Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань.

1. Судовий розгляд цивільної справи є основною, центральною стадією цивільного процесу, під час якої суд за участю осіб, які беруть участь у справі розглядає докази та вирішує спір по суті.

Стадія судового розгляду характеризується тим, що на цій стадії найповніше реалізуються не лише завдання, але й принципи цивільного процесуального права, а саме: незалежність суддів і підкорення їх лише закону, здійснення правосуддя лише судом, гласність, усність, безпосередність, національна мова судочинства, рівність громадян перед законом і судом, диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність тощо.[45]

2. Судовий розгляд справ позовного та окремого провадження відбувається в судовому засіданні.

Судове засідання складається з чотирьох частин: підготовчої частини, розгляду справи по суті, судових дебатів та постановлення і проголошення відповідної судової постанови (рішення або ухвали, якою закривається провадження по справі, або якою залишається заява без розгляду).

3. Суд зобов’язаний забезпечити можливість здійснення зацікавленими особами їх прав та обов’язків. Для того, щоб реалізувати дане положення необхідно обов’язково повідомити осіб, які беруть участь у справі (склад осіб, які беруть участь у справі (ст.26 ЦПК) про розгляд цивільної справи, зокрема для того, щоб відповідач міг реалізувати своє право на захист від заявлених до нього позовних вимог.

Про порядок повідомлення докладніше див. коментар до ст. 74 – 77 ЦПК.

4. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Таким чином, участь особи в судовому засіданні є її обов‘язком, від якого особа за її клопотанням може бути звільнена судом. За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв‘язку із неявкою цієї особи до суду.

Задоволення клопотання про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, не звільняє суд від надсилання цій особі судових повісток та копії рішення суду.

5. Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань. Як правило зал засідань – це окреме приміщення, в якому знаходиться стіл для суддів, секретаря, столи для сторін (навпроти одне одного), трибуна для свідків, крісла (лавки) для глядачів та учасників процесу.

На жаль, не всі суди мають належним чином обладнані зали судових засідань в достатній кількості. Тому часто судовий розгляд відбувається в кабінеті судді. Це порушення вважається формальним і не впливає на законність та обгрунтованість судового рішення.

Стаття 159. Безпосередність судового розгляду. Перерви в судовому засіданні 1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.2. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку.3. У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

1. Безпосередність є важливим принципом цивільного процесуального права. Він належить до міжгалузевих принципів, які функціонують і тотожний змістом як у цивільному, так і в кримінальному процесі. Даний принцип діє не тільки під час провадження в судах першої інстанції, а також і в інших судових інстанціях.

Нормативне вираження цього принципу полягає в тому, що суд при розгляді справи повинен, як правило, сприймати докази по справі з першоджерел і досліджувати їх безпосередньо. Саме внаслідок безпосередньо сприйняття усіх обставин справи та їх перевірки доказами у судді може сформуватися обґрунтоване внутрішнє переконання про те, як цю справу слід вирішити.

2. В силу принципу безпосередності судового розгляду рішення суду може бути обґрунтованим лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановляється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його винесення.

Коли докази, що є в справі, зібрані в порядку, передбаченому правилами цивільного судочинства, суд може обґрунтувати ними рішення лише при умові, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні і досліджені у сукупності з іншими матеріалами справи.

3. Судове засідання по розгляду справи має починатися і закінчуватися незмінним складом суду. Якщо в процесі розгляду справи відбувається заміна хоча б одного із суддів, то судовий розгляд починається спочатку.

Безпосередній зв’язок суддів, які розглядають справу, з учасниками процесу та матеріалами справи забезпечує можливість досліджувати й оцінювати фактичні матеріали справи, дозволяє повно і всебічно занурюватися у всі її деталі, усунути сумніви щодо юридичних фактів, покладених в обґрунтування позову і заперечення проти нього.

Зміна складу колегії найчастіше трапляється в апеляційному суді, оскільки там усі справи розглядаються колегіально. Коментована норма застосовується в усіх стадіях цивільного процесу.

4. Перерви – це перенесення судового засідання на інший визначений час. Перерви зумовлені об‘єктивними обставинами: закінчення робочого дня, перерва на обід, перерва для ознайомлення із поданими доказами, перерва для переговорів тощо. Перелік підстав для перерви (на відміну від відкладення розгляду) законом не визначено.

Питання про оголошення перерви може ставити будь-хто з осіб, як беруть участь у справі, а також суд з власної ініціативи.

Тривалість перерв визначається судом з урахуванням обставин, які їх викликали. Це може кілька хвилин, годин або кілька днів. При оголошенні перерви суд повинен враховувати те, для чого вона надається, раціонально використовувати час, не затягуючи процес. В судовому засіданні може бути оголошено декілька перерв.

Про оголошення перерви суд постановляє ухвалу. У разі оголошення перерви суд не надсилає повісток особам, які були присутні в залі судового засідання.

Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні 1. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу.2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.5. Головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу.

1. Цивільні справи в усіх судах розглядаються колегіально або одноособово суддями, обраними у встановленому порядку. Цивільні справи у суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Цей суддя є головуючим, тобто саме він веде судове засідання.

