Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Інформаційні бази кредитних бюро

Однією із особливостей розвитку цивілізованого кредитного ринку можна вважати функціонування кредитних бюро (бюро кредитних історій), які надають інформацію про кредитні історії потенційних клієнтів банків. Будь-яка банківська установа за певну плату може отримати довідку про те, які кредити, в яких банках потенційний клієнт брав у минулому і як їх погашав. Місцеві та регіональні кредитно-інформаційні бюро існують у багатьох зарубіжних країнах, а також в Україні. Вони створені для обміну інформацією між позичальниками та кредиторами і покликані вирішити проблеми асиметричності інформації.

Кредитно-інформаційне бюро - це фірма, яка збирає інформацію про позичальників і про те, як вони раніше погашали свої борги (тобто їхні кредитні історії).

Уперше кредитні бюро були створені в США в кінці XIX ст., коли окремі приватні особи почали збирати кредитну інформацію про споживачів від місцевих торговців. Такі компанії з'являлись у різних регіонах, але при цьому не було жодного обміну інформацією між ними. Через деякий час ці приватні компанії об'єднались.

У минулому кредитні бюро надавали підготовлені вручну паперові звіти, які направлялись клієнтам поштою, а пізніше - по факсу. Нині процес роботи кредитного бюро високоавтоматизований і кредитні звіти надаються в режимі реального часу.

На сучасному етапі вимоги клієнтів кредитного бюро вже вийшли за межі отримання кредитних звітів, тому кредитні бюро почали пропонувати послуги з прийняття кредитних рішень. На розвинутих ринках кредитні бюро надають кредиторам послуги з початкового відбору кредитних заявок.

У різних країнах спеціалізовані організації, які здійснюють збирання, оброблення, зберігання і надання кредитних історій, мають різні назви: Система кредитних звітів (США), Об'єднання товариств забезпечення безпеки кредитів (Німеччина), Центральне бюро ризиків (Франція) та ін. У наш час найбільшими кредитними бюро в США є "TransUnion", "Equifax" і "Ехреrian". Ці кредитні бюро є також найбільшими світовими операторами, кожен з яких обслуговує світовий ринок. В Європі лідерами є "Ехреrian" та CRIF (Італія).

У США всі кредитні бюро є приватними. Більшість кредитних бюро в Західній Європі є також приватними, хоча деякі володіють лише публічними записами інформації (наприклад, у Франції). Приватні кредитні бюро, як і будь-які інші організації, мають компенсувати вкладені в нього кошти і бути прибутковими для здійснення подальшої діяльності.

Останнім часом намітилась тенденція до широкого розвитку і створення приватних кредитних бюро і в країнах, що розвиваються: останніми роками їх засновано у країнах Східної і Центральної Європи, включаючи Чехію, Польщу, Литву, Естонію, Туреччину.

Також ведеться робота зі створення кредитних бюро в Словаччині, Хорватії, Румунії, Казахстані.

У Центральній і Латинській Америці майже всі країни мають кредитні бюро. В Азії приватні кредитні бюро було створено в Індії, Таїланді, Кореї і Малайзії. Процес створення кредитних бюро ведеться в Китаї, Пакистані та Індонезії. В Африці приватні кредитні бюро створено в Намібії, Ботсвані, ПАР, Кенії та ін.

Основними напрямами діяльності кредитних бюро є:

- накопичення інформації про позичальників з різноманітних джерел для створення так званих кредитних історій, у тому числі одержання інформації від банків і небанківських кредитних установ, з різних баз даних, які характеризують суб'єктів кредитних історій як добросовісних позичальників, що своєчасно сплачують свої зобов'язання (комунальні платежі, телефонні розмови тощо);

- надання партнерам бюро (членам) - банкам і небанківським кредитним установам - кредитних звітів, які містять інформацію з кредитних історій, на основі якої банківські установи прийматимуть рішення про надання кредиту (кредитні звіти надаються банкам лише за згоди позичальників);

- надання кредитних звітів суб'єктам кредитних історій для перевірки вірогідності і повноти інформації, яка міститься в кредитній історії;

- оцінювання позичальників на основі ознак, які містяться в запитах банків на представлення кредитних звітів.

