 |
Блок 1. Становлення філософії як системи знань і
|
|
|
|
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ
*
Блок 1. СТАНОВЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ЯК СИСТЕМИ ЗНАНЬ І
СВІТОГЛЯДУ
Модуль 1.
Філософія і світогляд.
1. Світогляд як духовно-практичний феномен.
2. Історичні типи світогляду.
3. Філософія як ядро філософського типу світогляду.
Рекомендована література
Основна література
1. Бойченко І. В. Філософія історії. Підручник. — К.: Знання, 2000, —
С. 15-94.
2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного. —
К.: Вікар, 1997. - С. 5-Ю.
3. Філософія. Підручник / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь, 2001. —
С. 3-30.
4. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.
5. Введение в философию. Учебное пособие для вузов / Фролов -
И. Т. й др. - М.: Республика, 2002. - С. 7-39.
6. Філософия. Учебное пособие для студентов вузов / Отв. ред
В. П. Кохановский. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. — С. 3-36.
Додаткова література
1. Ясперс К. Смьісл истории й ее цель // Ясперс К. Смьісл й
назначение истории. — М., 1991.
2. Ортега-и-Гассет Хосе. Чтотакое философии?: М.: Наука, 1991. —
С. 51-191.
3. Новая философская знциклопедия. В 4 т. - Т. 2. — М.: Мьісль,
2001. - С. 578-579.
4. Всемирная знциклопедия: Философия / Глм. нвуч. ред. й сост.
АА Грицанов. - М.: АСТ; Мн.: Харвест, Соїрвмвинмй литератор, 2001. —
С. 638-639.
Модуль 2. Предмет і функції філософі?.
1. Предмет і об'єкт філософії.
2. Функції і призначення філософії.
3. Філософія та історія філософії.
Рекоменд0вана література
Основна література
1. Бойченко І. В. Філософія історії. Підручник. - К.: Знання, 2000.
2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного. —
К.: Вікар, 1997. - С. 10-30.
3. Філософія. Підручник / За ред. І. В. Бичка. - К.: Либідь, 2001. -
С. 3-30.
|
|
|
4. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.
5. Введение в философию. Учебное пособие для вузов / Фролов -
И. Т. й др. - М.: Республика, 2002. - С. 7-39.
6. Філософия. Учебное пособие для студентов вузов / Отв. ред
В. П. Кохановский. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - С. 3-36.
Додатково література
1. Аристотель. Метафизика // Аристотель. Сочинения: В 4 т. — Т.
1. - М.: Мьісль, 1976. - С. 63-94.
2. Ортега-и-Гассет Хосе. Что такое философия?: М.: Наука, 1991.
-С. 51-191.
3. Новая философская знциклопедия. В 4 т. — Т. 2. — М.: Мьісль,
2001. - С. 578-579.
4. Всемирная знциклопедия: Философия / Глав. науч. ред. й сост.
АА. Грицанов. - м.: АСТ; Мн.: Харвест, Современньїй литератор, 2001. -
С. 638-639. К
Модуль з. Філософія Давньої Індії та Давнього Китаю.
1. Зародження філософії на Давньому Сході.
2. Філософія Давнього Китаю.
3. Філософія Давньої Індії.
Рекомендована література
Основна Література
1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І. Ф. Надольного) — К.:
Вікар, 1997. -^ с 32-35, 35-37.
2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.
3. Пекариклм. Філософія. Курс лекцій. - К., 1998.
4. Історія філософії. Підручник. / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь,
2001.
5. Історія філософії. Підручник. / За ред. В. І. Ярошовця. — К.:
Парапан, 2003. — С. 9-52.
- 4 -
Додаткова література
1. Древнеиндийская философия: Начальний период. - М.: Соцзк-
гиз, 1953.
2. Радхакришнан С. Индийская философия: В 2-х тт. - М.: Иност-
ранная литература, 1956, 1957.
3. Буддизм: четьіре благородньїх истиньї. — М.: ЗАО Зксмо-пресс,
Харьков: Фолио, 1999.
