2. Функції викладача психології та його ролі.

2. Функції викладача психології та його ролі.

Діяльність викладача психології передбачає виконання кількох функцій: навчальної, виховної, організаторської та дослідницької. Це відбивається в щорічних планах професійної роботи. Однак в дійсності може домінувати тільки одна функція і відповідні їй види діяльності, що залежить від типу навчального закладу. У вищих навчальних закладах пред’являються високі вимоги до наукової підготовці викладача, і передбачається його регулярна науково-дослідницька активність. Навпаки, в середніх навчальних закладах навчальна і виховна діяльність виявляється пріоритетною. Навіть в системі вищої освіти одні університети віддають пріоритет науково-дослідній роботі і вмінню виконувати дослідні проекти, інші ‒ безпосередньо викладання. У багатьох країнах існує деяка традиційна спеціалізація університетів: одні є науково орієнтованими, інші ‒ навчально-орієнтованими. Перші більшою мірою спрямовані на виконання наукових проектів, і викладачі таких університетів менш включені в педагогічну діяльність. Другі більше уваги приділяють навчанню студентів і менше ‒ науковим дослідженням, хоча активні в науці викладачі працюють у багатьох вищих навчальних закладах. Організаційні та матеріально-технічні можливості для дослідницької роботи в університетах різні.

Слід також зазначити, що викладачі вищої наукової кваліфікації, наприклад, професора, більшою мірою включені в наукову роботу в порівнянні з іншими категоріями викладачів університетів. Це знаходить відображення і в відповідному розподілі професійних обов’язків.

І в вищих, і в середніх навчальних закладах викладачі займаються організаційною діяльністю. Вони можуть виконувати адміністративні функції декана, завідуючого кафедрою, директора освітньої програми або завідувача наукової лабораторії, організатора психологічного гуртка або студентської наукової лабораторії.

Початок викладацької діяльності для молодих викладачів ‒ в недавньому минулому студентів-випускників ‒ пов’язано з труднощами переходу з ролі колишнього студента в роль педагога. Нова роль вимагає впевненої поведінки та прояву викладацьких якостей і умінь. Перехід до педагогічної діяльності передбачає адаптацію до нових позиціях. Колишній студент переходить від однієї ролі до іншої.

Перехід від однієї ролі до іншої

Цей перехідний період може бути пов’язаний з рядом страхів. Звичайно ж є безстрашні люди, яких ніякі обставини не бентежать. Для інших необхідність стояти перед групою людей і повідомляти їм нову інформацію може виявитися лякаючою. Розглянемо типові страхи. Наведені нижче " найгірші сценарії" розроблені для того, щоб допомогти молодим викладачам зрозуміти: 1) інші викладачі стикалися з тими ж проблемами; 2) вони вижили і досягли успіху.

Страх " Я їм не сподобаюся". Занепокоєння щодо особистого ставлення студентів до вас заважає вам працювати зі змістом навчального предмета, який ви викладаєте. Постарайтеся прийти на заняття раніше і включитися в повсякденний розмова в міру того, як приходять студенти. Це не тільки допоможе вам і вашим студентам краще пізнати один одного, але також дасть можливість учням обговорити з вами навчальні питання.

Страх " Я втрачу контроль над групою". Це занепокоєння може бути подолано шляхом відповідної підготовки та очікування певних подій. Занадто велике прагнення контролювати події може бути саморуйнівним, оскільки призводить до опору з боку студентів. Краще починати кожне заняття з озвучування плану, потім слід запропонувати студентам щось додати в нього, якщо вони хочуть. Студенти, які знають, що їх чекає, будуть більш сприйнятливими до вашим намірам.

Страх " Я їм набридла". Тривожні люди стають загальмованими, а загальмованість викликає нудьгу. Пам’ятайте, що ви маєте особистий досвід і знання про ваш предмет, які заслуговують на те, щоб запропонувати їх студентам. Поділіться тим, що цікаво для вас в предметі. Можете запитати студентів на початку заняття, які теми цікаві їм. Ваші студенти будуть більш зацікавлені в предметі, якщо ви будете узгоджувати свої заняття з їх інтересами.

Страх " Мене спіймають на дурною помилку або я не буду знати відповіді на питання студента". Найкращий спосіб впоратися з допущеними помилками ‒ швидко їх визнати. Ви швидше втратите довіру ваших студентів, якщо будете блефувати і стверджувати, що знаєте відповіді на всі їхні запитання. Найкраще зізнатися студентам: " Я не знаю, але я дам вам відповідь пізніше". Постарайтеся не забути свою обіцянку. Якщо вам здається, що питання студента поставив вас в глухий кут, ви можете запитати інших студентів, не можуть вони допомогти вам у відповіді на питання. Природно, студенти вважають, що ви добре підготовлені до заняття, але повної досконалості від вас не чекають навіть найрозумніші студенти.

Страх " Деякі студенти можуть знати більше, ніж я". Здібні студенти можуть з певної теми знати більше, ніж ви. Це прекрасно. Однак не забувайте, що ви ‒ людина, обрана кафедрою для викладання даного курсу. Ви маєте ширші знання предмета, ніж будь-який з ваших студентів. Ті студенти, які добре обізнані в певних темах, можуть виступати в якості запрошених лекторів, вести дискусії, робити спеціальні доповіді і т. д. Потенційний " негатив" може бути звернений в позитив.

Таким чином, від вас зовсім не очікується, що ви знаєте все і що ви ‒ досконалий викладач. Пам’ятайте, що ви володієте великими знаннями, маєте здібності та інтерес до предмету, якому навчаєте студентів. Ваша робота як викладача полягає в використанні того, що ви знаєте, щоб допомогти студентам вчитися. Крім того, ви повинні відчувати радість від процесу викладання. Якщо вам подобається це заняття, то ви не тільки зможете уникнути страхів, але і вашим студентам буде подобатися те, чого ви навчаєте.

Діяльність викладача багато в чому подібна до роботи актора. Викладач стоїть перед студентами і виконує роль: " Я ‒ вчитель". Багатьох людей лякає ситуація, коли їм доводиться виступати перед групою людей; в цьому випадку вони вважали за краще б мовчати. У викладача немає такої можливості. Викладання вимагає здібностей до публічних виступів.

У той же час деякі початківці викладачі говорять: " Я сором’язлива людина"; " Я неговіркий". В принципі, вони можуть і далі залишатися такими. Багато акторів теж говорять про себе, що за характером вони досить тихі і сором’язливі, але, виконуючи роль, вони поводяться зовсім по-іншому. Це можна сказати і про викладачів. Кожна людина має кілька ролей, які він виконує в житті. Той, хто бере на себе відповідальність навчання інших, повинен прийняти роль викладача як одну з ролей. Це зовсім не вимагає переробки себе як особистості або розставання зі своїм " Я"; це вимагає всього лише прийняття ролі вчителя.

Успішне викладання не вимагає вміння співати, танцювати, жартувати або артистично жестикулювати. Воно передбачає відповідальність, вміння чітко висловлювати свої думки, підтримувати інтерес студентів, виявляти інтерес щодо свого предмета, спонукати учнів роздумувати над навчальним матеріалом. Студенти цінують, коли викладач допомагає їм вчитися. Кращий рада початківцям викладачам про те, як вести себе на заняттях, полягає в одному слові ‒ " розслабтеся! " . Природно при цьому, що викладач добре підготовлений до заняття. Зрозуміло, добрі наміри повинні доповнюватися педагогічною технікою, про яку йшлося в попередніх розділах.