Головуючий в судовому засіданні має такі обов‘язки:

– забезпечує додержання послідовності вчинення процесуальних дій;– забезпечує додержання порядку вчинення процесуальних дій;– забезпечує здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав;– забезпечує виконання учасниками цивільного процесу їх процесуальних обов‘язків;– спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи;– усуває із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи;

– забезпечує належний виховний рівень судового процесу;

– забезпечує спокійну робочу обстановку і належний порядок у судовому засіданні.

Розгляд справи відбувається шляхом послідовного вчинення судом та учасниками процесу комплексу процесуальних дій. Головуючий наділений правами по керівництву судовим розглядом справи. 2. Дії головуючого під час ведення судового засідання не завжди поділяються учасниками процесу. Непоодинокі випадки неетичної поведінки суддів; зміна порядку ведення засідання у бік його спрощення; необґрунтованого неприйняття клопотань або ухилення від їх вирішення; порушення порядку дослідження доказів; обмеження прав учасників процесу. Подекуди судді чинять психологічний тиск на осіб, які беруть участь у справі. Якщо учасник процесу не згідний з такими діями судді, він вправі висловити свої заперечення. Заперечення можуть висловити будь-хто з осіб, які беруть участь у справі, а також інші окремі учасники процесу – свідки, експерти та перекладачі. Фахівці у галузі права та спеціалісти такого права не мають.На нашу думку, особи, які беруть участь у справі, можуть висловити заперечення щодо будь-яких дій судді, що стосуються процесу. Натомість свідки, експерти та перекладачі – лише щодо ти дій судді, які стосуються їх особисто. Заперечення на дії судді полягають у висловленні суду протесту проти конкретних його дій, пов‘язаних із розглядом справи, які порушують встановлений порядок розгляду справи. Доцільно зазначити в чому полягає незаконність або необґрунтованість цих дій. Заперечення, як правило, є усними, тому що особа не може наперед спрогнозувати проти яких саме дій судді вона буде заперечувати.Висловлені в судовому засіданні заперечення проти дії судді заносяться до протоколу (журналу) судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу, яка не оскаржується. Оскільки заперечення не є клопотанням, то думка інших осіб, які беруть участь у справі, судом не з‘ясовується.У разі прийняття заперечень, суддя повинен вчинити дії, спрямовані на усунення помилок та порушень закону, з приводу яких було висловлено заперечення.Заперечення проти дій головуючого можуть використовуватися для здобуття підстав для наступного відводу суду.Законом не передбачено можливості висловлення заперечення проти дій інших учасників процесу в судовому засіданні.3. Забезпечення порядку у судовому засіданні необхідне для належного розгляду справи. Суддя зобов‘язаний реагувати на порушення порядку в судовому засіданні. Суддя має право оголосити попередження, видалити учасника процесу з залу засідання, притягнути порушника до адміністративної відповідальності за неповагу до суду.4. Коментована стаття окремо зазначає, що скарги на дії або бездіяльність судового розпорядника розглядаються головуючим в судовому засіданні. Судовий розпорядник має деякі адміністративні функції, його вимоги є обов’язковими для учасників цивільного процесу. Повноваження судового розпорядника передбачені ст. 49 ЦПК. Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника розглядаються судом у цьому самому процесі. За наслідком розгляду цих скарг головуючий постановляє ухвалу. Ухвала оскарженню не підлягає. Стаття 161. Звертання до суду у судовому засіданні 1. Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти звертаються до суду словами “Ваша честь”. 1. Традиція звертатися до суду словами “Ваша честь” склалася давно і бере початок ще в дореволюційній Росії. Однак офіційно таке звернення закріплене в коментованій статті вперше. Звертаючись до судді зі словами “Ваша честь”, учасники виявляють повагу до його статусу. Разом з тим, не заборонені і можуть використовуватися інші звернення “шановний суд”, “поважний (високоповажний) суд” тощо. 2. Головуючому доцільно роз‘яснювати порядок звернення до суду у підготовчій частині судового розгляду, одночасно з ознайомленням осіб, які беруть участь у справі з їх процесуальними правами та обов‘язками. Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового засідання 1. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.2. Відступ від вимог, встановлених частиною першою цієї статті, допускається з дозволу головуючого.3. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва.4. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

1. Участь в судовому засіданні покладає на учасників процесу та глядачів певні обов‘язки.

При вході суду до залу судового засідання судовий розпорядник (часто цю функцію виконує секретар судового засідання) попереджає всіх присутніх словами: “Прошу встати, суд йде!”. Усі присутні в залі судового засідання повинні встати. Коли суд видаляється із залу, усі присутні повинні теж встати. Цим вони виявляють свою повагу до суду.

Всі учасники процесу звертаються до суду і дають свої пояснення та показання стоячи. Всі присутні в залі судового засідання повинні стоячи заслуховувати рішення та ухвали суду, також стоячи відповідати на запитання судді.

Відступ від цього правила допускається з дозволу головуючого, наприклад, коли особі за станом здоров‘я або у зв‘язку із похилим віком важко стояти.

