Поняття міжнародного спору
Усі держави, вступаючи у світове співтовариство, беруть на себе зобов'язання здійснювати свою міжнародну діяльність відповідно до основних принципів міжнародного права. Одним із таких принципів є обов'язок держав вирішувати свої «міжнародні спори мирними способами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку і справедливість» (п. З статті 2 Статуту ООН). Проте з моменту закінчення Другої світової війни на планеті спостерігалося більше 100 збройних конфліктів, включаючи такі великі, наприклад, як війни Ізраїлю із сусідніми арабськими державами, участь СРСР у громадянській війні в Афганістані, війна західних країн проти Іраку, збройне втручання країн Заходу в громадянську війну в Югославії, а також збройні конфлікти в Закавказзі, Молдові і Чечні. Водночас міжнародне співтовариство напрацювало і використовує певні механізми у збереженні міжнародного миру і безпеки. Сукупність цих механізмів називається правом міжнародної безпеки. Воно містить у собі правові способи, що відповідають основним принципам міжнародного права, спрямовані на забезпечен- ня миру і застосування державами колективних заходів проти актів агресії, що загрожують миру і безпеці. До міжнародно-правових способів забезпечення міжнародної безпеки належать: — мирні способи вирішення спорів; — загальна і регіональна безпека (колективна без — роззброювання; — заходи для ослаблення напруженості і припинення — заходи для запобігання ядерній війні; — неприєднання та нейтралітет; — заходи для припинення актів агресії (самообо — дії міжнародних організацій; — нейтралізація і демілітаризація територій (лікві
— створення зон миру в різних районах земної кулі; — заходи для зміцнення довіри між державами. підтримки міжнародного миру і безпеки, у міжнародному житті нерідко в результаті зіткнення інтересів виникають конфліктні ситуації між державами. Відповідно до Статуту ООН міжнародні конфлікти діляться на: — ситуацію, тобто конфлікт, що у випадку його роз — спір, тобто ситуацію, коли сторони пред'явили одна Якщо претензії держав не збігаються з предметом спору, то вони так і залишаються претензіями, без надії інституціоналізації (формування і розвитку) спору (наприклад, претензії Японії на російські острови півден-
ної частини Курил). Міжнародний Суд ООН відзначав, що «односторонні претензії не утворюють спору». Таким чином, для будь-якого міжнародного спору характерним є наявність розбіжностей з питання факту або норми права, тобто конфлікту інтересів між двома суб'єктами міжнародного права. Використання термінів «ситуація» і «спір» є правомірним із позицій сучасного міжнародного права, тому що саме ці терміни входять у понятійний апарат Статуту ООН (положення Глави VI «Мирне вирішення спорів» (статті 33-38) і Глави VII «Дії у відношенні загрози миру, порушень миру й актів агресії» (статті 39-51) — багатостороннього міжнародного договору, учасниками якого є практично всі держави світу. Правда, у жодній статті Статуту ООН не міститься дефінітивна характеристика цих термінів. Статут ООН указує лише на те, що ситуації і спори можуть бути двох видів:
1) ті, що загрожують міжнародному миру і безпеці; 2) ті, що не несуть такої загрози. Існування міжнародного спору зобов'язує держави вирішувати цей спір. Відповідно до сучасного міжнародного права держави зобов'язані свої спори вирішувати мирними способами. Слід мати на увазі, що інститут мирних способів вирішення міжнародних спорів є міжгалузевим, тому що його норми містяться й у праві міжнародної безпеки, і в праві міжнародних організацій, і в праві міжнародних договорів, а також ще в цілому ряді галузей міжнародного права. Основними джерелами цього інституту є: — Конвенція про мирне вирішення міжнародних зіткнень 1907 року; — Переглянутий загальний акт про мирне вирішен — Статут ООН; — Статути регіональних міжнародних організацій; — Декларація про принципи міжнародного права
— Заключний акт НБСЄ 1975 року; — Підсумковий документ Віденської зустрічі НБСЄ — міжнародні порядки. При виникненні конфлікту звичайно держави використовують міжнародні засоби вирішення спорів, виходячи з визначених підстав: — субординаційної, коли дії суб'єкта спору підпо — координаційної, коли для держави є обов'язковим
Читайте также: I. Попередні поняття. Загальні положення Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|