СЕРЕДНІХ ВІКІВ. Модуль 4. Філософія Платона та Аристотеля. Рекомендована література. 3.Філософська система Аристотеля. головним принципом     Рекомендована література

СЕРЕДНІХ ВІКІВ

Модуль 4. Філософія Платона та Аристотеля

1. Розвиток філософії в Давній Греції до Платона.

2. Філософська система Платона.

3. Філософська система Аристотеля.
головним принципом     Рекомендована література

Основна література

1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І. Ф. Надольного) — К.:
Ижір, 1997. — С. 37-48.

2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
КІІ (Імення України, 2004.

і", 3. Пекарик А. М. Філософія. Курс лекцій. — К., 1998. І 4. Рассел Б. Історія західної філософії. — К.: Основи, 1995. — С. 1ІНІ5.

5. Асмус В. Ф. Античная философия. — М., 1976 (1999).

6. Історія філософії. Підручник. / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь,
ЛІОГ

7. Історія філософії. Підручник. / За ред. В. І. Ярошовця. — К.:
П«|»м«н, 2003. — С. 53-112.

Додаткова література

1. Диоген Лазртский. О жизни, ученнях й изречениях знаменитьіх
фмяософов. — М.: Мьісль, 1979.

2. Платон. Менон // Платон Соч.: В 3-х тт. — Т. 1. — М.: Мьісль,
ІШ.

3. Платон. Федон // Платон Соч.: В 3-х тт. — Т. 2. — М.: Мьісль,

ІІн.

4.               Аристотель. Політика. — К.: Основи, 2000. — 239 с.
Модуль 5. Філософія елінізму.

1. Академія і школа періпатетиків.

2. Стоїцизм.

; {. Скептицизм. 4. Епікуреїзм.

Рекомендована література

І              Основна література

1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І. Ф. Надольного) — К.: , 1997. - С. 48-50.

- 25 -

2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.

3. Пекарик А. М. Філософія. Курс лекцій. — К., 1998.

4. Рассел Б. Історія західної філософії. — К.: Основи, 1995. — С.
193-259.

5. Історія філософії. Підручник. / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь,
2001.

6. Історія філософії. Підручник. / За ред. В. І. Ярошовця. — К.:
Парапан, 2003. — С. 113-126.

Додаткова література

1. Диоген Лазртский. О жизни, ученнях й изречениях знаменитьіх
философов. — М.: Мьісль, 1979.

2. Сенека Анней Луцій. Моральні листи до Луцілія. — К.: Основи,
1996. - 608 с.

МОДУЛЬ 6. ФІЛОСОФІЯ Середніх ВІКІВ. >, '    У, А •:

1. Апологети, гностики та Отці церкви. •' ' й

2. Арабська філософія.

3. Суперечка про універсалі'! '. Реалізм, номіналізм, концептуалізм.

Рекомендована література

Основна література

1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І. Ф. Надо/Іьного) — К.:
Вікар, 1997. - С. 50-58.

2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.

3. Пекарик АМ. Філософія. Курс лекцій. — К., 1998.

4. Рассел Б. Історія західної філософії. — К.: Основи, 1995. — С.
262-412.

5. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. — М.,
1979.

6. Історія філософії. Підручник. / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь,
2001.

7. Історія філософії. Підручник. / За ред. В. І. Ярошовця. — К.:
Парапан, 2003. - С. 126-217.

Додаткова література

1. Августин Святий. Сповідь, — К.: Основи, 1999. — 319 с.

2. Августин Блаженний. О граде Божьем. — М.: АСТ; Мн.: Хар-
вест, 2000. - 1294 с.

- 26 -

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ

Модуль 4. Філософія Платона та Аристотеля.

1. Розвиток філософії в Давній Греції* до Платона.

Антична філософія виникла в грецьких містах-державах на межі VII-VI ст. до н. е. в Малій Азії, потім в грецьких містах Південної Італії і безпосередньо в Греції — Афінах. Подальший її розвиток відбувався в епоху Олександра Македонського, а пізніше під владою Римської імперії.