4. Древнекитайская философия. Собрание текстов в 2-х тт. - М.:
Мьісль, 1972, 1973.
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ v
Модуль 1. Філософія і світогляд.
1. Філософія і світогляд. Філософія має органічний зв'язок зі світоглядом. Що ж таке світогляд? Слід підкреслити, що у визначенні цього поняття немає чіткості. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: " Світогляд - це форма суспільної відомості"; " світогляд - це форма самоусвідомлення особистості"; " Світогляд - це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі"; " Світогляд — це система принципів діяльності людини"; " Світогляд - це погляд людини на світ як ціле"; „Світогляд - це спосіб духовно-практичного освоєння світу".
|
|
|
Всі ці та й чимало інших визначень, безумовно, мають сенс. Вони свідчать про те, що поняття " світогляд" - багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини. З усіх визначень, на нашу думку, найбільш прийнятним і узагальненим є таке: світогляд - це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу.
Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу. Філософія як світогляд? системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично. Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. В чому вона полягає?
Спільність філософії і світогляду в тому, що юни: 1) с своєрідними формами суспільної свідомості, способами духоіНО-Ярактичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислений - іІДМОІІЛння " людина —
світ"; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т. п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).
Разом з тим, філософія і світогляд — це нетотожні поняття. В чому полягає їх нетотожність?
1. Поняття " світогляд" більш широке за обсягом, ніж поняття " філо
софія". Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ —
філософські, релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, есте
тичні і т. п.
2. Для характеристики світогляду використовуються поняття " загаль
на картина світу", " світовідчуття", " світосприйняття", " світоуявлення", " світо
розуміння" тощо. Для філософії найважливішими в цьому контексті є
" світорозуміння".
|
|
|
3. Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає
в себе онтологію, логіку, теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антро
пологію і т. п. В структуру останнього входять досвід, знання, віра, ціннісні
орієнтації, переконання, ідеали тощо.
4. Філософія являє собою форму суспільної свідомості, світогляд і
науку. Світогляд як система поглядів на світ, як спосіб його духовно-
практичного освоєння не є наукою. Він може ґрунтуватися на не наукових
засадах.
5. Філософія відображає і обґрунтовує своє осмислення світу своїми
методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом, маю
чи таку функцію, як логіко-гносеологічна. Світогляд не має такої функції.
2. Історичні типи світогляду. Виокремлюють три основні типи світогляду — послідовно — міфологічний, релігійний, філософський.
Міфи — історично перша форма світовідчуття епохи. Міфи постають як чуттєве ставлення людини до світу, зокрема — історичного світу, який виокремлюється в цей час з природного універсуму. Але воно о/: об-ливе, світоглядне. Тому міф — це не просто чуттєве відношення, відчуття, а світовідчуття. Тобто це таке відчуття історичної реальності, коли щось конкретно-чуттєве сприймається як узагальнене, чуттєве охоплення світу як цілого. Адже з трьох основних рівнів відношення людини до світу — світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння — в міфологічному баченні історії в найрозвинутішому вигляді постає саме світовідчуття. А світосприйняття та світорозуміння перебувають тут ще в латентному (прихованому й Іародковому) стані. Тому міфологічне світовідчуття виконує не тільки свої власні функції, а, значною мірою, - й функції уявлення та узагальнення, іластиві в розвинутих формах світогляду відповідно світосприйняттю й світорозумінню.
Конкретно-історичнатпецифіка узагальнення в міфології. Міфічне сіітовідчуття, на відміну від звичайного, фізіологічного, завжди містить у
|
|
|
____________ 1
|
|
собі момент чарівного, фантастичного, постає як чуттєве персоніфіковане й водночас узагальнене уособлення якоїсь вищої сили, Ідо творить історію природи й людей (які в міфології розглядаються як щось єдине, одне з природою). Міфічне узагальнення не є логічним, воно відбувається не через абстрактні поняття (бо їх ще взагалі немає), а, спочатку, — через чуттєві персоніфікації тотемного характеру, що поступово трансформуються в богів. При цьому й боги на перших стадіях свого виокремлення в системі міфологічного світогляду не відокремлюються ще від відповідних сфер, стихій, процесів, явищ чи предметів дійсності. Наприклад, у стародавніх греків Деметра напочатку була не богинею, а безпосереднім уособленням плюдючості й землеробства; Гефест — безпосереднім уособленням вогню та ковальської справи тощо. З цим пов'язана ще одна особливість міфу як форми світоглядного освоєння людського світу — те, що він (міф) не є причинно-наслідковим поясненням явищ, процесів і речей. Міф — це така об'єктивація суб'єктивного переживання чи враження, за якої породження людської фантазії приймаються за реальність, причому — справжню, тоді як реальність тлумачиться як щось похідне, вторинне.
