Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Система страхування «Зелена картка»

Завдяки впровадженню обов'язкового страхування власників транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи страхування відповідальності автовласників «Зелена картка», яка функціонує з 1 січня 1953 року.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників – нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Така система мала насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників Інших країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами – членами системи «Зелена картка».

По-перше, у таких країнах має здійснюватись обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, що забезпечує врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, що врегульовує збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування.

По-третє, держава – член системи «Зелена картка», не повинна здійснювати перешкод при трансфері вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

Збитки у країнах – членах системи «Зелена картка» врегульовуються, як правило, через уповноважену національну організацію (моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. При цьому перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге – як бюро-платник.

Відносини між моторними страховими бюро країн-членів системи «Зелена картка» регулюються двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованою формою.

Отже, якщо автовласник є резидентом країни – членом системи «Зелена картка», він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн – членів цієї системи без укладення додаткового договору обов'язкового страхування на умовах країни відвідання.

У 1949 році Підкомітет по дорожньому транспорту Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй рекомендував запровадити у європейських країнах міжнародну систему автострахування, яка в подальшому отримала назву «Зелена Картка». Таким чином, з 1949 року в Європі почав створюватися єдиний страховий простір, який став одним із чинників створення інтегрованого економічного простору.

Існує три типи міжнародних договорів «Зелена картка» в залежності від території їх дії:

1) Вся Європа;

2) Східна Європа;

3) Білорусія.

Тип «Зеленої картки» Вся Європа передбачає перебування на території 43 країн: Австрія, Бельгія, Кіпр, Чеська Республіка, Німеччина, Данія, Іспанія, Естонія, Франція, Фінляндія, Об’єднане королівство Великобританії та Північної Ірландії, Греція, Угорщина, Італія, Ірландія, Ісландія, Люксембург, Латвія, Литва, Мальта, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Польща, Швеція, Словацька Республіка, Словенія, Швейцарія, Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Ізраїль, Ісламська Республіка Іран, Марокко, Македонія, Союзна держава Сербії і Чорногорії, Туніс, Туреччина, Білорусія, Болгарія, Молдова, Румунія.

Тип «Зеленої Картки» Східна Європа передбачає перебування на території 4 країн: Болгарія, Білорусія, Молдова, Румунія.

І останній тип «Зеленої Картки» передбачає перебування лише на території Білорусії.При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором. З ініціативи страхувальника дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена:1) за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику;2) у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу;3) з інших підстав, передбачених законом або договором.У разі дострокового припинення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором, повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення терміну дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки, вилучає страховий поліс та анулює його.У разі коли виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила сумарний ліміт відповідальності страховика, дія договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи страховика. У цьому випадку страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо припинення договору.Якщо забезпечений транспортний засіб відчужується і власник не подав заяву про припинення договору страхування, договір припиняється з дня відчуження такого транспортного засобу.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