До додаткових послуг кредитних бюро можуть належати:

- надання програмно-апаратних комплексів з управління кредитною діяльністю (включаючи розробку банком кредитної стратегії, планування і формування кредитного портфеля згідно визначених критеріїв, оцінку та управління кредитними ризиками, полегшення роботи з отримання процентів, повернення кредитів, стягнення простроченої заборгованості тощо);

- послуги щодо запобігання шахрайству (сигнал про можливу спробу шахрайства за рахунок надання сфальсифікованих ідентифікаційних даних чи іншої неправдивої інформації (отримання такого сигналу повідомляє кредитора про необхідність додаткового аналізу позичальника); запобігання спробам шахрайства, пов'язаним з наданням неправдивих даних у заявці на одержання кредиту (ця інформація перевіряється з наявними даними у внутрішніх базах щодо виявлення помилок і невідповідностей); перевірка ідентифікаційного номера платника податків (визначається відповідність поданих позичальником даних з інформацією з бази даних податкових органів));

- послуги з відстеження кредитної поведінки позичальників (такими послугами часто користуються агентства, які займаються збиранням кредитної заборгованості). При цьому до кредитного бюро надсилається запит щодо помітки файлу, який містить дані позичальника, з мстою інформування банківської установи про кожне отримання нової інформації про даного клієнта. Така послуга може використовуватись також фізичними особами для попередження про будь-які негативні чи позитивні зміни в кредитній історії;

- відстеження структури взаємозв'язків ("Director's Jink") у сфері ділової та службової діяльності різних суб'єктів полягає у можливості створення переліку осіб, які мають причетність до ділової активності компанії чи фізичної особи (наприклад, пошук за назвою корпорації відкриє перелік її вищого керівництва - склад ради директорів, керівників, топ-менеджерів тощо). Продукт може також відстежувати економічні зв'язки між юридичними особами та службовцями, які займають керівні позиції у владних структурах;

- огляд клієнтського портфеля - завдяки значній кількості інформації, яка накопичена кредитним бюро, кредитор має можливість проводити періодичне відстеження ділової активності своїх клієнтів та оцінювати її динаміку, при цьому можна контролювати конкретні дії - нові угоди, несплату податків, затримки у сплаті рахунків тощо. Завдяки використанню даної послуги кредитори зможуть оцінити свій портфель з незалежної позиції і визначити виконання ним основних умов щодо дотримання законодавчих та нормативно-правових норм;

- отримання статистичних даних стану клієнтського портфеля (кредитне бюро може періодично надавати інформацію про кількість рахунків, середніх балансів середніх кредитних ліній та інших даних, які дають змогу оцінити загальну ефективність портфеля);

- скоринг кредитного бюро, який виконується з урахуванням потреб клієнта (полягає у розробці скорингових карт кредитного бюро з урахуванням потреб клієнта);

- надання інформації про застави (накопичена бюро інформація дає можливість отримання даних про такі види застави, як нерухомість, обладнання, автотранспортні засоби, банківські гарантії тощо).

Як правило, законодавство країн, в яких створюються кредитні бюро, визначає, які організації уповноважені отримувати інформацію і кредитні звіти. У багатьох країнах клієнтами кредитних бюро є банки, фінансові і страхові компанії, оператори мобільного зв'язку, компанії з комунального обслуговування. Кредитні бюро підписують контракти з кредиторами (банками) та іншими установами і надалі надають інформацію лише тим особам (організаціям, установам), які є "членами" кредитного бюро. Юридична особа, яка не підписала контракт, не може отримати кредитний звіт.

Контракт зумовлює обов'язки і права членів бюро. Наприклад, банк, який хоче отримати кредитний звіт, може зробити це тільки з метою видачі кредиту і лише на підставі представленої заявки позичальника на одержання кредиту. В іншому випадку порушується закон про захист інформації.

Серед обов'язків користувачів - членів бюро має бути регулярне поновлення інформації щодо кредитів, виданих особам, на які банк подав запит на отримання кредитного звіту.

Світова практика функціонування кредитних бюро дає змогу виокремити два основні принципи їхньої діяльності:

1) у кредитному бюро діє спостережний комітет, який відстежує використання інформації членами бюро (банками), щоб переконатися, що користувачі виконують свої обов'язки з оновлення кредитних файлів. Наприклад, якщо від банку отримано запит на 1000 кредитних звітів, а оновленими були лише 100 файлів, комітет перевіряє, чи дійсно банк видав лише 100 кредитів, а в решті 900 випадках відмовив позичальникам.

2) споживач має право переглядати свої власні файли. Якщо він виявить помилку в своєму кредитному звіті, то може повідомити кредитне бюро. Кредитне бюро у відповідний термін (зазвичай 30 днів) з'ясовує спірні питання зі своїми членами (банками).

Згідно з вітчизняним законодавством бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збирання, зберігання, використання інформації, яка становить кредитну історію.

