Адміністративний захист

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках, коли чинним законодавством України передбачено пра­во суб'єкта фізичної чи юридичної особи оскаржити рішення дер­жавного чи іншого органу, їх посадових осіб за підпорядкованістю, суб'єкти житлового права вправі на власний розсуд вирішувати пи­тання про оскарження актів таких органів за підпорядкованістю чи шляхом звернення до суду із позовною заявою чи скаргою.

Серед органів, уповноважених розглядати житлові спори в адмі­ністративному порядку, треба назвати перш за все місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих рад. Цим органам підвідомчі та­кі спори: з питань обліку громадян, які потребують поліпшення жит­лових умов, і надання їм жилих приміщень; про відмову наймача або членів його сім'ї у згоді на вселення в жиле приміщення інших осіб або у здаванні його у піднайом; вимоги наймача до наймача іншого жилого приміщення в тій самій квартирі про примусовий обмін жи­лого приміщення на підставі ст. 80 ЖК або визнання його таким, що втратив право користування приміщенням на підставі статей 71 і 107 ЖК; про переселення в межах одного і того самого гуртожитку й інші спори, для вирішення яких можливий адміністративний поря­док прийняття рішень. Разом з тим, скарги на рішення виконкомів місцевих рад, місцевих державних адміністрацій, їх посадових осіб з цих питань можуть бути предметом розгляду суду в порядку, визна­ченому ЦПК, встановленому для оскарження неправомірних дій ор­ганів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Захист житлових прав у порядку адміністративного проваджен­ня здійснюється і судом у порядку, передбаченому ст. 236 Цивіль­ного процесуального кодексу України, де визначено перелік та поря­док розгляду справ, що виникають з адміністративно-правових від­носин. Крім того, ст. 237 визначає, що справи цієї категорії справ вирішуються одноособово суддею.

Скарги на спільні рішення власника або уповноваженого ним ор­гану підприємства, установи, організації і профспілкового комітету розглядаються виконавчим органом відповідної ради. Спори в поряд­ку адміністративного провадження можуть розглядатися вищестоя­щими адміністративними органами в порядку підлеглості, тобто рі­шення виконавчого органу місцевої ради, місцевої державної адмі­ністрації з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень можуть бути в першу чергу оскаржені до виконавчого органу вищої за підпорядкованістю ради.

Оскільки для оспорювання правомірності прийнятих державни­ми органами рішень у загальному порядку допускається звернення до того самого органу, який прийняв неправомірне, на думку заяв­ника, рішення, то всі винесені рішення можуть бути оскаржені без­посередньо керівнику відповідного державного органу, власнику або уповноваженому ним органу підприємства, установи, організації, ор­гану громадської організації, профспілкового комітету, який може винести остаточне рішення зі спірного питання.

Незгода з прийнятим будь-яким адміністративним рішенням мо­же бути висловлена у формі: заяви; протесту; скарги; клопотання тощо. Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (ст. 3) під зверненнями громадян треба розуміти викладені в пись­мовій чи усній формі пропозиції, зауваження, заяви, клопотання та скарги. Заявою визнається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодав­ством їх прав та інтересів, або повідомлення про порушення чинно­го законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, ор­ганізацій, незалежно від форм власності, України, депутатів місце­вих рад, осадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшен­ня їх діяльності.

Клопотання — це письмове звернення з проханням про визнан­ня за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтере­сів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями держав­них органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. На жаль, у чинному законодавстві не визначено порядку, строків розгляду та інших правових наслідків, які повинні настати при поданні, розгля­ді, відхиленні різних форм звернень громадян. Цю прогалину в чин- ному законодавстві необхідно було б усунути, прийняттям закону про адміністративні процедури, з метою уніфікації проведення всіх адміністративних процедур, які здійснюються у кожному відомстві по-своєму.