Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Схильність до ризику та обережність

Ризик в контексті психологічних властивостей людини — дія навмання, яка вимагає сміливості, відвага в надії на щасливий результат.

В системі "людина—машина" людина —слабша ланка. Зростає ціна помилки. 90% усіх травм є наслідком прямої вини потерпілих (Англія); із 100 загиблих пілотів 90 є жертвами власних помилок (США).

Обережність є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до праці.

Необережність — це дії, які виходять за рамки вимог безпеки, правил та інструкцій, режиму праці і відпочинку, через недисциплінованість чи незнання технологічних процесів і пов'язаних з ними потенцій них небезпек; наслідок анатомофізіологічних і психічних вад людини або наслідок звикання до небезпеки. Надмірна обережність також робить людину незахищеною в екстремальних ситуаціях.

Потреби

За Е.Маслоу (США) існує 5 основних рівнів потреб людини: Фізіологічні; потреба безпеки; потреба спілкування; потреба прихильності, любові та поваги; потреба самовираження, тобто реалізації здібностей.

Я.І. БедрШ. Безпека життєдіяльності

Потреби поділяються на біологічні, соціальні, ідеальні.

Біологічні потреби покликані забезпечити індивідуальне та видове існування людини (плюс потреби економії сил, які спонукають людину шукати простий, легкий шлях реалізації і досягненні своєї мети).

Соціальні потреби — бажання належати до певної соціальної групи і посідати в ній певне становище, користуватися прихильністю оточення, бути об'єктом їх уваги та любові. Це потреба відстоювати свої права, виконувати свої обов'язки по відношенню до інших членів суспільства.

Ідеальні потреби — потреби пізнання навколишнього світу і його окремих частин та своєї місії в ньому; пізнання сенсу і призначення свого існування на Землі.

Кожна група потреб зумовлює відповідні різновиди діяльності: виробничу, (матеріальну), духовну, соціально-політичну.

1.5.7. Здібності

Здібності— це істотні психічні властивості людської особистості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності і зумовлюють її успіх.

Здібності характеризують людину як особистість. Людина тому і є особистістю, оскільки відрізняється від інших людей своїми здібностями. Здібності людини — "сплав" природних особливостей нервової діяльності і прогресивних змін її, зумовлених обставинами життя і виховання.

Розрізняють загальні та спеціальні здібності.

Загальні здібності притаманні багатьом людям і, завдячуючи їм, одна і та сама людина може успішно оволодіти різними видами діяльності.

Спеціальні здібності — це такі властивості особистості, якіда-ють змогу досягти вершин у певній вузькій діяльності (спорт,ми-стецтво, наука тощо). Різновиди діяльності мають свої спеціальні вимоги. Утому, як людина задовольняє ці вимоги, виявляються особливості її спеціальних здібностей. Спеціальні здібності тісно пов'язані з загальними, а останні виявляються у тих чи інших спеціальних здібностях.

Талант— видатні здібності в одній або декількох галузях діяльності, що виявляється у творчому розв'язанні завдань.

1. Основи безпеки життєдіяльності

Геніальність — найвищий ступінь розвитку здібностей. Генії залишають глибокий слід в житті суспільства, відкривають нові етапи розвитку науки, техніки, мистецтва.

Задатки — природні можливості розвитку здібностей кожної людини. Задатки є потенцією розвитку здібностей і мають багатозначний характер. Здібності — це реалізовані задатки людини.

Обдарованість визначається індивідуальною своєрідністю задатків кожної людини, тобто здатністю людини до розвитку ії здібностей.

Організаторські здібності сприяють розвитку різних галузей суспільної діяльності і визначаються швидкою орієнтацією в ситуації, спостережливістю, творчою уявою та ініціативністю, сміливістю, твердістю, здатністю ризикувати.

