язана у ви­падку порушення Пакту, виявленого Комітетом, забезпечити індивіду ефективні засоби правового захисту ¹. Комітет, як правило, робить запити державам про заходи, вжиті ними для виконання рішень. У свої щорічні звіти ГА ООН Комітет вклю­чає список держав, які виконали рішення, і «чорний список» тих держав, які відмовились виконувати рекомендації Комітету.

Юридичний механізм забезпечення прав людини створе­ний і Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримі­нації, а саме Комітет з ліквідації расової дискримінації, що складається з 18 членів, які діють в особистій якості. Комітет наділений юрисдикцією розглядати скарги однієї держави-уча-сниці щодо невиконання зобов'язань за Конвенцією іншою державою. Він може також розглядати індивідуальні скарги, якщо держава визнала право своїх громадян на індивідуальну скаргу. Комітет також розглядає доповіді держав про вжиті законодавчі, адміністративні чи інші заходи, за допомогою яких втілюються в життя положення цієї Конвенції (ст. 9). З часу створення Комітету з ліквідації расової дискримінації (1969 р.) Україна бере участь у його роботі. П'ятнадцята та шістнадцята доповіді України щодо виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, які мали бути подані відповідно в 1998 та 2000 рр., були подані 18 жовтня 2000 р.²

Заходи імплементації передбачено і Конвенцією про апар­теїд, згідно з якою держави-учасниці повинні подавати пері­одичні доповіді, для перегляду яких створена Група трьох. Цей орган призначається головою Комісії ООН з прав людини з числа тих держав — учасниць Конвенції про апартеїд, які є членами Комісії (ст. 7, 9). Група може збиратися для розгляду доповідей на період не більше як п'ять днів до початку чи після закінчення сесії Комісії з прав людини. Комісія також уповноважена готувати на основі доповідей, які надають ком­петентні органи ООН, та періодичних доповідей держав - уча­сниць Конвенції про апартеїд список осіб, організацій, уста­нов і представників держав, які, як передбачається, несуть відповідальність за злочин апартеїду (п. 1(6) ст. 10).

Інший юридичний орган контролю за дотриманням прав людини створений Конвенцією про дискримінацію жінок, а саме Комітет з ліквідації дискримінації жінок, що складається з 23 експертів, які виступають в особистій якості. Згідно зі ст. 18 Конвенції, Комітет розглядає доповіді про законодавчі,

¹ Мюллерсон Р.А.- Вказ. праця.- С. 111.

² СЕКБ/С/384/Ааа. 2.

РОЗДІЛ 8

судові, адміністративні або інші заходи, вжиті для виконання положень Конвенції, які держави-учасниці зобов'язуються подавати Генеральному секретареві ООН принаймні через ко-ясні чотири роки, або й частіше, коли цього вимагає Комітет. Комітет існує з 1982 р., і Україна, як і інші держави - учасни­ці Конвенції, надає періодичні доповіді Комітетові про вико­нання Конвенції. Четверта періодична доповідь України в рам­ках Конвенції про дискримінацію жінок була подана 4 серпня

1999 р.¹, що, за даними представництва ООН в Україні, озна­
чало прострочення звітування на два роки.

Комітет з ліквідації дискримінації жінок у свою чергу зві­тує про свою діяльність державам-учасницям, Комісії ООН щодо статусу жінок та Генеральній Асамблеї.

Як зазначалося вище, починаючи з 1976 р. ЕКОСОР прий­няла низку резолюцій, якими було утворено Комітет з економіч­них, соціальних та культурних прав, що складається з 18 екс­пертів, які обрані в особистій якості (іп регзопаї сарасШез). Комітет вперше зібрався у березні 1987 р.² і з часу свого засну­вання намагався зробити систему нагляду за дотриманням норм МПЕСКП більш ефективною. Держави - учасниці МПЕСКП надають періодичні доповіді Комітетові про виконання поло­жень Пакту. Україна бере участь у роботі Комітету з 1985 р. Четверта періодична доповідь України щодо виконання МПЕСКП була подана в Комітет з економічних та соціальних питань 21 березня 2000 р.³

Конвенція проти катувань також утворює контрольний орган - Комітет проти катувань та встановлює систему допові­дей держав-учасниць Комітетові про вжиті ними заходи для здійснення зобов'язань Конвенції (ст. 19). Україна подає пері­одичні доповіді Комітетові про виконання положень Конвен­ції з 1988 р. Четверта періодична доповідь України щодо ви­конання Конвенції з катувань була подана 17 листопада

2000 р.⁴

Конвенція також передбачає механізм міждержавних скарг, на отримання і розгляд яких повинна бути згода дер­жави (ст. 21). Згідно зі ст. 22 держава - учасниця цієї Конвен­ції може в будь-який час заявити, що вона визнає компетен­цію Комітету отримувати і розглядати повідомлення осіб, що перебувають під її юрисдикцією, які стверджують, що вони є жертвами порушення державою-учасницею положень Конвен­ції. У 1998 р. Україною було знято застереження до Конвенції

¹ СЕОА\У/С/№г/4-5 & Согг. 1.

² АШоп Р., Зітта В. ЇЧгзі Зеззіоп оі іЬе ТІМ СогатШее оп Есопотіс,
⁸осіа1 апа СиНигаї КІ£Іг*з // Ат.,1. Іпі. Ь.- 1987.- V. 81.- Р. 747.

³Е/С.12.4/Асіа. 2.

⁴ САт/с/70/лаа. її.

права людини 1 О 7
і міжнародне право | ^1 / ________,

проти катувань щодо невизнання компетенції Комітету про­ти катувань.

Комітет проти катувань наділений ще однією функцією, а саме - згідно зі ст. 20 він може проводити конфіденційне роз­слідування у випадку отримання вірогідної інформації про систематичне застосування катувань на території держави-уча-сниці. Після розгляду результатів проведеного розслідування Комітет направляє відповідній державі-учасниці ці результа­ти разом із зауваженнями чи пропозиціями, які видаються доцільними у даній ситуації. Держави-учасниці, однак, мо­жуть уникнути застосування повноважень Комітету згідно зі ст. 20, оскільки їм надано право під час підписання чи ратифі­кації Конвенції або приєднання до неї заявити про те, що вони не визнають цю компетенцію Комітету (ст. 28).

Інший юридичний орган - Комітет з прав дитини, створений \ Конвенцією про права дитини ¹ 1989 р. Держави-учасниці зо­бов'язуються подавати Комітету через Генерального секрета­ря ООН доповіді про вжиті ними заходи із закріплення ви­знаних у Конвенції прав та про прогрес, досягнутий у здійс- і ненні цих прав (ст. 44). Україна, як і інші держави - учасниці Конвенції ООН про права дитини, з 1991 р. регулярно надає періодичні доповіді про виконання положень Конвенції. Дру-га періодична доповідь України щодо виконання положень Кон-! венції про права дитини, яка мала бути подана в 1998 р., була подана з запізненням 18 травня 2001 р.²

Серед політичних органів, перш за все, зазначимо вже зга- і дувану Комісію з прав людини при ЕКОСОР, утворену на осно- | ві ст. 68 Статуту ООН як допоміжний орган ЕКОСОР. Спершу Комісія мала три підкомісії. Одна з них - підкомісія щодо статусу жінок, зібралась весною 1946 р., однак на другій сесії ЕКОСОР голова цієї підкомісії, місіс Боділ Беґтрап з Данії зробила заяву про те, що жінки не хочуть бути «залежними від поступу іншої комісії», тобто внесла пропозицію про на­дання цій підкомісії статусу повної комісії ³. ЕКОСОР задо- вольніша це прохання, в результаті чого членами Комісії щодо статусу жінок стали представники держав, а не індивіди, що діяли в особистій якості. Водночас чимало людей, серед яких і багато жінок, вважали таке відділення помилкою і навіть дискримінаційним для ООН мати окремий орган щодо прав жінок. Багато жіночих організацій протестували проти такого рішення ⁴. Професор Дж. Хамфрі, директор Відділу прав лю-

¹ Конвенція про права дитини // Права людини. Міжнародні договори України...-
Вказ. праця.- С. 123-146.

² СКС/С/70/Аасі. 11.

³ Нитркгеу ^. Р.- Ор. еі*.-Р. 19.

•м.

РОЗДІЛ 8

дини в ООН протягом двох десятків років після створення ООН, дотримувався такої ж думки, оскільки вважав, що жінки ма-_ють такі ж права, що й чоловіки, і статус жінок є проблемою прав людини ¹. УРСР обиралася членом Комісії ООН щодо ста­тусу жінок на період 1981-1984 рр.

