 |
капітал. сфери обігу. Основні принципи кредитування. Форми і види кредиту
|
|
|
|
капітал. сфери обігу
1. Позиковий капітал і процент. Банки.
2. Капітал у сфері торгівлі. Торговий прибуток.
3. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі.
Позиковий капітал – це капітал, що надається його власником у позику іншому власнику–підприємцю на певний час на умовах повернення і за певну плату у вигляді процента.
Г–Г'
У процесі використання грошей як ресурсу у формі капіталу він виступає як капітал–власність і як капітал–функція, приносить доходи у формі відповідно проценту і підприємницького прибутку. Отже, прибуток на позиковий капітал, що створений у сфері обігу розпадається на процент, що виступає у формі ціни капіталу як ресурсу (цю частину отримує власник) і підприємницький прибуток за виробниче використання цього ресурсу. Позиковий процент – це плата за користування позиковим капіталом, його ціна, вартість послуги, що надається кредитором позичальнику у вигляді надання йому певної суми грошей на обумовлений термін. Це винагорода, яку заощадження приносять тому, хто дає гроші в борг, ціна, яку сплачує позичальник кредиторові. Кількісно позиковий процент може бути визначений нормою чи ставкою процента. Вона являє відношення річної суми процента до величини позикового капіталу, це відношення доходу кредитора до величини цього кредита. Рівень проценту залежить від розміру позик, строків надання, їх забезпечення, форми кредитування і ступеня кредитних ризиків. На норму також впливають: політика центрального емісійного банку, циклічні та сезонні коливання кон’юнктури, темпи інфляції, зміна валютного курсу, стан платіжного балансу країни. У цілому як ціна на будь-який товар позиковий процент залежить від попиту і пропозиції. Норма визначається співвідношенням попиту і пропозиції на кредитні ресурси. Норма процента може коливатися в певних межах, проте вона не може бути вищою за норму прибутку, нижня межа не може дорівнювати 0%. Процентна ставка виконує дві функції:
|
|
|
– скеровує обмеження пропонування позикового капіталу в ті сфери, що забезпечують найвищу норму прибутку;
– спонукає заощаджувати, щоб збільшити розмір капіталу.
Позиковий капітал здійснює рух у формі кредиту. Кредит – форма руху позикового капіталу, він виражає відносини між кредитором і позичальником, забезпечуючи трансформацію вільного грошового капіталу у позиковий. За своєю сутністю кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах платності, поворотності, добровільності. Причиною виникнення кредиту була необхідність одного виробника продати свій товар, а покупця – купити його, коли він не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного виробництва з’явилось чимало інших чинників, що зумовили необхідність кредитування:
– поява вільних коштів у одних і їх відсутність у інших;
– коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних осіб і держави;
– надання в тимчасове користування коштів під майбутні доходи.
Кредит – явище руху, який здійснюється у різних напрямках і на різних рівнях. Рух кредиту у зв’язку з його участю у відтворенні процесу проходить 5 етапів:
– формування вільних коштів;
– розміщення вільної вартості у позичці;
– використання на потреби позичальника;
– вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;
– повернення кредитору із сплатою процента.
Основні принципи кредитування
1. Цільове спрямування позики.
|
|
|
2. Строковість позики.
3. Поверненість позики.
4. Забезпеченість позики.
5. Платність користування.
Кредит виконує такі функції:
– перерозподільну;
– функцію, яка реалізується у грошовій сфері і полягає у тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулярного обороту грошей в інтересах задоволення потреб в платіжних засобах і підтримання стабільності грошей для достатнього економічного розвитку;
– контрольна функція (контрольно-стимулююча);
– функція капіталізації вільних грошових фондів.
Форми і види кредиту
Він надається в різних формах і видах. Існують дві форми кредиту: товарна і грошова. Види кредиту розподіляються за різними критеріями:
– за суб’єктами кредитних відносин (банківський, державний, комерційний, особистий (приватний), міжнародний);
– залежно від сфери економіки, в яку спрямовуються кошти (виробничий для формування основного і оборотного капіталу; споживчий, який обслуговує сферу особистого споживання);
– за терміном (короткострокові до 1 р., середньострокові до 5 р., довгострокові > 5 р. );
– за галузевим спрямуванням (у сільське господарство, промисловість…);
– за цільовою спрямованістю (на витрати, на запаси);
– за організаційно-правовими ознаками і умовами (забезпечений і незабезпечений, прямий і опосередкований, строковий і прострочений (лонгований), платний і безплатний, сумнівний, реальний, безнадійний).
|
|
|
