 |
Магістерські роботи. Питання для підготовки. До заліку з природоресурсного права. Тестові завдання
|
|
|
|
Магістерські роботи
1. Джерела природоресурсного законодавства;
2. Становлення та розвиток природноресурсового законодавства в Україні
3. Правові звичаї та традиції як джерела природоресурсного права України;
4. Правові аспекти співвідношення природоресурсного, екологічного та земельного права;
5. Речові права в природоресурсному праві;
6. Правове регулювання розрахунку розміру цивільної відповідальності за порушення природноресурсового законодавства;
7. Процесуальні аспекти природоресурсних правовідносин;
8. Правові аспекти загального використання природних ресурсів;
9. Дозвільна система у використання природних ресурсів.
10. Міжнародно-правова відповідальність у галузі охорони навколишнього природного середовища;
11. Правовий режим використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;
12. Система державних органів управління у сфері використання та охорони природних ресурсів;
13. Правове значення планування використання природних ресурсів;
14. Правове регулювання власності іноземців на природні ресурси України;
15. Правовий режим використання природних ресурсів екологічно уражених об’єктів і природних комплексів
16. Правовий режим використання природних ресурсів у лікувально-оздоровчих місцевостях;
17. Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії;
18. Правове регулювання використання генетично модифікованих організмів
19. Особливості правового режиму використання природних ресурсів вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу
20. Правове регулювання ведення державних кадастрів природних ресурсів
21. Правові засади гірничої концесії
|
|
|
21 Правова охорона лісів Карпатського регіону України
22 Правове регулювання здійснення платежів за користування природними ресурсами
23 Правовий режим використання природних ресурсів рекреаційних зон
24 Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів.
25 Правове регулювання сервітуту за цивільним, земельним і лісовим законодавством;
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ
ДО ЗАЛІКУ З ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПРАВА
1. Поняття, предмет, метод і система природоресурсного права;
2. Співідношення природоресурсного права з іншими галузями права;
3. Етапи становлення та розвитку природоресурсного права;
4. Принципи та джерела природоресурсного права;
5. Загальна характеристика джерел природоресурсного права;
6. Конституція України як джерело природоресурсного права;
7. Закони України як джерелаприродоресурсного права;
8. Галузеві кодекси як джерела природоресурсного права;
9. Підзаконні нормативні акти як джерела природоресурсного права;
10. Поняття та зміст права власності на природні ресурси;
11. Форми власності на природні ресурси;
12. Речові права на природні ресурси;
13 Підстави виникнення права власності на природні ресурси;
15 Підстави припинення права власності на природні ресурси;
16. Поняття та види права природокористування;
17. Об’єкти та суб’єкти права природокористування;
18. Виникнення та припинення права спеціального природокористування;
19. Поняття та значення надр;
20. Порядок надання надр у користування;
21. Права та обов'язки користувачів надр;
22. Основні вимоги в галузі охорони надр;
23. Поняття водного фонду;
24. Форми власності в сфері водних відносин;
25. Характеристика загального та спеціального водокористування;
26. Суб’єкти водокористування;
27. Основні вимоги в галузі охорони вод;
28. Поняття та види водоохоронних зон;
|
|
|
29. Поняття атмосферного повітря як об’єкту НПС та його правове регулювання;
30. Джерела забруднення атмосферного повітря;
31. Порядок видачі дозволів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами;
32. Стандарти та нормативи в сфері охорони атмосферного повітря;
33. Заходи по охороні атмосферного повітря;
34Поняттярослинного світу як об’єкту правової охорони;
35. Загальна характеристика загального та спеціального використання рослинного світу;
36. Охорона та використання зелених насаджень у населених пунктах;
37. Поняття лісу та його функції. Лісовий фонд України;
38. Право власності на ліси;
39. Право користування лісами;
40. Право лісових сервітутів;
41. Охорона лісів;
42. Поняття та значення «Зеленої книги України»;
43. Поняття тваринного світу. Об’єкти тваринного світу;
44. Власність на об’єкти тваринного світу;
45. Загальна характеристика загального використання тваринного світу;
46. Загальна характеристика спеціального використання тваринного світу;
47. Правове регулювання мисливства та рибальства;
48. Основні заходи по охороні тваринного світу;
49. Ведення Червоної книги як захід по охороні тваринного світу;
50. Міжнародний механізм охорони навколишнього природного середовища;
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. В об'єктивному розумінні природоресурсне право це:
А. сукупність повноважень конкретного суб'єкта використовувати природні ресурси, природні об'єкти чи природні умови для задоволення певних потреб;
Б. підгалузь екологічного права, що регулює суспільні відносини у сфері забезпечення ефективного раціонального використання людиною природних ресурсів, природних об'єктів та природних умов;
В. інститут екологічного права, що регулює суспільні відносини у сфері забезпечення ефективного раціонального використання людиною природних ресурсів, природних об'єктів та природних умов;
Г. система норм права, що регулюють порядок раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, встановлюють гарантії забезпечення реалізації права людини на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище.