ЕКОСОР також уповноважила Комісію з прав людини утво­рити інші підкомісії. Місіс Рузвельт, голова Комісії, запропо­нувала створити підкомісію зі свободи інформації та преси. Радянський Союз виступив з тим аргументом, що захист мен­шин та попередження дискримінації є таким же важливим, як і свобода інформації. У результаті ЕКОСОР уповноважила Комісію створити три підкомісії: щодо свободи інформації, попередження дискримінації та щодо захисту меншин, але дві останні об'єднали свої функції в єдиній підкомісії з попере­дження дискримінації та захисту меншин. У 1951 р. ЕКОСОР ліквідувала підкомісію зі свободи інформації та преси і зроби­ла спробу ліквідувати й іншу підкомісію. Однак за пітримки Генеральної Асамблеї ЕКОСОР переглянула своє рішення. Отже, на сьогодні з трьох підкомісій Комісії ООН з прав людини при ЕКОСОР збереглась тільки одна Підкомісія з попередження дискримінації та захисту меншин. Якщо 27 членів Комісії з праи людини виступають як представники своїх урядів, то члени зазначеної Підкомісії виступають в особистій якості.

1992 р. понад 180 держав - членів ООН висунули своїх пре­тендентів - відомих фахівців у галузі прав людини на шість вакантних місць експертів з прав людини Підкомісії з попере­дження дискримінації та захисту меншин ЕКОСОР. Таємним голосуванням на одне з вакантних місць було обрано вченого від України - Володимира Буткевича, нині суддю Європей­ського суду з прав людини від України. Незабаром колеги-експерти обрали В. Буткевича головою своєї робочої групи, а 1994 р. (причому одноголосно) - своїм віце-президентом ².

Комісія з прав людини зібралась на свою першу сесію 27 січня 1947 р., і головою її, як зазначалось вище, було обрано місіс Рузвельт. Представником УРСР у цій Комісії був Г. Л. Стадник, однак він не брав участі ні в цій сесії, ні в інших сесіях. Представ­ник СРСР О. Богомолов, посол у Франції, на першій сесії також був відсутній, і його заміняв В. Тепляков. Україна багато разів обиралася членом Комісії з прав людини з огляду на її активну Діяльність у виробленні міжнародних угод та інших документів У галузі прав людини (1946-1971, 1983-1985 рр.) ³. Востаннє Україну було обрано членом цієї Комісії на 52-й сесії 1995 р.

ча.

² Україна і права людини // Голос України.- 10 груд. 1994.- № 235.- С. 3.

³ Див.: Удовенко Г. З місією миру // Урядовий кур'єр.- 21 жовт. 1995.-
№ 159.- С. 5.

права людини і лл
і міжнародне право | £ у__________

 

 

Протягом перших двадцяти років свого існування Комісія стояла на тій позиції, що вона не уповноважена вживати будь-яких заходів у відповідь на скарги щодо порушень прав люди-ни ^х. Але поступово шляхом прийняття резолюцій ЕКОСОР (728Г /XXVIII/ від ЗО липня 1959 р., 1235 /ХІЛІ/ від 6 червня 1967 р., а також 1503 /ХЬУІІІ/ від 27 травня 1970 р.) Комісія почала розглядати й індивідуальні скарги. Так, 1967 р. Резо­люція ЕКОСОР 1235 (ХІЛІ) надала право Комісії через Підко­місію отримувати інформацію щодо порушень прав людини та основних свобод з усіх доступних джерел, включно з інформа­цією щодо грубих порушень прав людини, проводити ретельне вивчення ситуацій, які свідчать про послідовну практику по­рушень прав людини, та подавати звіти з рекомендаціями ЕКОСОР ². Процедура розгляду та розслідування порушень прав людини відповідно до резолюції 1235 отримала назву публіч­ної процедури, оскільки всі слухання та розслідування прово­дяться публічно, на відкритих засіданнях Комісії. Хоч єди­ним результатом публічної процедури може стати юридично необов'язкова резолюція про порушення прав людини, уряди вживають усіх можливих заходів, щоб уникнути публічного розслідування. Прийняття резолюції щодо порушення прав людини у якійсь із країн підриває авторитет уряду і завдає шкоди престижу цієї країни³.

Резолюція 1503 (ХЬУІІІ) ЕКОСОР встановлює конфіденцій­ну процедуру розгляду повідомлень щодо порушень прав лю­дини та основних свобод. Згідно з цією резолюцією Підкомісія з попередження дискримінації та захисту меншин призначає робочу групу, яка складається не менш ніж із п'яти членів з урахуванням географічного розподілу. Робоча група зустріча­ється один раз на рік не більше як на десять днів перед сесією Підкомісії для розгляду всіх повідомлень, включно з відпові­дями урядів держав, отриманих Генеральним секретарем згід­но з резолюцією 728 Г (XXVIII) від 30 липня 1959 р.⁴

Комісія розглядає усі порушення, якщо вони є грубими і масовими. При цьому для Комісії не має значення, чи бере та держава участь у міжнародному договорі з відповідної пробле­ми, оскільки Комісія розглядає порушення загальновизнаних звичаєвих норм міжнародного права. Вказуючи відповідним урядам на характер отриманої скарги, Комісія просить їх дати відповідь.