В Україні бюро кредитних історій починає своє функціонування з моменту отримання ліцензії, яка надається Міністерством юстиції України на підставі заяви бюро та відповідних документів. Документи на отримання ліцензії повинні підтверджувати наявність сплаченого статутного капіталу, який формується виключно за рахунок грошових коштів засновників і має бути не менше ніж 5 мільйонів гривень та положення бюро щодо правил збирання, опрацювання, коригування, зберігання та захисту інформації, надання кредитних звітів, ведення реєстру запитів кредитних історій.

Формування інформаційної бази бюро кредитних історій відбувається у такій послідовності (рис. 6.6):

Рис. 6.6. Формування інформаційної бази бюро кредитних історій

1 - суб'єкт кредитних історій (клієнт банку чи небанківської фінансово-кредитної установи) надає письмову згоду щодо надання кредитної історії до кредитного бюро;

2 - користувачі бюро кредитних історій (банки, небанківські фінансові інститути, суб'єкти господарювання) надають відомості про себе та про суб'єкта кредитної історії, що включають, зокрема, дані про те, як позичальник погашав одержані в минулому кредити і як розраховувався за своїми рахунками;

3 - бюро кредитних історій подає запит на одержання відомостей про суб'єкта, відкритих для загального користування, окрім відомостей, що становлять державну таємницю;

4 - отримуються відомості з державних реєстрів чи інших органів та уповноважених осіб, що мають інформацію про суб'єкта кредитних історій, і формується інформаційна база про суб'єкта (відомості зберігаються 10 років з моменту припинення дії кредитного договору);

5 - суб'єкти кредитних історій мають право ознайомитися з інформацією, що міститься в їхній кредитній історії, з реєстром запитів та кредитними звітами (безоплатно один раз на рік або у випадку відмови у кредитуванні), для чого подають відповідний запит до кредитного бюро на отримання інформації;

6 - протягом двох робочих днів з дня отримання залиту бюро кредитних історій надає інформацію суб'єкту кредитних історій;

7 - суб'єкт кредитних історій має право звернутися з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією про його кредитну історію (крім інформації про його кредитний бал) і написати коментар, обсягом не більше ніж 100 слів;

8 - бюро кредитних історій перевіряє інформацію, отриману від суб'єкта кредитних історій, і одержує результати за запитами, наданими користувачам;

9-у разі зміни інформації про суб'єкта кредитне бюро долучає до кредитної історії коментар суб'єкта та повідомляє йому і користувачам про зміну інформації про суб'єкта кредитних історій.

Діяльність кредитних бюро спрямована на задоволення потреб обох сторін кредитного процесу. З одного боку, такі організації покликані сприяти споживачам (фізичним і юридичним особам) в отриманні банківських кредитів. А з іншого - кредитні бюро допомагають кредитодавцям уникнути ризиків у сфері кредитування, завдяки формуванню і наданню кредитних звітів, тобто історичних записів про те, як споживач оплачує свої рахунки.

Процедура співпраці банку та бюро кредитних історій включає декілька послідовних кроків (рис, 6.7):

Рис. 6.7. Схема роботи банку з бюро кредитних історій

1 - банк укладає угоду з кредитним бюро щодо користуванні! інформаційними послугами і надання інформації про своїх клієнтів (за умови письмового дозволу клієнтів банку);

2 - позичальник (суб'єкт кредитної історії) звертається до банку щодо отримання кредиту;

3 - банк звертається до потенційного позичальника за згодою отримати інформацію про нього в бюро кредитних історій;

4 - клієнт надає банку письмову згоду на отримання інформації про його кредитну історію у кредитному бюро;

5 - банк подає запит до кредитного бюро на отримання кредитного звіту, який містить інформацію про конкретну кредитну історію (Додаток 28);

6 - бюро кредитних історій вносить відомості про користувача до реєстру запитів кредитних історій (Додаток 29), що ведеться кредитним бюро, запити в якому зберігаються протягом трьох років з дня надходження;

7 - кредитні бюро можуть перевіряти наявність кредитних історій суб'єктів у інших кредитних бюро;

8 - бюро кредитних історій за певну плату у паперовому або електронному вигляді надає банку кредитний звіт;

9 - банк приймає рішення щодо надання чи ненадання кредиту позичальнику.

Банкам вигідно користуватися послугами кредитних бюро, оскільки це пришвидшує процес прийняття рішень. Використовуючи кредитні звіти, банк може отримувати в своє розпорядження необхідну інформацію швидше та дешевше, ніж якщо б він перевіряв кредитну історію споживача, контактуючи з кожним позикодавцем, з яким споживач мав фінансові зв'язки. Кредитні бюро, у свою чергу, отримують доходи від надання кредитних звітів та інформаційних послуг.