|
|
|
2. Предмет природоресурсного права» складають суспільні відносини, які складаються щодо:
А. забезпечення безпечного для життя та здоров’я НПС;
Б. визначення правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій;
В. здійснення лісокористування;
Г. всі перераховані складають предмет «Природоресурсного права»
3. Об’єктом природоресурсного права можуть бути:
А. тварини, занесені до «Червоної книги»;
Б. рослинні угрупування, занесені до «Зеленої книги»;
В. життя та здоров’я людей;
Г. жодні з перерахованих.
4. Джерелами природоресурсного права є:
А. Закон України «Про екологічний аудит»;
Б. Закон України «Про екологічну експертизу»;
В. Закон України «Про рослинний світ»;
Г. всі є джерелами Природоресурсного права.
5. Принципом природоресурсного права є:
А. гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;
Б. запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
В. екологізація матеріального виробництва;
Г. цільовий характер використання природних ресурсів.
6. Принцип безоплатності загального та платності спеціального природокористування закріплено:
А. Конституції України;
Б. Екологічному кодексі;
В. Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
Г. Конвенції ООН про охорону біологічного різноманіття.
7. З якими галузями права у природоресурсного права існують найтісніші зв’язки:
А. адміністративним правом;
Б. цивільним правом;
В. трудовим правом;
Г. корпоративним правом.
8. В Конституції України (ст. 13) суб’єктом права власності на природні ресурси визначено:
А. громадянина України;
Б. осіб, які на законних підставах перебувають на території України;
В. народ України;
Г. фізичних та юридичних осіб;
9. Право власності на природні ресурси в об’єктивному розумінні це:
А. сукупність прав та обов’язків суб’єктів права власності;
В. сукупність правових норм, які визначають права та обов’язки суб’єктів права власності;
|
|
|
Г. сукупність правомочностей суб’єктів права власності;
Д. сукупність об’єктів права власності.
10. В Україні природні ресурси можуть перебувати в таких формах власності:
А. державній;
Б. колективній;
В. приватній;
Г. всіх вище перерахованих.
11. Вкажіть природні ресурси, які не можуть бути об’єктами права власності:
А. континентальний шельф;
Б. корисні копалини;
В. кліматичні ресурси;
Г. тваринний світ.
12. Лише в державній власності можуть перебувати:
А. надра;
Б. територіальне море;
В. водні об’єкти;
Г. об’єкти тваринного світу.
13. Власники природних ресурсів мають право:
А. користуватися на розпоряджатися природними ресурсами на власний розсуд;
Б. у зв’язку з господарською потребою самостійно змінювати цільове призначення природних ресурсів;
В. використовувати природні ресурси лише відповідно до їх цільового призначення;
Г. розпоряджатися плодами та доходами, отриманими від природного ресурсу.
14. Первинним способом набуття у власність природних ресурсів є:
А. створення природного об’єкту;
Б. купівля-продаж об’єкту;
В. отримання об’єкту в дарунок;
Г. відтворення природного об’єкту;
15. В залежності від об’єкту природокористування буває:
А. загальне;
Б. спеціальне;
В. універсальне;
Г. лісокористування.
16. Залежно від мети природокористування буває:
А. загальне;
Б. спеціальне;
В. універсальне;
Г. лісокористування.
17. Ознаками загального природокористування є:
А. безоплатність;
Б. платність;
В. закріплення за конкретним суб’єктом;
Г. загальна доступність.
