Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема 1. Організація системи банківського регулювання та нагляду

Необхідність і завдання банківського регулювання та нагляду

Банківська система України є дворівневою, перша ланка якої — це Національний банк України. Його діяльність спрямована на формування фінансово-кредитної політики держави та на здійснення контролю за роботою нижньої ланки банківської системи — комерційних банків. їх надійне та ефективне функціонування є необхідною умовою економічної стабільності держави. Саме забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів банків є метою банківського регулювання та нагляду. Цю функцію здійснює НБУ. Вона цілісна, але включає два поняття: «банківське регулювання» та «банківський нагляд». Визначення суті цих термінів наведеное у Законах України «Про Національний банк України» (ст. 1 та розділ 10), «Про банки і банківську діяльність» (ст. 66 і 67 розділу 4).

Т.П.Гудзь

Банківське регулювання полягає у створенні системи норм, що регулюють функціонування банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд — система контролю та активних упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, щодо яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.

Аналіз сутності цих ключових понять надає можливість зробити висновок, що банківське регулювання покликане встановлювати «правила гри» у банківському бізнесі, а контроль за їх дотриманням покладено на банківський нагляд. Банківське регулювання застосовує методи, фактична реалізація яких є об'єктом банківського нагляду (рис. 1).

Об'єкти банківського нагляду можна згрупувати у три форми залежно від того, на якому етапі життєвого циклу банку вони контролюються.

При створенні комерційного банку наглядові органи перевіряють установчі документи, слідкують за виконанням усіх вимог законодавства щодо організації банку. Це — вступний контроль. Наступна форма — пруденційний нагляд. Це — система заходів регулярного дистанційного контролю за банківською діяльністю, яка дає змогу попередити або своєчасно виявити фінансові проблеми.

Третьою формою є поточний контроль, який передбачає зовнішнє втручання в діяльність банку шляхом виїзних інспекційних перевірок, застосування заходів щодо фінансової стабілізації банків, адаптації їх до нових ринкових умов або ліквідації з мінімальними соціально-економічними втратами.

Банківський нагляд

Т.П.Гудзь

Полиблене вивчення форм банківського нагляду передбачене у наступних темах цьогокурсу.

Базельський комітет як координатор роботи з банківського нагляду

Принципи банківського нагляду окремо не визначені вітчизняним банківським законодавством, оскільки Україна дотримується концептуальних основ контролю банків, сформульованих на міжнародному рівні Базельсь-ким комітетом з банківського нагляду. Об'єктивними причинами його створення були економічні потрясіння, які пережили країни, пов'язані інтернаціоналізацією у фінансовій сфері: 1973-1974 pp. — «перший нафтовий шок»; потім банкрутство двох великих міжнародних банків — західно-німецького «Банкхаус Герштаат» та американського «Франклін національного банку». Основоположником ідеї організованого міжнародного банківського нагляду став директор Банку Англії Пітер Кук. Тому «Комітет Кука» є неофіційною назвою Базельського комітету.

Базельський комітет з банківського нагляду створений наприкінці 1974 року при Банку міжнародних розрахунків у місті Базель (Швейцарія) керівниками центральних банків таких держав: США, Канада, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Люксембург, Швеція. На сьогодні до них приєдналися Ірландія та Іспанія (всього 14 країн).

Комітет є наднаціональним наглядовим органом, підзвітним Комітету керуючих центральними банками. Він розробляє нормативи і директиви щодо здійснення нагляду, а також оприлюднює рекомендаційного характеру заяви країн щодо найбільш ефективної практики банківського нагляду. Ухвалені Базельським комітетом документи не мають юридичної сили (набуття якої ніколи і не було метою). Саме високий авторитет Базельського комітету сприяє тому, що більш як у 130 країнах світу

Банківський нагляд

дотримуються практики розроблених ним підходів, в т.ч. і в Україні.