Антроморфізм — це уподібнення людині, її фізичній і психічній будові процесів, речей і явищ живої й неживої природи, універсуму в цілому й тих фантастичних істот, якими міфологічна свідомість населяє світ. Соціоморфізм — таке ж уподібнення, але вже не окремій людини, а тогочасному суспільству, мережі відносин між тогочасними людьми системи взаємин між міфологічне тлумаченими істотами, речами, процесами і явищами.
Міфологічне осягнення історії — ще не цілеспрямоване, спеціальне й послідовне, а синкретичне, нерозчленоване, що поєднує не тільки мовний вираз певного сюжету з його ритуальним, обрядовим і жестовим зображенням, а й низки по суті всіх основних наступних різновидів і жанрів духовної творчості — від казки, байки, епосу, пісні й танцю до спеціалізованого філософського осмислення історії, яке виокремиться в автономну галузь пізнання значно пізніше.
Лише з розкладом міфологічного світогляду, по-перше, час зрушує з мертвої точки; по-друге, суб'єктом і носієм філософських та й, загалом, релігійних уявлень про історію стає вже не тільки, а поступово і не стільки народ у цілому, але й окрема особа. Звичайно, останньою обставиною чималою мірою зумовлено те, що рух історичного часу тлумачиться неоднозначне: як вияв промислу Божого чи природних закономірностей, як вічне повернення чи як висхідна лінія поступальних суспільних змін, або ж, навпаки, як нисхідна лінія змін регресивних.
|
|
|
Релігійний світогляд постає другою, наступною після міфології стадією в осягненні історичним суб'єктом в усіх Його масштабах і різнови-
- 8 -
дах, — від окремого людського індивіда до людства загалом, своєрідності історичного процесу, його генези, сутності, єдності й розмаїття виявів. Величезною заслугою релігії є передусім те, що вона прагне збагнути всесвітню історію не як просто дедалі обширнішу у просторі й тривалішу в часі низку нескінченних обернень і перетворень, а виявити та зрозуміти внутрішній смисл історичного процесу. У цьому, зокрема, полягає її відмінність від множини інших форм і галузей людського пізнання, що розбруньковуються й автономізуються в процесі поступового розкладу первісної міфології.
Релігійне осягнення історичної реальності, на відміну від міфологічного, вже не є суто нерефлексивним, лише стихійним. Воно реалізується вже через єдність стихійної й свідомої складових.
За своїм етимологічним значенням термін " релігія" бере коріння з латини. Він означає " набожність", " благочестя", " святиня", " зв'язок", " предмет культу". Цей термін філософи, соціологи, психологи, богослови, історики, письменники, діячі культури тощо тлумачать по-різному. І це цілком природно, оскільки релігія становить собою вельми складне, багатомірне явище. Тому неоднозначність її трактовок зумовлена передусім об'єктивно, особливостями, сутністю, структурою та функціями в пізнанні суспільно-історичних явищ та їх зміні. Але чималою мірою ставлення до релігії визначається у її дослідників і їх власним світорозумінням та життєвою позицією, що неминуче мають певний відтінок суб'єктивності.
При всьому багатстві змісту й різноманітності форм вияву релігію не можна ототожнювати повністю з релігійним світоглядом, в тому числі — історичним релігійним світоглядом. Співвідношення релігії та релігійного Історичного світогляду може бути різним; воно залежить від того, в якому ракурсі поставатиме таке непросте явище як релігія.
|
|
|