18. Ознаками спеціального природокористування є:
А. безоплатність;
Б. платність;
В. закріплення за конкретним суб’єктом;
Г. загальна доступність.
19. Дозволом на спеціальне природокористування може бути:
А. лісовий квиток;
Б. маркшейдерський знак;
В. водний кадастр;
Г. відстрільна картка.
20. Дозвіл на спеціальне використання об’єктів тваринного світу видають органи:
А. Міністерства охорони навколишнього природного середовища;
Б. Міністерства лісового господарства;
В. Державної екологічної інспекції;
Г. Жодний не видає.
21. Дозвіл на спеціальне використання надр видають органи:
А. Міністерства охорони навколишнього природного середовища;
Б. Державного комітету земельного господарства;
В. Державної екологічної інспекції;
Г. Жодний не видає.
22. Природоресурсний сервітут встановлюється:
А. державним актом;
Б. ліцензією;
В. договором;
Г. диспашею.
23. Безоплатне припинення права спеціального природокористування передбачає:
|
|
|
А. реквізиція об’єкту природокористування;
Б. конфіскація об’єкту природокористування;
В. націоналізація об’єкту природокористування;
Г. всі є безоплатними способами припинення природокористування.
24. Центральним органом державної виконавчої влади спеціальної компетенції в сфері природокористування є:
А. Кабінет Міністрів України;
Б. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
В. Державний комітет земельного господарства;
Г. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
25. Органом поресурсового управління є:
А. Кабінет Міністрів України;
Б. Міністерство охорони навколишнього природного середовища;
В. Державний комітет земельного господарства;
Г. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
26. Основною метою Державної екологічної інспекції є:
А. здійснення контролю за належним використанням природних ресурсів;
Б. надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів;
В. координація діяльності органів поресурсового управління;
Г. розробка державних екологічних програм.
27. Спостереження за станом природних ресурсів є завданням наступної функції державного управління:
А. екологічна експертиза;
Б. екологічний аудит;
В. екологічна стандартизація;
Г. екологічний моніторинг.
28. Встановлення відповідності діяльності у сфері природокористування вимогам чинного законодавства є завданням наступної функції державного управління:
А. екологічна експертиза;
Б. екологічний аудит;
В. екологічна стандартизація;
Г. екологічний моніторинг.
29. Категоріями землі є:
А. землі водного фонду;
Б. землі сільськогосподарських підприємств;
В. пайові землі;
Г. землі оборони.
30. Пасовища відносяться до:
А. земель водного фонду;
Б. земель лісового фонду;
В. земель природо-заповідного призначення;
Г. до жодних не відносяться.
31. Змінити цільове призначення землі має право:
А. сільська рада;
Б. Міністерство охорони НПС;
В. суд;
Г. Державний комітет земельних ресурсів.
32. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над поверхнею ділянки на висоту:
А. необхідну для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд;
Б. 50 м.
В. 100 м.
Г. право власності на простір, що знаходиться над поверхнею ділянки у суб’єкта не виникає.
33. Іноземці та особи без громадянства:
А. можуть бути землевласниками;
Б. можуть мати у власності до 1 га. землі;
В. можуть мати у власності до 10 га. землі;
Г. не можуть бути землевласниками;
34. Лише в державній власності можуть перебувати землі:
А. оборони;
Б. природно-заповідного фонду;
В. водного фонду;
Г. всі перебувають лише в державній власності.
35. Одним із земельних сервітутів є:
А. вирощувати сільськогосподарську продукцію на чужій земельній ділянці;
Б. будувати об’єкти на чужій земельній ділянці;
В. право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці;
Г. всі перераховані є земельними сервітутами.
36. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не більше:
А. 0, 5 га.;
Б. 1 га;
В. 1, 5 га.;
Г. 2 га.
37. Надра це:
А. корисні копалини;
Б. державний фонд родовищ корисних копалин;
В. частина земної кори;
Г. державний фонд надр.
38. Видами користування надр є:
А. видобування корисних копалин;
Б. будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин;
В. створення геологічних територій та об’єктів;
Г. всі є видами користування надрами.
39. Залежно від значення корисні копалини поділяються:
А. міжнародного значення;
Б. загальнодержавного значення;
В. стратегічного значення;
Г. місцевого значення.