Завданням Базельського комітету є гармонізація світової практики регулювання банківського бізнесу. Воно вирішується шляхом дотримання двох основних принципів:

1) жодне банківське утворення не повинне уникнути нагляду;

2) нагляд має бути адекватним, надійним.

Для реалізації цих принципів Базельським комітетом з початку свого створення було прийнято ряд послідовних директив. Основними з них стали перша та друга угода про капітал, а також основні принципи ефективного банківського нагляду.

Першим вагомим кроком на шляху до міжнародної гармонізації банківського регулювання стало прийняте у 1988 р. Міжнародне наближення розрахунку капіталу та стандартів капіталу, відоме як Угода про капітал або Базельська угода. Пізніше цей документ отримав назву — Базель -І.

Базель-1 у редакції 1988 р. містив три основні постулати:

1) капітал банку складається з основного та додаткового (в Україні це передбачено ст. ЗО Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

2) банки повинні утримувати капітал для покриття кредитного ризику. Кредитний ризик оцінювався за допомогою вагових коефіцієнтів (в Україні передбачено розрахунок резерву під кредитні ризики згідно з Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих утрат за кредитними операціями банків)

3) в будь-який момент часу співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з урахуванням коефіцієнта кредитного ризику, не повинне бути меншим від 8% (Інструкція про порядок регулювання

Т.П.Гудзь

діяльності банків в Україні передбачає норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) зараз не менше 10%).

Згодом до першої угоди про капітал було прийнято ряд поправок. Так, на сьогодні актуальним питанням у банківській сфері є впровадження Базеля -І. Ще у червні 2004 р. Базельський комітет з банківського нагляду прийняв нову концептуальну редакцію Угоди про капітал — Базель-И, який не слід розглядати як принципове новаторство в практиці банківського нагляду. Базель -II не замінює попередні редакції Угоди про капітал, а лише доповнює їх у тій частині, що мала недопрацювання. Слід визнати, що Базель-І (1988 р.) передбачав вузький діапазон ризиків. При оцінці достатності капіталу спочатку враховувався тільки кредитний ризик, потім у 1996 р. були внесені поправки, які визначали вимоги щодо ринкового ризику. Однак кожен, хто має відношення до банківського бізнесу, може засвідчити, що насправді банківських ризиків набагато більше. Тож насамперед рівень об'єктивності оцінки ризиків потребував підвищення.

По-друге, в угоді про капітал намагалися оцінити кількість ризику, абсолютно не звертаючи увагу на якість управління ним. Тому банки просто втрачали стимул до поліпшення свого ризик-менеджменту, адже досконалість практики управління ризиком не впливла на методику розрахунку його кількісної оцінки, яка і визначала необхідну величину капіталу. На разі дуже влучно пригадати прислів'я: «Не можна стригти всіх під один гребінець».

Ще одним недоліком стала ілюзія, що гарантією стабільної роботи банку є номінальне дотримання адекватності капіталу на рівні 8%. У зв'язку з цим практика нагляду випрацьовувала методи посилення зовнішнього контролю за діяльністю банків. Водночас до уваги зовсім не брався досить відомий підхід до організації ефективної роботи будь-яких систем —

Банківський нагляд

налагодження їх самоконтролю на основі дотримання вимог прозорої діяльності.

Ці аспекти максимально були враховані Базелем-ІІ (рис. 2). Він привертає увагу новим концептуальним підходом до нагляду взагалі та до поняття адекватності капіталу зокрема. Цей підхід отримав у світі назву «нагляд на основі оцінки ризиків». Його три компоненти — мінімальні вимоги до капіталу, контроль з боку нагляду та ринкова дисципліна — тісно пов'язані між собою.

Рис, 2. Базель -И-

переглянута концептуальна основа Базельськоїугоди про капітал

Найістотнішою відмінністю від попередніх версій Угоди є розширення спектра банківських ризиків (групою операційних ризиків) та забезпечення індивідуального

Т.П.Гудзь

підходу щодо оцінки їх рівня на основі альтернативних методик. Також сформульовані чотири принципи контролю нагляду щодо оцінки адекватності капіталу: процес оцінки ризиків у банках; оцінка процесу наглядом; капітал понад мінімальні норми; втручання нагляду на ранніх стадіях задля усунення проблем.