Структура здібностей. Основні компоненти здібностей:

- знання — показник розумового та загального духовного розвитку особистості;

- уміння — знання людини в дії;

- спостережливість — здатність людини швидко сприймати і помічати істотне;

- пам'ять — внутрццня умова розвитку здібностей;

- уява, або фантазія;

- мислення — вирішальний структурний компонент здібностей при навчанні;

- мовлення — засіб спілкування людей і їх розумової та практичної діяльності;

- мотивація;

- наполегливість, сила волі.

Видатні люди відрізняються від інших тим, що у них ці властивості особливо розвинені, а їх поєднання виявляється дуже сприятливим для успіху творчої діяльності.

Комунікабельність

Комунікабельний — здатний, схильний до контактування (з'єднання),налагодження контактів і зв'язки. Найважливіший ефект людської діяльності - праця, пізнання, спілкування. Спілкування - багатопланове явище, яке містить комплекс компонентів, серед яких домінують три основні:

- комунікабельність — здатність отримувати задоволення від
процесу комунікації;

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

- соціальна спорідненість — бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей;

- альтруїстські тенденції — прагнення безкорисливо робити добро людям.

Спілкування в найрізноманітніших його проявах — основни й компонент комунікативних здібностей.

Риси комунікабельності. Допитливість породжує увагу, спостережливість, пам'ять на все, що стосується оточення. Комунікабельна людина не є надзвичайно компанійською, але неперевершена у спілкуванні.

Комунікабельна людина дуже спокійна. її супутні риси: відкритість сприйняття, легкість переключення уваги, невимушеність у поведінці, деякий авантюризм, душевний спокій.

Комунікабельна люди на сприймає ваш погляд якпогляд старого знайомого. У контакті, у саморегуляції — висока чутливість до змін. Реакція швидка і точна. Вловлює найтонші інтонації у бесіді. Бесіда йде гладко і приємно. Супутні риси: тактовність, кмітливість, дотепність, артистизм. Комунікабельна людина — прекрасний оповідач, імітатор, володіє багатством жестів та інтонацій, легко перевтілюється.

На фонідоброрушностікомунікабельналюдинане позбавлена агресивності, як необхідного у людських стосунках підтексту сили.

Комунікабельній людині притаманні відкритість, відсутність забобонів, несприйняття будь-яких інших думок і поглядів.

Ставлення до людей доброзичливе. Без симпатії не може виникнути зацікавлення. Випроміненнядоброзичливості повертається відбитим світлом—симпатією. Такий своєрідний комунікабельний ідеал людини.

Причини поганої комунікації. Це недостатнє розуміння важливості спілкування. Деякі керівники вважають, що підлеглі повинні виконувати їх вимоги без зайвих запитань і їм не обов'язково знати про загальний стан справ. Там підлеглі шукають відповідь, де інформація не завжди вірогідна, не довіряють таким керівникам. 20—30% інформації від адміністрації надходить до робітників, а до керівників — не більше ніж 10% запитів робітників.

Неправильна установка свідомості. Установка свідомості — це ставлення людини до оточення, яке базується на досвіді життя. Дефекти установки свідомості виражаються в стереотипах і мислення, упередженості уявлень, неправильних стосунках, нехтуванні фактами.

Основи безпеки життєдіяльності

Компетентність

Компетентність — наявність певних знань і повноважень у вирішенні якоїсь справи, повноважність і повноправність у розв'язанні певної проблеми.

Право вирішувати і право діяти — наслідок повноти знань, досвідченості, активності. Це глибинний взаємозв'язок знань із правом вирішувати.

Компетентність — запорука підвищення в посаді; компетентність повинна винагороджуватись.

Принцип Пітера. В ієрархії кожний індивідуум має здатність підніматись до рівня своєї некомпетентності. За цим принципом для кожної існуючої в світі посади десь є людина, не здатна їй відповідати. При службових змінах цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця виконується тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматись на ній.