40. Гірничий відвід це:
А. частина надр, надана у користування;
Б. родовище корисних копалин з визначеними межами на місцевості;
В. документ на право користування надрами;
Г. форма плати за користування надрами.
41. Кількість та якість запасів корисних копалин відображається в:
А. ліцензійних умовах на використання надр;
Б. Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин;
В. проектах гірничодобувних підприємств;
Г. дозволі на використання надр.
42. Дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення надає:
А. Кабінет Міністрів України;
Б. Міністерство охорони НПС;
В. обласна ради;
Г. обласна державна адміністрація.
43. Погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення є частиною компетенції:
А. Кабінету Міністрів України;
Б. Міністерства охорони НПС;
В. обласної ради;
Г. обласної державної адміністрації.
44. До водного фонду України належать:
А. дренажні води;
Б. поверхневі води;
В. лляльні води;
Г. зворотні води.
45. Розпорядження водними об’єктами місцевого значення є частиною компетенції:
А. обласних рад;
Б. Кабінету міністрів України;
В. Державного комітету водного господарства;
Г. Міністерства охорони НПС.
46. Надання дозволів на спеціальне використання водних об’єктів загальнодержавного значення є частиною компетенції:
А. обласних рад;
Б. Кабінету міністрів України;
В. Державного комітету водного господарства;
Г. Міністерства охорони НПС.
47. Норма про можливість набуття приватної власності на замкнені природні водойми площею до 3 га. міститься у:
А. Водному кодексі;
Б. Земельному кодексі;
В. Лісовому кодексі;
Г. Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».
48. Ознакою первинного водокористувача є:
А. наявність обладнання для забору води;
Б. використання води для виробничого процесу;
В. скидання зворотних вод;
Г. плата за водокористування.
49. Не належить до спеціального водокористування:
А. забезпечення питних потреб населення;
Б. використання вод для потреб водного транспорту;
В. пропуск води через гідроенергетичні вузли;
Г. подача води у маловодні регіони.
50. Орендодавцем водного об’єкту загальнодержавного значення може бути:
А. місцева державна адміністрація;
Б. обласна рада;
В. Державний комітет водного господарства;
Г. Міністерство охорони НПС.
51. Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості:
А. дозволено;
Б. дозволено лише вторинним водокористувачам;
В. дозволено лише первинним водокористувачам;
Г. не дозволено.
52. Розмір прибережної захисної смуги для малих річок становить:
А. 20 м.;
Б. 25 м.;
В. 50 м.;
Г. 100 м.
53. Зона санітарної охорони влаштовується для захисту:
А. магістральних водних каналів;
Б. водогосподарських споруд;
В. місць забору води для централізованого водопостачання;
Г. берегів водних об’єктів.
54. Виключна (морська) економічна зона це:
А. внутрішні морські води;
Б. територіальне море;
В. частина моря, яка використовується для потреб економіки;
Г. морські райони, прилеглі до територіального моря.
55. Ширина виключної (морської) економічної зони становить:
А. до 12 морських миль;
Б. до 24 морських миль;
В. до 100 морських миль;
Г. правильної відповіді немає.
56. У виключній (морській) економічній зоні України інші держави мають право:
А. прокладати підводні трубопроводи;
Б. виловлювати рибу;
В. видобувати корисні копалини;
Г. створювати штучні острови.
57. Відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» атмосферне повітря це:
А. газова оболонка Землі;
Б. природна суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень;
В. природна суміш газів, необхідна для забезпечення життєдіяльності;
Г. природна суміш газів, як невід’ємна частина навколишнього середовища.
58. Дозволи на викиди забруднюючих речовин необхідні для:
А. антропогенних джерел забруднення;
Б. пересувних джерел забруднення;
В. стаціонарних джерел забруднення;
Г. для всіх перерахованих.
59. Дозвіл на викид забруднюючих речовин видається:
А. територіальними органами Міністерства охорони НПС;
Б. територіальними органами Міністерства охорони здоров’я;
В. місцевими радами;
Г. місцевими адміністраціями.
60. Дозвіл на викид забруднюючих речовин погоджується з:
А. територіальними органами Міністерства охорони НПС;
Б. територіальними органами Міністерства охорони здоров’я;
В. місцевими радами;
Г. місцевими адміністраціями.