Ринкова дисципліна — третя компонента — передбачає вимоги до банків щодо розкриття інформації кількісного та якісного характеру, тобто розшифровка ключових статей звітності, наведення основних коефіцієнтів поряд з інформацією про корпоративну структуру банку, про пріоритетні сфери вкладення капіталу, практику ризик-менеджменту. Ці заходи спрямовані на забезпечення прозорої банківської діяльності, що дасть змогу ринку в особі клієнтів повноцінно виконувати свою регулятивну функцію, а банкам прозоро конкурувати між собою.

Таким чином упровадження Базеля-П має сприяти переорієнтації наглядової політики від посилення жорсткості до створення умов прозорості діяльності банків.

У період між двома угодами про капітал були прийняті Основні принципи ефективного банківського нагляду (1997р.) Ці принципи використовуються країнами як стандарти ефективної та надійної практики наглядової та регулятивної політики у сфері банківської діяльності. Напрацювання досвіду у сфері впровадження Основних принципів у державах зумовлює необхідність їх перегляду, що востаннє було зроблено у 2006 році. Зміст 25 принципів ефективного банківського нагляду наведено у додатку А та проаналізовано на рис. 3.

Крім того, визначені принципи є основою для проведення Міжнародним валютним фондом та Світовим банком аналізу якості системи банківського нагляду держав. Так, згідно з Програмою оцінки фінансового сектора у травні 2003 р. був проведений перегляд дотримання Україною основних принципів ефективного банківського нагляду. Результати показали, що україн-

Банківський нагляд

Рис. З Принципи ефективного банківського нагляду

ська система банківського нагляду та її методологічна основна значною мірою наблизилися до повного виконання вимог Базельського комітету. Одночасно було встановлено невиконання 7 принципів. На сьогодні за трьома з них досягнуто певних позитивних зрушень:

Т.П.Гудзь

— посилено вимоги щодо кредитування споріднених компаній та фізичних осіб, а саме: воно має проводитися на умовах «обережності», із забезпеченням ефективного моніторингу таких позик і застосуванням прийнятних заходів для зменшення ризиків (додаток А — 10-ий принцип);

— визначено адекватні положення, практики і процедури банків, включаючи суворі правила «знай свого клієнта», які сприяють встановленню високих етичних і професійних стандартів у фінансовому секторі та запобігають навмисному чи ненавмисному використанню банку кримінальними елементами (додаток А — 18-ий принцип);

— спрямовані дії на підтримку регулярних контактів органу нагляду із керівництвом банків та краще розуміння банківських операцій (додаток А — принцип 19).

Водночас удосконалення потребують:

— повноваження щодо розгляду та відхилення пропозицій про передачу іншим особам значних часток участі або контрольного пакета в діючих банках щодо забезпечення прозорої структури власності (додаток А — принцип 4);

— механізм кредитування інсайдерів банку на умовах «обережності» в частині скасування пільг (додаток А — 10-ий принцип);

— здійснення нагляду за банківськими групами на консолідованій основі в частині визначення реальних власників банку (додаток А — 24-ий принцип);

— забезпечення достовірності інформації, отриманої в процесі нагляду, контроль за дотриманням стандартів бухгалтерського обліку в частині перевірки фінансової звітності зовнішніми аудиторами відповідно до Міжнародних стандартів та практики, встановлення ефективної взаємодії служби банківського нагляду та аудиту (додаток А — 22-ий принцип).

Банківський нагляд

Суть застосування визначених принципів полягає не у суворому їх дотриманні, а в розумній перевірці їх реалізації в реальній банківській діяльності. Це дає змогу виявляти переваги та недоліки методології банківського нагляду для її подальшого вдосконалення шляхом обміну досвідом між країнами. В такому контексті особливої уваги заслуговує вивчення світового досвіду нагляду за банками.

