Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення рекомендованих до вивчення питань семінарського (практичного) заняття доцільно роспочати з повторення теоретичних відомостей з данної тематики. Потім необхідно вирішити практичні завдання № 1 (8 варіантів) та №2 (6 варіантів). Після письмової відповіді на рекомендований викладачем варіант кожного завдання написати обгрунтовані висновки.

Соціальні небезпеки – небезпеки, спричинені низьким духовним та культурним рівнем населення: бродяжництво, проституція, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелом цих небезпек є:

‑ незадовільний матеріальний рівень;

‑ неналежні умови проживання;

‑ повстання, революції, страйки;

‑конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Соціальна безпека – це стан захищеності соціальних інтересів особи, суспільства, держави від впливу загроз національній безпеці.

Складовими соціальної безпеки є: соціальна безпека людини, соціальна безпека суспільства, соціальна безпека держави. Соціальна безпека людини включає якість життя (охорону здоров’я, харчування, одяг, житло, сім’ю, освіту, культуру та мистецтво, вільне пересування та доступ до інформації, дозвілля, комунікації та зв’язок) та рівень життя (прожитковий мінімум, заробітна плата, доходи та витрати населення, зростання цін, заборгованість з заробітної платні). Соціальна безпека суспільства враховує гендерну політику, боротьбу з бідністю, етно-національні відносини, запобігання та вирішення трудових конфліктів, соціальне страхування, соціальне середовище.

Соціальна безпека держави ‑ це екологічна безпека, епідеміологічна безпека, демографічна ситуація, соціальне партнерство, зайнятість і ринок праці, безробіття.

Небезпеки соціально-політичного походження умовно можна поділити на:

‑ соціально-політичні небезпеки (війни, конфлікти, тероризм);

‑ криміногенні небезпеки (шантаж, розбій, зґвалтування тощо);

‑ соціально-психологічні небезпеки (натовп, паніка, суїцид);

‑ шкідливі звички (алкоголь, наркоманія, тютюнокуріння тощо).

Соціально-політичні небезпеки виникають у разі соціально-політичних конфліктів. Джерелами конфліктів є:

‑ соціальна нерівність, яка існує у суспільстві;

‑ система розподілу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба сторін, що ворогують, різного рівня та складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт. Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Соціально-політичний конфлікт використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

‑ окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

‑ об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце нині посідає один із різновидів соціального конфлікту ‑ міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного устрою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, при якій відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап ‑ постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігали на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

Війна – збройна боротьба між державами або соціальними, етнічними та іншими спільнотами.

Терор (тероризм) (лат. – страх, жах) ‑

1) це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, у тому числі фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення певних цілей;

2) насильницькі дії (переслідування, захоплення заручників, убивства тощо) із метою залякування, знищення політичних суперників і конкурентів, нав'язування певної лінії поведінки;

3) суспільно небезпечна діяльність, яка полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій із метою досягнення злочинних цілей (ст.1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003р № 638 - IV).

Розрізняють такі види терору:

‑ індивідуальний;

‑ груповий (дії екстремістських політичних угруповань);

‑ державний (репресії диктаторських і тоталітарних режимів);

‑ міжнародний.

Терористичний акт ‑ злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України.

Найбільш поширеними в світі терористичними актами є:

‑ напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

‑ захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

‑ захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація ‑ звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація ‑ вимога викупу);

‑ насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

‑ викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

‑ політичні вбивства (один із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; убивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

‑ вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Схема 1. Основні злочини

Крадіжка – таємне заволодіння чужим майном.

Грабіж – відкрите заволодіння чужим майном із насильством чи без нього, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого.

Шантаж – [фр. chantage, лат. cantаre ‑ вимагання]. Погроза розголошення компрометуючих відомостей із метою одержання певних вигод.

Розбій – напад із метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я жертви, або загрозою такого насильства.

Шахрайство – заволодіння особистим майном громадян або придбання права власності шляхом обману чи зловживання довірою.

Найдоступнішими засобами самозахисту, для яких не потрібний спеціальний дозвіл, є:

‑ газові балончики (аерозольні);

‑ кишенькова сирена.

Засобами самозахисту, на носіння яких потрібно мати дозвіл правоохоронних органів, є:

‑ холодна зброя;

‑ газовий пістолет;

‑ вогнепальна зброя.

Кожний засіб захисту має вимоги щодо зберігання і використання. Наприклад, щоб попередити неприємності з газовими балончиками, необхідно дотримуватися таких правил.

Зберігати їх у спеціальному місці, недосяжному для сторонніх, дітей, домашніх тварин.

Дотримуватися терміну й умов зберігання (не нагрівати, не розбирати, не деформувати корпус).

Зберігати в такому положенні, в якому балончик буде доступним для екстреного використання (у зручному місці, на рівні робочого положення руки тощо).

Уміти користуватися газовим балончиком, навчитися швидко його діставати (потренуватися виймати його і розпилювати вміст).

Пам'ятати про власну безпеку під час користування балончиком (вчасно набрати повітря і не дихати).

Суїцид – самовбивство, самогубство, акт позбавлення себе життя, при якому людина діє цілеспрямовано, усвідомлено.

Алкоголізм – страшна хвороба, яка виникає внаслідок неодноразового прийняття алкоголю та виникнення залежності від нього. Через надмірне вживання алкоголю в Україні стається 20% побутового, 46% вуличного травматизму та 72,5% дорожньо-транспортних пригод.

Наркоманія – захворювання, що характеризується наркозалежністю, при цьому вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні та психічні розлади, настає виснаження організму.

Деструктивний культ – це релігійна або містична організація, діяльність якої супроводжується порушенням громадської безпеки та порядку, ушкодженням здоров’я і моральності населення.

Тоталітарний культ – це релігійна або містична організація, яка характеризується необмеженою владою духовних лідерів, жорстокою дисципліною, сильним впливом на психіку адептів, релігійним фанатизмом та екстремізмом.

Апокаліптичні культи – різновид тоталітарного угруповання, де сповідують масове насильство як законний спосіб прискорення "божого суду" над невіруючими.

Методи, які застосовують псевдорелігійні секти для підкорення людей своїм цілям:

‑ психологічна обробка особи, що може призвести навіть до незворотних змін у світосприйнятті людини, його соціальній орієнтації;

‑ феномен віри, тобто здатність сприймати будь-яку інформацію як достовірну, без сумнівів та логічного аналізу;

‑ залежність від наставника, яка виникає після декількох сеансів і не припиняється, якщо наставник (гіпнотизер) не дасть установки.

Інформаційно-психологічна безпека – стан захищеності окремих осіб чи груп осіб від негативних інформаційно-психологічних упливів та пов’язаних із цим інтересів особи, суспільства, держави в інформаційному середовищі.

Спеціальні засоби впливу – технічні і програмні засоби, що використовують із метою негативного інформаційно-психологічного впливу на людину чи групу людей.

Спеціальні методи впливу – послідовність прийомів упливу на психіку людини, використання яких призводить до негативних наслідків для особистості, суспільства, держави.

Питання для обговорення

1. Складові соціальної безпеки.

2. Класифікація соціально-політичних небезпек.

3. Джерела конфліктів.

4. Терор та його різновидності.

5. Інформаційно-психологічна безпека.

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 151617 18 19 20 Следующая ⇒