Перенесення бойових дій у Східну Європу

20 липня 1944 р. війська Червоної армії увійшли на територію Польщі. Наступного дня було оприлюднено маніфест Польського комітету національного визволення (ПКНВ), сформованого з прорадянськи налаштованих діячів.

Прагнучи не втратити свого впливу у звільненій Польщі, емігрантський уряд та його збройні формування (Армія Крайова) прагнули поставити радянське керівництво перед фактом відновлення польської адміністрації. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польського уряду в Лондоні, підняли антифашистське повстання у Варшаві, розраховуючи на допомогу радянських військ. Проте Червона армія зволікала. В результаті повстання було розгромлено, а місто перетворено в руїни. За 93 дні боїв загинуло 18 тис. повстанців і 25 тис. було поранено.

Патріотично налаштовані військові Румунії та бойові загони, які їх підтримували, визволили столицю країни — Бухарест і утримували місто до підходу радянських військ. Якщо раніше разом з Червоною армією вела наступ сформована на території СРСР румунська добровольча дивізія ім. Тудора Владимиреску, то тепер у визволенні території країни брали участь і інші румунські частини.

Визволяючи територію Румунії, війська 3-го Українського фронту вийшли на румуно-болгарський кордон. Болгарський уряд ще в 1941 р. приєднався до Антикомінтернівського пакту, оголосив війну США і Великобританії, але не зважився на щось подібне щодо Радянського Союзу. Наприкінці липня 1944 р. болгарський уряд налагодив секретні контакти з англо-американськими представниками в Каїрі, порушивши питання про відправлення англо-американських військ в Болгарію. 5 вересня радянський уряд заявив: оскільки Болгарія була у стані війни з СРСР, то й Радянський Союз віднині вважатиме себе у стані війни з Болгарією. Переговори в Каїрі було припинено.

У результаті вересневого 1944 р. збройного повстання патріотичних сил Болгарії та бойових дій Червоної армії монархо-фашистський режим у Болгарії було повалено.

Болгарська армія та партизанські загони, що діяли на території країни, спільно з радянськими військами розгромили розрізнені німецькі частини і вийшли на болгарсько-югославський кордон.

Югославія відзначалася широким розмахом збройної боротьби з гітлерівськими загарбниками та їхніми поплічниками. Наприкінці вересня 1944 р. було розроблено план спільних дій частин 3-го Українського фронту та підрозділів НВАЮ.

Під час штурму столиці Югославії Белграда командування фронту виконало прохання югославів: їхні частини увірвалися в місто першими. Після визволення міста надійшов наказ Ставки закріпитися і "далі вглиб Югославії не просуватися". Югославські частини звільнили свою територію самостійно.

Битва за Будапешт тривала до середини лютого 1945 p., після чого не менш кровопролитна битва відбулася в районі озера Балатон, де німецьке командування організувало останній значний наступ проти Червоної армії. Лише на початку квітня бої на території Угорщини припинилися. Після цього радянські війська вступили в Австрію і звільнили Відень.

Восени 1944 р. Червона Армія допомогла народному антифашистському повстанню у Словаччині, хоча воно й було придушене. Остаточно ж Чехословаччину звільнено у травні 1945 р.