 |
Банк у інформаційному середовищі
|
|
|
|
Особливу роль у розвитку економіки країни та її банківництва відіграє інформація. Банківські установи посідають значне місце у інформаційному середовищі, бо акумулюють різноманітну інформацію, що стосується не лише економічної, фінансової, політичної та соціальної ситуації в країні, а й значної кількості фізичних осіб та господарюючих суб'єктів різних форм власності. Інформація відіграє ключову роль у гострій конкурентній боротьбі банківських структур.
Під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Джерелами інформації є носії інформації, документи, які є матеріальними об'єктами, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Основними принципами інформаційних зв'язків є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода обміну нею; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Серед видів інформації виділяють (рис. 6.1):
1) статистичну інформацію - офіційну документовану державну інформацію, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя;
2) адміністративну інформацію - офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя
Рис. 6.1. Види інформації
і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (крім органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції;
|
|
|
3) масову інформацію - друковану та аудіовізуальну інформацію, публічно поширювану через газети, журнали, бюлетені, радіомовлення, телебачення, кіно, звукозаписи тощо;
4) інформацію про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування - офіційну документовану інформацію, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування (законодавчі та нормативно-правові акти України, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування тощо);
5) правову інформацію - сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо (Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань);
6) інформацію про особу - сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження тощо);
7) інформацію довідково-енциклопедичного.характеру - систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище (енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо);
|
|
|
8) соціологічну інформацію - документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів (документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень).
Коли інформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансовою (фінансово-кредитною). Оскільки фінанси та кредит - це елементи економіки, то фінансово-кредитна інформація є складовою економічної інформації.
Банківській установі потрібна економічна інформація для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання своєї діяльності. При цьому слід розрізняти власну економічну інформацію, пов'язану з діяльністю банку, та інформацію, що стосується обслуговуваної клієнтури.
За своєю доступністю інформація може бути відкритою та з обмеженим доступом. Банківські установи у своїй діяльності користуються та володіють як відкритою інформацією, так і інформацією, яка становить банківську таємницю. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом її систематичної публікації в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках), поширення засобами масової комунікації, безпосереднього надання зацікавленим громадянам, державним органам та юридичним особам. При цьому банківські установи зобов'язані забезпечувати зберігання та захист даних, що містять банківську таємницю.
Банківська таємниця - це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі його обслуговування та взаємозв'язків з ним при наданні послуг, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.
Згідно з вітчизняним законодавством, до банківської таємниці, зокрема, належать:
- відомості про стан рахунків клієнта, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;
- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта банку, та здійснені з ним угоди;
- фінансово-економічний стан клієнтів банківської установи;
- системи охорони банку та клієнтів;
- інформація щодо організаційно-правової структури юридичної особи - клієнта банку, її керівників та напрями комерційної діяльності;
|
|
|
- відомості щодо будь-яких проектів, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація клієнта;
- інформація щодо звітності банківської установи, окрім даних, які підлягають опублікуванню;
- коди, що використовуються банками для захисту інформації;
- інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду.
Найбільшим обсягом інформації про діяльність банківських установ відповідно до законодавства володіє орган банківського нагляду (Національний банк України). Набагато менше даних отримують кредитори, клієнти банків та інші зацікавлені особи. В Україні вкладники та позичальники змушені самостійно добувати необхідну їм інформацію щодо діяльності банків.
Важливим напрямом інформаційної політики Національного банку України має бути подолання інформаційної асиметрії на банківському ринку. При виборі об'єкта для вкладення коштів чи отримання кредитів клієнти банків часто зазнають впливу агресивної реклами, а не орієнтуються на фінансові критерії. У ньому контексті значну роль відіграють засоби масової інформації, які, по суті, є основними джерелами отримання оперативної інформації про банківську систему для населення.
Асиметричність інформації полягає в тім, що різні учасники ринку володіють неоднаковою інформацією про одні й ті самі процеси, що може мати вплив на прийняття адекватних рішень.
Асиметричність інформації при банківському кредитуванні зводиться до того, що позичальник володіє більшим обсягом інформації про проект, ніж банк, який його кредитує. Крім того, банківській установі може не вистачати інформації про репутацію позичальника. З іншого боку, рекламуючи свої кредитні продукти, банки не завжди розголошують реальну суму переплати, яку буде змушений здійснити позичальник, погашаючи кредит. Отже, позичальник і банківська установа володіють різним обсягом інформації стосовно кредитної операції, процедури кредитування та інших банківських послуг.
|
|
|
Для того, щоб хоча б частково вирішити проблему асиметричності інформації та зменшити спричинені нею ризики, банк може підвищувати процентні ставки за кредитами, вимагати більшого забезпечення чи надавати менші за розміром кредити тим позичальникам, щодо яких банк володіє неповною інформацією.