2. Розпорядження головуючого – це усні владні вказівки суду учасникам процесу, спрямовані на забезпечення порядку в судовому засіданні та проведення засідання у встановленому законом та судом порядку. Розпорядження головуючого, які він дає під час судового засідання, є обов‘язковими для всіх учасників процесу та глядачів. Розпорядження повинні беззастережно виконуватися учасниками цивільного процесу, а також іншими особами присутніми у залі судових засідань. Цей обов‘язок учасники процесу мають і тоді, коли вони не згідні з діями та розпорядженнями головуючого. В цьому випадку особа може подати свої заперечення проти дії головуючого.Щодо осіб, які порушують порядок в судовому засіданні, головуючий може застосувати відповідні заходи реагування, передбачені законом. Зокрема, особі, яка порушила порядок під час розгляду справи, головуючий від імені суду робить попередження. При повторному порушенні порядку особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі можуть бути видалені із залу судового засідання за ухвалою суду, а громадяни, присутні в залі судового засідання, - за розпорядженням головуючого. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва.3. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника. Це положення є формальним, підкреслює нейтральність суду та його незалежність. Однак якщо документ переданий суду не через розпорядника, а особисто, то це не впливає на законність чи обґрунтованість рішення.Докладніше див. коментар до ст. 90-92 ЦПК. Стаття 163. Відкриття судового засідання 1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників. 1. Судове засідання відкривається тим, що у призначений для розгляду час (якщо суддя не запізнився) суд входить в зал засідань, а секретар у цей час промовляє “Встати, суд йде!”. Всі учасники процесу встають, вітаючи суд. Далі головуючий присідає сам, пропонує присісти усім присутнім, і оголошує, яка справа розглядатиметься. Як правило, називаються лише сторони. Наприклад, “Слухається справа за позовом Кравчука до Сидорука”.

2. Після відкриття судового засідання починається його підготовча частина. Підготовча частина судового засідання має на меті з'ясування та вирішення питання про те, чи можливо розглянути справу у цьому судовому засіданні. Іншими словами, підготовча частина судового засідання складається з сукупності процесуальних дій, спрямованих на перевірку наявності умов, які необхідні для розгляду та вирішення справи в даному судовому засіданні. Ці процесуальні дії, перш за все, спрямовані на з'ясування таких основних питань: 1) чи може бути справа розглянута даним складом суду; 2) чи може бути розглянута справа при даній явці учасників процесу; 3) чиможе бути розглянута справа при наявності зібраних доказів у справі.

3. Підготовча частина судового засідання розпочинається з доповіді секретаря судового засідання про те, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК., та причини їх неявки, якщо вони відомі. Дане положення покладає на секретаря судового засідання обов’язок перевірки явки у судове засідання тих суб’єктів процесуальної діяльності, які були викликані в судове засідання або повідомленні про час та місце судового розгляду ще до початку судового засідання. Крім того, секретар зобов’язаний перевірити відомості про вручення судових повісток та повідомлень, а саме чи є у справі відповідні докази.При цьому відповідно до частини дев'ятої статті 74 ЦПК щодо виклику відповідача в суд через оголошення в пресі належним повідомленням буде вважатися те, яке здійснене через друкований орган, визначений Кабінетом Міністрів України, і лише у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання, оскільки явка до суду є правом, а не обов'язком сторони у справі (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009 р. № 2). 4. Несвоєчасне повідомлення учасників процесу про час розгляду справ, безпідставне перенесення часу їх розгляду викликають справедливе обурення громадян. У зв'язку з цим необхідно мати на увазі, що суддя несе особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ. Навмисне порушення закону чи несумлінне його виконання, якщо це призвело до тяганини при розгляді справи й істотно обмежило права і законні інтереси громадян, слід розглядати як неналежне виконання суддею професійних обов'язків, яке тягне передбачену законом відповідальність (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового захисту прав та свобод людини та громадянина” від 30.05.1997р. №7). 5. Далі суд встановлює особу тих, хто з’явився у судове засідання. Встановлення осіб здійснюється в такому порядку: позивач, його представники, відповідач, його представники, треті особи, їх представники, перекладач. Особа свідка, експерта, секретаря судового засідання у підготовчій частині не з‘ясовується. Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009 р. № 2 встановлюючи особи учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, суду на підставі даних паспорта, службового посвідчення чи іншого документа, що посвідчує особу, належить з'ясувати їх прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, рід заняття і місце проживання. З'ясування інших відомостей чи обсягу повноважень у певних учасників процесу (наприклад, представника юридичної особи, свідка, експерта, спеціаліста) здійснюється на підставі окремих норм процесуального законодавства з метою забезпечення встановлення наявності/відсутності обставин, які виключають можливість участі в процесі, чи родинних та інших стосунків зі сторонами, що впливає на оцінку доказів.Часто суди не перевіряють документів, що встановлюють особу. Це може призвести до постановлення судових рішень щодо осіб, які насправді участі в процесі не брали. Для уникнення такої ситуації, доцільно запровадити у практику приєднувати до справи копію паспорту чи іншого документу, який посвідчує особу, а також довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.Одночасно суд з‘ясовує інші персональні данні, які мають значення для справи: рік народження (для встановлення обсягу процесуальної дієздатності), місце проживання та місце роботи (для надсилання повісток), рівень володіння українською мовою (для вирішення питання про залучення перекладача). Повідомлені суду відомості спеціально не перевіряються і вважаються достовірними. Ці відомості не входять до предмету доказування по справі.В цій частині доцільно встановлювати також ідентифікаційний код особи, оскільки він є обов‘язковим елементом виконавчого документа.При перевірці повноважень представника необхідно вияснити наявність документів, які посвідчують повноваження представника (ст. 42 ЦПК), а також обсяг повноважень, які має представник (ст. 44 ЦПК). Крім того необхідно перевірити відсутність обставин, які виключають можливість даної особи бути представником (ст. 41 ЦПК). Стаття 164. Роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків. Присяга перекладача 1. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, встановлені цим Кодексом, і попереджає перекладача під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні можливості".3. Текст присяги підписується перекладачем. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи. 1. Коментована стаття застосовується судом тільки в тому випадку, якщо в справі бере участь перекладач.Про процесуальний статус перекладача див. коментар до ст. 55 ЦПК.Перекладач зобов’язаний здійснювати по можливості дослівний та повний переклад змісту всього, що відбувається в засіданні, кожного пояснення і заяви осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, зміст запитань та відповідей, які ставить суд свідкам, особам, що беруть участь у справі, та останні один одному і свідкам, робити переклад матеріалів справи та судових постанов, а також документів, які складає для суду особа, що не володіє мовою, тощо.2. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, встановленні ЦПК, тобто зачитує ст.55 ЦПК, і попереджає перекладача під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. З цього часу перекладач бере участь у справі і здійснює переклад.Факт вільного володіння іноземною мовою може бути підтверджено документом про відповідну освіту та кваліфікацію перекладача, який має бути залучений до справи. Закон не зобов’язує суд перевіряти ці документи, однак і не забороняє це робити з метою попередження можливого неправильного перекладу та надійного захисту прав учасника процесу.[46] 3. Формальним елементом є присяга перекладача, яка проголошується усно і текст якої підписується перекладачем і приєднується до справи. Присяга є підтвердженням того, що перекладач готовий здійснювати належним чином свою функцію. Водночас це і важливий психологічний момент, який настроює перекладача належним чином виконувати свою функцію. Стаття 165. Видалення свідків із зали судового засідання 1. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення.2. Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