Виникненню античної філософії сприяв цілий ряд обставин. По-перше, філософія ця зароджувалася в умовах закріплення зрілих рабов­ласницьких відносин, встановлення демократичного ладу. По-друге, антич­на політична свідомість розвивалася у напрямі утвердження демократично­го устрою, досягнувши високого рівня раціоналізації. По-третє, антична філософія складалася в умовах плідних ділових контактів еллінів з країна­ми Стародавнього Сходу, які ще більше спонукали їх до самостійних по­шуків і узагальнень.

На відміну від давньокитайської і давньоіндійської філософії, грець­ка філософія, особливо рання, виникла і розвивалася в тісному звуязку з началами конкретних знань про природу. Давньогрецькі філософи були одночасно і природодослідниками, тому не випадково їх називали " фізи­ками" (від грец. рпіБІз — природа). Вони орієнтувалися перш за все на Космос як безумовну реальність і вищу цінність, як " упорядкований світ", " світопорядок", прагнули зрозуміти сутність природи, світ у цілому, поста­вили питання про першооснову всього існуючого. З чого походить усе суще? Якщо міфологія намагалася вирішити це питання шляхом — хто породив суще, то філософи шукали єдине стійке начало — з чого все виникло — " першоначало".

Найбільш ранні філософські школи в Стародавній Греції виникають в УІІ-УІ ст. до н. е. на іонійському побережжі Малої Азії в містах Мілеті і Ефесі. Місто Мілет на той час було великим торговим центром. Там була заснована мілетська школа, представниками якої були Фалес (першона-чалом вважав воду), Анаксімандр (першоначалом вважав безкінечне) і Анак-сімен (першоначалом вважав повітря).

Власне термін " філософія" запропонував Піфагор, він же першим назвав себе філософом. На його думку людина не може бути такою ж мудрою, як боги, вона може лише прагнути до мудрості, любити її (філо­софія і перекладається з грецької як любов до мудрості). Першоначалами ж світу Піфагор вважав числа. До перших грецьких філософів належать також Геракліт, а також представники елейської школи (Ксенофан, Пар-менід та Зенон), а також Емпедокл, Анаксагор та софісти.

- 27 -

Так, центральним поняттям філософії Парменіда є " буття". " Є буття, а небуття зовсім нема", — стверджує Парменід. Буття не виникає і не знищується, воно єдине, неперервне, цільне, неподільне, цілком однакове. У світі ніде немає порожнечі, немає незаповненого простору. Буття " запов­нює" все, тому воно непорушне, бо йому немає куди рухатися.

Буття не може виникнути, воно вічне, йому немає звідки виникнути. З нічого ніщо не може зуявитися. Буття не може виникнути з небуття, так як його нема. Якщо буття є, міркує Парменід, то не можна сказати, що воно було раніше і що воно буде. " Не існує ні минуле, ні майбутнє, адже минуле вже не існує, майбутнє ще не існує".

Видатними попередниками Платона були також Демокріт та Сократ. Демокріт вважається одним з перших філософів-матеріалістів. В основі всього існуючого лежать атоми (з грецької — неподільні) та порожнеча. Навіть людські душі складаються з особливих атомів. Хоча атоми не мож­на побачити очима, однак розум цілком переконує нас у їх існуванні. В останні роки життя Демокріт навіть позбавив себе зору, щоб чуттєві вра­ження не відволікали від розумового пізнання світу.

Сократ є одним з найбільш знаменитих грецьких філософів, попри те, що принципово не писав жодних творів, а лише вів знамениті філо­софські бесіди, які отримали назву сократичних діалогів. У цих діалогах Сократ з'ясовував обмеженість знань будь-якої людини, звідки його зна­менитий вислів " Я знаю, що нічого не знаю". Втім, є мета, до якої праг­нуть усі люди — щастя. На думку Сократа, щастя будь-якої людини поля­гає у творенні добра. Тому людина, роблячи зло, шкодить своєму щастю і досить пояснити їй це, як вона сама відвернеться від зла. В цьому полягає знамените положення Сократа, що шлях до добра лежить через пізнання. Справжнє добро не тотожне його окремим втіленням, тому пізнається лише розумом, а не чуттями. Сократ вважається засновником етики як вчення про людину та її щастя.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: