Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Супроводження кредиту та формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями

З метою виявлення джерел кредитного ризику банку та оперативного вжиття заходів, спрямованих на недопущення можливих втрат за кредитними операціями банку, протягом усього строку кредитування до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором працівники банку здійснюють супровід (супроводження) кредитних проектів, тобто нагляд та контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору.

Супроводження кредиту - це процес, який включає контроль за кредитною операцією після підписання кредитного договору та надання кредитних коштів позичальнику, а також дії працівників банку щодо виявлення та запобігання можливості неповернення клієнтом боргу та сплати процентів за користування кредитом.

Супроводження кредиту може складатися з двох частин: супроводження до настання строку повернення коштів та після моменту погашення кредиту (рис. 5.5).

Процес супроводження кредиту можна поділити на кілька етапів: І. Фахівець кредитного відділу формує кредитну справу позичальника. Вона зберігається в кредитному підрозділі банку до повного виконання позичальником зобов'язань. Кредитний працівник забезпечує повноту кредитної справи у складі обов'язкових документів та відповідає за її збереження.

2. Працівник кредитного відділу здійснює ведення картки контролю виконання позичальником умов кредитного договору (Додаток 14).

3. Фахівець кредитного відділу і служба безпеки банку здійснюють перевірки позичальника на його території. Перевірки можуть бути планові, несподівані, а також із залученням експертів та аудиторських фірм.

Рис. 5.5. Супроводження кредиту

4. Фахівець кредитного відділу і служба безпеки банку протягом трьох робочих днів здійснюють оформлення акта і висновків перевірки з додатком необхідних документів.

5. Фахівець банку, що здійснив перевірку, керівник та головний бухгалтер позичальника підписують акт перевірки та подають Його керівнику банку.

6. Керуючий банку приймає рішення щодо подальших взаємовідносин з позичальником. У разі порушень позичальником умов кредитного договору керівник дає вказівки про подальші дії фахівцю кредитного відділу шляхом накладання резолюцій. У разі позитивних результатів проведення перевірки позичальника рішення приймається на кредитному комітеті банку.

7. Якщо супроводження кредиту продовжується, то працівник обліково-операційного відділу щомісячно здійснює нарахування процентів.

8. Кредитний фахівець не пізніше ніж за два тижні до закінчення строку погашення кредиту і за тиждень до сплати процентів здійснює вивчення можливості виконання позичальником зобов'язань. Можливість погашення кредиту може виявлятися за рахунок скорочення видатків, прискорення реалізації продукції, реалізації надлишків товарно-матеріальних цінностей, збільшення інших надходжень, стягнення дебіторської заборгованості тощо.

9. Щомісячно кредитний фахівець проводить класифікацію кредитної операції, відповідно до якої формується резерв на відшкодування можливих втрат за кредитним операціями банку.

У ході супроводження кредитів працівник кредитного підрозділу банку (кредитний експерт) повинен здійснювати:

- перевірку достовірності наданих позичальником звітів (зіставлення наданих до банку бухгалтерських звітів з даними головної книги, первинних документів) та правильність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- періодичну перевірку кредитоспроможності позичальника;

- контроль за цільовим використанням кредитних коштів з моменту підписання кредитного договору до моменту повного повернення кредитних коштів банку відповідно до кредитного договору (використовуються кредитний договір, ТЕО позичальника, контракти (договори, угоди і т. д.) на купівлю товарів (робіт, послуг), заяви про надання кредитних коштів, додаткові угоди, платіжні документи). У разі виявлення нецільового використання кредитних коштів кредитний експерт негайно інформує про це керівника відповідного кредитного підрозділу, службу безпеки банку;

- перевірку ходу виконання кредитного проекту (при кредитуванні робіт проводяться контрольні заміри стану виконання робіт);

- контроль за станом збереження заставленого майна (відповідність первісному стану, використання додаткових засобів безпеки);

- аналіз обігу коштів на рахунках клієнта у банку;

