 |
5. Кейс-метод – метод і його можливості в професійному навчанні
|
|
|
|
Реалізацію сучасних вимог до підготовки кваліфікованих робітників, на сьогодні, не забезпечують традиційні методи навчання. Тому постає необхідність у перегляді підходів як до форм, методів навчання майбутніх фахівців, так і процесу підготовки загалом. Одним з методів, який дозволяє врахувати новітні тенденції в освіті та професійну спрямованість навчального процесу підготовки майбутніх кваліфікованих робітників є кейс-метод, який набуває широкого застосування. Це пов’язано, на нашу думку, з тим, що він передбачає використання реальних ситуацій, які дозволяють поставити учня ще на етапі його професійної підготовки в конкретні умови його майбутньої професійної діяльності.
Кейс-метод почав застосовуватися ще на початку ХХ століття. Вперше термін „кейс-стаді” було використано на початку ХХ століття. Як метод case-study було вперше застосовано в навчальному процесі Гарвардської школи бізнесу (Harvard Business School) у 1921 році. Гарвардська школа бізнесу дає таке визначення методу кейсів: «Метод навчання, за якого студенти і викладачі приймають участь у безпосередньому обговоренні ділових ситуацій. Такі кейси, складені у письмовій формі, виходячи з досвіду реальних людей, які працюють у сфері підприємництва, вивчаються і обговорюються студентами. Вони складають основу бесіди академічної групи під керівництвом викладача. Тому метод кейсів включає одночасно і особливий вид навчального матеріалу, і особливі спроби використання цього матеріалу в навчальному процесі». Саме в Гарварді було розроблено перші кейсові ситуації для навчання студентів бізнес-дисциплін.
З методичної точки зору кейс – це спеціально підготовлений учбовий матеріал, що „містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики”.
|
|
|
В перекладі з англійської кейс – випадок, кейс-стаді – повчальний випадок. Класичним є визначення поняття „кейс-стаді” як опис ситуації, яка реально існувала. Кейс-стаді, за визначенням вчених (Ш. І. Бобохужаев, З. Ю. Юлдашев), це „сукупність умов та обов’язків, що описують конкретні, реальні обставини на даному етапі”. Кейс, це завжди моделювання життєвої ситуації. Як інтерактивний, кейс-метод може застосовуватися при закріпленні знань та вмінь, що були отримані на попередніх заняттях, розвиткові навичок аналізу та критичного мислення, зв’язку теорії та практики.
Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов’язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним і нагальним, а тому потребують аналізу.
Кожна з проблем (ситуацій), які розглядаються в кейсі, має відповідати чотирьом умовам.
По-перше, кейси повинні бути правдивими, реалістичними, однак, в той же час, не обтяженими деталями, бути за тематикою зв’язаними з матеріалом, що вивчається. Добрим вважається кейс, який відповідає десяти характеристикам якісного кейсу: бути вміло розказаною історією, стосуватися важливої проблеми, описувати драматичну ситуацію з прийняттям критичного рішення, містити конкретні порівняння, надавати можливість для узагальнення висновків, мати центрального героя, давати змогу оцінити ефективність вже прийнятих раніше рішень, бути оптимальним за розміром, містити оптимальний обсяг інформації.
По-друге, ситуаційні вправи пропонують розгляд феноменів, з якими, як правило, стикаються робітники в конкретних умовах.
По-третє, кейси загострюють інтерес учнів до питань, з якими ті стикаються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення. Кейси також пропонують шляхи реакції та вдосконалюють майстерність учнів у вирішенні проблем.
|
|
|
По-четверте, кейси вдосконалюють практичні навички; спрямовують на пошук відповідних шляхів, можливих реакцій на різноманітні ситуації, використання специфічних інструментів та понять.
Навчання за допомогою кейсів розвиває здатність аналізувати, уникати помилок, які часто виникають під час виконання конкретних завдань.
Хороший кейс має задовольняти таким вимогам:
Þ відповідати чітко поставленій меті;
Þ мати відповідний рівень складності;
Þ ілюструвати декілька аспектів життя;
Þ не старіти занадто швидко;
Þ мати національне забарвлення;
Þ бути актуальним на сьогоднішній день;
Þ ілюструвати типові ситуації;
Þ розвивати аналітичне мислення;
Þ провокувати дискусію;
Þ мати декілька рішень.
Мета кейсів – детальний аналіз, а не оцінювання (особливо, завчасне оцінювання). Ціллю їх є не презентація специфічних «правильних шляхів», а допомога у набутті навичок аналізу. Разом з вдосконаленням аналітичних навичок метод ситуаційних вправ стимулює розвиток проникливості, є формою перевірки знань, розвиває здатність відокремлювати важливе від тривіального, виховує почуття відповідальності в процесі навчання.
