Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Зміст основних заходів впливу, що застосовуються Національним банком України при порушенні банками законодавства




У відповідності до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність2 та п. 1.2, глави 1, розділу 1 Поло­ження про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369) до комерційних банків, що не


Банківський нагляд



мають серйозних фінансових проблем, може застосо­вуватися:

1) письмове застереження щодо припинення пору­шення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обме­ження невиправдано високих процентних виплат за залу­ченими коштами, зменшення чи відчуження неефек­тивних інвестицій;

2) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

3) скликання загальних зборів учасників, спосте­
режної ради банку, правління (ради директорів) банку
для прийняття програми фінансового оздоровлення або
плану реорганізації банку;

4) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів
чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

6) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

7) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

8) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

9).розпорядження щодо накладання штрафів на банківські установи та їх керівників;

11) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/ паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;


Т.П.Гудзь

12) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку.

У письмовому застереженні Національний банк вказує на необхідність:

а) усунення конкретних порушень чи недоліків у
діяльності банку, які безпосередньо ще не вплинули на
його фінансовий стан, але в майбутньому можуть
призвести до його погіршення та загрози інтересам
вкладників і кредиторів банку;

б) усунення порушень банком економічних норма­
тивів;

в) зменшення невиправданих витрат банку;

г) обмеження невиправдано високих процентних ви­
плат за залученими коштами;

д) вжиття заходів щодо зменшення чи відчуження
неефективних інвестицій;

є) виправлення (коригування) фінансової звітності банку за результатами інспекційних (планових та позапланових) перевірок, які здійснює Національний банк;

є) забезпечення проведення обов'язкової аудиторської перевірки банку та подання висновків незалежних аудиторських організацій (аудиторів) про результати діяльності банку;

ж) недопущення повторного порушення нормативу
обов'язкового резервування протягом одного кален­
дарного року;

з) усунення порушень банківського законодавства,
нормативно-правових актів Національного банку із
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом;

и) у разі порушення банком Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та ін.


Банківський нагляд



Письмове застереження підписується заступником Голови Національного банку, керівником (його заступ­ником) Департаменту банківського регулювання та нагляду або керівником (його заступником) територі­ального управління Національного банку. І якщо цей документ складається на підставі матеріалів інспекту­вання, то він може надсилатися до банку разом зі звітом про інспекційну перевірку, або під час її проведення. Банк повинен протягом п'яти робочих днів з часу отримання письмового застереження подати Націо­нальному банку відповідь із зазначенням строку, протя­гом якого він зобов'язується вирішити виявлені проблеми та усунути порушення.

У разі невиконання банком вимог щодо усунення хоча б одного зазначеного в письмовому застереженні пору­шення в установлені строки відповідне територіальне управління Національного банку в строк до 5 робочих днів має подати до відповідного структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату пропозиції щодо застосування більш жорстких заходів впливу.

Якщо банк допустив порушення, для усунення якого потрібно більше ніж два місяці, то письмове застереження до банку не застосовується. У цьому разі до банку має застосовуватися інший захід впливу, зокрема укладення письмової угоди з банком.

Письмова угода укладається між Національним бан­ком та комерційним банком за його ініціативою, що виражається в розробці та поданні плану заходів для усунення виявлених проблем:

— порушень, які негативно вплинули на його фінан­совий стан;

— здійснення операцій з необгрунтовано високим рів­нем ризику, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

— одноразового порушення хоча б одного із норма­тивів капіталу, тощо.



Т.П.Гудзь


 



У письмовій угоді банк письмово визнає свої недоліки в роботі та допущені порушення і подає перелік обґрун­тованих заходів, яких банк зобов'язується вжити для усунення порушень, їх запобігання в майбутньому, поліпшення фінансового стану тощо із зазначенням строків їх виконання. Наприклад, у письмовій угоді банк приймає такі зобов'язання:

— складання та виконання бізнес-плану або програми
капіталізації банку;

— виконання плану заходів, спрямованих на
забезпечення прибуткової діяльності;

— розроблення та запровадження положень щодо
поліпшення практики кредитування;

—реорганізація банку;

—інше

Якщо банк сам не ініціював письмову угоду, то Департамент банківського регулювання та нагляду надсилає лист із такою пропозицією, але сам проект угоди розробляє банк. У разі відмови або ухилення банку від укладення письмової угоди, невиконання її вимог в установлений строк без обгрунтованих причин до нього, зазвичай, застосовуються посилений контроль та жор­сткіші заходи впливу.