61. Дозволи на викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами видають:
А. місцеві державні адміністрації;
Б. обласні ради;
В. місцеві органи Міністерства охорони НПС;
Г. дозволи на викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами чинним законодавством не передбачені.
62. Умовами видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є:
А. здійснення контролю за обсягом і складом забруднюючих речовин;
Б. неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
В. здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин;
Г. використання метрологічно атестованих методик виконання вимірювань.
63. Видом контролю у галузі охорони атмосферного повітря є:
А. державний;
Б. виробничий;
В. громадський;
Г. жоден не є видом контролю.
64. Змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук є:
А. забрудненням атмосферного повітря;
Б. нормуванням атмосферного повітря;
В. стандартизацією атмосферного повітря;
Г. лімітуванням атмосферного повітря.
65. Встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення є змістом:
А. стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря;
Б. сертифікації в галузі охорони атмосферного повітря;
В. моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря;
Г. експертизи в галузі охорони атмосферного повітря.
67. Норматив якості атмосферного повітря відображає:
А. гранично допустимий викид забруднюючої речовини джерелом забруднення;
Б. гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища;
В. гранично допустимий рівень фізичного та електромагнітного та іншого фізичного впливу;
Г. вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах.
67. Рослинний світ це:
А. сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території;
Б. рослини, що природно зростають на певній території;
В. сукупність видів рослин, що зростають в межах певних ділянок та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами довкілля;
Г. об’єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням, для потреб виробництва та інших потреб.
68. Інтродукція це:
А. пристосування (адаптація) виду до нових умов існування у зв’язку зі штучним його переселенням;
Б. штучне введення виду до складу рослинного світу поза межами його природного ареалу;
В. відтворення рослин, які перебувають на грані зникнення;
Г. жодний із варіантів не вірний.
69. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:
А. рослини, що зростають в межах міст республіканського підпорядкування;
Б. рослини, що зростають в межах земель, призначених для потреб рекреації;
В. рослини, що зростають в межах поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області;
Г. всі рослини є об’єктами є загальнодержавного значення.
70. Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:
А. власники земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу;
Б. суб’єкти, які здійснюють заготівлю деревини під час рубок головного користування;
В. суб’єкти, які здійснюють заготівлю живиці;
Г. суб’єкти, які здійснюють заготівлю кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо.
71. Ліміт на використання об’єктів рослинного світу загальнодержавного значення встановлюється:
А. Верховною Радою України;
Б. Кабінетом Міністрів України;
В. Міністерством охорони НПС;
Г. місцевими радами.
72. Ліс це:
А. об’єкт НПС, який за своїм призначенням та місцерозташуванням виконує переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;
Б. ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів;
В. лісова ділянка, вкрита лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкрита лісовою рослинністю;
Г. тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
73. До лісового фонду України не належать:
А. парки, сади, сквери, бульвари тощо, які не віднесені в установленому порядку до лісів;
Б. окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;
В. ліси, які перебувають у приватній власності;
Г. всі перераховані не належать до лісового фонду.
74. Захисними лісами є:
А. ліси, які виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції;
Б. ліси, які виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні функції;
В. ліси, які виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції;
Г. ліси, які використовують для заготівлі деревини.
75. Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до:
А. 5 га.;
Б. 10 га;
В. 25 га;
Г. площа не обмежується.
76. Іноземці та особи без громадянства:
А. можуть мати у власності ліси;
Б. не можуть мати у власності ліси;
В. можуть мати у власності ліси лише в порядку спадкування;
Г. можуть мати у власності ліси площею до 5 га.
77. Ліси надаються у постійне користування на підставі рішення:
А. Верховної Ради України;
Б. Міністерства охорони НПС;
В. Міністерства лісового господарства;
Г. органів місцевого самоврядування.
78. Право постійного користування лісами посвідчується:
А. державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
Б. договором оренди;
В. договором лісового сервітуту;
Г. лісовим квитком.
79. Підставами припинення права постійного користування лісами є:
А. припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом;
Б. спорудження тимчасових будівель та споруд, необхідних для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції;
В. здійснення акліматизації нових видів рослин;
Г. здійснення інтродукції нових видів рослин.