- спостереження, прогнозування та виявлення суттєвих змін у діяльності підприємства-позичальника, що може призвести до порушення виконання клієнтом зобов'язань (затримки у наданні на запити банку необхідної інформації про діяльність підприємства; втрата важливих партнерів (покупців, постачальників, орендодавців тощо); значне зниження рівня використання потужностей (ресурсного, кадрового потенціалу тощо); суттєве зменшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг); погіршення показників фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності, ділової активності, показників грошового потоку клієнта; значне зменшення активів позичальника, обсягів його власного капіталу, власних оборотних коштів (робочого капіталу), ліквідних активів клієнта та ін.;

- планові і позачергові перевірки фінансової і господарської діяльності позичальника (зокрема, позачергові - при суттєвій зміні кон'юнктури ринку, при прийнятті органами влади впливових рішень, що можуть завадити нормальній роботі позичальника тощо);

- контроль за виконанням кредитних договорів (дотримання графіку повернення кредитних коштів, сплати процентів тощо);

- установлення причин, що призвели чи можуть призвести до загрозливої ситуації, та розробку пропозицій і заходів, спрямованих на забезпечення своєчасного і повного виконання позичальником зобов'язань перед банком;

- інформування позичальника про кредитні продукти та послуги банківської установи, що можуть становити інтерес для клієнта і сприяти підвищенню ефективності його діяльності та надання послуг щодо консультування позичальника з питань кредитування.

При супроводженні кредитів кредитний експерт самостійно чи за поданням відповідного працівника кредитного підрозділу банку (кредитного інспектора) може здійснювати повторні перевірки контрагента. Зокрема, такі перевірки можуть проводитися за умов:

1) надходження негативної інформації про позичальника або керівників чи засновників підприємства;

2) зміни керівництва підприємства-позичальника або істотної зміни кола осіб, які мають право підпису від імені клієнта;

3) надходження до банку інформації про:

- наміри клієнта щодо відчуження основних засобів, балансова вартість яких перевищує четверту частину балансової вартості всіх активів підприємства;

- наміри клієнта щодо зміни засновників (учасників, акціонерів) або їх участі у капіталі підприємства;

- наміри клієнта щодо зміни сфери (галузі, напряму) господарської діяльності підприємства чи скорочення її масштабів;

- наміри клієнта щодо ліквідації чи реорганізації підприємства як суб'єкта господарської діяльності;

- внесення змін до установчих документів клієнта;

- переслідування контрагента органами влади (відкриття слідства чи порушення справи податковими органами, органами Міністерства внутрішніх справ, Антимонопольним комітетом, спеціальними комісіями при державних органах влади, міжнародними правовими організаціями і т. д.);

- порушення провадження у справі про банкрутство підприємства;

4)ухилень керівників підприємства від телефонних та особистих контактів з кредитними працівниками банку;

5) виникнення пролонгованої, простроченої заборгованості клієнта перед банком;

6)виникнення інших обставин, які можуть призвести до порушення позичальником умов кредитного договору.

У результаті супроводження кредиту кредитний працівник оцінює якість кредитної заборгованості та визначає клас позичальника з метою повноти формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

Формування резерву під кредитні ризики банківської установи в Україні здійснюється згідно з Положенням "Про формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженим Постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 (зі змінами та доповненнями).

Резерв під кредитні ризики формується банком і використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальником заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим. Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість. Формування резерву відбувається під заборгованість за всіма видами кредиту в національній та іноземній валютах, включаючи строкові депозити, які розміщені в інших банках. Банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за кредитними операціями.

Формування резерву під кредитні ризики не здійснюється за бюджетними коштами, які розмішені банком у вигляді кредитів; кредитними операціями між установами в системі одного банку; операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом операцій є нерухоме майно; коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; позабалансовими зобов'язаннями з кредитування, за якими банк не повинен надавати кошти на першу вимогу контрагента; коштами в іноземній валюті, що перерахована Національним банком України.

Резерв під кредитні ризики банку поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Банківські установи зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення).

Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, які класифікуються як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", "безнадійні".

"Стандартною" є кредитна операція, за якою кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

"Під контролем" - це кредитні операції, за якими ризик є незначним, але може збільшуватися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику.

"Субстандартними" вважаються операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватися і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення низька та становить 50% чистого кредитного ризику.

"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника банку (з урахуваннями фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ним.

Банки можуть класифікувати заборгованість за кредитними операціями з фізичними особами та на підставі цієї класифікації формувати портфель однорідних споживчих кредитів, а також резерв за цим портфелем.

Однорідні споживчі кредити - це кредити на поточні потреби, які надані позичальнику - фізичній особі, і загальна сума їх за одним чи кількома кредитними договорами (незалежно від наявності забезпечення) не перевищує 20 000 гривень.

Портфель однорідних споживчих кредитів - це загальна сума заборгованості за однорідними споживчими кредитами, що надані банком на поточні потреби позичальникам - фізичним особам, у кредитних договорах з якими є письмова згода позичальника на надання банком відповідної інформації до бюро кредитних історій та інформація за цими договорами розміщена в кредитному бюро.

Розрахунок резерву на покриття можливих збитків за кредитними операціями банку здійснюється з урахуванням чистого кредитного ризику, який визначається шляхом зменшення валового кредитного ризику (загальної заборгованості за кредитними операціями), класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення. Банківські установи зобов'язані формувати резерви на покриття втрат від кредитної діяльності на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків можна зобразити у вигляді формули:

де Ркр. - сума резерву на відшкодування втрат за кредитною операцією;

ЧКР - чистий кредитний ризик за кредитною операцією; кг - коефіцієнт резервування.

Чистий кредитний ризик за кредитною операцією розраховується за формулою:

де ВКР - валовий кредитний ризик за кредитною операцією; 3Кр- вартість забезпечення за кредитом;

І - відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель. Аналіз кредитного портфеля за кожною кредитною операцією здійснюється з урахуванням таких критеріїв:

1) оцінювання фінансового стану позичальника;

2) стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і процентів (комісій та інших платежів) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

3) рівень забезпечення кредитної операції.

Класифікація заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, здійснюється залежно від своєчасності погашення позичальником основного боргу та процентів за кредитом.

Методика оцінювання фінансового стану позичальника розробляється банківськими установами самостійно і затверджується у внутрішньобанківських положеннях. Аналіз фінансового стану позичальника як юридичної, так і фізичної особи має враховувати основні кількісні і якісні показники діяльності клієнта. Зокрема, до обов'язкових показників при аналізі кредитоспроможності позичальника - юридичної особи належать: показники платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, обороти за рахунками, обсяги реалізації та собівартість продукції, склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості, прибутки і збитки, кредитна історія, ефективність управління підприємством, ділова репутація керівників та інша інформація. При аналізі фінансового стану позичальника - фізичної особи слід враховувати такі основні показники: соціальна стабільність, вік клієнта, загальний матеріальний стан, сукупний чистий дохід, накопичення на рахунках у банку, забезпечення кредиту, кредитна історія позичальника тощо. Банк перевіряє кредитоспроможність позичальника, заборгованість якого включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, за власною методикою, затвердженою відповідними внутрішніми положеннями, а також самостійно визначає періодичність перегляду кредитоспроможності позичальника за такими кредитами.

За результатами проведеним банком оцінюванням фінансового стану позичальників як юридичних, так і фізичних осіб зараховують до одного з п'яти класів - "А", "Б", "В", "Г", "Д".

Стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості повинен оцінюватися банківською установою щомісячно для визначення, до якої групи належить той чи інший кредит (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Класифікацій стану обслуговування позичальниками кредитної заборгованості

Визначаючи рівень забезпечення кредитних операцій, що враховується при розрахунку резерву, кредитний працівник бере до уваги такі предмети застави:

- майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";

- іменні ощадні сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти позичальника чи майнового поручителя, що розміщені на депозиті в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

- дорогоцінні метали, які належать позичальнику і перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

- державні цінні папери;

- недержавні цінні папери - облігації та акції підприємств, що мають активний ринок, ощадні сертифікати на пред'явника, що випущені банком-кредитором, ощадні сертифікати інших банків, інвестиційні сертифікати;

- зареєстроване нерухоме майно (яке перебуває на території України);

- рухоме майно (майно в матеріальній формі, яке не є нерухомістю);

- іпотечні облігації та іпотечні сертифікати;

- інші майнові права.

До безумовних гарантій, що беруться до розрахунку резерву на покриття втрат за кредитними операціями, зачислено гарантії:

1)Кабінету Міністрів України;

2) банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";

3) урядів країн категорії "А" (Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія);

4) міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);

5) забезпечені гарантії банків України.

Предмети застави та безумовні гаранти беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за коефіцієнтами, які наведені відповідно у Додатку 15 та Додатку 16.

При розрахунку резерву за заборгованістю, що сформувалась за портфелем однорідних споживчих кредитів, забезпечення за цими кредитами до уваги не береться. За кредитами, класифікованими як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна" (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Визначення категорій кредитних операцій

Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, повинна визначатися банком щомісяця залежно від кількості днів прострочення основного боргу та процентів за ним. При цьому враховуються коефіцієнти резервування, наведені у табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Коефіцієнти резервування за однорідними споживчими кредитами

Банківські установи можуть самостійно визначати та затверджувати більш жорсткі критерії для віднесення заборгованості до відповідної категорії.

На підставі проведеної класифікації кредитної операції та враховуючи прийняте забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування, який і визначає розрахункову величину резерву за відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (табл. 5.4).

Таблиця 5.4. Коефіцієнти резервування за кредитними операціями

Якщо кредитна діяльність здійснюються на міжнародному ринку, то під час формування резервів за кредитними операціями банки мають враховувати ризик країни, який виникає у зв9язку з кредитуванням позичальників інших країн і залежить від нестабільної політичної й економічної ситуації, політики уряду щодо іноземних кредитів, інвестицій тощо.

При розрахунку резерву з урахуванням ризику країни чистий кредитний ризик зважується на один із двох коефіцієнтів резервування, що є більшим:

1)або коефіцієнт резервування за ступенем ризику залежно від кредитної операції (наведений у табл. 5.4);

2) або коефіцієнт резервування за ризиком країни позичальника (табл. 5.5).

Розмір резерву визначається зваженням суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку в окремому банку, на відповідний коефіцієнт резервування.

Таблиця 5.5. Коефіцієнти резервування за групами ризику країни-позичальника

Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни. Для врахування ризику країни (при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами) використовується рейтинг, встановлений міжнародними рейтинговими агентствами (доводиться до відома банків НБУ). Розподіл країн за групами ризику наведено у Додатку 17.

При цьому, якщо банки та інші позичальники розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений однією із провідних світових рейтингових компаній, то вони належать до групи 7. Банківські установи (резиденти і нерезиденти) та інші позичальник"!, що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, та банки, зареєстровані в офшорних зонах, належать до групи 8. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3-8 - "нестандартними".

Формування резервів банківські установи зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу.

Критерії, які застосовуються банківськими установами у процесі аналізу кредитного портфеля та формування і використання резервів на покриття збитків за кредитними операціями мають відображатись у відповідних внутрішніх документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банківські установи повинні зберігати інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше ніж п'ять років з часу закінчення дії кредитної угоди.

Отож, банківські установи здійснюють постійний контроль за кредитними операціями з клієнтами та виявляють і запобігають виникненню загроз неповернення позичальниками одержаних кредитних коштів та несплати ними процентів за користування кредитом. При цьому банки повинні формувати резерви на відшкодування можливих втрат за кредитним операціями, які використовуються для погашення заборгованості, стягнення якої є неможливим

⇐ Предыдущая 13 14 15 16 171819 20 21 22 Следующая ⇒