1. Свідки повинні бути об‘єктивними та неупередженими, а тому вони не повинні знати, що відбувається в залі засідань, що б ці події не вплинули на їх показання.

Для цього свідки видаляються із залу судового засідання у відведені для цього приміщення. Таким приміщенням може бути будь-яке інше приміщення, окрім залу засідань, з якого вони не можуть спостерігати за засіданням. Традиційно свідки видаляються в коридор.

Свідки видаляються із залу судового засідання в підготовчій частині ще до початку вирішення питань, пов'язаних із відводами, можливістю слухання справи за відсутності учасників процесу, які не з'явились, тощо.

2. Те, що свідки видаляються із залу засідань, означає, що вони там повинні бути присутні. Іншими словами, свідки повинні брати участь у підготовчій частині судового засідання, а отже їх слід викликати на той самий час, що й осіб, які беруть участь у справі. Однак свідок може бути зайнятим і не може проводити весь день в суді, очікуючи, коли саме його викличуть дати показання. Тому поширена практика виклику свідка на інший, більш пізній час. Це робиться з розрахунку на те, що допиту свідка передує підготовча частина, а також пояснення та запитання осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням інтересів учасників процесу, цю практику можна визнати обґрунтованою та такою, що не суперечить процесуальному законодавству.

3. Необхідність видалення свідків із залу судового засідання зумовлена перш за все тим, що ознайомлення недопитаних свідків з поясненням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, з показаннями допитаних свідків та з іншими процесуальними діями, що вчиняються в залі судового засідання, може вплинути на об'єктивність їх показань. А в обов'язок свідків входить давати правдиві показання відносно тих фактичних обставин, які їм відомі по справі, що розглядається судом. Крім того, свідки повинні давати правдиві відповіді на запитання суду та осіб, що беруть участь у справі.