Скликання спостережної ради або правління банку Комісія Національного банку проводить з метою прий­няття програми фінансового оздоровлення для банку, який є недокапіталізованим чи значно недокапіталізо-ваним та потребує залучення додаткових коштів акціо­нерів (учасників, інвесторів), реструктуризації капіталу банку, реорганізації. Адекватним цей захід буде і разі виявлення суттєвого погіршення фінансового стану банку. Зокрема, зростання активів з негативною класифі­кацією, обсяг яких становить 20% і більше від загальної суми активів, наявність збитків за результатами фінан­сового року тощо.


Банківський нагляд



Розпорядження Національного банку України щодо застосування заходів впливу до банків видаються у формі постанови його Правління або рішення Комісії.

Розпорядження щодо зупинення розподілу капіталу в будь-якій іншій формі оформлюється рішенням Комісії Національного банку і стосується розподілу прибутку комерційного банку, що залишається в його розпо­рядженні після сплати податків та обов'язкових платежів. Такий захід застосовується:

а) до банків, що є недокапіталізованими або порушили
норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) чи
норматив адекватності основного капіталу (НЗ), або
якщо виплата дивідендів та розподіл капіталу в будь-якій
формі призведе до порушення цих нормативів;

б) до банків, у яких викуп власних акцій призвів до
падіння регулятивного капіталу нижче мінімально
встановленого рівня;

в) одночасно з надсиланням листа з вимогою до банку
щодо розроблення програми фінансового оздоровлення
до часу виконання ним цієї програми.

Водночас не визнається підставою для зупинення розподілу капіталу, ситуація, коли власники банку прийняли рішення про спрямування нарахованих дивідендів на придбання акцій нової емісії або попередньо викуплених для поповнення статутного капіталу банку.

Розпорядження щодо встановлення підвищених еко­номічних нормативів затверджується постановою Прав­ління Національного банку у разі, якщо банк здійснює операції з високим рівнем ризику. У зв'язку з цим, для таких банків найчастіше підвищуються нормативи адекватності регулятивного капіталу, адекватності основ­ного капіталу, або нормативи кредитного ризику.

Високий рівень ризику здійснюваних банком операцій визнається за таких умов:



Т.П.Гудзь


а) рівень активів з негативною класифікацією стано­
вить 20 і більше відсотків від загальної суми активів;

б) на 40% недосформовані резерви на покриття
можливих збитків за активними операціями банків;

в) надмірна величина валютного ризику, що встано­
влюється за умов постійного порушення банком норма­
тиву загальної відкритої (довгої/короткої) валютної
позиції;

г) надмірна величина ризику концентрації, тобто коли
сукупний розмір кредитів гарантій та поручительств,
наданих інсайдерам (Н10), або підприємствам однієї
галузі (чи одного виду економічної діяльності) становить
понад 200 % регулятивного капіталу банку;

д) підстави для надання кредитів та здійснення
активних операцій, а також рівень контролю за ними є
недостатніми;

є) здійснення операцій з інсайдерами (пов'язаними особами банку) на умовах, що сприятливіші за звичайні;

є) надання кредиту або здійснення вкладень у боргові цінні папери у розмірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), без забезпечення кредиту.

Розпорядження щодо підвищення резервів на покри­ття можливих збитків за кредитами та іншими активами затверджується постановою Правління Національного банку і передбачає внесення певних змін у розрахунок резервів, а саме: підвищення коефіцієнта резервування або вимога враховувати тільки першокласне забезпе­чення за кредитними операціями банку.

Таке розпорядження видається, якщо банк:

— проводить окремі операції з підвищеним рівнем ризику, які несуть загрозу інтересам кредиторів і вкладників;

— не дотримується вимог щодо порядку класифікації активних операцій.


Банківський нагляд



— не подає на вимогу уповноважених працівників Національного банку документів або інформації для перевірки достовірності оцінки кредитоспроможності позичальників та достатності резервів під активні операції;

— надає недостовірну інформацію та звітність або порушує строки її подання;

— не дотримується нормативів кредитного ризику.