Інформація, яку отримує банківська установа у процесі взаємин з клієнтами, може використовуватися з різною метою. Зокрема, при здійсненні кредитних операцій банку акцент робиться на зібранні необхідної" інформації для проведення найбільш якісного та вірогідного оцінювання кредитоспроможності позичальника. При цьому використовуються різні джерела інформації (рис. 6.2):
1) Матеріали, отримані безпосередньо від клієнта.
На вимогу банківської установи клієнт повинен надати відомості, які можуть стосуватися інформації про його фінансовий стан, господарську діяльність, цілі кредитного проекту тощо. При цьому носіями інформації є: анкети та запити клієнтів, протоколи переговорів, фінансова звітність та баланс підприємства, установчі документи, техніко-економічні обгрунтування, дані про кредитоспроможність гарантів чи поручителів, експертні оцінки вартості застави та інше. Якість такої інформації є достатньо високою і прямо залежить від кваліфікації і компетентності менеджменту позичальника та кредитного департаменту банку. При наданні споживчих кредитів банк може вимагати від позичальників даних про своєчасність оплати ними комунальних послуг, судимості, працевлаштування тощо.
Рис. 6.2. Джерела інформації при оцінюванні кредитоспроможності позичальника
2) Інформація про клієнта, яка є в архіві банку.
Матеріали формуються безпосередньо банківськими установами, опрацьовуються, контролюються та зберігаються ними. Цей канал інформації може містити дані про: історію взаємин з клієнтами у процесі проведення банківських операцій, проблеми та порушення, їх причини і частоту виникнення; сферу впливу, об'єкти уваги і зв'язків із кримінальною сферою; зміни в політичній, макроекономічній ситуації в країні; соціокультурні чинники тощо. Носіями інформації при цьому є: кредитні історії, досьє клієнтів, рекомендації професійних зовнішніх і внутрішніх консультаційних служб, заключення служби безпеки банку, матеріали моніторингу поточних рахунків клієнтів, огляди, висновки і прогнози аналітичних відділів банку тощо. Якість такої інформації може бути достатньо високою, але залежить від тривалості ретроспективи, організованості та скрупульозності ведення справ позичальників, компетентності працівників служби безпеки банку й аналітичних відділів, а також повноти інформації і правильного використання інформаційних технологій.
|
|
|
3) Відомості, надані особами, що мали ділові контакти з клієнтом.
Інформація має низку важливих відомостей, що стосуються взаємозв'язків потенційного позичальника з його постачальниками, покупцями, боржниками, кредиторами, страховими компаніями, гарантами, поручителями тощо. Постачальники клієнта можуть надати інформацію про платіжну дисципліну потенційного позичальника, частоту і періодичність проведення платежів та причини їх затримок. Покупці клієнта можуть охарактеризувати дотримання строків поставок товарів, надання послуг, дисципліну договорів, цін, розрахунків, ділову репутацію та моральну кредитоспроможність. Боржники - це потенційне джерело даних про те, на яких умовах виникла заборгованість перед клієнтом, яким чином була організована діяльність клієнта щодо контролю і повернення боргу. Кредитори володіють фактами про причини виникнення заборгованості та вжиття заходів клієнта щодо її погашення. Страхові компанії можуть надати інформацію про адекватність ставлення клієнта до захисту від потенційних ризиків, причини і частоту виникнення страхових випадків. Гаранти та поручителі можуть надати матеріали щодо частоти і умов притягнення їх до виконання зобов'язань. Отримання даної інформації потребує значних організаційних зусиль з боку банку.
4) Офіційна інформація державних органів (Державного комітету статистики України, податкової і митної служби, інших органів виконавчої влади).
Дана інформація містить не лише нормативні вказівки, вимоги, обмеження, якими мас користуватися банк у своїй діяльності, а й інформацію про банківські установи, які не дотримуються законодавства та нормативних вимог, а також підприємства з сумнівною репутацією, контакти з якими для банку пов'язані з підвищеними ризиками.
5) Звіти та інші матеріали спеціалізованих організацій, установ і агентств (звіти про кредитоспроможність, довідники з інвестування, звіти аналітиків, маркетингових і консалтингових компаній, інформаційних агенцій, професійних асоціацій, центрів експертиз, соціальних досліджень та ін.).