Серед переваг діяльності кредитних бюро слід відмітити:

1. Кредитні бюро допомагають підвищити рівень обізнаності суб'єктів фінансового ринку про потенційних позичальників і дають змогу прогнозувати повернення кредиту клієнтами, зменшуючи ризик виникнення проблеми несприятливого вибору.

2. Банк може зменшити витрати на перевірку кредитоспроможності клієнтів та скоротити час на отримання інформації про потенційного позичальника та прийняття рішення щодо надання кредиту.

3. Банк підвищує рівень управління ризиками та покращує якість свого кредитного портфеля.

Для забезпечення отримання банківськими установами вірогідної інформації про позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банками, в Україні створено єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників".

Єдина інформаційна система "Реєстр позичальників" - це єдиний апаратно-програмний комплекс, що забезпечує отримання від банківських установ вхідної інформації, її накопичення, зберігання, належне використання, захист на всіх технологічних ланках від несанкціонованого доступу, формування вихідної інформації, взаємодію з користувачами.

Єдина інформаційна система "Реєстр позичальників" створюється і функціонує на добровільних (договірних) засадах для зменшення ризиків, що виникають при обслуговуванні юридичних та фізичних осіб (клієнтів) у банках України внаслідок неповної інформації про клієнта. Вона забезпечує облік клієнтів банків України, які мають прострочену заборгованість за кредитами, збереження банківської інформації про клієнтів і доступ уповноважених осіб банків до інформації про клієнта.

Національний банк України регламентує і забезпечує функціонування єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників", гарантує її надійність і безпеку, організовує підключення банків до системи відповідно до чинного законодавства, уносить зміни в порядок функціонування системи, забезпечує зберігання інформації в системі. Колективним власником інформації, що міститься у базі даних єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників", є банківські установи, які уклали договір з Національним банком України та підключилися до системи.

Функціонування єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" забезпечують такі структурні підрозділи Національного банку України:

- Структурний підрозділ банківського нагляду, який згідно з покладеними на нього функціональними обов'язками здійснює координацію роботи учасників єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників", методологічне супроводження системи, методичне та організаційне її забезпечення;

- Департамент інформатизації, що займається розробленням та експлуатацією програмних засобів, забезпечує розроблення та експлуатацію засобів захисту інформації від несанкціонованого доступу на всіх технологічних ланках системи.

Після підключення до системи "Реєстр позичальників" банківська установа та ліквідатор (ліквідаційна комісія) регулярно надають потрібну інформацію про своїх клієнтів до бази даних системи і несуть повну відповідальність згідно з чинним законодавством за вірогідність наданої інформації. До бази даних єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" банк налає інформацію про тих позичальників, які на дату її надання мають у гривневому еквіваленті сумарну прострочену та сумнівну заборгованість (з урахуванням прострочених і сумнівних до погашення нарахованих доходів) у національній та іноземній валюті в сумі, що перевищує 10 тис. грн. Інформація щодо позичальників (боржників) надасться в розрізі кредитних угод із зазначенням сум простроченої заборгованості за кожним видом валюти. Для позичальників - юридичних осіб зазначаються відомості про їх засновників та керівників.

Інформація, що зберігається в системі, становить банківську таємницю. Національний банк України та банки-учасники системи не мають права використовувати таку інформацію не за цільовим призначенням, розголошувати, надавати іншим юридичним чи фізичним особам, крім особи, про яку зібрана інформація. Доступ до єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" можуть мати керівник банку (філії, обласної дирекції) та уповноважені ним особи, а також працівники структурних підрозділів Національного банку України, яким відповідний структурний підрозділ банківського нагляду надав дозвіл на перегляд інформації, що міститься в базі даних системи.

Обмін інформацією між банківськими установами-учасниками єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" та базою даних системи виконується засобами електронної пошти Національного банку України у виді файлів, перелік вхідних та вихідних реквізитів, структура та формати яких визначаються нормативно-правовими актами та Департаментом інформатизації Національного банку України. Для забезпечення конфіденційності всі файли інформаційного обміну обробляються електронними засобами захисту інформації, розробленими в Національному банку України.

Інформація в єдиній інформаційній системі "Реєстр позичальників" зберігається:

- протягом трьох років з дати фактичного повного погашення простроченої заборгованості - якщо заборгованість було погашено;

- протягом 10 років з дати внесення даних про прострочену чи сумнівну заборгованість до системи, - якщо заборгованість не було погашено.

