Організаційна схема та економічний механізм страхування майна

Здійснення кожного виду страхування передбачає взаємодію кількох механізмів, серед котрих на чільному місці знаходяться організаційний та економічний механізми. Під організаційним механізмом розуміються взаємозв'язки між учасниками (суб'єктами) страхування, а під економічним - послідовність грошових потоків, внаслідок яких формуються страхові резерви та здійснюються страхові виплати, утримується страхова компанія, формуються її Доходи та утворюються прибутки. Організаційні та економічні механізми загального страхування та страхування життя в значній мірі відрізняються між собою, що відображає специфіку здійснення цих видів страхувань та виступає однією з підстав розмежування загального страхування та страхування життя.

Організаційна схема майнового страхування переважно двоелементна. Суб'єктами страхування є страхувальник (юридична або фізична особа), котрий одночасно є застрахованим, і страховик (страхова компанія).

У зв'язку з тим, що майнове страхування відноситься до загального (ризикового) страхування, його економічний механізм аналогічний механізму цього класу страхування. Цей механізм враховує такі особливості ризикового страхування:

1) ризики (знищення, пошкодження або втрата майна, збитки життю і здоров'ю — травма, інвалідність, смерть унаслідок нещасного випадку, захворювання і надання медичних послуг);

2) термін дії договорів страхування не перевищує одного року;

3) страхові платежі сплачуються переважно одноразово і за відсутності страхових випадків страхувальникам не повертаються;

4) інвестиційний дохід не впливає на величину страхового тарифу і після оподаткування повністю належить страховику;

5) страхові резерви за видами страхування формуються загальною сумою без розбивки за окремими договорами;

6) прибуток страховика може формуватися за рахунок трьох джерел: навантаження до тарифу-нетто (прибуток від страхової діяльності), за рахунок інвестиційного доходу (прибуток від інвестиційної діяльності) та за рахунок тарифу-нетто за невисокої збитковості страхових операцій (додатковий прибуток від страхової діяльності).

Ціна страхової послуги називається "страховим тарифом-брутто" і складається з двох частин: тарифу-нетто і навантаження. Тариф-нетто призначається для утворення страхових резервів (в ризиковому страхуванні воші називаються "технічними резервами"), а навантаження - для утримання страхової компанії, сплати деяких податків і утворення прибутку. Згідно з призначенням тарифу-нетто і навантаження сплачені страхові платежі розділяються на дві частини (потоки): перший призначається для формування технічних резервів, за рахунок другого утримується компанія, сплачуються деякі податки і формується прибуток від страхової діяльності. Страхові платежі, призначені для формування технічних резервів, використовуються для поточної виплати страхового відшкодування, а решта коштів зберігається для забезпечення майбутніх виплат. Ця тимчасово не використовувана частина коштів переважно інвестується (вкладається) в операції, дозволені страховикам законодавчо - в депозити банків, на купівлю акцій, облігацій, і приносить додатковий, так званий інвестиційний дохід. Він оподатковується і після оподаткування перетворюється в прибуток від інвестиційної діяльності, котрий повністю належить страховику.

Якщо ж страхова компанія не мала значних виплат страхового відшкодування і частина технічних резервів не була використана (виплачена), то через механізм незароблених і зароблених премій (детальніше про них див. підрозділ 4.1.) вона перетворюється в прибуток страховика. По суті справи, цей прибуток є різновидністю прибутку від страхової діяльності, але він утворюється не за рахунок навантаження, а за рахунок тарифу-нетто.