80. Організація лісового господарства передбачає:
А. проведення лісової експертизи;
Б. здійснення лісового аудиту;
В. проведення лісової сертифікації;
Г. всі вище перераховані.
81. У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:
А. заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
Б. заготівля другорядних лісових матеріалів;
В. побічні лісові користування;
Г. всі перераховані.
82. Об’єктами тваринного світу, які регулюються Законом України «Про тваринний світ» є:
А. домашні тварини;
Б. свійські тварини;
В. членистоногі;
Г. жодні із перерахованих.
83. До об’єктів тваринного світу приватної власності можуть належати:
А. тварини, вилучені із стану природної волі;
Б. тварини, які перебувають у стані природної волі;
В. тварини, які перебувають в межах заповідної зони біосферних заповідників;
Г. тварини, які перебувають в межах континентального шельфу.
84. Тварини, занесені до Червоної книги:
А. можуть перебувати у приватній власності громадян України;
Б. не можуть перебувати у приватній власності громадян України;
В. можуть, але лише ті, які віднесені до категорії «зниклі в природі»;
Г. можуть, але лише ті, які віднесені до категорії «не достатньо вивчені».
85. До загального використання тваринного світу належить:
А. мисливство;
Б. використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;
В. добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі;
Г. жодні з перерахованих.
86. Право на полювання можуть отримати фізичні особи, які досягли:
А. 16 р.;
Б. 18 р.;
В. 20 р.;
Г. 21 р.
87. Одним із документів на право полювання є:
А. лісовий квиток;
Б. відстрільна картка;
В. дозвіл на користування вогнепальною зброєю;
Г. сертифікат на полювання.
88. Затвердження лімітів на промисловий вилов риби здійснює:
А. Міністерство охорони НПС;
Б. Державний департамент рибного господарства при Мінагрополітики України;
В. Державна екологічна інспекція;
Г. Держкомводгосп.
89. Квоти на промисловий вилов риби виділяє:
А. Міністерство охорони НПС;
Б. Державний департамент рибного господарства при Мінагрополітики України;
В. Державна екологічна інспекція;
Г. Держкомводгосп.
90. Відтворення об’єктів тваринного світу, занесених до Червоної книги України забезпечується шляхом:
А. сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу;
Б. утримання і розведення у штучно створених умовах;
В. встановлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об’єктів Червоної книги України;
Г. проведення освітньої та виховної роботи серед населення.
91. Евтаназія об’єктів тваринного світу:
А. не допускається;
Б. допускається;
В. допускається лише з дозволу органів Міністерства охорони НПС;
Г. допускається лише з дозволу органів Мінлісгоспу.
92. До природних об’єктів природно-заповідного фонду України належать:
А. регіональні ландшафтні парки;
Б. заповідні урочища;
В. парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;
Г. ботанічні сади.
93. Об’єктами природно-заповідного фонду України міжнародного значення є:
А. природні заповідники;
Б. біосферні заповідники;
В. національні природні парки;
Г. парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
94. Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися:
А. органами Міністерства охорони НПС;
Б. науковими установами;
В. заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
Г. всіма вищеперерахованими.
95. Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення попередньо розглядає:
А. Верховна Рада України;
Б. Кабінет Міністрів України;
В. Президент України;
Г. Міністерство охорони НПС.
96. Рішення про створення об’єкту природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення приймає:
А. Верховна Рада України;
Б. Кабінет Міністрів України;
В. Президент України;
Г. Міністерство охорони НПС.
97. У приватній власності можуть перебувати території:
А. природних заповідників;
Б. буферної зони біосферного заповідника;
В. надані національним природним паркам;
Г. жодні з перерахованих.
98. Структура біосферного заповідники передбачає створення:
А. експозиційної зони;
Б. зони антропогенних ландшафтів;
В. зони природних ландшафтів;
Г. зони стаціонарної рекреації.
99. Структура природного заповідника передбачає створення:
А. експозиційної зони;
Б. зони антропогенних ландшафтів;
В. зони природних ландшафтів;
Г. зони стаціонарної рекреації.
100. Заповідне урочище це:
А. лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення;
Б. окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення;
В. природні території (акваторії), які оголошуються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів;
Г. об’єкти природно-заповідного фонду, які створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників.
|
|
|