Теорія розподілу. Коли компетентність працівника не загрожує існуванню ієрархії, з нею змирюються. Ієрархія створюється для підтримання порядку, а не для ліквідації некомпетентності, і не для того, щоб виявляти і нагороджувати компетентність. Метою створення організації є якась справа, яку треба виконати. При влаштуванні на роботу людина володіє компетентністю, яка необхідна на вихідному рівні її службової діяльності. Але надалі з просуванням по службі виявляється тенденція, яку описує теорія розподілу: більшість утворює групу помірно компетентних працівників, а компетентні і некомпетентні виявляються в меншості (рис. 14). Крім того, є ще два типи індивідуумів: надкомпетентні та наднекомпетентні. Надкомпетентним є той, хто знає, як виконати роботу найкраще. Нерідко це є підставою для звільнення працівника, оскільки він руйнує ієрархію. Інший тип працівника, який створює загрозу ієрархії і якого також намагаються звільнити —над некомпетентна особистість. За принципом Пітера сметана підходить догори, доки не скисне. Для кожної посади є людини не здатна їй відповідати. При службових переміщеннях цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця здійснюється тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматися на ній.

Міжієрархічні стрибки. Перейшовші в іншу ієрархію, звільнений за некомпетентність, невдаха може досягти успіху, що пояснюється міжієрархічним стрибком.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Зламаний щабель. Бувають випадки, коли працівник стає не компетентним, хоча й залишається на досягнутому рівні. Люди, які досягають високого рівня компетентності, можуть стати жертвами запізнення. Зникає рівень, на якому вони були компетентними.

Рис. 14. Класифікація компетентності

1 — наднекомпетентність; 2 — некомпетентність; З — помірна

компетентність; 4 — компетентність; 5 — надкомпетентність.

Самодостатність — повна зайнятість службовими обов'язками без турбот за кінцевий результат, хоч в ідеалі л юдина оцінюється за кінцевим результатом її праці. Бюрократія вимагає від працівника підтримки статусу-кво і збереження законів ієрархії.

Незамінні некомпетентні. Декого не висувають на більш високі посади, вважаючи їх незамінними на теперішній посаді. Коли рівень некомпетентності збігається зрівнем незамінності, виникає аномалія — незамінний некомпетентний працівник.

Причини руху до некомпетентності (концепція Е.Маслоу, неврологічний підхід та застереження за Пітером). Існує ряд причин, за котрими люди прагнуть досягти рівня своєї некомпетентності. В концепції Е.Маслоу, американського психолога, доводиться, що в природі людини закладено просуватися вперед і вище. Л юдина має набір потреб, які шикуються в ієрархічний ряд. Задовольнивши первинні потреби підтримання життя, на першому плані постає потреба безпеки; потім виникають соціальні потреби, потреби утвердження престижу або свого «Я», потреба самореалізаціі.

Особисті потреби — це потреби визнання і престижу, самоутвердження та успіху.

Соціальні потреби пов'язані з визначенням свого стану щодо інших людей. Одвічне прагнення піднятися якнайвище -природна потреба людини.

/. Основи безпеки життєдіяльності

Агресивність і суперництво. Агресивність — це і шляхетний по-щук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без правил — це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний.

Проте агресивність і суперництво — не обов'язкові риси людської природи.

Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозокуяв-ляли у вигляді комп'ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини — ліву і праву півкулі зі своїми особливими функціями (ліва керує мовою, права -просторовою образною уявою). Робота лівої півкулі—це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктивне мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.

Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої пшкулі. Людина з розвиненішою правою частиною мозку охоплює всю картину і узагальнює її творчою думкою.

Людина з розвиненішою лівою півкулею на основі аналізу обов'язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стандарти для суспільства.

Рефлекси заохочення. Прагнення досягти задуманого послідовно підтримується і стає умовним рефлексом.

Компетентність і управлінський персонал. Керувати -це бачити перспективу. Управляти — стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату — єдиний науковий спосіб визначити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Людина вперше намагається досягти успіху, іти вперед все вище і вище до щастя, поваги, добробуту. Іноді це прагнення успіху стає нав'язливим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності — велике досягнення. Досягнувши рівня некомпетентності, людина може стати могутньою. Могутність — це сила, яка дає можливість знеособити людину. В Цьому полягає суть застереження за Пітером.

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 101112 13 14 15 Следующая ⇒