Ця інформація надходить зі спеціальних інформаційно-аналітичних служб, які здійснюють професійну діяльність у виді збирання, постійного моніторингу, групування, аналізу достатньо повного комплексу даних про різні підприємницькі структури. Матеріали можуть містити як загальні дані про підприємство (адреса, коротка історія, вид діяльності, дані про власників, філії, дочірні структури тощо), так і спеціальні факти залежно від параметрів проекту і напрямів реалізації кредитного продукту. При цьому недоліками такої інформації є обмежений набір та низький рівень деталізації вихідних матеріалів, що може підвищувати ризики прийняття об'єктивних рішень.
Особливу роль при отриманні додаткової (довідкової) інформації відіграють лані спеціальних економічних та банківських видань, інформаційних агентств, навчальних закладів тощо. Ця інформація дає змогу орієнтуватися в ситуації на ринку та впливає на прийняття обгрунтованих рішень. До складу такої інформації належать новини, нормативні документи, прогнози, аналітичні огляди, навчальні і методичні матеріали, статистичні повідомлення, розрахунки показників тощо. Носіями інформації при цьому с професійні журнали, енциклопедії, довідники, монографії, навчальні посібники, підручники, спеціалізована економічна література тощо. Значення цього каналу інформації достатньо важливе, хоча і потребує значної компетенції і професіоналізму працівників банку. Вагоме значення в оцінці кредитоспроможності клієнта має інформація, одержана від приватних пошукових агентств, які можуть брати на себе функції кредитного аналізу та пошуку позичальників, які ховаються від виконання кредитних зобов'язань, а також матеріали юридичних фірм, які можуть пропонувати послуги з перевірки надійності клієнта.
6) Матеріали отримані із засобів масової інформації (телебачення, преси, Інтернету тощо).
Ця інформація є найбільш легкодоступною, нерегламентованою, однак, поряд з цим, низькою за якістю, бо вона може бути суперечливою, суб'єктивною, комерціалізованою тощо. Однак, на неї також необхідно звертати увагу для проведення порівняльного аналізу та побудови загальної картини про потенційного клієнта.
7) Власні спостереження і міркування кредитних працівників, а також логічно обгрунтовані погляди, думки та переконання інших людей.
Така інформація базується на результатах особистих відвідувань позичальника на місці, відповідях на додаткові запитання працівників банку тощо. її формування і використання вимагає від банківських працівників значного рівня кваліфікації і компетентності.
Висока роль фінансової інформації в підготовці і прийнятті ефективних рішень пред'являє відповідно високі вимоги до якості при формуванні інформаційної системи фінансового менеджменту. Ринкова економіка висуває певні вимоги до інформаційного забезпечення аналізу кредитоспроможності та його корисності. До якісних характеристик інформації належать (рис. 6.3):
1) репрезентативність - максимально можливе розкриття інформації з точки зору користувачів. За змістом відповідає принципу повного висвітлення, яким встановлюється, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
2) релевантність - та інформація, яка є настільки важливою для прийняття рішення, що її неможливо виключити з розгляду;
3) своєчасність - характеризує відповідність сформованої інформації потребі у ній у періоди її використання;
4) зрозумілість - визначається простотою будови інформації, відповідністю певним стандартам представлення і доступністю розуміння;
5) ефективність - затрати на залучення певних інформаційних даних не мають перевищувати ефект, отриманий у результаті їх використання у підготовці і реалізації відповідних управлінських рішень;
6) вірогідність - інформація, наведена у фінансовій звітності, с вірогідною, якщо вона не містить помилок і перекручень, які здатні вплинути на рішення банку. При цьому вірогідною вважається інформація: при зовнішньому аналізі - що пройшла аудиторську перевірку; при внутрішньому аналізі - що є підсумком надійної системи внутрішньогосподарського контролю. Згідно з Цивільним кодексом України, негативна інформація вважається невірогідною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Рис. 6.3. Якісні характеристики інформації
Отож, проблема інформації с фундаментальною і значущою для усіх напрямів економічної теорії та господарської практики. Інформація створює передумови для одержання конкурентних переваг, допомагає зменшити ступінь ризику банку, попереджає про зміни у навколишньому середовищі, сприяє формуванню стратегій, обґрунтуванню та прийняттю управлінських рішень, підтримує розвиток банку та спричиняє зростання його іміджу і покращення репутації. З огляду на це зростає необхідність адекватного аналізу, переробки та якісного використання накопиченої інформації банківськими установами.
|
|
|