4. Для запобігання впливу на об'єктивність показань недопитаних свідків судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав. Найбільш дієвим видається залишення допитаних свідків в залі засідань і допит усіх свідків в одному судовому засіданні.Якщо судове засідання відкладається або допитано не всіх свідків через їх неявку, то виконання вимог ч.2 коментованої статті стає неможливим. Адже зрозуміло, що проконтролювати чи спілкуються свідки між собою в перерві між засіданнями суду стає неможливим. З огляду на це, показання свідків, які допитуються після того, як частина свідків вже була допитана судом, можуть бути скореговані, а тому підлягають ретельній перевірці. Особливо це стосується свідків, які викликаються з ініціативи тієї самої сторони. Стаття 166. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу 1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та наслідки її задоволення визначаються главою 3 розділу І цього Кодексу. 1. Після видалення свідків головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання. Наприклад, “Справа розглядається Галицьким районним судом м.Львова у складі судді Кравчука за участю секретаря судового засідання Ганичівської”.2. Далі головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи судді, секретарю, перекладачу, спеціалісту. Підстави відводу передбачені у ст. 20 – 22 ЦПК. Зокрема, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті справи; він на попередньому розгляді даної справи брав участь у процесі як свідок, експерт, перекладач, представник, прокурор, секретар судового засідання; він є родичем сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі; перебуває в особистих стосунках з особами, які беруть участь у справі; будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів в його безсторонності.Проте суддя не зобов‘язаний зачитувати зміст зазначених статей, а може роз‘яснити право заявити відвід, якщо особа, яка бере участь у справі, сумнівається в об‘єктивності та безсторонності суду. Роз‘яснивши право заявити відвід, суддя запитує в осіб, які беруть участь у справі, чи бажають вони заявити відвід. Часто замість цього судді запитують, чи довіряють особи, які беруть участь у справі, суду. Вважаємо, що такого запитання слід уникати, оскільки недовіра і відвід – це не тотожні поняття. Сторона може не довіряти суду, але правом заявити відвід не скористатися.У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується у нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Ухвала оскарженню не підлягає.Про наслідки відводу суду див. коментар до ст. 25 ЦПК. Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі,їх прав та обов'язків 1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання.

1. Завдання, що стоять перед судом у стадії судового розгляду справи, визначають характер діяльності суду та осіб, які беруть участь у справі, а також їх права та процесуальні гарантії цих прав. Для того, щоб розглянути і вирішити справу, винести законне та обґрунтоване рішення, суду необхідно дослідити всі докази у справі, встановити всі факти, що мають значення для справи, з'ясувати правовідносини, що існують між сторонами, встановити дійсні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Правильно і швидко здійснити все це суд може лише за активної участі в розгляді справи всіх заінтересованих осіб.

Особи, які беруть участь у справі, мають комплекс прав на стадії судового розгляду справи, що забезпечується процесуальними гарантіями. Цивільне процесуальне законодавство передбачає широке коло прав, якими можуть користуватися особи, які беруть участь у справі. Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі (ст.27 ЦПК), процесуальні права та обов’язки сторін (ст.31 ЦПК) повинні бути роз’ясненні судом.

2. Роз’яснення особам, які беруть участь у справі їх прав та обов’язків має велике значення, оскільки більша частина цих осіб не знає про них. Не знаючи свого права, неможливо ним скористатися. Коли особа розуміє зміст своїх прав “можна чекати усвідомленого і вільного з їх боку розпорядження правами і виконання обов’язків”.[47]

Роз‘яснення прав та обов‘язків полягає в ознайомленні осіб, які беруть участь у справі, зі ст. 27 та 31 ЦПК. Якщо судове засідання відкладалося, права та обов‘язки можуть повторно не роз‘яснюватися, якщо учасники процесу на цьому не наполягають.

3. Відповідно до п.22 Постанови Пленуму ВС України від 12.06.2009 р. „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” виконуючи вимоги статті 167 ЦПК, головуючий має роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, зокрема ті, що передбачені статтями 10, 11, 27 і 31 ЦПК, а також попередити про те, що вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Кодексом.

Роз’яснення прав та обов’язків особам, які беруть участь у справі, на стадії підготовки справи до судового розгляду не знімає обов’язок із суду роз’яснити права і обов’язки ще раз на цій стадії цивільного судочинства.

Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі 1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання. Це право випливає з принципу змагальності та диспозитивності.

Заяви і клопотання – це усні або письмові звернення до суду осіб, які беруть участь у справі, з приводу вчинення певних процесуальних дій.Заяви – це звернення, в яких особа повідомляє суд про вчинення тієї чи іншої дії, яку вона може вчинити за законом. Заявами оформляються відводи, відмова від позову, визнання позову, відкликання позовної заяви, зміна підстав або предмету позову, залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору тощо.Клопотання - це прохання до суду про вчинення дії, яку може вчинити тільки суд.

2. Процесуальний порядок вирішення заяв та клопотань передбачає з‘ясування думки інших осіб, які беруть участь у справі. Йдеться, насамперед, про тих осіб, які з"явилися в судове засідання. Заслуховування їх думки з приводу клопотання інших осіб забезпечує принцип рівності. На підставі думок осіб, які беруть участь у справі, та свого внутрішнього переконання, яке базується на законі, суд вирішує клопотання.

3. Клопотання осіб, які беруть участь у справі з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи, суд розглядає негайно. Водночас, якщо для вирішення клопотання необхідно з"ясувати певні обставини, суд вправі оголосити документи, заслухати свідків, викликати спеціаліста тощо. У необхідних випадках в судовому засіданні оголошується перерва.

ЦПК не передбачає відкладення вирішення клопотань на інший час, “залишення їх відкритими”, зміна черговості їх вирішення. Проте за згодою особи, яка заявила клопотання, суд може відкласти його вирішення, якщо це сприятиме судовому розгляду. Наприклад, клопотання про призначення експертизи краще вирішувати після заслуховування пояснень сторін та третіх осіб, що б у повній мірі зрозуміти, які саме питання слід задати експерту. Якщо ж особа наполягає на негайному вирішенні клопотання, суд може відмовити у його задоволенні, а згодом повернутися до цього самого питання з власної ініціативи.

