 |
Заняття № 6 (2). Навчальні цілі. Самостійна позааудиторна робота. Контрольні питання. Самостійна аудиторна робота. V. Виконати лабораторну роботу „Визначення рівня сечової кислоти в сечі” і захистити протокол.
|
|
|
|
Заняття № 6 (2)
Тема: Метаболізм пуринових нуклеотидів.
Актуальність: Пуринові основи відіграють важливу роль як структурні компоненти нуклеотидів і нуклеїнових кислот. Знання метаболізму пуринових нуклеотидів необхідні для профілактики, діагностики і лікування патологічних станів, пов'язаних з порушенням обміну цих речовин.
Навчальні цілі
Знати: основні шляхи синтезу й розпаду пуринових нуклеотидів.
Вміти: визначати концентрацію сечової кислоти в біологічних рідинах і трактувати одержані дані.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
1. Складіть схему синтезу ГМФ і АМФ з ІМФ, зазначте ферменти, напишіть формулу кінцевого продукту.
2. Складіть схему розпаду пуринових нуклеотидів до кінцевих продуктів, зазначте ферменти, напишіть формулу кінцевого продукту.
3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення сечової кислоти в сечі”.
Контрольні питання
- Біосинтез пуринових нуклеотидів. Інозинова кислота як попередник аденілової та гуанілової кислот.
- Резервний шлях синтезу нуклеотидів.
- Розпад пуринових основ до кінцевих продуктів.
- Регуляція метаболізму пуринів.
- Порушення обміну пуринів (гіперурікемії, подагра).
Самостійна аудиторна робота
Дайте характеристику метаболізму пуринових нуклеотидів за схемою:
І. Основний шлях синтезу: АМФ і ГМФ.
| Вихідна речовина (хімічна формула) | Проміжний продукт | Ферменти | Активатор | Інгібітор |
ІІ. Запасний шлях синтезу:
| Вихідна речовина (хімічна формула) | Проміжний продукт | Ферменти | Активатор | Інгібітор |
ІІІ. Катаболізм АМФ і ГМФ.
|
|
|
| Вихідна речовина | Проміжні продукти | Кінцеві продукти | Регуляторний фермент | Активатор | Інгібітор |
ІV. Порушення обміну:
| Причини | Прояви |
V. Виконати лабораторну роботу „Визначення рівня сечової кислоти в сечі” і захистити протокол.
Принцип методу . Метод грунтується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфорно-вольфрамовий реактив у фосфорно-вольфрамову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечової кислоти. Кількість фосфорно-вольфрамової сині визначається шляхом титрування червоною кров'яною сіллю. Остання окислює фосфорно-вольфрамову синь і синє забарвлення зникає.
Хід роботи. До 1, 5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину карбонату натрію і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву Фоліна, змішують і титрують 0, 01 н розчином червоної кров'яної солі до зникнення синього забарвлення.
Для розрахунку вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка кількість сечової кислоти відповідає 1 мл фериціаніду калію. Наприклад, на титрування стандартної проби, де до 1, 5 мл стандартного розчину сечової кислоти (0, 75 мг чистої сечової кислоти) додали 1 мл 20% Na2CO3 і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву, пішло 0, 81 мл фериціаніду калію. Тоді 1 мл фериціаніду (Х) відповідає:
0, 75
Х = = 0, 8 мг сечової кислоти
0, 81
Розрахунок. Вміст сечової кислоти (в мг) в добовій сечі вираховують за формулою:
0, 8 х А х В
Х = мг/добу, де
1, 5
0, 8 – маса сечової кислоти в мг, що відповідає 1 мл фериціаніду калію;
А – кількість фериціаніду калію, яка пішла на титрування, мл;
В – добовий діурез, мл.
Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 0, 0059.
Клініко-діагностичне значення.
Гіперурікурія (збільшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при всіх захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїнів (лейкози, лікування цитостатиками, іонізуюче опромінення, опіки, крупозне запалення легень, ревматизм, гемолітична анемія, отруєння свинцем, токсикоз), а також, при підвищеному вмісті пуринів у їжі.
|
|
|
Гіпоурікурія (зменшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при подагрі (не завжди), нефриті, нирковій недостатності, прогресивній м’язевій атрофії, При подагрі солі сечової кислоти (урати) відкладаються в хрящах, м’язах і суглобах. Вміст сечової кислоти в крові може бути підвищений, а з сечею виділяється менше, ніж в нормі.
Література:
1. Гонський Я. І., Максимчук Т. П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
3. Гонський Я. І., Максимчук Т. П., Калинський М. І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28. 08. 2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А. М.
|
|
|