Розпорядження щодо обмеження, зупинення чи при­пинення проведення окремих видів здійснюваних бан­ком операцій з високим рівнем ризику видається у формі рішення Комісії Національного банку або Комісії при його територіальному управлінні. Підставами для застосування такого заходу є:

1) встановлення банком процентних ставок та комісій­них винагород на рівні, що є нижчим від собівартості його банківських послуг;

2) недостатні надходження банку для підтримання на потрібному рівні регулятивного капіталу або забезпе­чення формування резервів під активні операції, або покриття збитків;

3) проведення операцій через незареєстровані Націо­нальним банком кореспондентські рахунки;

4) порушення економічних нормативів;

 

5) недотримання ліцензійних вимог та спеціальних вимог щодо отримання банками письмового дозволу Національного банку на виконання окремих операцій;

6) здійснення без письмового дозволу Національного банку операцій;

7) неповна сума обов'язкових резервів на коррахунку в Національному банку протягом ЗО днів;

8) здійснення філією або іншим відокремленим
підрозділом банку операцій з порушенням вимог норма­
тивно-правових актів Національного банку, у тому числі
здійснення операцій без правових підстав, інше.



Т.П.Гудзь


Розпорядження щодо заборони надавання бланкових кредитів оформлюється рішенням Комісії Національного банку у випадках:

—обсяг негативно класифікованих активів перевищує 10% загальної суми активів;

—якщо банк є недокапіталізованим і не сформував достатні резерви під активні операції;

— якщо банк є значно недокапіталізованим або
критично недокапіталізованим банкам.

Одночасно із застосуванням різних заходів впливу до банків, а також їх керівників вживають штрафні санкції. Згідно з банківським законодавством на керівників банківських установ можуть бути накладені штрафи у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на банки — в розмірі не більше 1% від суми зареєстрованого статутного фонду. Більш детальна інформація щодо умов застосування штрафів відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банків­ського законодавства подана у таблиці 7.

Таблиця 7

Накладення штрафів на банки за порушення банківського законодавства

 

 

 

 

Підстави для штрафних санкцій Розміри штрафних санкцій за Обмеження щодо загальної суми штрафу, що нарахована за місяць
перше пору­шення друге пору­шення третє пору­шення і всі насту­пні
Порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій Від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,01% 0,05% 0,1% Не більше 1%

Банківський нагляд



Продовження таблиці

 

 

 

 

 

 

Неподання доку­ментів на письмову вимогу вповно­важених праців­ників Національ­ного банку, а також приховуван­ня рахунків, доку­ментів, активів тощо Від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,05% 0,1% 0,1% Не більше 1%
Подання недосто­вірної інформації та звітності, або її неподання в установлені строки Від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,01% 0,02% п псоґ Не більше U,lD/fc
Невиправлення звітності в порядку, установ­леному Націо­нальним банком Від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,03% 0,05% 0,05% Не більше 1%
Недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом півріччя X У розмірі ставки "овернайт" під забезпечення від суми недорезервування Не більше 1 % від суми зареєстрова ного статутного фонду банку
Щоденне пору­шення нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам(НЮ) Від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,1% 0,2% 0,5% Не більше 1%
Порушення нормативів мит­тєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6) Окреме зареєст за кожним нормативом: від суми рованого статутного фонду банку
0,05% 0,1% 0,5% Не більше 1%


Т.П.Гудзь


Продовження таблии

 

 

 

 

 

Порушення нормативів інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) і загальної суми інвестування (Н12) Окремо за кожним нормативом: від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,1% 0,2% 0,5% Не більше 1%
Порушення нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) Окремо за кожним нормативом: від суми зареєстрованого статутного фонду банку
       
0,1% 0,2% 0,5% Не більше 1%
Порушення нормативу ризику довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) Від суми зареєстрованого статутного фонду банку
0,05% 0,1% 0,2% Не більше 1%
Недотримання або неналежне вико­нання вимог банківського законодавства із запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів За кожне порушення в розмірі 0,01% від суми зареєстрованого статутного фонду банку Не більше 1% від суми зареєстрова ного статутного фонду банку
Порушення вимог нормативно- пра­вових актів Націо­нального банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та достро­кового його погашення За кожне порушення в розмірі 0,1% від розміру зареєстрованого статутного фонду банку Не більше 1% від суми зареєстрова ного статутного фонду банку

Банківський нагляд



Рішення про накладення штрафів на банки приймає Комісія Національного банку або у межах повноважень Комісія Національного банку при територіальному управлінні. Цей документ містить перелік виявлених порушень з посиланням на нормативно-правові акти Національного банку та документи, що підтверджують факт порушення.

