70.Подієва стратиграфія і типи подієвих відкладів.

70. Подієва стратиграфія і типи подієвих відкладів.

Подієва стратиграфія ґрунтується на пошуках слідів подій (гідродинамічних, кліматичних), які сильно і короткочасно виявилися на значних площах і відобразилися в різких змінах біоти, режиму седиментації.

У процесі геологічної історії виділяють етапи, ускладнені різноманітними катастрофами – подіями різного типу, сили і поширення, такими як сильний шторм, повені, турбідитні потоки, землетруси, виверження вулканів тощо. Ці події призводили до утворення осадових товщ з характерними седиментологічними й екологічними особливостями і специфічною послідовністю нашарувань.

Виділяють такі різновиди подієвих відкладів. 1. Вулканічні попілопади – це шари, що утворюються внаслідок вулканічної діяльності у разі заміщення вулканічного попелу глинистими мінералами групи монтморилоніту. Трапляються в різних фаціях, майже не мають ніяких седиментологічних та екологічних особливостей. Їх можна розрізнити лише за мінералогічним і хімічним складом (збагачені монтмо-рилонітом). Простежуються у вигляді малопотужних шарів на значних площах. Їхнім виділенням і простеженням займається тефростратиграфія.  2. Штормові відклади (темпестити), відклади турбідитних течій (турбідити), великих повеней (інундити) мають декілька спільних особливостей, а саме: • початок, кульмінацію і спад турбулентних процесів події фіксують за характерними ерозійними седиментаційними текстурами; • відбувається перерозподіл органічних і неорганічних осадових компонентів у вертикальному (від підошви до покрівлі) і в горизон-тальному (від мілко- до глибоководних умов) напрямах; • змінюється екологічна ситуація: подія призводить до руйнування і масової загибелі мілководних фауністичних груп на значних части-нах акваторії, рештки організмів переносяться в інші обстановки; •після подій ділянки заселяють колонізаторські форми з іншим набо-ром видів; так виникають послідовності органічних решток, які відображають не біологічні взаємозв’язки, а характер подій.

Тафономічні наслідки подій: більшість скам’янілостей руйнуються, роздрібнюються, частково розчиняються. Рухоміші організми можуть проробляти ходи через осади, що їх засипали, залишаючи після себе так звані сліди евакуації. Крім того, значна кількість організмів може бути похована в прижиттєвому стані, тобто відбувається так звана іммурація палеоорганізму. Події, що призводять до утворення особливих типів відкладів, тривають усього лише декілька днів, проте на значних площах. Їх можна використовувати для кореляції відкладів як чіткий синхронний рівень. У разі точної ідентифікації подієвих шарів омаркувальні горизонти, що діагностують певні одновікові стратиграфічні рівні.

71. Геохімічний метод вивчення і кореляції осадочних товщ.

Розчленування і кореляція відкладів геохімічним методом полягає у вивченні характеру розподілу і міграції хімічних елементів у земній корі. Основне завдання– виявити у розрізах підвищені або знижені концентрації окремих хімічних елементів і межі різкої зміни їхнього вмісту.

Застосування геохімічного методу ґрунтується на вченні про міграцію, розсіяння та концентрацію хімічних елементів у земній корі, його розробив В. І. Вернадський. Одне з положень вчення – уявлення про загальне розсіяння елементів у гірських породах земної кори, на фоні якого збільшена концентрація окремих елементів є закономірним результатом геохімічної міграції атомів. Характер міграції та геохімічна рухливість атомів залежать від фізико-хімічних властивостей елементів і зовнішніх умов. Оскільки фізико-хімічні властивості елементів практично сталі, то геохімічна спеціалізація різних типів осадів, що відображена у різних тенденціях елементів до накопичення, контрольована зовнішніми умовами міграції. Якщо хімічні елементи розташувати в ряд за міграційною здатністю, то кожний елемент буде займати в цьому ряді чітко визначене місце. У разі розробки стратиграфічної основи геохімічний метод відіграє другорядну роль. Найдоцільніше його використовувати з метою розчленування і кореляції одноманітних товщ, слабко схарактеризованих органічними рештками, а саме: морських сульфатно-карбонатних, кременистих, вулканогенних, деяких уламкових порід тощо. Геохімічне вивчення треба починати з найповніших і стратиграфічно добре вивчених опорних або типових розрізів. Отримання геохімічної характеристики всіх стратиграфічних підрозділів у типових розрізах є необхідною умовою для кореляції з ними гірше вивчених і неповних розрізів. Геохімічним методом можна вирішити такі стратиграфічні завдання: • виділення і простеження маркувальних геохімічних горизонтів; • кореляція різнофаціальних одновікових відкладів; • розчленування розрізів з детальністю різного ступеня.

Геохімічне вивчення осадових порід передбачає: опробування, підго-товку проб до аналітичних досліджень і аналітичне визначення вмісту елементів у пробах; математичне опрацювання первинної геохімічної інформації та інтерпретація отриманих результатів.