Коротко кажучи, кейс-підхід має сприяти вдосконаленню здатності ізолювати проблеми та приймати ефективні рішення. Крім цього, такий метод вчить учнів аналізувати та розробляти програми дій, що, в свою чергу, мотивує їх до правильної поведінки у разі, коли настане час діяти в реальній ситуації.
Також кейси допомагають у перенесенні навчального середовища з аудиторії на робочі місця. Особливо це можливо з огляду на те, що учні:
а) краще усвідомлюють власні пріоритети та цінності, які мають відношення до їх професійної діяльності;
б) вчаться визначати класи більш чи менш типових ситуацій;
в) розвивають в собі ширші можливості для аналізу, оцінюють наслідки різних рішень.
Розглянемо п’ять видів навчання при методі кейс-стаді.
По-перше, кейси не вживаються з метою передачі знань (хоча, звичайно, деяка трансляція знань і відбувається). Кейси надають «образи» реальних проблем чи реальних ситуацій, які забезпечують учня знанням про те, що має бути зроблено.. Обговорення кейсів виступає потенційним поштовхом до обміну перспективами та досвідом практичної роботи.
|
|
|
По-друге, кейс полегшує інтеграцію та застосування знань. Кейс-метод базується на взаємообміні досвідом учнів найбільш зручним і економним шляхом.
По-третє, кейс-метод розвиває в учня здатність вирішувати складні, але корисні приклади проблем.
По-четверте, навчання кейс-методом загострює оцінювання пріоритетів та цінностей. Учень в процесі навчання демонструє власне ставлення, цінності та орієнтації, які підтримуються чи не сприймаються іншими слухачами.
Результати такого інтерактивного навчання важко передбачити чи перевірити, оскільки вони можуть приймати різні форми. Як правило, спільне порівняння та перевірка набутого досвіду привносять щось нове у практичну діяльність учнів.
По-п’яте, кейси завжди корисні в плані збагачення досвіду та удосконалення навичок, які учні застосовують, аби наблизити ті цінності, які вони вважають найбільш бажаними. Всі навички разом можуть бути описані однією фразою – творче вирішення проблеми і формування аналізу ситуації та прийняття рішення.
Навички, які розвиває метод:
Ø аналітичні навички (вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати їх; мислити чітко й логічно),
Ø практичні навички (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів),
Ø творчі навички (генерація альтернативних рішень),
Ø комунікативні навички (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт),
Ø соціальні навички (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).
|
|
|
Кейси найкращим чином залучають учнів до активного вирішення ситуації, до участі в подіях кейса.
Кейс-підхід:
§ визначає проблему як таку, яка відповідає реальній ситуації, з якою учні стикаються в досвіді роботи;
§ підвищує залученість учнів до навчального процесу;
§ підштовхує учнів до дискусії з застосуванням різних підходів, інтерпретацій та персоналій;
§ сприяє навчанню без пресингу;
§ сприяє вихованню так званого «співчуття», коли учні ідентифікують себе з героями кейсу, представляють себе в різних ролях чи ситуаціях;
Мета кейс-методу – розвиток здатності тих, хто навчається, приймати рішення – потребує організації процесу навчання як процесу пошуку і прийняття рішень.
Ефективна підготовка до кейсів, на думку Дж. Пірса та Р. Б. Робінзона, передбачає таку діяльність: адекватно організовувати свій час на підготовку кейсу, читати кейс двічі, фокусувати увагу на стратегічних питаннях, не дивитися зверхньо на «речові докази», працювати у зручних для себе часових рамках, трансформувати свої знання у професійну галузь управління. Оскільки кейс-метод потребує активної участі, то учень має: регулярно відвідувати заняття, бути завжди готовим приймати участь у дискусіях, розглядати проблему у широкому аспекті, дотримуватися теми обговорення. У свою чергу викладач фокусує увагу, залучає учнів, акцентує навчальний процес на загальних концепціях, грає роль захисника «диявола» (займає контр-позицію).
Загальний порядок складання кейсу складається з таких елементів:
Þ Вступ;
Þ Загальні знання чи інформація про предмет;
Þ Опис проблеми;
Þ Заключення;
Þ Додаток;
Þ Обов’язковими складовими кейсу є такі:
Þ Назва кейсу;
Þ Опис основної ідеї кейсу (огляд кейсу);
Þ Мета кейсу (чого навчає);
Þ Місце кейса в учбовому плані (для самостійного планування навчального процесу);
Þ Формулювання проблеми та план вивчення матеріалів кейса; Поетапне завдання для виконання;
Þ Питання для обговорення;
Þ Вимоги до оформлення результатів роботи з кейсом;
Þ Опис ситуації;
Þ Довідкові матеріали;
Þ Посилання на додаткові інформаційні ресурси (для самостійного вивчення);
Процес пошуку та прийняття рішень, який учні проходять під час роботи над кейсом, можна представити шістьма фазами (табл. 1).
Таблиця 1.
|
|
|