Структурний підрозділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює цагляд за банком, протягом п'яти робочих днів з дня отримання рішення про накладення штрафу має надіслати банку це рішення із супровідним листом, що містить розрахунок суми штра­фу та пропозицію до банку-порушника про добровільну сплату протягом трьох робочих днів. Якщо нараховану суму штрафу не буде перераховано банком-порушником у зазначений строк, то штраф стягується через позовну заяву до господарського суду.

Штрафи не накладаються на банки, що є критично недокапіталізованими, а також у випадках:

а) якщо застосування штрафів не вплинуло на
усунення банком порушень економічних нормативів та
якщо такі порушення відбуваються систематично, а саме:

— економічні нормативи, що розраховуються за
середньозваженою величиною за місяць, порушуються
протягом чотирьох місяців поспіль або шість разів
протягом календарного року;

— економічні нормативи, які розраховуються за кож­
ний випадок порушення, порушуються щодня протягом
місяця або через певний проміжок часу протягом
чотирьох місяців;

б) якщо стягнення штрафу спричинить суттєве погір­
шення фінансового стану банку — неспроможність банку
своєчасно виконувати зобов'язання перед своїми
клієнтами або загрозу інтересам вкладників і кредиторів;

в) за третє та подальші порушення в поточному році
порядку, строків і технології виконання банківських



Т.П.Гудзь


операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку щодо одного виду банківської операції;

г) за повторне та подальші в поточному році випадки подання недостовірної інформації та звітності, що вста­новлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання — щодо однієї і тієї самої форми звітності чи інформації або невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком.

Про доцільність незастосування такого заходу впливу, як накладення штрафу (або розстрочення чи відстро­чення строку сплати штрафу) структурний підрозділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за банком, повідомляє Дирекцію з банківського регулю­вання та нагляду з обгрунтуванням підстав. Одночасно з метою забезпечення виправлення ситуації або запобі­гання подальшим порушенням чи подальшій втраті банком своїх активів мають застосовуватися інші адекватні заходи впливу відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Рішенням комісії Національного банку може заборо­нятися власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним банківського законо­давства. Така заборона діє тимчасово до усунення пору­шень. Підставами для такого рішення є:

а) наявність прямого чи опосередкованого впливу
власника істотної участі на прийняття банком рішень, що
призводять до порушення банківського законодавства
або до ризикової політики банку, яка загрожує інтересам
кредиторів і вкладників;

б) порушено бездоганну ділову репутацію власника
істотної участі, в тому числі пред'явлення обвинувачення
в учиненні злочину;


Банківський нагляд



в) за результатами перевірки виявлено, що внесок до
статутного капіталу банку сформований не за рахунок
власних коштів власника істотної участі;

г) володіння істотною участю банку або збільшення її
розміру без письмового дозволу Національного банку.

Рішенням Комісії Національного банку перші керів­ники банківських установ можуть тимчасово, до усу­нення порушення, відсторонятись від посади. Цей захід впливу може застосовуватись до голови банку або його заступників, або членів ради, або інших осіб, що обій­мають перші керівні посади у банківських установах у таких випадках:

1) невиконання банком у встановлений строк зобов'я­зань за його письмовою угодою з Національним банком (наприклад, невиконання програми капіталізації чи фінансового оздоровлення, чи плану реорганізації);

2) невиконання банком у встановлений строк вимог, визначених Національним банком у письмовому засте­реженні, щодо усунення порушень банківського законо­давства;

3) невиконання банком у встановлений строк вимоги Національного банку щодо скликання загальних зборів банку з визначених питань (наприклад, для прийняття програми капіталізації тощо);

4) невиконання банком у встановлений строк розпо­ряджень Національного банку щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій формі або обмеження, зупинення чи припинення проведення окре­мих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику, або заборони видавати бланкові кредити, або підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

5) проведення банком ризикових операцій, які загро­жують інтересам вкладників і кредиторів, якщо це є наслідком особистих дій чи бездіяльності цих посадових осіб;



Т.П.Гудзь


6) подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національ­ного банку, неподання або несвоєчасне їх подання;

7) невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;

8) неподання документів на письмову вимогу уповно­важених працівників Національного банку, прихову­вання рахунків, документів, активів тощо;

9) недотримання (неналежне виконання) вимог
банківського законодавства, нормативно-правових актів
Національного банку із запобігання та протидії легалі­
зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом.