Суд не може розглядати справу до вирішення клопотань про відкладення розгляду справи або оголошення перерви, заяв про відмову від позову, про залишення позовної заяви без розгляду. Відкладати вирішення зазначених заяв та клопотань на майбутнє не можна.

4. Кількість клопотань, які особа має право заявити, не обмежується. Всі вони повинні вирішуватися у встановленому порядку, тобто задовольнятися або відхилятися ухвалою суду.

Відмова в їх задоволенні не позбавляє права осіб, які беруть участь у справі, знову заявляти клопотання з того самого питання в процесі судового розгляду, якщо при цьому немає зловживання процесуальними правами, зокрема якщо воно заявлено з інших підстав. Суд вправі при вирішенні повторного клопотання з урахуванням зміни обставин у ході розгляду справи постановити іншу ухвалу по суті заявленого клопотання. (п. 22 Постанови Пленуму ВС України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009р. №2).

Якщо особа повторно заявляє клопотання, яке вже було вирішено, з тих самих підстав, суд, на нашу думку, повинен роз‘яснити особі положення ст. 168 ЦПК і ухвалою залишити клопотання без розгляду. Так само повинен діяти суд, якщо клопотання не має правового характеру та його вирішення не входить до компетенції суду.

5. Законом не встановлено черговості заявлення клопотань. На нашу думку, слід дотримуватися послідовності, яка передбачена у ч. 1 ст. 176 ЦПК. Спочатку усі свої клопотання вправі заявити позивач та третя особа на його стороні. Після них клопотання заявляють відповідач та третя особа на його стороні. Далі – третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Не допускається одночасне заявлення або вирішення усіх клопотань.

Суд може встановити інший порядок розгляду клопотань. Наприклад, спочатку можуть бути розглянуті усі клопотання про відкладення розгляду справи, далі – клопотання про зупинення провадження у справі, далі – усі інші.

Клопотання, що заявляються під час висловлення думки з приводу клопотання іншої особи (зустрічні клопотання) розглядаються спільно, якщо вони стосуються одного й того самого процесуального питання. Якщо ж зустрічне клопотання має іншу мету, то воно вирішується окремо.

6. За наслідками розгляду кожного клопотання суд постановляє ухвалу про задоволення клопотання або про відмову у задоволенні клопотання. Якщо клопотання задоволено, то в резолютивній частині ухвали суд повинен зазначити, які саме процесуальні дії слід вчинити.

Усні ухвали суду заносяться до журналу судового засідання. Вони оскарженню не підлягають.

Ухвали суду з окремих питань (зупинення, залишення без розгляду, закриття провадження, передача справи за підсудністю тощо) викладаються письмово і постановляються в нарадчій кімнаті. Оголошення лише короткого (неповного) тексту ухвали законом не передбачено. Тому після повернення суду до залу судового засідання ухвала проголошується повністю. Після цього судове засідання продовжується з урахуванням проголошеної ухвали.

Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи,яка бере участь у справі 1. Суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі:1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;2) першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;3) першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.2. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

4. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення)5. Наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї статті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового засідання.

1. Коментована стаття встановлює наслідки неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, а не будь-яких учасників процесу.

Неявка у судове засідання – це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.

Всесторонність, об'єктивність та правильність розгляду справи та постановлення правосудного рішення залежить від участі в розгляді справи усього складу осіб, які беруть участь у справі по конкретному правовому спору, що переданий на розгляд суду.

2. Правові наслідки неявки залежать від чотирьох обставин: 1) належності повідомлення особи, яка не з‘явилася, про час і місце розгляду справи; 2) причини неявки; 3) процесуального статусу особи; 4) розсуду суду.3. Суд зобов‘язаний відкласти розгляд справи у таких випадках:- у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки. Цей правовий наслідок настає і у випадках, коли суду достеменно відомо, про те, що особа знає про час та місце розгляду справи, але відомостей про вручення судових повісток, заповнених належним чином, у справі не має;- у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. Часто особи, які беруть участь у справі звертаються до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, покликаючись на обставини, що їм перешкоджають взяти участь в засіданні: хвороба, відрядження, участь в інших судових засіданнях тощо. Ці причини, як правило, визнаються судом поважними;- у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Іншими словами, якщо позивач не з‘явиться в судове засідання вперше, то розгляд справи буде відкладено завжди, за винятком випадку, коли сам позивач письмово просив справу розглядати без нього;- у разі, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Це може бути викликано недостатньою поінформованістю представника про фактичні обставини справи, недостатністю засобів доказування, необхідності з‘ясування дійсного волевиявлення позивача. Для того, що б суд мав підстави визнати явку сторони обов‘язковою, про це зацікавлена особа повинна заявити клопотання. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.Про відкладення розгляду справи су постановляє ухвалу, в якій визначається час наступного засідання. 4. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Але за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. Ця норма стосується, насамперед, договірних представників. Норма застосовується у випадку, коли сторона з‘явилася, а представник – ні. Якщо не з‘явилися ні сторона, ні її представник, то застосовуються наслідки, передбачені для неявки сторони.Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи, суд враховує складність справи, попередню участь представника у справі, стадію розгляду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій представника, який не з‘явився, доведеність поважності причини неявки, думку інших осіб, які беруть участь у справі.Сама по собі неявка представника, якщо при цьому не заявлено відповідне клопотання, не може бути підставою для відкладення розгляду справи.5. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, незалежно від причин неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Наслідок неявки позивача, передбачений у ч.3 коментованої статті є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити спір по суті.

Неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи. Вирішення спору в такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

6. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). При цьому застосовуються умови, необхідні для постановлення заочного рішення, передбачені ст. 224 ЦПК, а саме:

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи, тобто згідний із заочним розглядом справи;

- у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів;

- відповідач повинен знати про предмет, підстави та розмір позову.

Коментована норма не передбачає, як повинен діяти суд, якщо позивач згоди на заочний розгляд справи не дає. Вважаємо, що в цьому випадку, суд зобов‘язаний відкласти розгляд справи. 7. Наслідки неявки сторони застосовуються також і разі, якщо вона залишить залу судового засідання. Це правило застосовується лише до сторін (позивача і відповідача). Відтак, залишення зали представником сторони не дає підстав для застосування наслідків неявки. Залишення залу засідання може відбутися на будь-якій стадії судового розгляду та з різних причин. Для застосування ч. 5 коментованої статті це не має значення. Проте, обставини, за яких це відбулося, повинні враховуватися судом. Якщо сторона відсутня у залі внаслідок протиправних дій суду або інших осіб (вигнали, видалили, обманули), то вона не може вважатися такою, що залишила зал за власною волею. Якщо особа залишає зал у зв‘язку із різким погіршенням самопочуття, за природніми потребами, суд повинен з повагою ставитися до прав людей і не повинен застосовувати процесуальні наслідки, які мають каральний характер.У разі залишення залу позивачем настають спеціальні правові наслідки. Відповідно до ч. 9 п. 1 ст. 209 ЦПК суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.8. За неповагу до суду настає відповідальність за ст.185-3 КпАП у порядку, передбаченому цим Кодексом. Йдеться про злісне ухилення від явки до суду свідка та експерта згідно правил цивільного судочинства, непідкорення розпорядженню головуючого чи порушення порядку під час судового засідання свідком, позивачем, відповідачем та іншими громадянами; повторну неявку сторін або однієї з них без поважних причин чи неповідомлення ними про причини неявки на другий виклик (за умов, зазначених у ЦПК) або вчинення будь-яких інших дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Стаття 170. Наслідки неявки в судове засідання свідка,експерта, спеціаліста, перекладача 1. У разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися. 1. У разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися. Можливість продовження розгляду справи залежить від того на якій стадії перебуває судовий розгляд, чи є можливість вчинення процесуальних дій, які не потребують участі експертів, спеціалістів, перекладачів, які не з‘явилися. У разі неявки перекладача, судовий розгляд слід відкласти, оскільки в іншому випадку, будуть порушені процесуальні права особи, яка не володіє українською мовою.Про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк суд постановляє ухвалу.2. Одночасно з вирішенням питання про продовження або відкладення розгляду справи і незалежно від цього, суд вирішує питання про відповідальність учасника, який не з‘явився. Відповідальність за неявку до суду може наставати за ст. 185-3 КпАП України. Реальне притягнення до відповідальності за цієї нормою ускладнюється тим, що суд не може встановити усі елементи адміністративного правопорушення, а головним чином вину особи, яка не з‘явилася. Коментована норма надає суду право застосувати до особи, яка не з"явилася заходи відповідальності, але не зобов‘язує суд це робити. Стаття 171. Роз'яснення прав та обов'язків експерта. Присяга експерта 1. Головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки, встановлені цим Кодексом, і попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості".3. Текст присяги підписується експертом. Дія присяги поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.4. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов'язки експертів і їх відповідальність роз'яснюються головуючим відразу після залучення їх до участі в цивільному процесі.5. Експертам, які працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до присяги здійснюються керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднується до особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих документів подаються на вимогу суду. 1. Коментована стаття містить положення про роз’яснення прав та обов’язків експерту.Головуючий роз'яснює експертові його права та обов'язки, встановлені ст. 53 ЦПК та ст.ст. 12, 13 Закону “Про судову експертизу”, і попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ст. 384 КК завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості". Приведення до присяги має важливий психологічний ефект – особа, яка дає присягу повинна усвідомлювати свій обов’язок щодо поставлених перед нею завдань.3. Відповідно до ч.4 коментованої статті, призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього.У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.Проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених правилами цивільного судочинства. При цьому суд виконує такі дії: - з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;- пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;- оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;- заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;- у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;- оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові;- після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи;- допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним висновку.Визначення способу та методики проведення експертизи є компетенцією експерта.4. Експертам, які працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав і обов'язків експерта та приведення його до присяги здійснюються керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами і обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднується до особової справи. Особова справа експерта зберігається в експертній установі.Цих експертів суд про кримінальну відповідальність не попереджає, оскільки вважається, що вони вже про це попереджені. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих документів подаються на вимогу суду. Стаття 172. Роз'яснення спеціалістові його прав та обов'язків 1. Головуючий роз'яснює спеціалістові його права та обов'язки, встановлені цим Кодексом. 1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань. Права та обов’язки спеціаліста регламентуються ст. 54 ЦПК. Стаття 173. Початок розгляду справи по суті 1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.2. У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. 1. Розгляд справи по суті - це друга частина стадії судового розгляду. Її завданням є встановлення і перевірка фактичних обставин справи.Ця частина судового розгляду розпочинається доповіддю головуючого. Зміст цієї доповіді визначено законом. У ній зазначається про зміст заявлених вимог (як правило, судді зачитують або коротко переказують позовну заяву) і про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання. Доповідь судді має тезисний характер. Доповідач відзначає також про зміну підстав чи предмету позову, якщо такі дії мали місце, про зустрічний позов та про позов третьої особи. Якщо відповідач не з‘явився, але подав письмові пояснення раніше, то їх зміст теж оголошується головуючим під час доповіді. Якщо такі відсутні, суд відзначає також і те, що відповідач пояснень не надав. Метою доповіді є доведення змісту справи до учасників процесу та всіх присутніх в залі засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим забезпечує його виховний вплив.2. Після доповіді головуючого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Для з‘ясування цих обставин суд ставить сторонам відповідні запитання. Лише у разі одержання негативної відповіді на усі ці запитання, суд може розглядати справу по суті.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВС України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009р. №2 головуючому також необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах.

