Міф в літературі 20 ст.

Однією із найважливіших тенденцій літературного процесу XX століття є використання міфів та міфологічних мотивів у художній творчості, Звернення до міфу знаходить різне художнє втілення у письменників першої половини XX століття і у новітній прозі 1960—90-х років. У літературі XX століття можна виокремити різноманітні прояви художнього пошуку: створення універсального міфу, що дозволяє осягнути умови людського існування у сучасному світі (Т. Манн, У. Ґолдінг), осмислити реальність крізь призму міфологізованої свідомості (Г. Гарсіа Маркес), іронічне використання міфологічних мотивів (М. Кундера) тощо. Але за різними тенденціями звертання до міфу у сучасній літературі можна простежити те ж саме прагнення, що й у митців Давньої Греції: через зображення боротьби людини досягти її духовного очищення, катарсису; прагнення усвідомити закони людського життя з позицій вічності, відкрити загальні закони буття і свідомості. Таким чином, міф можна вважати основоположним структурним і смислотворчим елементом сучасного роману.

Проблема міфу — одна з ключових у літературознавстві. Інтерес до міфологічних сюжетів у прозі, поезії, драматургії XX століття. Роль міфологічних образів залежно від часу, творчих тенденцій та літературних напрямів. Свідоме вплетения в текст античних і християнських мотивів, елементів міфологізму, а також створення нових міфів та поетичних символів. “Відродження” міфу в літературі XX століття як “вічно живого витоку” (Ф. Ніцше, А. Бергсон). Вплив творчого досвіду Р. Вагнера, психоаналізу 3. Фрейда і К. Г. Юнга, а також нових етнологічних теорій Дж. Фрейзера, Б. Маліновського, Е. Кассірера. Теоретичне осмислення поняття “міф” Є. Мелетинським: історична епоха та міфологічний сюжет. Актуалізація поняття “міф” поряд з його наскрізним абстрагуванням. Міфологічні алюзії та джерела нової міфології (В. Топоров).

Міфологічні мотиви у п’єсі Ж. Жироду “Троянської війни не буде” (1935). Основа твору — міф про Троянську війну. Актуальні проблеми першої половини XX століття (наскрізна тема Другої світової війни).

П’єса Ю. О’Ніла “Траур личить Електрі” (1931). Прийоми створення сучасної трагедії, її зв’язок з античним праобразом. Побудова драми: імена персонажів (Орест — Орин, Клитемнестра — Кристина), наявність своєрідного хору (сусіди), паралелізм основних сюжетних ситуацій тощо. Відтворення класичного сюжету у дусі сучасних психологічних напрямів — зіткнення таємних, несвідомих імпульсів з нормами пуританської моралі.

Творчість Т. Манна. Реалізм першої половини XX століття, його філософське наповнення. Міфологічне начало як новий рівень осмислення дійсності, що дозволяє усвідомити закони людського буття. “Чарівна гора” Т. Манна — авторський міф про людину, життєві випробування. Паралель з німецькою легендою про лицаря Тангейзера, що потрапив до гроту богині і де він провів 7 років. Головний герой Ганс як сучасний лицар, який потрапляє у специфічний світ і проходить випробування різними філософськими концепціями. Міфологічний мотив повернення героя.

Роман “Иосиф та його брати”. Міф як засіб, що розвінчує ідеологію свого часу. Антифашистські мотиви роману. Розвінчання “міфів гітлерівської ідеології”, ідея появи “надзвичайних людей” (образ Иосифа Прекрасного).

Роман “Уліс” Дж. Джойса. Роман як складна система образівсимволів. Герої Джойса — сучасне втілення гомерівських персонажів. Авторська трансформація і пародія міфу про Одіссея, пародіювання міфічних персонажів. Зв’язок 18 епізодів роману з певним епізодом “Одіссеї”: сюжетні, тематичні, смислові паралелі. Прототипи у поемі Гомера: Блум — Одіссей (Уліс), Стівен — Телемак, Моллі — Пенелопа. Ідея колообігу життя (все повторюється у світі, змінюються тільки імена). “Уліс” —алегорія історії людства, лэ у символічній формі автор відтворює існування людини хаотичному світі.

Роль міфу у “магічному реалізмі”. Творчість представиків “магічного реалізму” (А. Карпент’єр, „Ж. Амаду, Гарсіа Маркес, М. Варгас Льоса, М. Астуріас), у яких міф виступає основою твору. Принцип універсальності образів створення загальної моделі буття. Роман Г. Гарсіа Маркеса “Сто років самотності” як класичний зразок “магічного реалізму”. Відтворення в романі історії Колумбії та всієї Латинської Америки. Вплив індіанського та негритянського фольклору. Філософські проблеми людського буття, сенсу життя, призначення людини. Біблійні мотиви роману (Буендіа, і Урсула нагадують Адама і Єву, а весь рід Буендіа символізує людство), казкові сюжети, міфологіыний мотив забуття тощо. Художня фіксація багатовікової еволюції особистості. Думка про приреченість людства внаслідок втрати творчого начала. Намагання за допомогою міфу осмислити історичний досвід людства у широкому міфологічному і культурному контексті.