Предметом розгляду Комісії було дотримання прав людини _в Чилі, Екваторіальній Гвінеї, Болівії, Сальвадорі, Гватемалі, Польщі, Ірані, Афганістані, Гаїті, Албанії, Румунії, Кубі, Кам-пучії і, звичайно, в ПАР та на окупованих Ізраїлем територіях. Так, на своїй 45-й сесії у 1989 р. Комісія зазначила, що у Чилі, незважаючи на певний прогрес, «правові та інституційні рам­ки, що створюють умови для порушення прав людини, однак, не змінились» ¹. Це саме стосувалось і Ісламської Республіки Іран, Сальвадору, Албанії, Радянського Союзу та деяких інших держав.

У рамках Комісії ООН з прав людини створені й функціо­нують спеціальна робоча група зі зниклих (з 1980 р.), спеці­альні доповідачі з масових переселень, тобто біженців (з 1981 р.), з масових вироків до вищої міри покарання (з 1982 р.), з кату­вань (з 1985 р.).

Серед інших комітетів та комісій, які функціонують в рам­ках ЕКОСОР і сферою своєї діяльності мають права людини, є, зокрема, такі:

- Комісія соціального розвитку, заснована 1946 р. (Украї­
на обиралась на чотирирічний термін у 1972—1975, 1980-1983,
1991-1994 рр. У 1995 р. Україну було переобрано на новий тер­
мін - 1996-1999 рр.);

- Комісія з питань народонаселення та розвитку, заснова­
на 1946 р. (Україна була обрана членом Комісії на періоди
1947-1983 рр., 1985-1992 рр.);

- Комісія з наркотичних засобів, заснована 1946 р. (Укра­
їну було обрано членом цієї Комісії на період 1994-1997 рр.) ².

Серед універсальних міжнародних організацій, котрі за час свого існування виконали велику роботу в напрямку втілення в життя низки найважливіших прав людини, слід вказати і Міжнародну організацію праці (МОП), засновану 1919 р. В 1946 р. МОП стала спеціалізованою установою ООН. Хоч діяльність цієї організації може видатися виключно спеціалі­зованою, до її порядку денного включались такі питання, як примусова праця, свобода асоціацій, дискримінація при прий­нятті на роботу, рівна оплата, соціальне страхування і право на працю.

Україна є членом МОП з 1954 р. УРСР обиралась членом Адміністративної ради МОП на періоди 1963-1966, 1972-1975 та 1981-1984 рр. 1990 р. її було обрано на вісім років членом

 

¹ ЕСО8ОС КезоііШоп 75(У) оі 5 Аиеизі 1947.

² ЕСОЗОС Кезоіииоп 1235 (ХШ) оі 6,Іипе 1967.

³ Даниленко Г. М. Международная защита прав человека. Вводньїй курс
Учеб. пособие.- М.: Юристть, 2000.- С. 115.

⁴ ЕС080С Кезоіиііоп 1503 (ХЬУІІІ) // 8іе§НаП Р. ТЬе Іпіегпаїїопаі
оі Нитап ШеЬіз / - Охїогй: Сіагешіоп Ргезз, 1995.- Р. 424.

РОЗДІЛ 8

¹ Соттіззіоп оп Нитап Кі^Ьїз Керог* оі ІЬе Рогіу-РШЬ Зеззіоп.
Зирріетеп* 2. ІЬіїеа Каиопз, 1989.- Р. 144.

² Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів 1991—
1995 рр. У 2-х кн. / Упоряд. В. В. Будяков та ін.; Редкол. Г. Й. Удовенко (відп.
Ред.) та ін.; МЗС України.- Кн. 2.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- С. 441-442.

і міжнародне пра

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться:

Читайте также:

A) Берет на себя все права и обязанности по производству и распределению товаров и услуг.
A) признание народа источником государственной власти, признание его права на участие в принятии политических решений, провозглашение широкого круга гражданских прав и свобод
G) відповідні права дітей-жертв і свідків відповідно до Конвенції про права дитини та Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою.
I. Нормативно-правовые материалы
I. Цель задачи дисциплины «История государства и права зарубежных стран»
I. Энергетическое право - комплексная отрасль российского права, его предмет и методы.
II. Внутрішня форма джерела права
II. Права и обязанности должностных лиц
II. Права Исполнителя, Заказчика и Обучающегося
III. Зовнішній зміст джерела права

Воспользуйтесь поиском по сайту: