Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Схильність до ризику та обережність




Ризик в контексті психологічних властивостей людини — дія навмання, яка вимагає сміливості, відвага в надії на щасливий ре­зультат.

В системі "людина—машина" людина —слабша ланка. Зрос­тає ціна помилки. 90% усіх травм є наслідком прямої вини потер­пілих (Англія); із 100 загиблих пілотів 90 є жертвами власних по­милок (США).

Обережність є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до праці.

Необережність — це дії, які виходять за рамки вимог безпеки, правил та інструкцій, режиму праці і відпочинку, через недисцип­лінованість чи незнання технологічних процесів і пов'язаних з ними потенцій них небезпек; наслідок анатомофізіологічних і психічних вад людини або наслідок звикання до небезпеки. Надмірна обе­режність також робить людину незахищеною в екстремальних си­туаціях.

Потреби

За Е.Маслоу (США) існує 5 основних рівнів потреб людини: Фізіологічні; потреба безпеки; потреба спілкування; потреба при­хильності, любові та поваги; потреба самовираження, тобто реалі­зації здібностей.


Я.І. БедрШ. Безпека життєдіяльності

Потреби поділяються на біологічні, соціальні, ідеальні.

Біологічні потреби покликані забезпечити індивідуальне та ви­дове існування людини (плюс потреби економії сил, які спонука­ють людину шукати простий, легкий шлях реалізації і досягненні своєї мети).

Соціальні потреби — бажання належати до певної соціальної групи і посідати в ній певне становище, користуватися прихиль­ністю оточення, бути об'єктом їх уваги та любові. Це потреба відстоювати свої права, виконувати свої обов'язки по відношен­ню до інших членів суспільства.

Ідеальні потреби — потреби пізнання навколишнього світу і його окремих частин та своєї місії в ньому; пізнання сенсу і при­значення свого існування на Землі.

Кожна група потреб зумовлює відповідні різновиди діяль­ності: виробничу, (матеріальну), духовну, соціально-політичну.

1.5.7. Здібності

Здібності— це істотні психічні властивості людської особис­тості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності і зумовлю­ють її успіх.

Здібності характеризують людину як особистість. Людина тому і є особистістю, оскільки відрізняється від інших людей свої­ми здібностями. Здібності людини — "сплав" природних особли­востей нервової діяльності і прогресивних змін її, зумовлених об­ставинами життя і виховання.

Розрізняють загальні та спеціальні здібності.

Загальні здібності притаманні багатьом людям і, завдячуючи їм, одна і та сама людина може успішно оволодіти різними видами діяльності.

Спеціальні здібності — це такі властивості особистості, якіда-ють змогу досягти вершин у певній вузькій діяльності (спорт,ми-стецтво, наука тощо). Різновиди діяльності мають свої спеціальні вимоги. Утому, як людина задовольняє ці вимоги, виявляються особливості її спеціальних здібностей. Спеціальні здібності тісно пов'язані з загальними, а останні виявляються у тих чи інших спеціальних здібностях.

Талант— видатні здібності в одній або декількох галузях діяль­ності, що виявляється у творчому розв'язанні завдань.


1. Основи безпеки життєдіяльності

Геніальність — найвищий ступінь розвитку здібностей. Генії залишають глибокий слід в житті суспільства, відкривають нові етапи розвитку науки, техніки, мистецтва.

Задатки — природні можливості розвитку здібностей кожної людини. Задатки є потенцією розвитку здібностей і мають бага­тозначний характер. Здібності — це реалізовані задатки людини.

Обдарованість визначається індивідуальною своєрідністю за­датків кожної людини, тобто здатністю людини до розвитку ії здібностей.

Організаторські здібності сприяють розвитку різних галузей суспільної діяльності і визначаються швидкою орієнтацією в си­туації, спостережливістю, творчою уявою та ініціативністю, сміли­вістю, твердістю, здатністю ризикувати.

Структура здібностей. Основні компоненти здібностей:

- знання — показник розумового та загального духовного розвитку особистості;

- уміння — знання людини в дії;

- спостережливість — здатність людини швидко сприймати і помічати істотне;

- пам'ять — внутрццня умова розвитку здібностей;

- уява, або фантазія;

- мислення — вирішальний структурний компонент здібно­стей при навчанні;

- мовлення — засіб спілкування людей і їх розумової та прак­тичної діяльності;

- мотивація;

- наполегливість, сила волі.

Видатні люди відрізняються від інших тим, що у них ці влас­тивості особливо розвинені, а їх поєднання виявляється дуже сприятливим для успіху творчої діяльності.

Комунікабельність

Комунікабельний — здатний, схильний до контактування (з'єднання),налагодження контактів і зв'язки. Найважливіший ефект людської діяльності - праця, пізнання, спілкування. Спілку­вання - багатопланове явище, яке містить комплекс компонентів, серед яких домінують три основні:

- комунікабельність — здатність отримувати задоволення від
процесу комунікації;


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

- соціальна спорідненість — бажання перебувати в су­спільстві, серед інших людей;

- альтруїстські тенденції — прагнення безкорисливо робити добро людям.

Спілкування в найрізноманітніших його проявах — основни й компонент комунікативних здібностей.

Риси комунікабельності. Допитливість породжує увагу, спос­тережливість, пам'ять на все, що стосується оточення. Комуніка­бельна людина не є надзвичайно компанійською, але неперевер­шена у спілкуванні.

Комунікабельна людина дуже спокійна. її супутні риси: відкритість сприйняття, легкість переключення уваги, невиму­шеність у поведінці, деякий авантюризм, душевний спокій.

Комунікабельна люди на сприймає ваш погляд якпогляд ста­рого знайомого. У контакті, у саморегуляції — висока чутливість до змін. Реакція швидка і точна. Вловлює найтонші інтонації у бесіді. Бесіда йде гладко і приємно. Супутні риси: тактовність, кмітливість, дотепність, артистизм. Комунікабельна людина — прекрасний оповідач, імітатор, володіє багатством жестів та інто­націй, легко перевтілюється.

На фонідоброрушностікомунікабельналюдинане позбавлена агресивності, як необхідного у людських стосунках підтексту сили.

Комунікабельній людині притаманні відкритість, відсутність забобонів, несприйняття будь-яких інших думок і поглядів.

Ставлення до людей доброзичливе. Без симпатії не може ви­никнути зацікавлення. Випроміненнядоброзичливості повертаєть­ся відбитим світлом—симпатією. Такий своєрідний комунікабель­ний ідеал людини.

Причини поганої комунікації. Це недостатнє розуміння важли­вості спілкування. Деякі керівники вважають, що підлеглі повинні виконувати їх вимоги без зайвих запитань і їм не обов'язково зна­ти про загальний стан справ. Там підлеглі шукають відповідь, де інформація не завжди вірогідна, не довіряють таким керівникам. 20—30% інформації від адміністрації надходить до робітників, а до керівників — не більше ніж 10% запитів робітників.

Неправильна установка свідомості. Установка свідомості — це ставлення людини до оточення, яке базується на досвіді життя. Дефекти установки свідомості виражаються в стереотипах і мис­лення, упередженості уявлень, неправильних стосунках, нехту­ванні фактами.


Основи безпеки життєдіяльності

Компетентність

Компетентність — наявність певних знань і повноважень у ви­рішенні якоїсь справи, повноважність і повноправність у розв'я­занні певної проблеми.

Право вирішувати і право діяти — наслідок повноти знань, досвідченості, активності. Це глибинний взаємозв'язок знань із правом вирішувати.

Компетентність — запорука підвищення в посаді; компе­тентність повинна винагороджуватись.

Принцип Пітера. В ієрархії кожний індивідуум має здатність підніматись до рівня своєї некомпетентності. За цим принципом для кожної існуючої в світі посади десь є людина, не здатна їй відповідати. При службових змінах цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця виконується тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматись на ній.

Теорія розподілу. Коли компетентність працівника не загро­жує існуванню ієрархії, з нею змирюються. Ієрархія створюється для підтримання порядку, а не для ліквідації некомпетентності, і не для того, щоб виявляти і нагороджувати компетентність. Ме­тою створення організації є якась справа, яку треба виконати. При влаштуванні на роботу людина володіє компетентністю, яка не­обхідна на вихідному рівні її службової діяльності. Але надалі з просуванням по службі виявляється тенденція, яку описує теорія розподілу: більшість утворює групу помірно компетентних пра­цівників, а компетентні і некомпетентні виявляються в меншості (рис. 14). Крім того, є ще два типи індивідуумів: надкомпетентні та наднекомпетентні. Надкомпетентним є той, хто знає, як вико­нати роботу найкраще. Нерідко це є підставою для звільнення працівника, оскільки він руйнує ієрархію. Інший тип працівни­ка, який створює загрозу ієрархії і якого також намагаються звільнити —над некомпетентна особистість. За принципом Піте­ра сметана підходить догори, доки не скисне. Для кожної посади є людини не здатна їй відповідати. При службових переміщен­нях цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця здійснюється тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти поса­ду важче, ніж втриматися на ній.

Міжієрархічні стрибки. Перейшовші в іншу ієрархію, звільне­ний за некомпетентність, невдаха може досягти успіху, що пояс­нюється міжієрархічним стрибком.


Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Зламаний щабель. Бувають випадки, коли працівник стає не компетентним, хоча й залишається на досягнутому рівні. Люди, які досягають високого рівня компетентності, можуть стати жерт­вами запізнення. Зникає рівень, на якому вони були компетент­ними.

Рис. 14. Класифікація компетентності

1наднекомпетентність; 2некомпетентність; Зпомірна

компетентність; 4 — компетентність; 5 — надкомпетентність.

Самодостатність — повна зайнятість службовими обов'язка­ми без турбот за кінцевий результат, хоч в ідеалі л юдина оцінюєть­ся за кінцевим результатом її праці. Бюрократія вимагає від пра­цівника підтримки статусу-кво і збереження законів ієрархії.

Незамінні некомпетентні. Декого не висувають на більш ви­сокі посади, вважаючи їх незамінними на теперішній посаді. Коли рівень некомпетентності збігається зрівнем незамінності, вини­кає аномалія — незамінний некомпетентний працівник.

Причини руху до некомпетентності (концепція Е.Маслоу, не­врологічний підхід та застереження за Пітером). Існує ряд причин, за котрими люди прагнуть досягти рівня своєї некомпетентності. В концепції Е.Маслоу, американського психолога, доводиться, що в природі людини закладено просуватися вперед і вище. Л юдина має набір потреб, які шикуються в ієрархічний ряд. Задовольнив­ши первинні потреби підтримання життя, на першому плані по­стає потреба безпеки; потім виникають соціальні потреби, потре­би утвердження престижу або свого «Я», потреба самореалізаціі.

Особисті потреби — це потреби визнання і престижу, самоут­вердження та успіху.

Соціальні потреби пов'язані з визначенням свого стану щодо інших людей. Одвічне прагнення піднятися якнайвище -природ­на потреба людини.


/. Основи безпеки життєдіяльності

Агресивність і суперництво. Агресивність — це і шляхетний по-щук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без пра­вил — це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний.

Проте агресивність і суперництво — не обов'язкові риси людської природи.

Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозокуяв-ляли у вигляді комп'ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини — ліву і праву півкулі зі своїми особливими функ­ціями (ліва керує мовою, права -просторовою образною уявою). Робота лівої півкулі—це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктив­не мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.

Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої пшкулі. Людина з розвиненішою правою частиною мозку охоп­лює всю картину і узагальнює її творчою думкою.

Людина з розвиненішою лівою півкулею на основі аналізу обов'язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стан­дарти для суспільства.

Рефлекси заохочення. Прагнення досягти задуманого послідов­но підтримується і стає умовним рефлексом.

Компетентність і управлінський персонал. Керувати -це бачи­ти перспективу. Управляти — стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату — єдиний науковий спосіб визна­чити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Людина впер­ше намагається досягти успіху, іти вперед все вище і вище до ща­стя, поваги, добробуту. Іноді це прагнення успіху стає нав'язли­вим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності — велике досягнення. Досяг­нувши рівня некомпетентності, людина може стати могутньою. Могутність — це сила, яка дає можливість знеособити людину. В Цьому полягає суть застереження за Пітером.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...