Порядок проведення дослідів

1. Провести підготовку експериментального поля. Для цього розпушити зволожений в контейнері грунт, спланувати його поверхню і ущільнити до потрібної міцності (С_м=8 – 10 уд.).

2. Відібрати із експериментального поля зразки грунту для визначення його вологості та щільності по стандартній методиці.

3. Виконати тарировку вимірювальної системи стенду, навантажуючи робочий орган в горизонтальному напрямі і фіксуючи результати на реєструючому приладі (самописці). Після тарировки тарировочні пристосування демонтувати.

4. Виконати планування поверхні забою по всій довжині каналу за допомогою відвалу при мінімальній товщині шару грунту, що зрізається. Бокові валки грунту, що утворились після проходу відвалу, видалити за межі експериментального поля.

5. Підготувати виступ експериментального поля та встановити відвал в вихідне положення за 150...200 мм до виступу.

6. Виставити необхідну глибину копання, користуючись механізмом підйому робочої панелі тензометричного візка.

7. Масштабною лінійкою на поверхні забою відмітити необхідну довжину ділянки копання. Розрахунок довжини ділянки копання виконується по формулі:

, (4.13)

де Н – висота відвалу, м;

h – товщина шару грунту, що зрізається, м;

j₀ – кут природного відкосу грунту, град.

8. Ввімкнути реєструючий прилад і хід тензометричного візка. В ході досліду уважно спостерігати за процесом копання, особливу увагу приділяючи процесу накопичення призми грунту перед відвалом та втратами грунту в бокові валки.

9. При досягненні відвалом відмітки кінця ділянки копання зупинити тензометричний візок і вимкнути реєстраційний прилад. Повернути тензометричний візок в вихідне положення.

10. Підготувати експериментальне поле до слідуючого досліду, для чого повторити дії вказані в пунктах 6, 7.

11. Провести наступний дослід відповідно пунктам 8 і 9. Для отримання необхідної статистичної інформації необхідно провести 3-5 груп дослідів, що відрізняються рівнем (величиною) впливового фактору (в даному випадку h). Виходячи із технологічних міркувань, рекомендується змінювати h на слідуючих рівнях:

1) 3-и рівневий експеримент – h=10, 15, 20 мм;

2) 5-ти рівневий експеримент - h=5, 10, 15, 20, 25 мм.

При цьому, кожен дослід необхідно повторити 3…5 разів. Кількість повторень визначається по окремій методиці [11,24], що передбачає проведення попередньо спеціальної серії однотипних дослідів в кількості, достатній для статистичного аналізу.

12. По даним тарировки вимірювальної системи побудувати тарировочний графік, або визначити числове значення коефіцієнта тарировки К_т.

13. Користуючись тарировочним графіком, або коефіцієнтом тарировки, розшифрувати отримані осцилограми і результати звести в таблицю 4.2.

14. По табличним даним побудувати графіки залежностей ; ; , де `W<sub>к</sub> – середнє плинне значення дотичної складової опору ґрунту копанню відвалом бульдозера, що зафіксоване на визначених ділянках осцилограм, Н; V – об¢єм ґрунту, що вирізається із забою на визначених ділянках експериментального поля, см<sup>3</sup>; `W_к.max – середнє значення дотичної складової опору ґрунту копанню, взяте на кінцевій стадії процесу копання, м; e_кк – енергоємність процесу копання на кінцевій стадії копання, . Форма графіків показана на рис.4.4 (а, б, в).

15. Виконати аналіз отриманих графічних залежностей та сформулювати висновки по виконаній роботі.