 |
Вихідні дані про рух товару «А»
|
|
|
|
Вихідні дані про рух товару «А»
| Дата | Показник | Кількість одиниць | Ціна за одиницю, грн.. |
| 02. 01 | Залишок на початок місяця | 15, 0 | |
| 15. 01. | Придбано | 16, 0 | |
| 20. 01 | Продано | 30, 0 | |
| 24. 01 | Придбано | 18, 0 | |
| 28. 01 | Продано | 30, 0 |
Залишок товару «А» на кінець місяця за даними інвентаризації становить 300 одиниць.
Таким чином, протягом місяця в наявності було 470 одиниць товару на суму 7620 дол. [ ( 200*15)+(120*16)+(150*18)].
Розрахунок собівартості товарів в умовах системи періодичного та постійного обліку запасів наведено в таблиці 5. 4.
Таблиця 5. 4.
Розрахунок собівартості товару «А» при застосуванні систем періодичного та постійного обліку запасів, грн.
| Формула собівартості | Розрахунок собівартості залишку товарів на кінець місяця | Розрахунок собівартості продажу |
| Система періодичного обліку запасів | ||
| 1. «Перше надходження – перший видаток» (FIFO) | 150*18=2700 120*16=1920 30*15=450 Разом 5070 | 7620-5070=2550 |
| 2. Середньозважена собівартість | 300*(7620/470)=4864 | 7620-4864=2756 |
| Система постійного обліку запасів | ||
| 1. . «Перше надходження – перший видаток» (FIFO) | 7620-2550=5070 | 20. 01. 80од. *15=1200 28. 01. 90од. *15=1350 Разом 2550 |
| 2. Середньозважена собівартість | 7620-2705=4915 | 20. 01 80од. *(200*15)+(120*16)/ (200+120)=80од. * 15, 375=1230 28. 01. 90од. * (240*15, 375)+(150*18)/ (240+150)=90од*16, 8=1475 Разом 2705 |
Отже, лише при застосуванні формули «перше надходження - перший видаток» (FIFO) собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова.
В умовах зростання цін на запаси формула FIFO забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за формулою FIFO найбільш наближена до їх фактичної собівартості.
|
|
|
Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін. Водночас ця формула потребує складніших розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість.
Метод стандартних (нормативних) витрат для оцінки запасів у фінансовому обліку та звітності допускається лише тоді, коли результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.
Метод роздрібних цін (Retail Method) звичайно застосовують підприємства роздрібної торгів в умовах великої кількості одиниць товарів, що швидко змінюються і забезпечують однакову норму прибутку та для яких неможливо використати інші методи визначення собівартості.
Підприємство повинно постійно застосовувати обраний метод оцінки запасів. Змінити метод оцінки можна лише в результаті певних змін у діяльності підприємства, що повинно бути обґрунтовано і належним чином пояснено в примітках до фінансових звітів.
Останнім етапом вивчення цієї теми є оцінка і відображення товарно-матеріальних запасів в балансі.
Оцінка запасів є важливого передумовою організації обліку цієї ділянки, оскільки вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Так, у Польщі запаси оцінюються за цінами їх придбання, у випадку ж неможливості виявлення ціни запасів вони оцінюються за цінами на подібні товарно-матеріальні цінності; у Португалії та Іспанії запаси оцінюються за ціною їх придбання або витратами на їх виробництво; Швейцарії та Італії запаси оцінюються за найменшою з двох величин - за собівартістю або за чистою вартістю можливої реалізації тощо.
Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за найменшою з двох оцінок: собівартістю або за чистою вартістю реалізації.
|
|
|
Такий підхід обумовлений загальним правилом: балансова вартість активів не повинна перевищувати надходження коштів, які очікуються від їх продажу або використання.
Первісною оцінкою придбаних або вироблених запасів є їх собівартість, яка включає: витрати на придбання; витрати на переробку; інші витрати, безпосередньо пов’язані із запасами.
Чиста вартість реалізації дорівнює розрахунковій ціні продажу запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням розрахункових витрат на завершення їх виробництва та збут.
Чиста вартість реалізації запасів може стати меншою за їх балансову вартість внаслідок: пошкодження або застарівання запасів, зниження цін, зростання очікуваних витрат на завершення виробити к-і та збут.
Для визначення найменшої із собівартості і чистої вартості реалізації запасів використовують наступні методи:
1) Метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) записів (позиційний метод).
При цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість, і ринкова вартість, і приймається менша з них.
2) Метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів..
Оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість, та ринкова вартість і береться до обліку найменша з них
3) Метод оцінки за сукупністю токарних запасів на складі.
Усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за чистою вартістю реалізації і до обліку береться менша з них.
Розглянемо приклад оцінки складських запасів за принципом найменшої вартості. (табл.. 5. 5. )
Є наступна інформація: компанія займається торгівлею телевізорів, в наявності є 12 телевізорів, які поділяються на три категорії (групи), в тому числі телевізори категорії " А' реалізуються найгірше, так як по нових технологіях такі телевізори вважаються устарівшими.
На основі даної собівартості і чистої вартості реалізації необхідно визначити правильний залишок ТМЦ, використовуючи наведені вище методи оцінки.
Таблиця 5. 5.
|
|
|