Світовий досвід роботи служб банківського н аг л яду

Рис. 4. Підходи до організації банківського нагляду в країнах світу

У світовій банківській практиці існують різні підходи до організації банківського нагляду. Це залежить від особливостей політичного та соціально-економічного устрою в державі. Узагальнена світова практика побудови системи банківського нагляду відображає три основні підходи, що показані на рису. 4.

Т.П.Гудзь

Інтеграційні процеси світової економіки не оминають її фінансової сфери. Тому існує нагальна необхідність у розвитку глобально узгоджених систем регулювання та нормативного забезпечення. Так, у рамках Євросоюзу функції регулювання банківської діяльності розподілені між парламентом, урядом та власне органом нагляду. В основі законодавства про банківську діяльність кожної країни-члена ЄС лежать Консолідовані директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу: 2006/48/ЄС від 14.06.2006 р. щодо заснування та подальшої діяльності кредитних установ; 2006/43/ЄС від 17.05.2006 р. про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності. Цими документами уніфікуються загальні риси банківського законодавства на всій території Євросоюзу. А документи, видані національними регулюючими органами, не підлягають уніфікації, що зумовлює певні особливості національного банківського законодавства країн Євросоюзу. Основне завдання органу банківського нагляду країн Євросоюзу полягає у здійсненні перевірки відповідності банків та інших кредитних установ розробленим нормам і вимогам, а також у застосуванні заходів у разі виявлення недоліків у діяльності банку.

Оскільки банківська справа є багатоаспектною, ефективним шляхом підвищення якості системи банківського нагляду будь-якої держави є активна співпраця безпосередньо із наглядовими органами інших країн та міжнародними організаціями, які узагальнюють позитивний світовий досвід і спроможні його передати. У зв'язку з цим Базельський комітет за певними напрямами роботи плідно співпрацює з іншими міжнародними організаціями (рис. 5). Необхідно зазначити, що рекомендації та принципи, які розробляються цими організаціями не обов'язкові до впровадження у законодавство країн. Але оскільки вони є результатом домовленостей між регулюючими органами та учасниками фінансових ринків, то

Банківський нагляд

ними ж і використовуються на практиці. Це дає змогу зробити банківські системи окремих країн порівняними, узгодженими та конкурентоспроможними.

Актуальною проблемою у сучасній світовій банківській практиці є розробка та застосування заходів протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Ключову роль у її вирішенні відіграє Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Вона була створена у 1989 році на зустрічі керівників країн Великої Сімки в Парижі як міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зараз до FATF входить 32 країни (серед пострадянських країн тільки Росія), а також дві регіональні організації — Європейська комісія та Рада із співробітництва країн Перської затоки. FATF розробила сорок рекомендацій, що визначають загальні засади заходів боротьби з відмиванням грошей і призначені для універсального застосування країнами шляхом внесення відповідних змін до системи кримінального законодавства, системи примусового виконання законодавства, фінансової системи, а також прийняття нормативно-правових актів про міжнародне співробітництво з урегулювання цієї проблеми.

На виконання Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні прийнята спільна постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 1124 [11], згідно з якою органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам належить керуватися в своїй Діяльності Сорока рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.

Т.П.Гудзь

Рис. 5. Основні міжнародні організації — розробники

світових стандартів щодо регулювання

міждержавних фінансових відносин

Також серед названих міжнародних організацій особливої уваги заслуговує Група банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи, учасницею якої з 1996 року є Україна. Вона була утворена в Будапешті у 1990 р. країнами з перехідною ринковою економікою (Албанія, Білорусь, Болгарія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Росія та Україна). Базельський комітет постійно підтримує Групу, консультуючи щодо організації систем банківського нагляду, підготовки адекватної законодавчої бази, створення міжрегіональ-

Банківський нагляд

них схем нагляду, і практично допомагаючи у підвищенні кваліфікації спеціалістів із банківського нагляду.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