На практиці одне порушення, допущене банком, супроводжується одночасним застосуванням декількох заходів впливу. Так, наприклад, залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк рекомен­дує вжити таких заходів:

а) банкам, що не дотримуються вимог Національного
банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу
банку (НІ), нормативів адекватності регулятивного
капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (НЗ), —
винести на розгляд правління та ради банку перелік
заходів щодо розвитку його капітальної бази (програму
капіталізації) або питання щодо його реорганізації
шляхом приєднання чи злиття.

У разі прийняття правлінням і радою банку відповід­ного рішення банк має укласти з територіальним управ­лінням Національного банку (Національним банком — якщо нагляд за банком безпосередньо здійснює структурний підрозділ банківського нагляду централь­ного апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіталізації банку;

б) недокапіталізованим банкам — припинити в будь-
якій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у
вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/


Банківський нагляд



часток учасників у статутному капіталі), а також унести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (програму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекоменду­ється встановити такі обмеження:

— тимчасово припинити залучення коштів фізичних
та юридичних осіб;

— обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

— припинити вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

 

— припинити надання бланкових та пільгових кредитів;

— припинити нарахування і сплату відсотків за міжфілійними кредитами.

в) значно недокапіталізованим банкам припинити:

— виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати
дивідендів у вигляді власних акцій/паїв/часток) та викуп
власних акцій (паїв/часток учасників у статутному
капіталі);

— відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам і поповнення діючих;

— проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску власних акцій) та розширення кола фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, збільшення обсягу цих операцій, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;

г) критично недокапіталізованим банкам припинити
виплату процентів за субординованим боргом;

д) значно недокапіталізованим або критично
недокапіталізованим банкам унести на розгляд загальних
зборів акціонерів (учасників) питання щодо санації банку
його акціонерами (учасниками) або інвесторами.



Т.П.Гудзь


Відповідальність за порушення валютного законодавства

Згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії) тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законо­давством України.

До банків, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності:

1) за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) таких валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку Укра­їни на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із книги реєстрації банків або без такого виключення;

2) за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

3) за торгівлю іноземною валютою банками без одер­жання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінно­стями на міжбанківському валютному ринку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із книги реєстрації банків або без такого виключення;


Банківський нагляд



4) за несвоєчасне подання, приховування або перекру­
чення звітності про валютні операції — штраф у сумі, що
встановлюється Національним банком України;

5) за невиконання банком-резидентом вимог щодо декларування валютних цінностей, що знаходяться за кордоном — штраф у сумі, що встановлюється Націо­нальним банком України;

6) банк позбавляється генеральної ліцензії Націо­нального банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Націо­нальним банком України у таких випадках:

6.1) за порушення правил торгівлі валютою на міжбан-
ківському валютному ринку України за дорученням і за
рахунок резидентів, що призведе до неспроможності
виконання ними своїх зобов'язань щодо:

— платежів у іноземній валюті за межі України у
вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від
іноземних інвестицій;

— вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

— платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуго­вування повітряних суден, що справляється Європей­ською організацією з безпеки аеронавігації (Єврокон-троль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

6.2) за невиконання банком функцій агента валютного
контролю щодо операцій з клієнтами банки повинні
контролювати здійснення валютних операцій.

Вище вказані санкції застосовуються Національним банком України та його територіальними управліннями за умов делегування їм таких прав. Суми стягнених штра­фів спрямовуються до державного бюджету України.



Т.П.Гудзь


Оскарження дій щодо штрафних санкцій провадиться в судовому порядку.

Крім того, банківські працівники несуть кримінальну відповідальність за участь у змові з клієнтами щодо навмисного ухилення особами, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цін­ностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Згідно ст. 207 Кри­мінального кодексу України такі дії караються обме­женням волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на строк до 3 років.

Цією ж статтею передбачене позбавлення волі на строк від 3 до 7 років за здійснення операцій з приховування доходів клієнтів в особливо великих розмірах, а саме якщо ця виручка у 3000 і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (на сьо­годні він дорівнює 17 грн.) у перерахунку в гривневий еквівалент за офіційним курсом Національного банку на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону.

Стаття 208 Кримінального кодексу України встано­влює відповідальність банківських працівників, які здійснили незаконне відкриття або використання за ме­жами України власних валютних рахунків — штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк від 2 до 4 років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

Також кримінальну відповідальність тягне за собою вступ у змову з фізичною чи юридичною особою щодо незаконного відкриття або використання за межами


Банківський нагляд



України валютних рахунків. Такі дії згідно ст. 208 Кримінального кодексу України караються позбавлен­ням волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на таких рахунках.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...