Світовий досвід як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються, свідчить, що цивілізований кредитний ринок неможливо побудувати без широкої ефективної системи обміну інформацією про добросовісність виконання учасниками цього ринку своїх зобов'язань. Така система дозволяє забезпечити певні переваги, зокрема:

- формується відкритий ринок капіталів, який дає можливість його учасникам більш точно визначати попит і пропозицію кредитних ресурсів;

- усувається асиметричність інформації, здешевлюється та пришвидшується процес отримання вірогідних даних про клієнта;

- створюється конкурентне середовище для позичальників, у якому добросовісні позичальники мають суттєві переваги порівняно з недобросовісними;

- встановлюється рівноправне інформаційне становище кредитора і позичальника - позичальника мають можливість вибору кредитора, а банківські установи (кредитори) мають можливість вибору позичальників з відповідними якостями.

Отож, для забезпечення отримання банківськими установами повної і вірогідної інформації про позичальників, створюються кредитні бюро. Інформація надається до кредитного бюро за письмовою згодою позичальника і містить дані про те, як він погашав заборгованість за кредитами у минулому. Надходження кредитних звітів про кредитні історії позичальників до кредитних бюро допомагає банку в отриманні якісної інформації про клієнта, мінімізації витрат на збирання даних, а також можливості прийняття правильного рішення щодо надання кредиту.

Короткі підсумки

1. Ефективне банківське кредитування вимагає наявності значного обсягу інформації. З одного боку, позичальники для оцінювання реальних можливостей щодо повернення кредитних коштів у майбутньому та оплати за користування ними повинні мати доступ до інформації про умови здійснення кредитної операції, процентну ставку, вартість послуг банку стосовно надання, обслуговування та погашення кредиту. З іншого боку, банківська установа для прийняття обґрунтованого рішення про можливість кредитування має володіти повною і достовірною інформацією про фінансовий стан позичальника, кредитний проект та грошові потоки від його реалізації, забезпечення, яке пропонується за кредитом тощо.

2. Для оцінювання кредитоспроможності позичальників банківські установи використовують різноманітні джерела інформації, зокрема, дані про фінансово-господарську діяльність позичальника, отримані від самого клієнта, інформацію, що міститься в архіві банківської установи, матеріали, отримані від організацій, що займаються збиранням і зберіганням кредитних історій позичальників (кредитних бюро) тощо.

3. При використанні уніфікованих моделей оцінювання кредитоспроможності позичальників, які є поширеними у світовій банківській практиці, особлива увага звертається на аналіз фінансової звітності позичальника. Вона включає в себе баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал підприємства, примітки до річної фінансової звітності та додаток до річної фінансової звітності, що відображає інформацію за сегментами.

4. Інформація, що надається банку із зовнішніх джерел, може містити дані, що подані від споживачів продукції підприємства-позичальника, постачальників, незалежних експертів та аудиторських фірм, інших банківських установ, які мали контакти з позичальником, державних установ та організацій, з державних реєстрів тощо. При цьому отримана інформація ретельно перевіряється службою безпеки банку на предмет ії повноти, якості та вірогідності.

5. Окрім інформації, яка може бути отримана банком із зовнішніх джерел, важливе значення мають архіви банківської установи. Якщо позичальник у минулому вже користувався кредитами даного банку, то вся інформація про його кредитну історію зберігається в кредитній справі. Вона формується відповідним підрозділом банку, який несе відповідальність за її формування та зберігання. Кредитна справа позичальника, яка перебуває в банку, містить інформацію про весь спектр взаємозв'язків банку і позичальника.

6. Значного розвитку у світовій та вітчизняній банківський практиці набуває використання послуг кредитних бюро. Кредитні бюро - це організації, які займаються збиранням, обробкою, зберіганням та наданням інформації про кредитні історії позичальників. Для отримання даних про позичальників банківські установи повинні укласти з кредитним бюро угоду про надання та отримання інформації про клієнтів. Надання інформації до бюро кредитних історій здійснюється лише за письмовою згодою позичальника.

7. На сучасному етапі розвитку світового банківництва кредитні бюро пропонують своїм клієнтам різноманітні види послуг, які пов'язані із прийняттям рішення щодо кредитування, розробкою автоматизованих кредитних програм, оцінюванням фінансового стану позичальників, аналізом кредитних портфелів, тощо. Співпраця банків з кредитними бюро дозволяє забезпечити швидкість та легкість отримання необхідної інформації для прийняття рішення щодо кредитування, мінімізації кредитних ризиків тощо.

⇐ Предыдущая 18 19 20 21 222324 25 26 27 Следующая ⇒