Слід мати на увазі, що визнання позову відповідачем може бути повним або частковим. Головуючий з‘ясовує, в якій саме частині позов визнається, тобто які вимоги позивача відповідач вважає обґрунтованими. У разі визнання частини вимог, розгляд справи по суті проводиться в повному обсязі. Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем 1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. 1. Відмова позивача від позову – це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмовитися від позову може тільки позивач або його уповноважений представник. Таким правом наділена також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.Право відмовитися від позову може бути реалізовано у будь-який час судового розгляду, тобто і під час судових дебатів.Заява про відмову у позові може бути усною або письмовою. Усна заява проголошується в судовому засіданні і її зміст заноситься до журналу судового засідання. Письмова заява, підписана позивачем, приєднується до справи.2. Відмова позивача від позову – це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду. Головуючий зобов’язаний роз’яснити наслідки таких дій, а саме неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом. На нашу думку, суд повинен також з"ясувати причини відмови від позову та чи є таке волевиявлення позивача вільним. Якщо суд встановить, що відмова від позову є наслідком протиправних дій щодо позивача, доцільно повідомити правоохоронні органи про ознаки злочину або залучити прокурора до участі у справі, а в судовому засіданні оголосити перерву.При відмові позивача від позову суд лише перевіряє повноваження на такі дії його представника, якщо він бере участь у справі та висловив такий намір (п. 24 Постанови Пленуму ВС України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009р. №2). Ці дії суд вчиняє до постановлення ухвали про закриття провадження у справі у зв‘язку із прийняттям відмови від позову. У разі прийняття відмови від позову суд постановляє відповідну ухвалу, де вказує про закриття провадження у справі. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

3. Визнання позову відповідачем — це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Визнати позов може відповідач або його уповноважений представник.

Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з‘ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 24 Постанови Пленуму ВС України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009р. №2).

4. Від визнання позову слід відрізняти визнання фактів. Факти може визнати й позивач. Визнання стороною в суді фактів, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів і не зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки.

5. Коментована стаття містить спеціальну норму, за якою суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Під час оцінки таких дій законного представника суду слід зважати на думку органу опіки та піклування, якщо він бере участь у справі. Дії є такими, що суперечать інтересам особи, якщо внаслідок цих дій для сторони настають невигідні майнові чи особисті наслідки. Стаття 175. Мирова угода сторін 1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. 1. Мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами (позивачем і відповідачем) і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Якщо у справі бере участь третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, мирова угода укладається за її участю.Мирова угода не може створювати прав та обов‘язків у інших осіб, а також обмежувати ці права. Предметом мирової угоди є врегулювання спору, який розглядається в суді. Тому домовленість сторін не повинна виходити за межі предмету позову. В мировій угоді не допускається врегулювання питань, які не пов‘язані зі предметом спору. 2. Суд повинен сприяти сторонам у примиренні. Тому якщо спір може бути вирішено без втручання суду, суд повинен надати сторонам таку можливість. Для цього суд може відкласти судовий розгляд або оголосити перерву в межах загального строку розгляду справи. Процесуальне законодавство зобов'язує суддю (суд) роз'яснити сторонам можливість укладення мирової угоди і сприяти примиренню сторін. Можливість закінчення спору шля

⇐ Предыдущая 95 96 97 98 99100101 102 103 104 Следующая ⇒